Сирна війна з Росією. Що далі?

Якби була підписана Угода про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, це захистило б Україну від торгових війн з Росією. А так цього річ український сир став заручником політики, як свого часу грузинська Боржомі. Сирна україно-російська війна може ще більш ускладнитися, бо Казахстан, куди ми експортуємо 7 тонн цієї продукції, входить до контрольованого росіянами Митного союзу, тому теж може ввести заборону. Наступними «жертвами» політичних торгів Росії з Україною може стати м’ясо великої рогатої худоби, також треба бути обережними кондитерам та пивоварам.

Водночас Росія сама не може забезпечити себе сирами, тому від тиску на Україну постраждають прості росіяни, яким доведеться купувати або більш дорогий сир з Євросоюзу, або свій вітчизняний фальсифікат, якого розведеться вдосталь.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили керівник аналітичного відділу консалтингової компанії ААА Марія Колесник та експерт Українського клубу аграрного бізнесу Тарас Гагалюк.

Марія Колесник: «На сайті російської ветеринарної служби з’явився перелік наших підприємств, частина з яких з 2006 року взагалі не постачала своєї продукції до Росії»

Ця сирна війна є прямим наслідком політики і охолодження українсько-російських взаємовідносин по всім іншим питанням. Що стосується саме молочної теми, то для України це є вельми болючим. Виробництво молочної продукції в Україні скорочується. Якщо говорити про тверді сири, то минулого року їх було вироблено 179 тисяч тон. Це зменшення по відношенню до 2010-го, коли їх були вироблено 213 тисяч тон. Отже, якщо будуть якісь обмеження, відповідно, будуть погані наслідки.

В той же час експорт сирної групи (плавлені, тверді сири, творог) в 2011 році становив 80,2 тисяч тон проти 79,4 в 2010-му. 85% всього експорту сиру йде саме до Росії, тому для нас це дуже вразливе питання. Саме тому на цей напрямок Росія і тисне, намагаючись таким чином заманити та привабити Україну до вступу в Митний союз, і, відповідно, пом’якшити українську позицію щодо газотранспортної системи.

Ні для кого не секрет, що торговельні війни як з Україною, так і з іншими своїми політичними партнерами та опонентами, Росія веде вже досить давно і саме руками ветеринарної служби. Українсько-російська молочна війна вперше почалася в 2006 році, що достатньо болюче вдарило по українській економіці і, в першу чергу, по українським сироварам. Тоді вони були не готові, це було вперше, тому частина підприємств збанкрутіла.

Потім ці перепони перманентно або вщухали, або знову активізувалися. Востаннє це було влітку 2011 року, коли ми отримали заборону експорту по всій молочній та м’ясній галузях. Після того російські ветеринарні служби перевіряли українські підприємства, і дозволили постачати продукцію виключно тим, хто їх критерії повністю задовольняв. Тому досить дивно те, що перевірене місяць-два тому на сьогоднішній день є поганим.

Головна проблема в тому, що доказів Росія так і не навела. І коли на сайті російської ветеринарної служби з’явився перелік підприємств, де була знайдена пальмова олія, то частина тих підприємств вже з 2006 року взагалі не постачала своєї продукції до Росії. А по одному підприємству названо той продукт, який з 2009 року в Україні не виробляється. Це може бути або фальсифікат, вироблений на території Росії, або взагалі не було проведено жодного дослідження, і просто підняли старі документи, подивилися, хто входив до переліку і, відповідно, ця заява була озвучена.

Тому це підтвердження того, що це виключно політичні заяви і вони то активізувалися, то послаблювалися, в залежності від того, як йшли україно-російські перемовини щодо газових питань. Перша заява пана Оніщенка пролунала щодо структури українсько ветеринарної служби і ніяким чином не стосувалася сирів. Після цього міністр зовнішніх справ України пан Грищенко сказав, що бажано б вибачитися за такі заяви, які не личать чиновнику такого рангу. Замість вибачень Україна отримала сирну війну.

Тарас Гагалюк: «Втрати для України можуть скласти десь 100-150 мільйонів доларів»

Якими будуть збитки від заборони експорту сирів з України до Росії? Підприємства, імпорт сирів з яких до Росії заборонено, складають десь 40% експорту сирів з України. Це означає, що при загальному обсязі експорту на 360 мільйонів доларів, як це було в минулому році, втрати для України можуть скласти десь близько половини – це 100-150 мільйонів доларів. Для держави це втрата валютних надходжень, для внутрішнього ринку молочної продукції - зниження ціни, яка може відбитися не тільки на виробниках сирів, а й на виробниках молока.

Чи є у нас альтернативні ринки збуту сиру? 85% експорту – це Росія, яка є нашим безальтернативним партнером в цьому напрямку. Ще 7 тисяч тон ми експортуємо до Казахстану, і 2 тисячі тон до - Молдови, що є мізерним, в порівнянні з тим, що ми експортуємо до Росії. Проте, у нас є певні виходи. Вдалося домовитися з Європейським Союзом про нульову ставку імпорту на ввезення туди сирів, залишається тільки пошвидше ратифікувати Угоду про зону вільної торгівлі. Далі питання буде за малим – за вирішенням різних фітосанітарних питань, і тоді нам би вдалося експортувати сири, в першу чергу, в країни колишнього соцтабору. Відповідно, в Росії також відпала б частина претензій, оскільки ми експортуємо до Євросоюзу, то як же ми не можемо експортувати до Росії.

Як нам підвищувати якість, щоб відповідати альтернативним ринкам збуту? Справа в тому, що заяви з боку Росії в основному є голослівними. По-перше, вони документів ніяких не передали, по-друге, вони наголошують на тому, що в Україні зростає імпорт пальмової олії – це сон сивої кобили. За три останні роки Україна знизила імпорт пальмової олії з 400 до 190 тисяч тон. З цієї кількості четверта частина реекспортується до Росії, тобто не використовується в Україні. З російської сторони також звучать заяви, що у нас знижується виробництво молока, але зростає виробництво сирів. Так от, у минулому році у нас знизилося виробництво молока всього на 2%, а виробництво сирів – на 7%.

У випадку перекриття кордону для українського сиру, чи позначиться це на цінах сирів внутрішнього ринку України?

Тарас Гагалюк: Звичайно, позначиться, тому що це більш високий ціновий сегмент, який іде на експорт. Тоді доведеться його адаптувати до внутрішнього ринку. У нас ціни знизяться незначно. Точно впаде ціна молока, яке закупляють для виробництва сирів, а у нас ця галузь і так в занепаді, тому буде достатньо важко. Для господарств населення, які здають молоко на переробку, ціна може впасти до 30%. На даний момент від господарств населення закуповують молоко за ціною в середньому 2,6 гривень за літр, тому порахуйте, якою вона може стати.

Марія Колесник: Це зниження ціни буде обов’язково короткостроковим. Поки буде реалізована та кількість сирів, яка є в залишках, тобто те, що на сьогоднішній десь зберігається на складах і фактично було вироблено для того, щоб постачати до Росії, ціна буде низькою. Після того, товаровиробники, швидше за все, будуть змушені скорочувати виробництво, не працювати на склад, тому ціна знову виросте. Але це не врятує аграріїв, тому що зниження закупівельних цін на молоко накладеться якраз на сезонне зниження. Спочатку пан Оніщенко сказав, що проблеми в Україні мають виникнути в травні, якраз коли починаються мінімальні закупівельні ціни. Але ситуація пришвидшилася, і ці проблеми можуть бути вже в березні місяці.

Якщо Росія відмовиться від українського сиру, які наслідки це матиме для неї?

Марія Колесник: В Росії буде зростати фальсифікат. Через те, що Росія є нетто-імпортером, вона не може себе забезпечити власною продукцію. Вона повинна буде збільшити імпорт продукції з інших країн, в першу чергу, Євросоюзу. Відповідно, ціна цієї продукції буде ще вищою. Тому кількість пропозиції на російському ринку спочатку скорочуватиметься, а потім вона буде замінюватися неякісною продукцію, яка виробляється десь там у гаражах. Можливо, в ній буде якраз та пальмова олія, яка реекспортується з України.

Тарас Гагалюк: Українські сири – це 10% ринку Росії. Сир, імпортований з України, – це 20% імпорту Росії. Загалом Росія виробляє 440 тисяч тон сирів, але внутрішнє споживання вдвічі більше. Тому вона сама себе забезпечити не може. Сир, який поставляється з України – це сир, перш за все, середнього цінового сегменту, якраз для середнього класу. Тому люди в Росії серйозно відчують те, що цього сиру їм не вистачає.

Всі торгові війни віршувалися лише політиками чи бізнесмени також мають якийсь вплив на цей процес?

Марія Колесник: Як правило, спочатку вирішувалося політичне питання, а економічні питання були другорядними. Тобто, підприємства отримували певні дозволи, але не всі. Наприклад, на сьогоднішній день є проблема з отриманням дозволу на постачання м’яса птиці до Росії лідерами нашої галузі. Фактично, їм дали дозвіл на постачання до країн Євросоюзу, але Росію ця продукція не влаштовує, тому що це є тотожні підприємства. Таким чином Росія намагається тиснути на українську економіку в цілому.

Наприклад, грузинська Боржомі влаштовує весь світ, але Росія знайшла в ній пестициди, хоча цього взагалі не може бути, бо Грузія невелика і в неї не на стільки розвинуте сільське господарство. Там є лише дрібне фермерство і немає такого поняття як агро холдинг, абм забруднювати навколишнє середовище у великих обсягах. В той же час це питання не є закритим.

Вже визначені три українські виробники сирів, з якими Росія на хоче працювати. Як ви вважаєте, на цьому буде поставлено крапку в цьому інциденті чи цей список розшириться?

Тарас Гагалюк: Формально навіть на ті підприємства, яким дозволено експортувати до Росії, «Россільгоспнагляд» має право в будь-який момент прийти та перевірити їх і, якщо їм щось не сподобається, – заборонити експорт.

Питання відноситься до політичної площини і про це свідчить те, що заяви про неякісний український сир звучать паралельно із критикою української служби контролю якості. Швидше всього, це перекладання із хворої голови на здорову, тому що тут є два моменти. По-перше, зараз у нас концентрується контроль якості в рамках однієї служби, а це зниження трансакційних витрат для підприємств. Тобто, прийде не п’ять перевіряючих органів, а один. Отже, більш конкурентною буде ціна українського сиру у порівнянні з російським. По-друге, «Россільгоспнагляд» приїжджає та перевіряє наші підприємства, дозволяє їм експортувати до Росії і тут втручається «Росспоживнагляд». Тобто, видно нескоординованість дій саме російських служб, а не українських.

Порівняно з країнами Європи, українські сири якісні чи ні?

Тарас Гагалюк: Я п’ять років прожив у Європі і лише там дізнався, що таке сир.

Марія Колесник: Треба розмежувати поняття «смакові властивості» та «якість». Росія каже, що українські сири є небезпечними, що це не сир, а сирний продукт. В Україні виробляються як сир, так і сирний продукт. Згідно з українським законодавством, це повинно бути зазначено на етикетці для кінцевого споживача. В Європі переважно є виробництво лише сиру, але ніхто не говорить, що виробництво сирного продукту повинно бути заборонено. Якщо порівнювати український та європейський сир, то є різні традиції і різні смакові властивості. В Європі виробництво більш витриманих сирів, відповідно, це дорожче і не може коштувати 40-50 грн. Все залежить від того, а чи буде в Україні така кількість споживачів на сири по 100-200 грн.? На сьогоднішній день в Україну постачаються європейські сири. Якщо ми говоримо про аналогічні українським сирам, то, наприклад, польські сири навіть інколи бувають дешевші, ніж українські. Але Європа має певні дотації. Закупівельна ціна на сьогоднішній день в Україні та в Європі на головкові сири приблизно однакова. Але потім переробні підприємства, фермери мають більшу фінансову підтримку, ніж в Україні. Отже, український виробник змушений піднімати ціну на якісний сир. Питання в тому, що ми порівнюємо – безпеку чи смакові властивості?

Якщо була б вже підписана Угода про зону вільної торгівлі, українські сири в їх нинішньому вигляді могли б зайти на європейський ринок?

Марія Колесник: В тому випадку, якщо переробник зможе довести, що він закуповує свою сировину тільки у сільськогосподарських товаровиробників, тобто це не є закупівля від населення, це питання буде розв’язано, оскільки у нас іде реформування ветеринарного контролю та всієї ветеринарної галузі. Це те, до чого схиляла Україну Європа та весь цивілізований світ. Тому цінність цього контролю зростатиме. Думаю, що ми отримаємо ці дозволи, необов’язково відразу у перший рік. Звичайно, якщо це буде молоко від населення, цих дозволів Україна не отримає.

Який зараз відсоток отримання молока від населення та від спеціалізованих підприємств?

Марія Колесник: 80% - від населення, 20% - від підприємств. Але це в цілому по Україні, далі все залежить від того, який виробник з ким більше співпрацює. Якщо закуповує від населення – ціна низька, якщо від сільгосппідприємств – це на гривню-півтори дорожче.

Тарас Гагалюк: Виробництво молока в господарствах населення України з кожним роком все-таки десь на 0,5-1% зменшується. У нас є невелика тенденція до нарощення великотоварного виробництва. Про це свідчить навіть виробництво високоякісного молока класу «екстра», «вищого ґатунку». Ця частка за останні два роки зросла десь на 5%. Саме таке молоко йде на виробництво сирів.

Скільки в Україні є молочних комбінатів з повним циклом роботи – від утримання корів до виробництва молочної продукції?

Марія Колесник: Таких цифр немає. Є афільовані структури, не повністю вертикально інтегровані. Наприклад, у Білоцерківського молочного комбінату є певні аграрні структури, які займаються відгодівлею. Всі інші можуть укладати довготривалі договори з певними сільськогосподарськими товаровиробниками. Але це не є вертикально інтегрований холдинг і ми не можемо сказати стовідсотково, що це молоко виключно з цих господарств і вони не беруть ніякого іншого молока на переробку. В Україні ця тема дуже довго обговорювалася і перед фінансовою кризою 2008 року багато переробників молока говорили про те, що вони будуть інвестувати в тваринництво, саме в молочне стадо, але потім все подорожчало, вартість кредитів зросла і це питання згорнули. На сьогодні одна з відомих компаній запустила програму підтримки молочних кооперативів, але наскільки вона буде працювати, поки важко сказати.

Чому після російської заборони ціна на сир в Україні знизиться лише в короткостроковій перспективі?

Тарас Гагалюк: В короткостроковій перспективі знизиться ціна на сири та молоко тому, що невигідно буде виробляти, почнуть закриватися підприємства по виробництву молока і відбудеться стиснення ринку. Якщо зараз собівартість виробництва молока у ефективних господарствах десь на рівні 2,20-2,50 грн. за літр, то при ціні, яка буде падати ще нижче, його просто буде неефективно виробляти.

Марія Колесник: Питання в тому, скільки лишилося продукції, виробленої для постачання в Росію на складах цих підприємств. Виключно цей обсяг буде тиснути на ринок, поки він буде нереалізований, ціна знижуватиметься. Після того, ціна буде зростати знов, просто обсяг ринку скоротиться. Товаровиробники будуть менше закуповувати молока, це призведе до скорочення поголів’я. Це буде дуже погано для галузі.

Який український продукт харчування із тих, що експортуються в Росію, може стати наступним предметом торгової війни?

Марія Колесник: Напевно, м’ясо. Як правило, коли починають забороняти молочну продукцію, відразу починають говорити і про м’ясну. Поки що не всі наші виробники м’яса отримали дозвіл на постачання своєї продукції до Росії. Там набагато краща ситуація, оскільки ці товаровиробники швидше знаходять інші ринки збуту, вони не настільки вразливі і прив’язані до Росії. А по сирам можливе і поглиблення ситуації, оскільки 7% ми експортуємо в Казахстан, а ця країна входить до Митного союзу. Отже, фактично не може приймати власні рішення, а буде робити те, що скажуть російські органи. Тому це ринок теж може бути закритий.

Тарас Гагалюк: В першу чергу, це могло б бути м’ясо великої рогатої худоби, оскільки ми експортуємо його до Росії десь на суму 43 млн. дол. щороку. Також треба бути обережними нашим пивоварам та кондитерам.

Марія Колесник: Але механізми в пивній та кондитерській галузі трохи інші. Як правило, там вводяться певні мита, ведеться антидемпінгове розслідування, тобто там вже діє не ветеринарна служба.