Що сталося з економікою за Януковича?

Найбільшим досягненням президентської команди Януковича за два роки перебування у владі називають стабілізацію державних фінансів. Якщо в 2009 році дефіцит держбюджету перевищував 10%, то уже в 2010-му був знижений до 6%, а в 2011-му до 4,5%. Більше того, у 2012 році цей показник амбіційно обіцяють зменшити до 2,5% ВВП, хоча невідомо, як це можна зробити з дефіцитом НАК «Нафтогаз України» та великим державним боргом.

Щоправда не все так оптимістично з анонсованими економічними реформами, бо більшість з них так і не була реалізована, а кілька запроваджених поки не були вдалими. В Україні досі залишається великий тіньовий сектор, а інвестиційний клімат не покращується через корупцію та непрогнозоване законодавство. Але експерти переконують, що у нас ще не все так погано.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили президент Центру антикризових досліджень, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло та виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

Ярослав Жаліло: «Ми маємо орієнтуватися на те, щоб частка малого і середнього бізнесу у ВВП сягала якщо не німецьких 80%, то принаймні 50% і більше»

Що ми мали в 2009 році і що маємо зараз? 2009 рік – це нижня точка економічної кризи, падіння ВВП 14%, дуже негативні очікування щодо майбутніх перспектив економічної динаміки, непевні перспективи світової економіки, витискання українських виробників з низки традиційних для них зовнішніх ринків, серйозні ризики для стабільності банківської та валютної системи.

Протягом 2010-2011 років вдалося встановити не лише позитивні темпи економічної динаміки, але і отримати достатньо стабільну бюджетну систему із забезпеченням наповненості дохідної і виконання видаткової частини, достатньо стабільну гривню протягом останніх років та банківську систему. Це однозначно говорить про те, що політика влади не лише не перешкоджала динаміці цієї економіки, але і сприяла залагодженню можливих дисбалансів і забезпеченню післякризового відновлення.

Які основні кроки було здійснено за останні два роки? В 2010 році Україна перервала ситуацію, яку ми називали стратегічним застоєм, коли після 2003 року вона зависла в соціально-економічних перетвореннях, коли не здійснювалися необхідні зміни у фінансовій сфері, соціальній, сфері державного регулювання. Ситуація в 2010 році була зрушена, перш за все, через створення Програми соціальних та економічних реформ до 2014 року, через створення необхідних інституційних інструментів, як то Комітет економічних реформ та регіональні комітети реформ.

Що конкретно можна згадати? Бюджетна реформа, нова редакція Бюджетного кодексу, яка змінила взаємовідносини між центром і регіонами, заклала можливість підвищення наповнюваності і фінансової самостійності місцевих бюджетів, запровадила засади програмно-цільового методу бюджетного програмування і т.д.

Податкова реформа, яка запровадила програму зниження податкового навантаження, механізми податкового стимулювання енергозбереження та певних чутливих галузей економіки. Вона зрештою врегулювала дуже складні до цього відносини між бізнесом і податковими органами, відкрила шляхи спрощенню відшкодування ПДВ і т.д. Запровадження єдиного внеску, спрощення ситуації для бізнесу і фіскального навантаження на нього.

Пенсійна реформа, ситуація з поліпшенням бізнес-клімату, спрощення дозвільних процедур на законодавчому рівні, скорочення ліцензування, ухвалення закону про державно-приватне партнерство.

Крім Комітету реформ можна згадати інструментарій національних проектів з відповідним агентством, який дозволяє більш цільовим чином використовувати державні інвестиційні кошти. Треба згадати значне зміщення уваги державної політики в бік регіональної і створення Ради регіонів, яка регулярно засідає та вирішує конкретні питання.

Початок реформування сфери охорони здоров’я, запровадження низки пілотних проектів зі змінами в Бюджетному кодексі, які мають раціоналізувати структуру фінансування системи охорони здоров’я на місцевому рівні, із структурування системи медичної допомоги на первинний, вторинний і третинний рівень.

Зрушення у сфері земельної реформи: прийняття закону про Державний земельний кадастр, початок формування системи інвентаризації земель і електронної системи Державного земельного кадастру, завершення видачі державних актів громадянам на приватну власність на землю. Тобто, підготовка до впровадження ринку землі з 2013 року.

Низка рішень, які мусять закласти законодавчі засади для зниження рівня корупції та підґрунтя для тінізації економіки, підвищення жорсткості у сфері формування кадрового складу державної служби тощо.

Україна ще в докризові 2007-2008 роки знаходилася в ситуації, коли без реформування економіки та державної політики тренд міг бути тільки низхідний. Тобто, долати ризики, які виникали і нарощувалися, без реформ було неможливо.

Сьогодні ми маємо традиційну для більшості політик реформ ситуацію, коли законодавчо прийняті рамкові рішення натикаються на великі проблеми щодо їх реалізації та впровадження у діяльність державної влади. Це інституційні механізми, яких або не існує, або які здійснюють безпосередній спротив реформуванню, або які є недостатньо дієвими, несформованими, недосформованими, враженими адміністративною реформою, яка мала вдосконалити організацію державної влади, але водночас природно внесла певну дезорганізацію. Як наслідок, поки що можемо більше говорити про зроблений заділ у сфері реформування, аніж про якісь конкретні результати. Хоча деякі результати ми спостерігали вже в 2011 році, а 2012 рік принесе ще більше відчутних результатів.

Якщо ми говоримо не лише про реформи, а про економічну політику загалом, то тут є серйозні поки що невирішені проблеми. Перш за все, це пов’язано з тим, що українська економіка є дуже відкритою, рівень її відкритості в процесі післякризових відновлень навіть збільшився. Вона залишається в ризикованому середовищі, коли стагнація світової економіки створює постійні ризики для фінансової стабільності та економічної динаміки, і відповідно - для рівня життя населення. Не можна сказати, що у нас створено дієвий механізм, який би дозволяв протидіяти цим ризикам і цілеспрямовано активно формувати внутрішні чинники зростання.

На жаль, залишилася низка потенційних внутрішніх ризиків, які сьогодні зберігають внутрішній кризовий потенціал. Це проблеми банківської системи, перш за все, значна частка поганих боргів, це фактично виключення з банківської системи, із інвестиційного фінансування фінансування розвитку національної економіки і слабка урегульованість системи споживчого кредитування, яка потроху знову починає відновлюватися, що створює ризик надування пухиря надмірного споживання. Це проблеми із стабільністю валютного курсу, хоча я би не стверджував, що у нас є значні ризики девальвації гривні. Ми знаходимося в стані рівноваги, тобто в разі адекватного політичного рішення ми можемо ці ризики нівелювати. Це зволікання із регулюванням системи бюджетних видатків, які залишаються малоефективними. Тобто, у нас посилюються бюджетні обмеження, ми дедалі сильніше повинні закручувати бюджетні гайки, але в сфері витрачання цей режим поки що екстенсивний.

Завдання, які стоять на поточний рік. У нас відстає реформування аграрного сектору, що призвело до чергового відстрочення введення зняття мораторію на продаж земель сільгосппризначення. У нас майже не розпочато реформування житлового-комунальної сфери. Повільно і не зовсім послідовно здійснюється реформування системи пенсійного забезпечення і соціального захисту загалом. Ми практично не приступили до реформування системи державного регулювання і державної політики в економічній сфері – це питання державної допомоги галузям, технічного регулювання, реалізації бюджетного інвестування.

Олег Устенко: «Если говорить по поводу достижений президентской команды, то наибольшие плюсы можно было поставить как раз за стабилизацию государственных финансов»

Основным ожиданием с точки зрения экономической политики при приходе к власти Президента Януковича было то, что управление экономикой будет переведено на абсолютно рыночные механизмы. Следующее важное ожидание – это создание для бизнеса благоприятного инвестиционного климата в стране. Было ожидание бизнес-подхода Президента Януковича к решению важных народно-хозяйственных задач. Это было подкреплено его программой, которая назвалась «Богатое общество, конкурентоспособная экономика, эффективное государство», где были очень четко определены экономические задачи. Говорилось по поводу стабилизации государственного бюджета, реформы налоговой системы, развития финансового сектора и реформы межбюджетных отношений.

Что было достигнуто на протяжении последних двух лет? На момент прихода нового Президента Януковича наша экономика составляла порядка чуть меньше 65% от того уровня, на котором мы находились в 90-м году. За почти 20 лет нашего развития мы так и не смогли достичь того уровня, с которого когда-то падали в 90-х, страна так и не возродилась. Этот негатив усилило колоссальное падение в 2009 году, когда экономика упада практически на 15%, прошла 60% девальвация, а фондовые индексы Украины рушились на 80%, резко сокращался наш экспорт, появились большие проблемы в банковском секторе. Наследие, которое досталось Президенту Януковичу, было не очень хорошим. Правда, никто из предыдущих президентов не мог сказать, что он получил хорошее наследие. Вспомните 30% дефицит госбюджета и тысячные инфляции при Президенте Кравчуке, продолжение падения производства при Кучме и т.д. Уже в 2010-2011 годах Украина показывала серьезный экономический рост. Фактически мы отыграли как минимум 5%: если Президент Янукович пришел на фоне 65% уровня ВВП, по сравнению с 90-ми, то на январь 2012 года можно было бы сказать, что мы достигли 70%.

Прежде всего, в 2010 году экономика показала 4% роста, в 2011 году – более 5% (один из самых высоких уровней роста в Центральной и Восточной Европе, больше, чем в России).

Если говорить по поводу достижений президентской команды, то наибольшие плюсы можно было поставить как раз за стабилизацию государственных финансов. Если в 2009 году дефицит госбюджета превышал 10%, то уже в 2010 году он был снижен до 6%, в 2011-й завершен с порядка 4,5%. Команда ставит достаточно амбициозную цель на 2012 год: достичь дефицита госбюджета порядка 2,5% ВВП. По сравнению со странами Центральной и Восточной Европы, это очень неплохой показатель. Напомню, что основные проблемы в Евросоюзе связаны с долговым кризисом, они вызваны колоссальными дефицитами государственных бюджетов, которые раздувались из-за постоянной популистской политики. Это дефициты, превышающие 15% в Греции, и на уровне 10% в ряде других периферийных стран еврозоны. Итак, ситуация в Украине была достаточно неплохой.

Вместе с тем, остается целый ряд нерешенных проблем, которые частично сложно решить в перспективе двух-трех лет нахождения у власти. Например, пенсионная система продолжает оставаться одной из наихудших в мире и «съедает» 18% нашего ВВП. Все это накладывается на очень плохую демографическую ситуацию, где, с одной стороны, стареющее население, а с другой – отток граждан из Украины, что тоже является критерием, по которому можно судить о качестве жизни в стране. Ожидания большей части экспертов, занимающихся этой темой, состоит в том, что в ближайшие десять лет окажется, что на одного работающего будет один пенсионер. Это означает, что для государства будет крайне сложно выполнять свои социальные обязательства. Проведение пенсионной реформы, насколько бы она была непопулярной, кажется совершенно логичным шагом, который должен был бы предпринять любой, кто бы ни находился у руля власти в стране на протяжении последних двух лет. Надо отдать должное, что пенсионная реформа была инициирована.

Что касается государственных финансов, здесь остается колоссальная проблема, решение которой не лежит в чисто экономической плоскости. Это вопросы, связанные с НАК «Нафтогаз Украины». Это колоссально дефицитная бизнес-структура, дефицит которой соизмерим с дефицитом в принципе всего государственного бюджета. По оценкам Международного фонда Блейзера, в этом году дефицит НАК «Нафтогаз» может достичь порядка 2% ВВП. Добавьте это к 2,5% общегосударственного дефицита, и получается колоссальная величина. Экономически правильным было бы решение о поднятии тарифов и реформировании НАК для того, чтобы вывести его на бездефицитно устойчивое состояние. В противном случае не совсем понятно, как можно достичь устойчивого состояния государственных финансов, если есть такая тяжелая структура, которая так много съедает государственных денег ежегодно и без перспективы того, чтобы снизить свою затратность. Здесь есть масса политических моментов, но без решения этой проблемы полностью стабилизировать госфинансы крайне сложно.

Не забывайте, что в стране есть порядка 14 миллионов пенсионеров, есть раздутая, неправильная, неэффективная система социальных выплат. Ее пытаются реформировать, но, похоже, это не касается всей системы, а больше точечных ударов отдельно то по афганцам, то по чернобыльцам, то по медикам. Это не совсем правильный подход, надо было бы подходить к этому системно.

Очевидно, что не до конца решены вопросы, связанные с энергоэффективностью, что тоже не дало полностью выполнить те задачи, которые были поставлены в программе Президента в части стабилизации государственного бюджета.

В реформировании налоговой системы цель была понятна и ясна, но насколько эффективны полученные результаты, еще рано говорить, потому что два года - не такой срок. Тем более, что сама реформа вступила в силу около года назад. Заслуживает внимание рейтинг по налоговой системе Украины в международном рейтинге так называемом Докладе по простоте осуществления бизнеса в стране. Из 183 стран Украина занимает 181 место по уплате налогов. То есть, мы соседствуем с такими странами, в которых налоговая система, наверное, как таковая не работает. Проблема не в самом построении налоговой системы, не в том, что может быть сильная налоговая нагрузка, ведь по этим показателям все в Украине кажется не плохо и соизмеримо с нашими соседями в Центральной и Восточной Европе. Проблема с колоссальным уровнем администрирования и коррупции при уплате налогов. В этой связи кажется достаточно толковым решение Государственной налоговой службы по поводу изучения индекса инвестиционной активности в стране. Похоже, пытаясь делать постоянные замеры инвестактивности, они будут регулировать систему, связанную с налогообложением, в таком более оперативном режиме для того, чтобы явно поднять позицию Украины по этому рейтингу. Ведь на него смотрят инвесторы, когда принимают решения о вложении денег в ту или иную страну.

В программе Президента был объявлен момент касательно устойчивого экономического развития и развития финансового сектора страны. Наибольшие пробуксовки были как раз в этом направлении. Но, прежде всего, полученное наследие от предыдущего президента состояло в том, что банковская система находилась, мягко говоря, не в очень хорошем состоянии. Колоссальное количество плохих кредитов, по различным оценкам, их величина превышает порядка 40% от общих активов, которые есть в банковской системе. Проблемы связанные с тем, что резко возросло кредитование в 2006-2008 годах, когда уровень потребительского кредитования увеличился на 70% в год, что является неадекватным и не соизмеримым не только с Центральной и Восточной Европой, но и с восходящими экономиками Китая и Индии. В наследие Виктору Януковичу достался практически полностью разрушенный в плане доверия сектор. Все помнят те меры, которые принимал Нацбанк, они подрывали доверие населения. Отсутствие транспарентности в их политике, разные истории, связанные с рефинансированием, со злоупотреблениями. Очевидно, здесь было сложно подойти к реформированию. Попытки делаются, но то, что делает Нацбанк касательно монетарной политики, - это больше управление в ручном режиме. Несмотря на то, что в документах официально провозглашено, что главной задачей НБУ является таргетирование инфляции, в реальности более важным для них является не инфляция, а, похоже, вопросы, связанные с валютным курсом.

Что касается инфляции, здесь можно поставить бесспорный плюс команде, которая сейчас находится у власти. Согласно официальной статистике, уровень инфляции прошлого года 4,6% - это десятилетний минимум, который уже был зафиксирован в Украине.

Я понимаю, что есть значительные перспективы для того, чтобы изменить ситуацию резко к лучшему. В Украине есть огромный теневой сектор, уровень которого оценивается различными экспертными группами от 10% до выше 50% ВВП. Продолжает оставаться в экономике колоссальный уровень неэффективности. Это означает, что даже с незначительными вложениями средств можно было бы рассчитывать на получение серьезного экономического эффекта. Похоже, что правительство и Президент осознают это, потому что прирост капитальных вложений в прошлом году серьезно увеличился после катастрофического падения, которое произошло в 2009 году на более чем 50%. В 2010 году было увеличение на 5%, аналогично и в 2011-м.

К сожалению, в стране продолжают оставаться серьезные проблемы, связанные с государственным долгом. Несмотря на то, что произошло его снижение на протяжении 2011-го с отметки 40% до 37% ВВП, в 2012 году все равно страна имеет значительное количество долга. Более того, задачи на 2012 год в плане выполнения бюджета, минимизации и выполнения того амбициозного плана, который есть у правительства по снижению дефицита государственного бюджета до 2,5% ВВП, столкнулся с проблемами, связанными с тем, что даже незначительный дефицит госбюджета надо финансировать. А, скорее всего, это будет крайне сложно сделать потому, что первая половина этого года в большей части означает либо плохую конъюнктуру на мировых финансовых рынках, либо вообще невозможно заимствовать.

Не менее важной в программе Президента была реформа государственного управления. И здесь кроются основные проблемы, связанные с пробуксовкой целого ряда других реформ. Прежде всего, реформа государственного управления в его классическом понимании была сведена к реформе административной, и фактически свелась к нулю во время ее имплементации. Не было сделано реальное функциональное обследование различных государственных органов, не была оптимизирована их структура. Произошли какие-то административные изменения, но глобальная реформа государственного управления, которое не дает возможность нормально дальше развивать страну и стимулировать экономичское развитие, все еще остается проблемой.

Кроме того, Международный фонд Блейзера совместно с Украино-американским бизнес-советом постоянно исследует и делает замеры, связанные с качеством инвестиционного климата в стране. Они показывают, что основная проблема, которая тревожит инвесторов при принятии решения об инвестировании в Украину, - это высокий уровень коррупции, вопросы, связанные с административными барьерами для осуществления бизнеса и непредсказуемое законодательное поле. Достаточно вспомнить те ограничения, которые вводились в прошлом году по сельскохозяйственной продукции, и целый ряд других ограничительных мер, которые предпринимались в других секторах экономики.

Что касается внешнеэкономической политики, то надо отметить с позитивной точки зрения понимание Президента и его команды того, что Украина является страной с открытой экономикой. Более половины нашего ВВП мы получаем за счет экспорта товаров. Соответственно, любое продвижение наших экспортеров на мировых рынках является ключевым для нормального развития экономики. Этим мы объясняем то географическое разнообразие визитов, которое предпринимал Президент Янукович и его команда на протяжении 2010-2011 годов. Эта политика должна быть продолжена. Мы приветствуем инициативы и работу правительства по подготовке соглашения о свободной торговле с ЕС, и аналогичное соглашение с СНГ, которое было подписано премьерами Украины и РФ в прошлом году. Мы рассчитываем, что эта работа не будет остановлена, а доведена до логического завершения. Также Украина продолжит подписание аналогичных соглашений с другими странами, в частности, сейчас ведутся переговоры с Турцией, с Израилем и целым рядом других стран.

Тут йшлося про погіршення інвестиційного клімату в Україні. Чому так сталося за останні два роки? Це тенденція минулих урядів чи новація теперішнього?

Ярослав Жаліло: Реально у 2011 році ми маємо відновлення зростання інвестиційної діяльності на 21% з лишком, причому це не тільки державні інвестиції, а і приватні. Ми маємо відновлення зростання припливу іноземних інвестицій в минулому році більше, ніж в 2010-му. Це свідчить про те, що погіршення немає. Але є проблеми економічного характеру, а саме з фінансовою та курсовою стабільністю, проблеми, пов’язані із подекуди непередбачуваною політикою і спеціально створюваним негативним іміджем України в зовнішньому середовищі, в тому числі у сфері утримання демократичних прав і свобод.

Світові тенденції у сфері інвестування полягають у тому, що іноземні інвестори сьогодні набагато вимогливіші до стабільності. Змінилися потоки інвестицій та зростає конкуренція за них. Те, що в цих умовах в 2011 році в Україну прийшло більше іноземних інвестицій, ніж рік тому, є відповіддю на ваше запитання. Тобто, проблеми є, але я б не використовував термін погіршення інвестиційної привабливості.

Олег Устенко: Нельзя говорить о том, что инвестиционный климат ухудшился. Индекс, который мы ставим, показывает, сколько инвесторов хотело бы вкладывать свои деньги в Украину. Этот индекс никогда не опускался до нуля, и это значит, что несмотря ни на что, инвесторы все равно продолжают вкладывать в Украину. В 2009 году вкладывалось порядка 30%, в 2010-м мы видели увеличение до порядка 50%, а в 2011 году – уменьшение, последние показатели выше 30%.

Инвестор начинает по-другому воспринимать реалии. Он всегда иррационален, он пытается найти для себя лучшие условия. С этой точки зрения, неправильно будет говорить, что Украина не представляет для него интерес. Другой вопрос, что можно было бы увеличить сюда приток инвестиций. В прошлом году мы получили чуть больше 6 милиардов долларов прямых иностранных инвестиций – это мало, если учесть, что 300 миллиардов было принвестировано в прошлом году на так называемые развивающиеся рынки. Если мы не хотим, чтобы наш экономический рост колебался в пределах 0-4%, а хотим 5% и выше, то для того нам нужны серьезные инвестиции. Украина может привлечь к себе больше, но для этого надо улучшать инвестиционный климат.

Поясніть парадокс: економічні показники в Україні зростають, але рівень життя людей не покращується, хоча це взаємопов’язані речі?

Олег Устенко: Если подходить формально, то ВВП на душу населения увеличился за последний год, если сравнивать с 2010-м или 2009-м. Но ожидания всегда более завышенные, чем то, что происходит в реальности, и экономика не всегда успевает за подобного рода ожиданиями. Но тоже правда, что без серьезного реформирования удовлетворить эти ожидания невозможно.

Ярослав Жаліло: Не можна говорити, що рівень життя не підвищується. За минулий рік ми мали близько 5,2% реального зростання ВВП, при цьому зростання реальних доходів - порядка 9%, заробітної плати – приблизно на цьому ж рівні. За даними Держкомстату, частка людей, які отримують заробітну плату 2,5-3 тисячі гривень зросла, порівняно з попереднім роком. Так само зросла частка людей, які отримують більш високу пенсію.

Ми реально маємо провал у якості життя порівняно з передкризовим періодом, тому що це було нагромадження висхідного тренду у підвищенні доходів населення за рахунок накопичення заборгованості і диспропорції. Ці заборгованості і диспропорції зникли в процесі кризи, це і боргова криза, і девальвація гривні. Сьогодні нашою задачею є надолуження цієї якості життя, але вже на підґрунті більш стабільних внутрішніх чинників. Через це очікування відрізняються від того, що реально може економіка.

Податкова реформа фактично призвела до зменшення кількості підприємців. Чи вважаєте ви правильною для України політику, коли робиться ставка на великий бізнес і відповідно зменшується частка малого?

Олег Устенко: Это очевидно неправильно. Более того, часть инициатив налоговой администрации сейчас должна быть изменена. Например, почему открыто единое окно только для крупных налогоплательщиков? Понятно, что крупные налогоплательщики представляют особенный интерес государства, но с другой стороны, это совсем не значит, что не надо давать нормальные условия для существования малому и среднему бизнесу. Поэтому я бы ожидал от налоговой службы открытие аналогичных единых окон и для малого, и среднего бизнеса, ко всем должен быть единый подход.

Я ожидаю серьезных изменений в плане того, что было анонсировано господином Клименко, связанное с замерами инвестиционного индекса. Я рассчитываю на то, что получая реальную картину того, что происходит в экономике в плане инвестиционной активности, налоговая будет пытаться работать в этом направлении и выстраивать такую систему, которая бы не дискриминировала представителей малого и среднего бизнеса.

Ярослав Жаліло: Дійсно, ставка на великий бізнес є неправильною, але я би не стверджував, що у нас всі ставки лише на нього. Однозначно в Україні потрібна ставка на розвиток малого і середнього бізнесу. Але якого? У передкризовий період по кількості суб’єктів малого підприємництва країна знаходилася на європейському рівні. При цьому по внеску у ВВП та сукупні доходи ми відставали в рази. Очевидно, що якість цього конкурентного індивідуального підприємця була такою, що не дозволяла йому імплементуватися у загальний економічний організм.

Тому я би не драматизував ситуацію зі зменшенням кількості малих бізнесів, тому що, по-перше, це все-таки витіснення підприємств, функціонування яких було нераціональне для економіки. По-друге, це витіснення частини тих, хто використовує тінізацію та мінімізацію оподаткування.

Всі країни Центральної і Східної Європи через це пройшли, це об’єктивний процес встановлення цивілізованих економічних стосунків. Звісно є значна частина підприємців, які змушені піти з бізнесу через складні трансакційні витрати, і цей сегмент дійсно шкода. Я переконаний, що формування нових моделей, пов’язаних з єдиним вікном, спрощенням механізму входу-виходу бізнесу і т.д. дозволить повернути цих конструктивних бізнесменів, а також спонукати потенційних бізнесменів, які за попередніх умов не могли або не хотіли відкрити бізнес, зробити це. Ми маємо орієнтуватися на те, щоб частка малого і середнього бізнесу у ВВП сягала якщо не німецьких 80%, то принаймні 50% і більше, а для цього повинна змінюватися якість цього підприємця.