Прем`єр-дворічник

Микола Азаров вже став рекордсменом по кількості чуток про його відставку. Проте прем’єр протримався на своїй посаді два роки та, схоже, вже восени може стати лідером по тривалості перебування в головному кабінеті на Грушевського. Чому він досі потрібен Віктору Януковичу? Чого вдалося досягти уряду Азарова за два роки своєї діяльності?

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили керівник Центру політичного аналізу «Пента» Володимир Фесенко, засновник групи компаній «Research & Branding Group» Євген Копатько та експерт з економічних питань Віктор Лисицький.

Віктор Лисицький: «Уряду Азарова не вдалося відірватися від принципу «відібрати та розділити»

Головним позитивом діяльності уряду Азарова є те, що протягом 2010-2011 років зупинено падіння економіки та створені умови сталого зростання добробуту. Наші закордонні партнери та потенційні інвестори розглядають Україну через окуляри Світового банку, Міжнародного валютного фонду та інших установ. Ця статистика показує, що у нас відновлюється зростання, справи ідуть непогано, але Польща і Туреччина, які 20 років тому були з нами приблизно на однаковому рівні, піднімаються значно крутіше.

На жаль, уряду Азарова не вдалося відірватися від принципу «відібрати та розділити», і два роки в основному він керувався ним. Цей принцип було запроваджено у наші життя ще сімнадцять років тому, коли ми почали співпрацювати з МВФ та Світовим банком. Ці установи ґрунтують всю свою політику на ліберальній економіці, в якій є теза, що для всіх суб’єктів ринку повинні бути створені умови рівнодоступності до ресурсів. Тоді уряд не повинен втручатися в цей перерозподіл ресурсів між суб’єктами ринку, і йому залишається лише «відібрати та розділити». На цьому принципі ґрунтувалася і пенсійна реформа. Але це не провина уряду Азарова, бо два роки є не дуже великим терміном для радикальної зміни економічної політики. Поки що уряду Азарова не вдалося збагатити чинну модель управління принципом «додати та примножити».

В 2008 році ми виробили ВВП на 180 мільярдів доларів, в 2009 стався провал на 42% - на 79 мільярдів. Фахівці Світового банку рахують, що в 2011 році у нас ВВП було 150 мільярдів доларів, і за їх оцінкою в 2013 році буде майже 190 мільярдів доларів, тобто ми компенсуємо втрати, у порівнянні з 2008 роком. Взагалі це непогані результати, середньорічний темп зростання ВВП в доларах 115%, дай Бог, втриматися ще 10-15 років такими темпами.

Швидке відновлення обсягів експорту для нашої держави є надзвичайно важливим, але є застереження, що у нас дуже швидко зростає негативне сальдо торгового балансу. В 2008 ми мали негативне сальдо торгового балансу майже 11 мільярдів доларів, потім цей показник скоротився, а зараз фахівці Світового банку нам прогнозують 13 мільярдів дефіциту в 2013 році. Мене це непокоїть, тому шляхом постійного нарощування негативного сальдо торгового балансу йшла Греція. Уряду Миколи Яновича я би радив приділити особливу увагу скороченню дефіциту торгового балансу, розвитку наших конкурентних переваг (промисловий комплекс, інформаційні технології, морська індустрія). Якщо ми створимо систему підтримки малого бізнесу, яка буде більш-менше корелюватися з тим, що є в Сполучених Штатах, Німеччині та інших країнах, то малий бізнес ще покаже свої можливості в частині балансування торгового балансу, хоча б за рахунок скорочення імпорту.

Світовий банк вважає, що у нас збережеться той курс національної валюти до долару, який склався сьогодні. Це обнадійдивий сигнал в першу чергу для уряду та для нас, широких споживачів. Світовий банк враховує те, що у нас десятки мільярдів доларів готівки знаходиться за межами банківської системи, і якщо вдасться підняти світ, то це додаткове фінансування дефіциту платіжного балансу.

Як змінюється споживання домогосподарств? До 2000-го року у нас був шалений провал, після того почалося зростання, пік якого був в 2008 році - майже 85 мільярдів доларів. Потім було падіння, зараз воно вже вийшло на рівень 2008 року, і надалі Світовий банк прогнозує доволі швидке зростання.

Депозити домашніх господарств в січні 2012 року – 318 мільярдів гривень, максимум перед тим був в грудні 2008-го – 218 мільярдів. Після того відбулося падіння, але вже в березні 2010 року цей обсяг депозитів відновився. Зараз приріст приблизно 90 мільярдів доларів від рівня грудня 2008 року.

Уряд Миколи Яновича має зосередитися на радикальному вдосконаленні регуляторного середовища України, надаючи увагу в першу чергу розвитку малого бізнесу та наших конкурентних переваг.

Евгений Копатько: «Возросло число людей, которые опираются в решении своих социальных проблем на собственные силы»

В 2008 и 2009 годах общее падение экономики получилось не 14,8%, как за 2009 год, а 12,5%, потому что 2008 год дал прирост 2,3%. Если взять совокупно 2010 и 2011-й год, то у нас получается прирост 7,1%. Это говорит о том, что некая динамика существует. Но с другой стороны, мы не достигли еще уровня 1990-го года по валовому внутреннему продукту. Сейчас около 70% того, что было, когда Украина стала самостоятельно считать свои экономические активы, свой ВВП.

Наибольший резонанс вызвали социальные инициативы Президента. Приоритеты, которые выдвинул Янукович, в принципе представляют некий интерес в том случае, если это будет системная работа. Это сравнивают с 2007-2008 годами, инициативами Ющенко. Но тогда инициативы Виктора Андреевича были такими же объективными, и в обществе на это существовал запрос, но тогда были темпы роста очень высокие – 7,2%. Потом было проседание, и сейчас, как только страна получила небольшой плюс, есть попытка эти социальные активы усилить. Это связано не только с выборами, а и с работой правительства на некую перспективу. Если власть хочет удержаться, она должна предлагать системную работу для того, чтобы граждане могли строить некую перспективу. Мы фиксировали, что люди стали планировать свою жизнь на хотя бы среднесрочную перспективу весной-летом 2004 года, до того, как нашу страну захлестнули политические баталии. Восстановление этого статус-кво имеет очень большое значение, потому что на это существует огромный запрос.

Чего на сегодняшний день не хватает? Нет информационного обеспечения своих действий. Позитивный результат любой власти важен только в том случае, если власть объясняет свои действия, население понимает, что хочет власть, демонстрируются возможности и риски, которые существуют у страны и у власти. В этом случае у власти есть некая перспектива, если нет, то выборы 28 октября все расставят на свои места.

Сейчас несколько выше уровень тревожности. Но если вернуться к 2009 году, то уровень социальной тревожности был выше в начале года. Когда страну накрыла первая волна кризиса, тогда мы ожидали большего числа именно социальных протестов, тогда был очень высокий уровень пессимизма и, в конечном счете, это все конвертировалось в то, что люди к этому адаптировались. И уже когда мы выходили на 2010 год, когда была в разгаре кампания, то люди не строили особых иллюзий относительно власти ни предыдущей, ни нынешней. То есть, возросло число людей, которые опираются в решении своих социальных проблем на собственные силы. Но существует запрос на диалог власти и общества, на альтернативные предложения, связанные с тем, как улучшить экономическую составляющую. Меньше сейчас стоит вопрос о том, как мы можем построить свою работу на краткосрочную перспективу, сейчас есть запрос на хотя бы среднесрочную.

Если элиты не договорятся, если не будет стимула сверху, то очень сложно будет предложить что-то обществу. Общество на самом деле тоже живет своей жизнью, и оно ожидает облегчения ситуации, возможностей для малого и среднего бизнеса. Если это будет реализовано, тогда есть шанс жить в относительно стабильном мире и опираться на собственные силы.

Володимир Фесенко: «Головна позитивна якість Азарова в очах Януковича – це те, що він рівновіддалений від ключових бізнес-політичних груп»

Головний політичний результат діяльності уряду Азарова полягає в тому, що він працює вже два роки. Микола Янович вже увійшов в клуб прем’єрів-дворічників, які працюють на посаді більше двох років, у нас насправді таких не багато. Рекордсменом є Валерій Павлович Пустовойтенко, який пропрацював наприкінці 1990-х років на своїй посаді 2 роки 5 місяців. На другому місці Юлія Володимирівна – 2 роки і майже 3 місяці, це її друге прем’єрство. На третьому місці Віктор Федорович, перший уряд якого пропрацював 2 роки і 1,5 місяця. Микола Янович зараз на четвертому місці, але якщо він пропрацює до парламентських виборів, то стане рекордсменом. Судячи з останніх заяв Президента, шанси у нього непогані.

Вже близько року його ситуація непроста, багато критики на його адресу, є атаки і на нього, і на його посаду, зокрема, навіть з оточення Президента. Але Азаров залишається на своїй посаді. Я відчуваю у зв’язку з досягненням цього символічного рубежу, як Микола Янович надсилає подумки сигнал своїм опонентам: «Не дождетесь!». Чому йому вдалося утриматися два роки, чому його уряд продовжує працювати і має шанси працювати і далі? Головна причина в тому, що уряду Азарова вдалося вирішити головні завдання, які стоять перед будь-яким урядом - це забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності. Це було дуже важливо після року кризи, воно було основним завданням 2010-го, але залишається актуальним і зараз, бо на цей рік припадає пік виплат по зовнішніх боргах.

Друге завдання - відновлення економічного зростання. Насправді у нас були всі шанси стати другою Грецією або східноєвропейською Грецією, можливо, із ще більш драматичними наслідками. Але цього вдалося уникнути і тут треба також віддати належне цьому уряду. Янукович, який достатньо обережний в своїй кадровій політиці, не хоче ризикувати. Якщо головні завдання виконуються, в принципі немає сенсу, як кажуть, змінювати коней на переправі.

Наступна причина суто політична. За винятком Пустовойтенка, за часів Кучми уряди мінялися кожен рік. Це була своєрідна тактика тодішнього Президента, який не хотів ризикувати, вирощувати собі потенційних конкурентів. Він не довіряв більшості своїх прем’єрів, заміна Пустовойтенка на Ющенка свого часу мала стратегічний характер, і якщо Пустовойтенку Кучма довіряв, то до Ющенка довіри вже не було, особливо після «касетного скандалу». Азаров користується довірою Януковича, хоча і є певна критика. Є і інші причини – це якості Азарова як управлінця. Але головна позитивна якість Азарова в очах Януковича – це те, що він рівновіддалений від основних груп впливу і ключових бізнес-політичних груп. Тому що віддати посаду прем’єра одній з конкуруючих груп – це порушити баланс стабільності.

Цей уряд латентно-коаліційний. Формально це не коаліція, уряд однорідний, там переважно представники Партії регіонів, практично всі представники команди Януковича. Але цей уряд – коаліція впливових бізнес-політичних груп. Там є представники групи, яку називають «РосУкрЕнерго», там є люди, яких пов’язують з Ахметовим, чи з новою популярною бізнес-політичною групою «Сім’я». Цей баланс інтересів і рівновага також є ознаками цього уряду, що також пояснює, чому він достатньо стабільний.

За ці два роки проявилися достатньо серйозні проблеми і виклики для уряду Азарова. Перша проблема стратегічна – зараз очевидно, що заявлені реформи ідуть не так швидко та ефективно, як планувалося в 2010 році. Тут працює багато різних факторів, зокрема, недооцінили той чинник, що є певний плюралізм в розробці реформ і особливо в їх здійсненні, коли реформи розробляють в Адміністрації Президента, а здійснюють в Кабінеті Міністрів. Ми бачимо, особливо останнім часом, неспівпадіння підходів до економічної політики. Зокрема, зіткнення різних підходів до бюджетної політики призвело і до заміни міністра фінансів. Зараз відчувається ризик, пов'язаний з критичним ставленням населення до особливо контраверсійних реформ.

Друга проблема, яка є головною і найбільш ризикованою до нинішньої влади, – це зростання соціальної напруги, що в першу чергу стало наслідком жорстких і не завжди популярних рішень. Ситуація не унікальна, адже в Іспанії протестують проти трудової реформи, у Франції і не тільки – проти пенсійної. В цьому плані у нас схожа ситуація, але у нас ще були і такі проблемні рішення як підвищення комунальних тарифів, що було вимогою Міжнародного валютного фонду. Була і є проблема пільг, що також б’є по рейтингах і є однією з головних причин зростання соціальної напруги.

Тому зараз ми бачимо абсолютно закономірні, і це пов’язано не тільки з виборами (хоча вибори як мотив звичайно на першому місці), нові соціальні ініціативи. Треба знімати соціальну напругу, треба вирівнювати соціальну ситуацію, тому Азаров виконав функцію економічної стабілізації, а зараз треба виконати функцію соціальної стабілізації.

Третій виклик - це боротьба різних груп впливу в оточенні Президента, зокрема, за посаду прем’єра, за вплив на уряд. Це не завжди працює в «плюс», але це об’єктивна річ, яка також є викликом для уряду і буде впливати на його подальшу долю.

Чи є якісь обставини, які можуть змусити Миколу Азарова написати заяву про відставку, наприклад газ, МВФ чи щось інше?

Володимир Фесенко: Судячи з того, що я знаю, Микола Янович не хоче йти з посади. Щодо об’єктивних обставин, думаю, вони можуть вплинути не стільки на Миколу Яновича, скільки на Віктора Федоровича та стати певним приводом, імпульсом для такого рішення. Але вирішальну роль можуть зіграти обставини суб’єктивні.

Що стосується функцій Азарова в уряді, то він не стільки капітан, людина, яка за все відповідає, а швидше координатор та дядька-наставник, тому що там зараз обновився економічний блок, який займатиметься реалізацією соціальних ініціатив. Він повинен забезпечити те, щоб не збились з курсу та має стримувати від не зовсім продуманих рішень. Тому Янукович залишає Азарова на цій посаді.

Віктор Лисицький: Я не бачу підстав для того, щоб Азаров йшов у відставку, тому що він потужно тримає у своїх руках всі ці складні переплетіння. Я особисто категоричний противник частих змін керівників вищих ешелонів влади, якими б вони не були.

Евгений Копатько: Николая Яновича отправляли в отставку с мая 2010 года. Но пока эта вертикаль власти существует, пока там нет противоречий, связанных с борьбой за власть, эта схема будет работать. Сейчас у Николая Яновича есть больше возможностей проверить себя на этом этапе, чем рисков для него.

Чи не применшилась роль прем’єра за нинішніх обставин?

Евгений Копатько: Она не стала ниже, эта должность просто вошла в свои берега. Для Юлии Владимировны, как и для Виктора Ющенко, и Леонида Кучмы в свое время площадка премьера была стартовой на президентские выборы. Сейчас этого нет, и это хорошо.

Володимир Фесенко: Если раньше эта должность была политическая, и находящийся на ней человек конкурировал с Президентом, что было одной из проблем. Сейчас, скорее, это должность административная экономическая, в чем-то даже хозяйственная. Иногда я говорю, что у нас есть политическое правительство, которое сконцентрировано в Администрации Президента, и есть экономическое правительство, хотя по реформам между ними гармонического баланса не достигнуто. Нынешнее правительство и премьер выполняют хозяйственные экономические функции, но это адекватно Азарову, он не хочет быть политиком, хотя жизнь его и заставила стать публичным.