Навіщо регіоналам дрібні партії?

Влада запустила об’єднавчу технологію, першою пташкою якої став Сергій Тігіпко зі злиттям «Сильної України» з Партією регіонів. Це стало вигідно обом, чого не скажеш про інші дрібніші партії, що стоять в черзі на об’єднання. Схоже, таким чином українцям знову нав’язують поляризацію «влада-опозиція», вкотре не пропонуючи хоч якусь альтернативу.

При цьому, щоб протистояти цій технології, опозиції теж потрібно об’єднатись, інакше у влади є всі шанси переграти своїх опонентів, як вони це вже зробили на нещодавніх виборах мера Обухова.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили політтехнологи: директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала та директор GMT Group Анатолій Луценко.

Віталій Бала: «Затягувати партії, у яких буде навіть 0,1%, 0,5%, 1%, абсолютно правильно, бо таким чином Партія регіонів буде мобілізовувати свій електорат»

Це не перше злиття і не єдина партія. Коли Партія регіонів стала партією влади в контексті президентських виборів, то дуже багато представників різних політичних партій влилися туди. Цей процес почався після виборів, що свідчить про відсутність політичних партій, в які люди вступають за політичними переконаннями. Жодна політична партія, за невеликим виключенням, не має програмних ідей і цінностей.

Навіщо це робиться і який з цього зиск для партії влади? Політтехнологи партії влади напевно прийшли до висновку, що для перемоги на парламентських виборах, їх треба провести по президентському сценарію. Мається на увазі консолідація двох полюсів - «хороші» і «погані». Таким чином, люди, які не сприймають опонентів влади, будуть голосувати за партію влади. Чим більше цей центр впливу буде втягувати своїх політичних союзників чи тих політичних сил, які на їх електоральному полі, тим менше у них буде проблем на виборах в жовтні 2012 року. Якщо вони будуть затягувати партії, у яких буде навіть 0,1%, 0,5%, 1%, то це технологічно абсолютно правильно, і це треба робити, бо таким чином вони будуть мобілізовувати свій електорат. На жаль, це може закінчитися тим, що каталізується регіональний розділ України.

Так як влада почала об’єднуватися з малими партіями, то у неї є єдиний вихід. Коли заявлені Тігіпком реформи, який за них персонально відповідає, почнуть давати хоч якісь позитивні результати, тоді це роз’єднання України може не відбутися достатньо чітко, бо люди чи на сході, чи на півдні, чи на заході, чи на півночі, будуть відчувати від цього якісь позитивні результати для себе. В цій ситуації рівень підтримки Партії регіонів буде зростати від того, наскільки будуть чи не будуть успішними саме ці реформи в контексті злиття чи поглинання «Сильної України».

В даному випадку для влади зараз достатньо серйозним фактором є те, щоб опозиція не об’єдналася. У випадку, коли об’єднається вся палітра політичних сил, які опонують нинішній опозиції, тоді достатньо серйозні перспективи, що опозиція не виграє. Приклад виборів в Обухові показав, коли два кандидати не об’єдналися, виграв кандидат від партії влади. Це мало би прозвучати останнім дзвіночком для опозиції.

Чим більше буде таких об’єднань, тим буде менша явка виборців. Для опозиції дуже важливо в цій ситуації менше говорити, а більше робити конкретних реальних дій. Події останніх днів показують, що політичної конкуренції в Україні так і не буде. Ми є свідками того, що політична конкуренція такими об’єднаннями переростає в опонування, бо коли два полюси між собою опонують, то це вже не конкуренція.

Важко говорити про якусь політичну конкуренцію всередині чи одного полюсу, чи другого. В опозиції це більш очевидно, бо вони не можуть об’єднатися. Якщо говорити про партію влади, то, не дивлячись на всі заяви Сергія Леонідовича, що він хоче бути лідером партії, це поки що тільки слова. Бо той, хто буде на чолі списку Партії регіонів, може бути не тільки формальним, а і фактичним лідером, наступником Віктора Федоровича. Бо ще буквально півроку-рік тому певна група людей впливу, яка має достатньо повноважень і близька до Президента, робила багато дій, які були пов’язані з відривом Януковича від Партії регіонів. Їм Партія регіонів не потрібна була, можна було провести вибори через мажоритарні округи. Зараз вони почали діяти по-іншому, хоча їм варто було минулого жовтня, коли було заявлено про початок об’єднання, іти на вибори декількома колонами партії влади, в тому числі через мажоритарні округи. Так було б простіше вирішити достатньо серйозні завдання, які перед ними стоять. Але так як уже було заявлено про об’єднання, для них це найоптимальніший варіант.

Анатолій Луценко: «Злиття з «Сильною Україною» є гарним амортизатором для Партії регіонів, щоб зменшити темпи падіння власного рейтингу до виборів»

Суто технологічно в даному випадку приєднання Сергія Леонідовича має логіку – це беззаперечний факт. Якщо виходити з технології політичного маркетингу, це якраз той випадок, коли 2+1=3. Соціологічно спостерігається тренд на падіння рейтингів і Партії регіонів, і партії Тігіпка. У Тігіпка в останній момент він призупинився, тому що очевидно досяг свого мінімуму. Відповідно, коли відбувається злиття в даному випадку, тут грає персональний фактор, і все-таки це гарний амортизатор в електоральному плані для Партії регіонів для того, щоб зменшити темпи падіння власного рейтингу до виборів.

Далі в черзі стоять ті партії, приєднання яких в електоральному плані не дають 2+1=3. Наприклад, анонсоване приєднання «Єдиного центру» і Литвина не дає таких гарних позицій в плані завоювання електорального середовища. Але воно дає поляризацію, без якої партії влади з нинішньою соціологією претендувати на якісь результати дуже складно. Відповідно, наступним кроком мало би бути об’єднання ще кількох дрібних партій, які би показували поляризаційний тренд «ми» і «вони». Він вигідний і з боку опозиції, і з боку влади.

В такому контексті опозиції вкрай необхідно так само консолідувати свої лави. Це вже стає питанням отримання високих результатів на виборах. Свою технологічну дорогу влада вибрала, тепер опозиції у своїй поведінці треба бути адекватній цій технологічній дорозі. Опозиція має вийти з єдиним списком і з єдиним переліком мажоритарних кандидатів. Тільки в цій конфігурації вона може опонувати тій технології, яку обрала влада – це об’єднавча технологія, яка концентрує максимум іміджевих, електоральних, фінансових, маркетингових ресурсів.

Соціологічно спостерігаються дві провідні опозиційні сили – «БЮТ» і «Фронт змін», яким для того, щоб зламати гру, яку вже почала влада, стовідсотково потрібно об’єднуватися. При нинішньому законі це зробити буде дуже складно іміджево, тому що комусь треба буде вступати в партію, призупиняючи членство в своїй партії, якщо буде формуватися один список. У опозиції зараз немає лідерів, генеруючих консолідацію. І загальний виборчий список, і по округам пишеться дуже просто, тільки треба вибудувати матрицю. А оскільки основи немає, відповідно, все перетворюється на хаос.

Поляризація, можливо, відбувається тільки тому, що політична система (особливо її найбільший сегмент - партійна система) заточена під персональні бренди, там немає ідеології. В українських реаліях в електоральній свідомості розкрученими і дохідними є персональні бренди, а політичні проекти слугують для них прив’язкою.

Спочатку Януковича відривали від Партії регіонів, зараз зрозуміли, що треба іміджево клеїти, тому що іде взаємне падіння. До речі, таку ж помилку робили з Ющенком свого часу. І це все через персоналізацію політичного процесу, яку можна подолати тільки серйозною конституційною реформою.

Чи зіллються з Партією регіонів «Єдиний центр» і Народна партія? Які ще малі партії можуть влитися у нинішню владну партію?

Анатолій Луценко: Буде простий соціологічний підхід. Дивитимуться, де і в якому регіоні будуть регіональні дрібні бренди, про які ми на центральному рівні навіть не чули. Є наприклад, популярні місцеві партії в Дніпропетровській, Вінницькій областях. Будуть дивитися, з ким зливатися, виходячи з виключно меркантильних інтересів. На місці Партії регіонів я б за кілька закарпатських округів домовлявся з «Єдиним центром». Так само можна домовлятися з Литвином по Житомиру, хоча б за 1-2 округи.

На вашу думку, куди тепер підуть виборці Тігіпка після злиття з Партією регіонів?

Анатолій Луценко: Вони вже давно пішли.

Віталій Бала: Так. У нього було 13%, а зараз по чесному – 3%, які залишились з ним після того, як він пішов у владу. Думаю, з них більша частина приєднається до провладних голосів. А 10% вже давно пішли в ті 50%, які зараз ні за кого не хочуть голосувати.

Чи зможе Тігіпко в майбутньому очолили Партію регіонів? Донецькі погодяться, аби на чолі партії став «чужак»?

Анатолій Луценко: Поки що сигналів подібного плану немає. Якщо він з часом зможе стати прем’єр-міністром, то за традицією очолить партію. Якщо ж він цієї амбіції не реалізую, то навряд чи претендуватиме на лідерство в партії.

Віталій Бала: Лідер партії – це людина, яка консолідує всі групи. Чи зможе він таким стати?..

Зараз вкотре піднімається мовне питання зробити російську другою державною. Наскільки це реально чи це просто «загравання» з Росією?

Віталій Бала: Це ті речі, які не варто робити Президенту. Треба пам’ятати, що мовне та релігійне питання зсередини знищує країну та просто її розвалює. Ми вже згадували про поляризацію суспільства. До того ж з точки зору соціології, мовне питання не входить навіть в десятку актуальних для громадян. Це апеляція до емоції.

Анатолій Луценко: Можливо, це перестраховка щодо комуністів. Місцеві вибори показали, що все-таки на сході комуністи активно використовують це питання в контрагітації проти Партії регіонів.