Зміна виборчих правил руками КС

Влада тактично обіграла опозицію, скасувавши за допомогою Конституційного Суду норму про паралельне балотування, хоча це положення було одним із пунктів досягнутого компромісу. Тепер зросте внутрішньо опозиційна боротьба за місце в списку, бо на мажоритарку підуть лише важковики. У кого ж ситуація складається як 50/50, без підстраховки самостійно змагатися на будуть. Зменшились і шанси на проходження у тих, хто сподівався піднятися вгору по списку за рахунок автоматичного виходу тих, хто пройде по округах.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та президент аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов.

Володимир Фесенко: «Потенціал опозиції зменшується на 5-7 мандатів - це не критично»

Рішення Конституційного суду достатньо очікуване та закономірне, як і критика опозиції, тому що воно певною мірою послабляє її позиції по мажоритарці. Потенціал опозиції, дуже умовно, зменшується на 5-7 мандатів. Це не критично. Враховуючи те, що опозиція ще не починала роботу по мажоритарним округам, у неї є резерви компенсувати ці проблеми. Тим паче, що вони самі допустилися помилки, бо заклали цю міну сповільненої дії ще восени, коли голосувався цей закон. Це була не та норма, по якій можна було шукати компроміс. Тут були, скоріше, егоїстичні інтереси окремих депутатів, як в середовищі опозиції, так в провладному таборі.

Це рішення б’є не стільки по опозиції, скільки по лідерам партій, які мають рейтинг менше 5%. Для них виникає драматична дилема: або йти, як цього вимагає партійний обов’язок та відповідальність перед власною партією, на чолі партійного списку, але з ризиком не отримати депутатський мандат; або йти на територіальний округ з високими шансами отримати депутатський мандат,але тоді виникнуть підозри і звинувачення, що ти кидаєш власну партію, не віриш в її успіх. Це дилема навіть для Олега Тягнибока, оскільки у «Свободи» немає абсолютних шансів подолати 5% бар’єр.

Опозиція трошки втрачає. Частина депутатів, в першу чергу бютівських, не приховували, що підуть на територіальні округи лише в тому разі, якщо буде гарантія, що вони отримають місце в прохідній частині виборчого списку. Зараз треба визначитися. Це спільне визначення і партії, і конкретних депутатів, де краще та ефективніше балотуватися. Звичайно, для більшості депутатів надійніше буде в партійному списку, тому конкурентоздатних кандидатів-мажоритарщиків у опозиції стане трохи менше, але не значно.

Як це вплине на подальшу долю виборчого законодавства? Якщо ми хочемо зберегти легітимність виборів, треба обмежитися точковими змінами. Є рішення Конституційного суду, і його варто виконувати, воно (рішення щодо заборони паралельного балотування – Ред.) не б’є критично по легітимності виборів, але подальших змін варто уникнути, щоб не підривати засади компромісу, який був восени 2011 року. Зокрема, не чіпати процедурні питання, які тоді були проголосовані.

Правда, я не виключаю, що може виникнути ще одна тема для можливих виборчих змін - це зменшення виборчого бар’єру. Це може не кардинально, але трошки змінити та загострити конфігурацію виборчої кампанії, надати шанси цілий низці нових політичних сил та деяких старих. Я про це згадую, як про достатньо актуальну тему, тому що вимога про зниження виборчого бар’єру є в резолюції ПАРЄ. На цьому може зіграти як частина опозиції, так і влада, яка може використати це в своїх технологічних інтересах.

Ігор Жданов: «Рішення Конституційного суду призвело до підвищення конкуренції всередині об’єднаної опозиції»

Рішення Конституційного суду дійсно було очікуваним. З точки зору конституційного права, в 1998 році приймалося аналогічне рішення щодо неможливості одночасного балотування за списками та по мажоритарних округах. Якби Конституційний суд прийняв інше рішення, це було б знищенням його як органу конституційної юрисдикції України. Але ми розуміємо, що розгляд такого питання Конституційний суд не міг ініціювати, подавали його провладні депутати.

Я б звернув увагу на такий наслідок як легітимність і стабільність майбутнього парламенту. Що було б, якби Конституційний суд прийняв рішення після того, як обрали парламент? Це б ставило під сумнів легітимність майбутнього парламенту, він би міг бути постійно на гачку, його теоретично могли б навіть розпустити з тих підстав. Так було в Казахстані кілька років тому, коли Назарбаєву щось не сподобалося і загадали, що якось там неправильно обирали парламент, і його просто розпустили. Тому це позитив.

Але рішення Конституційного суду призвело до того, що підвищилася серйозна конкуренція всередині об’єднаної опозиції, яка формується на базі «Батьківщини», за місце в списку. Зрозуміло, коли ти балотуєшся в списку і по мажоритарному округу, у тебе є страховка. А у тієї людини, яка за межами цього списку, є надія, що частина людей переможе по мажоритарці, вона автоматично підніметься на декілька позицій вверх по списку і пройде до парламенту. Зараз цього немає, чому опозиція і заявила про те, що переглядати потрібно всі списки мажоритарників. Думаю, по мажоритарці підуть лише ті люди, які будуть переконані у своїй перемозі більш, ніж на 50%.

Це буде стимулювати невеликі партії до об’єднання або приєднання до політичних сил, які гарантовано проходять в парламент. Подейкують, що Кличко об’єднується з Королевською. Це рішення буде стимулювати її до об’єднання, тому що у Королевської дуже малі шанси подолати бар’єр. Гриценко буде думати, чи йти з об’єднаною опозицією, де він гарантовано потрапляє в парламент.

Зараз лідери невеликих партій стоять перед дилемою, що їм робити. Тягнибок повинен розуміти, якщо він піде по мажоритарці, це буде деморалізацією «Свободи» і вона точно не потрапить в парламент. Але для нього ризик обґрунтований, тому що партія тільки тягнеться до бар’єру 5%. У випадку Гриценка чи Королевської дилема зовсім іншого порядку. Але ж люди для чогось створювали партії, очолювали їх. І як сприймуть однопартійці, якщо вони підуть по мажоритарних округах, хоча Королевська заявила, що вона піде на чолі списку?

В цій ситуації погано те, що Конституційний суд використовується в якості політичного інструмента зміни виборчого законодавства або зміни політичної системи. Навіщо шукати в парламенті 300 голосів для зміни Конституції, якщо можна знайти 10 суддів Конституційного суду, які це зроблять? На жаль, проблема з конституційною реформою це показала.

З іншого боку, боюся, що цими рішеннями Конституційного суду відкрита дорога до інших змін виборчого законодавства. Це не є припустимо, тому що був певний компроміс, консенсус, влада розповідала, що це досягнення, розповідала це Європі. А тепер що вона буде розповідати? Що комусь щось захотілося? Це неприпустимо.

Ми поки спостерігаємо не політичний, а математичний підхід до визначення меж округів. Це дуже важливо, тому що якби був заданий інший тон кампанії, ми б вже зі старту розуміли, що чесних і прозорих виборів не буде. Головне, щоб цей підхід щодо нарізки округів був продовжений, дуже б не хотілося, щоб нарізали округи під певних кандидатів від влади.

Рішення Конституційного суду я назвав «мінус три». Зрозуміло, що це «мінус три» ймовірних претенденти від опозиції в депутати парламенту. Тому що шанси прийти опозиційним кандидатам в Києві досить високі. Але, слава Богу, зупинилися, не приєднали вже таким хамським засобом до Донецьку, Луганську або Криму, а просто зробили за математикою, це абсолютно нормальне рішення. Тобто, з «мінус три» прийшли до «плюс шість 6».

Як це рішення КС вдарить по комуністам та литвинівцям?

Ігор Жданов: У комуністів проблем не буде. Вони долають 5% бар’єр і розберуться, хто йде по мажоритарці, а хто за списком, куди напевне ввійдуть перевірені бійці. Неофітам запропонують випробувати свої сили в окрузі, але при цьому домовляться з владою.

Щодо Блоку Литвина, то будь-які зміни, окрім зменшення прохідного бар’єру до 1%, нічим цій політичній силі не допоможуть. Зрозуміло, що сам Литвин буде балотуватися у Житомирській області і пройде без проблем на Новоград-Волинщині. Інші його колеги теж підуть по мажоритарці, а когось прилаштують до списку Партії регіонів.

Володимир Фесенко: Для Литвина тут немає дилеми, тому що вони давно були за мажоритарку. Ще восени 2010 року, до зміни виборчого законодавства, його запитували, де буде балотуватися, він не задумуючись відповів, що завжди пам’ятав та пам’ятає про Новоград-Волинський округ. Наприклад, Гриневецький піде по Одесі, у них багато сильних мажоритарників.

Комуністи були серед тих, кому була вигідна ця норма, але це стосувалося двох-трьох депутатів, яким було важливо мати підстраховку у партійних списках. Тепер, скоріше за все, не піде Кілінкаров по Луганську, хоч у нього там не погані перспективи виграти мандат, і Царьов по Одесі, де буде жорстка конкуренція.

Суто технологічно подвійне балотування було важливе для того, щоб збільшити і партійний результат. Коли сильний мажоритарник працює на свій результат, він автоматично працює ще й на результат своєї партії, а зараз такого зв’язку не буде.

Щодо розподілу округів по областях, який спростував підозри, що буде маніпуляція на користь сходу та півдня, він засвідчив, що влада не хоче зараз ризикувати питанням легітимності виборів. Було мінус три округи по Донбасу і плюс три по Києву. Тому я підозрюю, що більше не буде експериментів із виборчим законодавством для того, щоб не давати приводу для звинувачень, що вибори пройшли маніпулятивно, були преференції для партії влади.

Ігор Жданов: Мінус три по Донбасу та плюс три по Києву - це чиста математика, бо є природне зменшення чисельності населення на сході та збільшення у столиці.

І влада, і опозиція із самого початку знали про те, що паралельне балотування – це дуже спірне положення і КС його може відмінити. Навіщо було вписувати цей пункт і свідомо змінювати?

Ігор Жданов: Це був предмет компромісу між владою та опозицією на той час. Домовились, що буде така норма, хоча всі знали про рішення Конституційного суду. Напевне, малося на увазі, що після внесення цієї норми, ніхто не подає відповідного подання в КС. Не розуміли, що таке може статися вже після виборів і тоді могли б бути зовсім інші наслідки.

Але вплив є, і він не в тому, скільки мандатів втратить опозиція, просто це підсилить внутрішньопартійну конкуренцію. Значить зменшує можливості ресурсу партії працювати ззовні, будуть ладнати всі суперечки всередині. Є обмежена кількість тих, хто точно проходить за партійними списками. А тепер ті, хто в окрузі мав шанси 50/50, залишились без підстраховки і підуть до партійних лідерів вирішувати цю проблему.

Виходить домовились про одне, а через півроку вийшло зовсім інше, хоча йшлося про непорушність прийнятих норм.

Володимир Фесенко: Як завжди наша опозиція трохи наївна, але, за класиком, «обманываться рад». Частина опозиції дуже добре розуміла, що це пастка, величезний ризик, міна сповільненої дії, яка може вибухнути та підірвати легітимність виборів. Але до КС вони не звертались, бо ця норма була вигідна опозиції. Що заспокоїло та на що сподівалися опозиціонери? По-перше, ініціатива виходила від комуністів, це був перший елемент пастки, бо у опозиціонерів склалося враження, що це їх інтерес. Я припускаю, що тут їх заспокоїли, що КС під контролем, все гаразд, нам це теж вигідно, тож нехай буде так. В цьому сенсі тактично в черговий раз переграли опозицію. Зачепили на гачок, а коли потрібно було – потягнули та… переглянули деякі інші норми закону. Ось в чому був сенс цієї комбінації.

Ті, хто визначився та має ресурс, і так підуть на мажоритарку. Водночас не так багато кандидатів ідуть по київських округах, але жодного опозиційного кандидата зараз там не проявлено, тому що більшість розуміла цю проблему і вони чекали. Крім того, щоб іти на округ, потрібен ресурс, а не так багато опозиційних кандидатів його має. В абсолютній більшості випадків партії не будуть фінансувати мажоритарні виборчі кампанії. Додаток міг бути за рахунок популярності кандидатів, які могли б балотуватися по Києву та деяких центрально-українських областях, але таких кандидатів максимум десяток.

Якщо ваше припущення щодо зниження виборчого бар’єру все-таки справдиться, до чого це призведе?

Ігор Жданов: Якщо знизиться бар’єр, це дасть змогу пройти багатьом партіям, які говоритимуть про свою опозиційність. Це певним чином атомізує політичний простір у Верховній Раді України. Одна справа, коли там буде об’єднана опозиція на базі «Батьківщини» та, можливо, фракція «Свободи» та Кличка. І зовсім інша ситуація, коли буде 5-10 якихось фракцій, які називатимуть себе опозиційними. Це значно зменшує політичний ресурс опозиції, тому що тут керуватимуться принципом «разделяй и властвуй».

Володимир Фесенко: Це не прогноз, а лише припущення, що тема може заграти, але не факт. В самій Партії регіонів та в керівництві країни самі ще не вирішили, що робити. Але є резолюція ПАРЕ та норма щодо зменшення бар’єру, і на неї можна відреагувати.

Зменшення бар’єру розпорошує опозиційний табір, відповідно, зменшує мотивацію до об’єднання. Крім того, стає більш різноманітним партійне політичне поле у Верховній Раді. Якщо бар’єр буде зменшено до 1,5-2%, не тільки «Свобода» проходить, що в принципі потрібно Партії регіонів, тому що можна грати на протиріччях в опозиції, використовувати радикалізм «Свободи» та лякати своїх виборців «наочною загрозою українського націоналізму». Це буде дуже потрібно перед президентським виборами. Технологічно Януковичу варто піднімати Тягнибока і робити з нього основного конкурента на перспективу. Це буде майже неможливо зробити, але один із найпростіших варіантів…

Ігор Жданов: …як перемогти у другому турі, бо це єдиний кандидат, який програє Януковичу.

Володимир Фесенко: У Януковича по другому туру дуже вагомий прихований резерв.

Якщо бар’єр 1,5% і навіть 2%, тоді його долає Гриценко, непогані шанси у Королевської, «Нашої України», Литвина. Теоретично низький рейтинг у «Єдиного центру», але дуже спритний Віктор Іванович… З таким бар’єром можна навіть штучний проект реалізувати. Нагадаю місцеві вибори, коли нікому невідома партія «Совість України» з величезною перевагою виграє вибори в Полтаві і Вінниці. Тут з’являється можливість для різних комбінацій, але головний мотив: розпорошення опозиційного табору і зменшення мотивації до об’єднання опозиції.

Минулого разу Партія регіонів привела до парламенту водіїв та секретарок. Чи зміниться якісно склад наступної владної фракції?

Ігор Жданов: Змішана система підвищила в два рази внутрішньопартійну конкуренцію за місце в прохідній частині списку. Тому вірогідність потрапляння секретарок та водіїв теж зменшилась в два рази. Але у кожного впливового політика – Ахметова, Клюєва і т.д. є певна квота у прохідній частині, в яку він може ставити своїх людей. І хто там буде?..

У Партії регіонів є всі шанси провести своїх мажоритарників на сході та півдні України, як у опозиції – на заході та півночі. Найбільша боротьба буде між мажоритарниками у центральній частині України, особливо на лівобережжі – Чернігівщині, Сумщині, Кіровограді. Хоч би там не повторилися «100-ті округи»…

Володимир Фесенко: Звичайно, конкуренція при формуванні списку зростає, секретарок буде менше. Але буде квота ахметівська, Фірташа і інших впливових фігур, які будуть спонсорувати кампанію Партії регіонів. Відповідно, кого поставлять в цю квоту – це вже рішення людини, яка дає гроші. Тут виникне декілька проблем. Перша – як поєднати ці квоти, тому що у Партії регіонів прохідна частина буде значно менше, ніж зараз. Як поєднати інтереси різних впливових людей? Друга проблема – треба хоча б третину списку заповнити людьми, які будуть реально щось робити: в комітетах, будуть натискати кнопки і по законопроектах якусь роботу виконувати.

Ігор Жданов: Теоретично вони наберуть менше 100 місць по партійним спискам.

Володимир Фесенко: На сьогодні вони виходять більш-менш реалістично десь на 70 мандатів по партійним спискам, не враховуючи мажоритарку. Це третина того, що зараз.

Крім того, у багатьох округах є ситуація, коли кандидати кажуть: у мене статус кандидата від влади. У мене підозра, що один домовився з Адміністрацією Президента, другий – з Клюєвим, третій – з губернатором, а четвертий – або із старшим сином Президента, або з Арбузовим. Хто переможе? Гарантії зараз ні в кого немає.

Ігор Жданов: Зараз активність мажоритарщиків, в тому числі провладних, знаходиться на досить низькому рівні.

Володимир Фесенко: Серед потенційний кандидатів-мажоритарщиків ведуть кампанію абсолютна меншість.