Левко Лук’яненко: Існує Об’єднана опозиція, то чому не може бути ще й Патріотичної

Дисидент і голова Української Республіканської партії Левко Лук’яненко завжди відрізнявся ультрасміливістю та жорсткістю своїх оцінок стосовно влади – і колишньої, і нинішньої. Та скандальний «мовний» законопроект Ківалова-Колесніченка, не без допомоги опозиціонерів прийнятий у першому читанні, вкінець обурив політика-патріота. Зазначивши, що після фактичного дозволу регіоналам протягнути російську мову представники Об’єднаної опозиції не мають морального права балотуватися у парламент, він запропонував свою альтернативу – Патріотичну опозицію.

Задля зміни влади в країні Левко Лук’яненко закликав політичні партії націоналістичного спрямування об’єднатися. І «Свобода» одразу ж відповіла готовністю проводити переговори з УРП для спільної участі в парламентських виборах.

З одного боку, для тієї ж «Свободи» кандидатура голови УРП у першій п’ятірці списку була вигідною і, певно, спрацювала б на підвищення рейтингу – Лук’яненка цілком можна використовувати в якості «прапора», так само, як використовує Юлію Тимошенко Об’єднана опозиція. З іншого боку, ще кілька років назад він зарікся – більше до Верховної Ради ніколи не піде.

Наскільки змінилися плани Лук’яненка та чи стане Патріотична опозиція альтернативою Об’єднаній – він розповів «Главкому».

Ваша заява про те, що народні депутати від опозиції не мають права балотуватися у парламент після того, як дозволили більшості проголосувати за «мовний» законопроект, є досить жорсткою. На вашу думку, що саме мала зробити опозиція? Бо навіть план «вирвати» за командою картки провладних нардепів не виглядав дієвим.

Це брак рішучості. Які вони потім давали пояснення тому, що дозволили проголосувати за «мовний» законопроект? Литвин їх обдурив. Литвин, бачите, назвав номер законопроекту, а не назвав назву, ще й поставив проект на голосування після іншого закону, от вони нібито і не розібралися. Та це не серйозна відмовка! Закон про мови настільки важливий для України, для збереження державності, що треба було би чергувати в Раді день і ніч, і, звичайно, запам’ятати добре не тільки назву, а й номер того закону, і ні в якому разі взагалі не допустити того голосування. Тим більше, що перед тим у Партії регіонів не було навіть потрібної кількості голосів, вони в останні дні їх тільки докупили, нашкребли ще трохи.

Яким саме чином можна було не допустити голосування? Заздалегідь трибуну заблокувати? Але регіонали вже довели, що заблокована трибуна – не перешкода. Можна і десь в куточку справи вирішувати.

Не потрібно було, наприклад, блокувати трибуну за кілька днів, але хоч би напередодні можна ж це було зробити. Тим більше, я їм ще кидаю звинувачення по постанові Верховної Ради про продовження перебування російських військ (Чорноморського флоту Російської Федерації) на українській території. Так само вони готувалися, мали не дати проголосувати за законопроект. В останній момент з’явилась якась димова шашка, виник якийсь переполох, і в результаті проходить голосування за той антиукраїнський закон.

Тут два висновки: або байдужість – то вона є злочинною, бо мова йде про дуже серйозні речі, або невміння захищати, але це також не виправдовує опозицію. Україна знаходиться саме в такому стані, коли її треба захищати і кваліфіковано, і сміливо. А якщо опозиціонерам не вистачає сміливості, не вистачає уміння, значить, вони не відповідають вимогам у цих історичних умовах. Тому я і написав таку гостру заяву. І вважаю, що я нічого не перегнув, бо проблема, яка стає перед українською нацією, надзвичайно серйозна. Ми – не Австралія, яка може жити з англійською чи якоюсь іншою мовою. Ми – Україна, яка розташована в такому оточенні (я кажу про Росію), коли для нас збереження мови є рівнозначним збереженням нашої державності і нашої нації.

Саме це зумовило ваше бажання повернутися у «велику політику»? Адже і в 2007, і в 2012 році ви заявляли, що не підете у парламент, а ось тепер ініціюєте об’єднання партій націоналістичного спрямування.

Не іти більше до Верховної Ради я вирішив у 2007 році, коли ми примусили Ющенка розпустити парламент. Він дуже не хотів, але тоді буда небезпека, що Партія регіонів добере до 300 голосів. І щоб цього не сталося, щоб не подарувати їм такої можливості, ми зібрали депутатські заяви про складення депутатських повноважень, і я також писав таку заяву. Коли таких заяв набралося більше ста п’ятдесяти, Президент був змушений розпустити Верховну Раду і призначити нові вибори. І тоді я сказав, що більше до Верховної Ради я не піду.

То як тепер співвідносяться ваше небажання йти до парламенту і спроба створити «нову» опозицію?

Я ж маю на увазі наші партії, а не себе особисто. Я особисто не піду у Верховну Раду, але дуже хотілося б, щоб від Української Республіканської партії, від КУНу, від «Свободи», тобто від тих партій, які більш-менш є послідовними в захисті української державності, було якомога більше депутатів у Верховній Раді.

В партії «Свобода» вже заявили про свою готовність до переговорів з УРП щодо спільної участі у парламентських виборів. Ви з цього приводу вже зустрічалися з Тягнибоком? Обговорювали якісь деталі?

У нас бувають консультації. Власне, без таких консультацій, я б і не говорив про можливість об’єднання. Консультації відбулися і із «Свободою», і з КУНом. У кожної партії, звісно, є якісь свої проблеми, які необхідно розв’язувати, узгоджувати. Звичайно, це не проста річ. Але, в принципі, якщо у межах КОДу існує Об’єднана опозиція, яка включає дві партії, то чому там не може бути ще й Патріотичної опозиції, яка буде складатися поки що з трьох, а може і з більшої кількості партій?

А кого, окрім названих політсил, ви ще бачите у складі запропонованої вами Патріотичної опозиції? До об’єднання може увійти Українська платформа «Собор» Павла Жебрівського чи Республікансько-християнська партія Миколи Поровського?

Тут ще необхідно проводити консультації. Важливо, щоб партії були насправді патріотичними, і щоб метою і діяльністю свого життя у них було утвердження української державності.

В партії «Наша Україна» заявляють про те, що діалог з представниками правих партій триває вже близько року, і конкретних пропозицій вироблено ще не було. А нещодавно Віктор Ющенко заявив про своє бачення походу партії на вибори: на базі «НУ» формується спільний список разом із дружніми партіями. Ви бачите у своєму об’єднанні місце для Ющенка та його прихильників?

Там, де буде Ющенко, там мене не буде. Ющенко так багато зробив зла для України, що я не можу йому цього простити. Моя душа не приймає його.

А от по окремих представниках «Нашої України» потрібно буде проводити окремі консультації. Це ж було умовне об’єднання кількох партій. Звичайно, що там є багато патріотичних людей. Але доки на чолі цього об’єднання є Ющенко, доти не може йти мова про об’єднання Республіканської партії з цими людьми. Але без Ющенка – звичайно. З багатьма звідти можна було б налагодити співпрацю.

А чи потрібні вам і «Свободі», яка вже відповіла готовністю на співпрацю, стара гвардія «Нашої України»? Адже у вас і своїх молодих ініціативних мало б бути багато?

Республіканська партія постійно оновлюється. Ми, дійсно, приймаємо багато молодих людей. Та ми і за те, щоб були присутні і старші люди. Їхня роль у тому, щоб передати досвід молодшим.

Чи розглядаєте ви можливість входження до вашого об’єднання бютівців, які під час формування виборчих списків залишились або ще залишаться «поза грою»?

Думаю, що співпраця з Патріотичною опозицією членів Об’єднаної опозиції, які, по тим чи іншим причинам, не отримають місць у списках чи на мажоритарці, була б позитивною.

Яким саме ви бачите формат цього об’єднання? Чи є можливим складання спільного партійного списку чи буде тільки погодження кандидатів по мажоритарці?

На сьогоднішній день це виглядає так: керівники КОДу постановили, що для тих партій, які самостійно не можуть здолати 5-відсотковий бар’єр, виділяється двадцять мажоритарних округів. Таким чином, кожна з цих партій може йти сама або одержати частину мажоритарних округів. Це питання поки що з точки зору організації не є вирішеним. Наприклад, «Свобода» має своїх людей, сама хоче висуватись, має доволі високий рейтинг. А от що стосується тих політсил, які не мають такого рейтингу і, власне, є слабшими, то для них способом участі у виборах є одержання кількох округів від КОДу. Це для того, щоб не було внутрішньої боротьби, і разом з тим, для того, щоб ці дрібніші партії не були ображені і могли висувати своїх кандидатів.

Колись Степан Хмара у відкритому листі оцінив ваш випад проти Ющенка як удар по Україні. Ваша нинішня ініціатива про створення Патріотичної опозиції може бути сприйнята як робота на розкол Об’єднаної опозиції. Ви не боїтеся звинувачень в тому, що своїми діями підігруєте владі?

Ми ж говоримо про дії в межах КОДу. Ми не виходимо із КОДу. Я не уявляю це об’єднання як створення якоїсь альтернативи. Це не альтернатива об’єднаній опозиції, це окремі загони і групи, які мають працювати в принципі узгоджено – для того, щоб побороти Партію регіонів та її союзників. Це не для протистояння один одному, а, навпаки, для взаємодопомоги. Через те, що є ідеологічні відмінності, групування за ідеологічною близькістю мало би зміцнювати всю опозицію і зокрема всі групи. Ми просто пропонуємо певні підрозділи в межах КОДу. Форма така, що є КОД, і до нього входять, так би мовити, різні одиниці: Об’єднана опозиція – це «Батьківщина» і «Фронт змін», і Патріотична – ту, яку я пропоную, а може ще якась з’явиться.

Ще один табір опозиції – Віталій Кличко з партією «Удар». Як оцінюєте його перспективи і політику?

Кличко явно подолає виборчий бар’єр і проведе своїх людей до Верховної Ради. Я маю до нього симпатії, тому що впевнений, що він свої кошти заробив своїм міцним кулаком. Він розумний чоловік – це видно з його заяв. Сподіваюсь, що він і людей добиратиме таких, які не будуть потім перебігати до Партії регіонів…

А як думаєте, чому Об’єднаній опозиції не вдалося домовитися з Кличком? Лише через його розуміння, що він в змозі сам подолати бар’єр самостійно? Чи умови єднання для нього були невигідні?

Ой, це краще спитати у Яценюка і Турчинова. Їм то видніше.

Скажіть, чи підтримуєте ви зв'язок з Юлією Тимошенко?

Цей зв'язок дуже символічний. Ми зверталися до неї від Республіканської партії з листами, передавали їх через Турчинова. Ми їй співчуваємо, вважаємо, що її посадили незаконно. І ми робимо все те, що роблять інші політичні сили для того, щоб її звільнити.

А ви в курсі, як саме вона сприймає вашу ініціативу про ще одне об’єднання опозиції, нехай і в рамках КОДу? Адже вона вже не один раз наголошувала на необхідності єдиного списку абсолютно всіх опозиційних нинішній владі політсил без виключення.

Бачите, тут у нас з нею просто різне розуміння політичного досвіду. Тимошенко вважає, що можна було скласти єдиний список. Я, виходячи з свого двадцятилітнього досвіду, вважав, що єдиний список скласти не можна. Певний кумулятивний ефект від єдиного списку, звісно, буде. Але цей кумулятивний ефект навряд чи перевершить іншу реальність. Наприклад, в одному списку будуть люди, які дуже люблять Юлію Володимирівну, і в тому самому списку буде Тягнибок. Але це ж настільки протилежні люди! Якщо вони підуть окремо, то і виборці будуть голосувати краще: один – за Юлю, бо йому вона подобається, інший – за Тягнибока, бо йому дуже подобається Тягнибок. Це більш практично.

В цьому контексті наскільки взагалі доцільним виглядає об’єднання опозиції – передусім двох політичних сил «Фронту змін» та «Батьківщини»?

«Батьківщина» і «Фронт змін» об’єдналися, бо вони прийшли до спільного знаменника. Там сидять розумні люди, розумні політики, які добре бачать свою мету.

Мета партії «Фронт змін» - втратити свою символіку і, по суті, бути поглинутою «Батьківщиною»? Чи дії ведуться заради мети лише однієї персони в політсилі – Арсенія Яценюка?

Очевидно, мету, яку мав «Фронт змін», поділяє «Батьківщина». І очевидно, що формат, яким вони йдуть на вибори, задовольняє і Яценюка, і Турчинова. Вони планують свою політичну діяльність не тільки на жовтень 2012 року, але і на 2015 рік.

Ви зверталися до Януковича із проханням зустрітися з вами, ви хотіли поговорити з нимм стосовно справи Тимошенко? І чи відбулась зустріч?

Так, я звертався до Президента, щоб він мене прийняв, але не у справі Юлії Тимошенко. Звичайно, проблема Юлії Тимошенко – важлива, але до Президента в мене було ще багато запитань. Він мене не прийняв. Я звичайно, від того не плачу. Але таким чином Янукович додатково показав, що є Президентом тільки Партії регіонів, бандитів, злодіїв, шахраїв і тих, хто коло них, а з людьми іншого спрямування він навіть не хоче говорити.