Чому дорожчає стаціонарний зв'язок?

До кінця року тарифи фіксованого телефонного зв’язку зростуть середньому на 10%. Найбільше дістанеться мешканцям сільської місцевості, де тарифи підвищуватимуть загалом на 20% у два етапи (з 1 липня, а потім з 1 листопада). Тож вже у листопаді селянам доведеться платити 16,38 без погодинної оплати, та 14,32 - з погодинною. Така політика щодо села пояснюється тим, що собівартість цих послуг у сільській місцевості є набагато вищою, ніж у містах. Проте, міста подорожчання також зачепить. Зокрема, для небюджетних юридичних осіб без погодинної оплати здорожчання становитиме 5%, а для населення та бюджетних установ –10%. При цьому НКРЗІ говорить, що навіть ці підвищені тарифи не зможуть компенсувати збитки операторів.

Про це на прес-конференції в «Главкомі» говорили заступник директора департаменту економічного аналізу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку і інформатизації Тетяна Ієвлєва, директор аналітичного департаменту ІК «Concorde Capital» Олександр Паращій та директор департаменту економічного аналізу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку і інформатизації Андрій Барабін.

Тетяна Ієвлєва: «Послуги місцевого телефонного зв’язку, насамперед сільського, продовжують бути збитковими для операторів»

Згідно закону України про телекомунікації, до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, відноситься встановлення граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, які у загальному обсязі телекомунікаційних доходів складають близько 10%. Близько 80% послуг надаються за цінами, що встановлюються операторами самостійно.

Доходи галузі за 2011 рік склали 52,4 мільярди гривень. В Україні на даний час близько 400 операторів телекомунікації, які надають послуги фіксованого телефонного зв’язку. На сьогодні ці послуги надаються операторами за граничними тарифами, які були затверджені ще у квітні минулого року. Незважаючи на незначне підвищення у 2011 році тарифів на послуги місцевого телефонного зв’язку, вони залишаються збитковими для операторів телекомунікації, оскільки внаслідок інфляційних процесів собівартість цих послуг збільшується.

Ситуацію потрібно розглядати комплексно. Навесні поточного року найбільші оператори мобільного зв’язку заявили про підвищення своїх тарифів. Це пов’язано із зростанням затрат операторів мобільного та фіксованого зв’язку. Відбувається зростання цін на енергозабезпечення та паливо, середньорічне зростання тарифів на електроенергію за 2011 рік склало 13,5%, в 2012-му – 14,26%. Зменшуються інвестиції в розвиток галузі. Крім того, наявна диспропорція між доходами і витратами на загальнодоступні телекомунікаційні послуги. Постійна практика перехресного субсидування одних видів послуг за рахунок інших та між категоріями споживачів не може не позначитися на якості наданих послуг.

Поступове наближення тарифів до собівартості дозволить хоча б частково нівелювати фактор, що стримує розвиток галузі в цілому. Це, перш за все, стосується розвитку телекомунікаційної мережі в сільській місцевості, а найголовніше – це створити сприятливі умови для розвитку конкурентного ринку телекомунікаційних послуг з урахуванням балансу інтересів держави, операторів і споживачів послуг. Це сигнал для інвесторів вкладати гроші та розвивати даний сегмент галузі, від чого виграють усі. Тому Національною комісією було прийнято рішення щодо перегляду діючого рівня граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.

На початок року розглядалося значніше підвищення рівня тарифів. У процесі обговорення з профспілкової стороною та Мінекономрозвитку була досягнута домовленість щодо підвищення тарифів у середньому на 10%, що відповідає розмірам, закладеним при розрахунках макропоказників розвитку економіки України. Це відповідає внеску в загальний індекс інфляції, який складає 0,06%. Затверджені Комісією зміни до нині діючих граничних тарифів відбудуться в два етапи в 2012 році. Перший етап з дати набрання чинності і до 31 жовтня включно, другий – з 1 листопада. Тарифи за кожну хвилину не змінюються, змінюється тільки абонплата.

Зміни стосуватимуться наступних позицій. Збільшення за користування основним телефонним апаратом в містах без погодинної оплати для небюджетних юридичних осіб на 5%, тобто на 1,86 гривні, а для населення та бюджетних – на 10%, або на 2,48 гривні. За користування основним телефонним апаратом у містах з погодинною оплатою для небюджетних юридичних осіб на 10%, або на 3,22 гривні, для населення та бюджетних – на 10%, або на 2,24 гривні. За користування основним телефонним апаратом в містах без погодинної оплати для населення підвищення буде на 10%, тобто з 24,78 гривні, які діють на даний час, до 27,26 гривні за новими тарифами. Нагадаю, що в абонплату входить 36 000 секунд (600 хвилин), які не тарифікуються.

За користування основним телефонним апаратом для населення в сільській місцевості підвищення буде на 10% на першому етапі, тобто з 13,52 до 14,88 гривні, це без ПДВ, без погодинної оплати. З 11,84 до 13,02 гривні з погодинною оплатою. На другому етапі ще на 10%: з 14,88 гривні до 16,38 без погодинної оплати, та з 13,02 до 14,32 - з погодинною оплатою.

Водночас вже на першому етапі зменшується розмір плати за встановлення телефону для населення на 30%, тобто до 70 гривень, а для юридичних осіб - на 60%, тобто до 100 гривень.

Востаннє тарифи на місцевий зв’язок переглядалися у лютому 2011 року і були введені з 1 травня. Незважаючи на це, послуги місцевого телефонного зв’язку, насамперед сільського, продовжують бути збитковими для операторів телекомунікації. Тариф на сільський телефонний зв’язок на сьогодні вдвічі нижчий від міського. А оскільки в сільській місцевості абонентська лінія має більшу протяжність, і ці лінії потребують обслуговування, собівартість надання послуг в селі вища, ніж в місті. Якщо враховувати дані «Укртелекому», то рівень витрат на обслуговування телефону в місті в середньому за місяць складає близько 25 гривень, а в селі – близько 40. Однак ситуація з тарифами прямо протилежна. За даними «Укртелекому», в четвертому кварталі 2011 року собівартість обслуговування одного телефонного апарату у містах та райцентрах складала 24,71 гривні, у першому кварталі 2012-го вона уже становить 25,93 гривні, а за плановими показниками на четвертий квартал 2012 року вона становитиме 26,29 гривні. Середній дохід від одного абонента - 23,56 гривні.

Витрати на один сільський телефон виросли лише на 0,2%. При цьому скоротилися витрати на оплату праці, на соціальні заходи, збільшилися витрати на матеріали, запчастини, паливо. Скорочення витрат на обслуговування телефонів в селі найчастіше призводить до погіршення стану сільської мережі. Враховуючи, що собівартість на сьогодні становить 40,47 гривні, а сільський тариф на зв'язок без погодинної оплати розмов становить 13,52 гривні, тобто лише на 35% покриває обґрунтовані витрати на обслуговування. Тому існують об’єктивні умови для зміни тарифу.

Середній рівень споживання послуг фіксованого телефонного зв’язку на один телефонний апарат становить 37 гривень. Враховуючи, що одним телефоном користується 2,6 особи, в розрахунку на одного мешканця це складає близько 15 гривень. Доходи від послуг мобільного зв’язку на один телефон складають близько 48 гривень, на одного мешканця – 58 гривень.

По-перше, мова іде про підвищення тарифів не лише на фіксований зв'язок, оператори мобільного зв’язку також піднімають це питання. По-друге, не зовсім коректно порівнювати дохідність у розрахунку на одного абонента «Укртелекому» та мобільних операторів, так як ці оператори розвивалися різними шляхами. Під час бурхливого зростання ринку оператори мобільного зв’язку підвищували прибуток за рахунок збільшення абонентської бази. Сьогодні зростання абонбази операторів мобільного зв’язку припинилося, доходи з одного абонента у перерахунку на хвилину розмови не зростають. Тому оператори мобільного зв’язку висловили бажання підвищити тарифи.

Оператори мобільного зв’язку опинилися заручниками своєї політики зі зниження цін, яку вони проводили під час переформування ринку на свою користь, а «Укртелеком» - через політику державного регулювання. Неофіційно експерти говорять про собівартість на рівні 0,1-0,2 гривні за хвилину всередині мережі мобільного оператора та їх рентабельність 10%. Оператори фіксованого зв’язку в останні роки надають послуги місцевого зв’язку зі збитком. Наприклад, «Укртелеком» у 2011 році отримав 523 мільйони гривень збитків від надання послуг сільського зв’язку. Доходи при цьому – 251,6 мільйона гривень, видатки – 774,8 мільйона.

Але й альтернативні оператори, які посідають 25% ринку, також мають збитки від місцевого зв’язку. Зокрема, група компаній «Вега» отримала збитку у першому кварталі 2012 року близько 40 мільйонів гривень. При тому, що ця компанія практично не працює в сільській місцевості. Порівняння доходу від одного абонента фіксованого та мобільного зв’язку не зовсім коректна, якщо не аналізувати витрати на одного абонента.

Кількість основних телефонних апаратів міської мережі на кінець 2011 року склала 11,7 мільйона одиниць. Якщо до 2008 року абонентська база міського та сільського зв’язку збільшувалася, а саме їх ріст складає відповідно 45,9% та 41,7%, то починаючи з 2009 спостерігається відтік абонентів фіксованого зв’язку. Кількість міської мережі у 2011 році скоротилася на 0,4 мільйона або на 3,9%, а сільської – на 0,04 мільйона апаратів. Протягом першого кварталу 2012 року міська мережа скоротилася на 0,1 мільйона або на 1,5%, дорівнює 9,6 мільйона одиниць, а сільська майже на 0,02 мільйона одиниць.

На відсів в сільській місцевості в більшій мірі впливає не підвищення тарифів, а те, що абонентські лінії руйнуються, викрадається кабель, а у операторів немає коштів на оновлення пошкодження абонентських ліній. Телефони довгий час не працюють, в результаті чого відбувається природний відсів, абоненти відмовляються від телефонів. При цьому на початок поточного року абонентська база мобільних операторів нарахувала 55,6 мільйона абонентів, що на 1,6 мільйона або на 3,1% більше, ніж за відповідний період 2010 року. Протягом першого кварталу 2012 року вона збільшилася на 0,3 мільйона абонентів.

Олександр Паращій: «Є економічні обґрунтування для підвищення тарифів, але є й певні перекоси у витратах операторів»

В першу чергу, хочу повністю погодитись, що є економічні обґрунтування для підвищення тарифів. В Україні є інфляція, при тому, що індекс промислових цін росте швидше, тобто, підвищення тарифів на 10% абсолютно обґрунтовано, і все одно не покриває собівартості послуг. Мабуть, телекомунікаційному сектору досить повезло з регулятором, який дуже добре розуміє його проблеми. Бо, на приклад, на ринку електроенергетики тарифи на електроенергію для населення фактично не зростають з 2006 року. Інше питання в тому, що перегляд тарифів став нормальною практикою вже після того, коли даний сектор став повністю приватним. Нагадаю, що тарифи на зв’язок змінювалися в 2003-му, в 2006-му і потім у 2008-му і 2009-му, тобто в середньому раз на півтора-два роки. Зараз тарифи з хорошою регулярністю, якій можуть позаздрити інші сектори економіки, змінюються раз на рік.

Але є певні перекоси у витратах самих операторів. Якщо ми подивимося на їх структуру, то значна частина витрат операторів фіксованого зв’язку – це оплата робочої сили. Із тих 30 грн., які ми будемо платити щомісяця як абонентну плату, приблизно 15 грн. і більше йде на утримання мабуть що не дуже ефективної робочої сили, в першу чергу, найбільшого нашого оператора.

Я погоджуюсь, що важко порівнювати структуру витрат і історію укладання тарифів фіксованих та мобільних операторів, але споживачам все рівно – їм надається послуга зв’язку. Вони хочуть мати адекватну якісну послугу за адекватні гроші. Якщо кожному домогосподарству, у якого є телефон, доведеться платити близько 33 грн. в місяць просто за наявність у них телефону, наскільки це адекватна сума? При тому, що 32-33 грн. – це середній місячний чек на електроенергію для населення. Мені здається, що важко з точки зору домогосподарства погодитись з тим, що послуга електроенергії та фіксованого зв’язку, який не настільки широко використовується, адекватно оцінені у місячному розмірі.

Мобільний дає набагато більше переваг: можна не лише поговорити, а й відправити смс, ммс і т.д. Чи може з часом вимерти збитковий стаціонарний телефонний зв'язок по селам, оскільки це зараз вигідно операторам? Чи держава примушує той же «Укртелеком» утримувати цю мережу як певну соціальну функцію?

Тетяна Ієвлєва: Не всі сільські жителі можуть дозволити собі мати мобільний телефон, не всі можуть скористатися мобільним зв’язком через відсутність покриття. Фіксований зв’язок, мабуть, завжди буде, тому що він стабільний і не залежить від того, є з’єднання чи немає. Особливо в сільській місцевості він дуже необхідний.

Олександр Паращій: Так, якщо у будь-якому великому місті України ми можемо повноцінно скористатися послугами мобільного зв’язку, ммс, смс і т.д., то в селах є ще проблема з покриттям, навіть найпростішим. В селах той набір послуг, який може надати мобільний, мало чим відрізняється від набору послуг фіксованого зв’язку. Тому фіксований зв'язок у багатьох селах залишається основним. Щоправда щодо його стабільності є питання, бо є проблема з обслуговуванням ліній, вони застарілі. Мабуть, що по надійності важко сказати, що у фіксованого зв’язку, особливо у віддалених районах, є якісь серйозні переваги. Ті ж самі ризики, і ті самі проблеми.

Щодо тарифів, то поки що в сільській місцевості фіксований зв'язок залишається дешевшим, але тільки для розмов на невеликі відстані. Мобільний зв'язок має ті переваги, що можна подзвонити в будь-яку точку України по тарифам, які можуть бути нижчими. Тобто, якщо родичі живуть в одному населеному пункті, то їм вигідно говорити по стаціонарному телефону. Якщо в різних, то всі будуть віддавати перевагу мобільному.

Андрей Барабин: Показателем востребованности услугами стационарной телефонной связи в селе является очередь на установку телефонов. К сожалению, в Украине она еще присутствует. По состоянию на начало 2012 года, очередь на установку стационарного телефона в Украине была 390 000 человек, причем 184 000 именно в сельской местности. В основном это касается западных областей (Тернопольская, Закарпатская).

В разі суттєвого підвищення абонплати, чи не станеться так, що люди масово будуть відмовлятися від стаціонарних телефонів, бо й так часто платять лише за апарат, яким не користуються? Тим же пенсіонерам навіть буде вигідніше купити собі мобільний…

Тетяна Ієвлєва: Це все зрозуміло. Так, люди частково відмовляються, але ж не всі.

Ця послуга не може бути постійно збитковою, підприємство ж має якось працювати. Щодо абонентів, то ті, кому стаціонарний телефон потрібний, як стояли в черзі, так і будуть, тому що в селі він просто необхідний. До того ж для жителів похилого віку це дуже вигідно, якщо вони звикли довго розмовляти. Враховуйте й те, що мобільні оператори теж піднімають тарифи.

Олександр Паращій: У «Укртелекому» кожен квартал абонентська база (люди, які готові платити місячну абонплату) зменшується на 1%. Тобто, є певна маса людей, які вже відмовляються.

Чи не повторить стаціонарний зв'язок долю радіоточок?

Олександр Паращій: Ці послуги надаються у всьому світі. Навіть в тих країнах, де немає значного зростання тарифів на фіксований зв'язок, абоненти відмовляються від нього, але до певної межі. Навряд чи фіксований зв'язок чекає така доля, як дротового радіо.

Звичайно, зараз 60% домогосподарств мають фіксовані телефони. Думаю, що цей показник може опуститися десь до 50%, наприклад, за п’ять років. Але цей зв'язок залишиться, тому що є в нього певні переваги.

Це підвищення покриє собівартість тарифів?

Тетяна Ієвлєва: Вони на межі собівартості, а для сільської місцевості як були збитковими, такими і залишаються. Якщо ми їх піднімемо до економічно обґрунтованого рівня, то їх доведеться збільшувати у три рази.

Наскільки зросла абонплата минулого року?

Тетяна Ієвлєва: Минулого року вона збільшилася на 18%, в цьому році всього на 10%, а для сільської місцевості на 20%.

Олександр Паращій: Для сільської місцевості минулого року зросла на 35-40%.

Скільки з тих 400 телекомунікаційних компаній, які працюють на ринку та «потерпають» від збитків, закрилося минулого року і в 2012-му?

Андрей Барабин: Только за последний месяц таких операторов было два.

Олександр Паращій: Нічого критичного в цій галузі не відбувається. Зараз у світі економічна криза, тому цілком закономірно, що деякі оператори відмовляються від певних послуг, банкрутують чи зливаються з іншими операторами. Інше питання: чи наполягає регулятор на тому, щоб оператори фіксованого зв’язку проводили активну роботу над скороченням своїх витрат, тому що прибуток можна збільшити не тільки за рахунок збільшення тарифу, а й роботи над зменшенням витрат, хоч це і складніше. В першу чергу, витрат на робочу силу, які у «Укртелекому», напевне, одні з найбільших у світі.

Тетяна Ієвлєва: При встановленні нових тарифів якраз і було звернено увагу на те, щоб «Укртелеком» зменшив свої витрати, в першу чергу, на заробітну плату. Вони вже працюють над цим. Регулятор також звертає увагу на те, щоб оператори зменшували свої статті витрат для того, щоб тарифи так різко не зростали.

Барабин Андрей: Сокращение персонала имеет и обратную сторону медали. В первую очередь, сокращается обслуживающий персонал - монтеры линейных сооружений. Результат этого очень сильно дает о себе знать. С начала этого года в НКРЗИ пришло больше 1 400 обращений граждан касательно некачественной работы операторов фиксированной связи. Они касались, в первую очередь, превышения сроков устранения повреждений. По закону, при обращении гражданина, что у него есть повреждение, оператор обязан в течение суток устранить это повреждение.

Олександр Паращій: Так, не можна бездумно скорочувати. Але можна подивитися на досвід операторів в сусідніх країнах. Наприклад, в Росії, яка за площею набагато більша, де протяжність ліній зовсім інша, але там на одного абонента фіксованого зв’язку приблизно у два рази менше персоналу операторів. Потенціал є, питання, як вони це зроблять для мінімізації цих проблем.

На яку суму збільшаться доходи операторів після підвищення тарифів?

Тетяна Ієвлєва: За місяць збільшення доходів для «Укртелекому» на першому етапі буде 21 млн.грн., на другому додатково отримають ще 3 млн.грн. на місяць. Це невеликі гроші і в загальному обсязі доходів це дасть збільшення доходів десь на 0,5%. Це не та сума, про яку можна говорити.

Олександр Паращій: Кілька місяців тому «Укртелеком» оприлюднив свої прогнози на 2012 рік, де плановий збиток був приблизно 266 млн. грн. Дане підвищення всього-на-всього дозволить зменшити в цьому році збиток до 90 млн.грн.

Тоді чи варто було це робити, якщо для оператора це не суттєва сума, а для громадянина навпаки?

Олександр Паращій: Як економіст я вважаю, що всі тарифи мають бути у відповідності до собівартості. Це вже питання держави, як забезпечити соціальні речі, які можуть виникнути зі збільшенням тарифів. Тарифи повинні бути на рівні не менше собівартість цих послуг. Інше питання, чи обґрунтована собівартість цих послуг? Я вважаю, що вона має бути нижчою.

Питання, як держава може компенсувати збитки чи неможливість певних соціальних верств оплачувати ці послуги? Була ідея створення Фонду універсальних послуг, можливо, це можна реалізувати за рахунок субсидій.