Янукович випросив у Путіна визнання виборів

На початку цього тижня відбувся терміновий візит Віктора Януковича до Москви. Цей візит залишив більше запитань, аніж відповідей. Офіційні джерела повідомляють, що в ході візиту було підписано ряд договорів, зокрема про реадмісію та виробничу кооперацію. Коротко – про суть цих угод.

Угода про реадмісію регулює питання співпраці української та російської сторін у сфері передачі компетентними органами держав осіб, які в'їхали чи знаходяться на території держави з порушенням міграційного законодавства. Крім того, був підписаний Виконавчий протокол про порядок реалізації угоди, яким встановлюється механізм її реалізації. Треба сказати, що ця угода знімає деякі юридичні суперечності, що містилися у її старій редакції, і що вважалося причиною гальмування ратифікації з боку російської Держдуми. До речі, для України це досить важливий документ, який матиме позитивні наслідки для наших відносин з Європейським союзом, зокрема, щодо скасування візового режиму.

Підписаний протокол про постачання товарів у рамках виробничої кооперації дозволяє двом сторонам реалізовувати положення міжурядової угоди про виробничу кооперацію, відповідно до якого товари і послуги в рамках виробничої кооперації, не обкладаються податком на додану вартість і акцизами. Цей документ безпосередньо регламентує порядок і умови формування номенклатури товарів, які поставляються за виробничою кооперацією господарськими суб'єктами України та Росії в 2012 році, а також обсяги їх поставок і перелік цих суб'єктів господарювання.

Це – головні питання, які, в принципі, не потребували термінової зустрічі. Більшість із цих питань можна було вирішити в робочому порядку. Також традиційно обговорювалися питання газу, митного союзу тощо – традиційні «євразійські пряники». Але якихось просувань у цьому напрямі досягнуто не було, все обмежувалося загальними фразами і кожний залишився, як кажуть, «при своїх». В той же час, важко поділяти хворобливе сприйняття українськими ура-патріотами кожного згадування представниками чинної влади Митного союзу – мовляв, ось-ось зараз нас продадуть. Як сказав Янукович у Москві – «ми виступаємо за поглиблення співпраці з Митним союзом». Ця заява цілком відповідає офіційній політиці української влади у відносинах з цим об’єднанням – пресловутій формулі «3+1».

До речі, відкидаючи у розмовах з Україною такий формат, мовляв «ми не розуміємо вашу формулу, треба або вступати, або «до побачення», росіяни планують співробітництво з іншими країнами – Новою Зеландією, В’єтнамом, Туреччиною тощо (на сьогодні до 30 країн) саме в подібному форматі. В запалі просування своїх євразійських інтеграційних проектів російські колеги голосно заявляють: «Ось уже майже 30 країн висловили побажання приєднатися до Митного союзу…». Але на уточнюючі запитання сором’язливо відповідають: «Взагалі-то ні… так, створимо зону вільної торгівлі за формулою «3+1». Ось така політика подвійних стандартів.

Що стосується традиційного питання газу – тут теж ніхто батьківщину не продав. Домовилися відновити переговорний процес… Росія хоче Україну в Митному союзі як максимум, а українську трубу як мінімум – нічого нового. Хоча починає складатися враження, що ще не зрозуміло, хто затягує переговорний процес… Статистика говорить, що цього року товарообіг з Росією знизився на 9%. Торгові обороти не знизилися. Тобто, 9% - за рахунок газу… Отак тільки за один рік Газпром недоотримав від України 4,5 млрд. дол. – це ті самі відсотки від 50 млрд. дол. минулорічного товарообігу. Так можна ще пару років поторгуватися…

Але всі ці аспекти не дають відповіді на питання, винесене у заголовок статті – навіщо був потрібен цей візит? Звичайно ж не для того, щоб підписати два документи урядового рівня та обмінятися набором стандартних фраз про «поглибити та посилити». Українськими політиками і експертами вже було висловлено цілий ряд припущень з цього приводу. Більше за все тішить версія про те, що Янукович їздив до Путіна переймати досвід фальсифікації виборів – явна недооцінка політичних опонентів… Думаю, що свіжа фотографія з Путіним для підвищення свого міжнародного авторитету для Януковича теж не дуже доречна.

Для адекватного сприйняття останнього закордонного вояжу українського гаранта треба пам’ятати про головний тренд поточного політичного моменту – вибори. Все, що відбувається зараз в українській політиці в тому чи іншому ступені підпорядковано електоральному процесу та його наслідкам. При цьому аналіз передвиборчої ситуації в Україні свідчить, що з підготовкою до виборів у чинної влади все гаразд. Тому, схоже, що головною метою візиту було заручитися підтримкою російського керівництва у визнанні результатів українських виборів. Виходячи зі стану україно-російських відносин, це також може бути питанням політичного торгу з російського боку.

А тут якраз і нагода випала – росіяни, скоріш за все, попросили затримати одного з російських опозиціонерів - Леоніда Развозжаєва, який знаходився в Україні, де намагався оформити політичний притулок в якійсь третій країні через відповідні структури ООН. При цьому очевидно, що затримання відбулося саме на прохання росіян, а не самостійна українська ініціатива – Развожаєва дуже швидко і природно вписали в заздалегідь сплановану операцію спецслужб по дискредитації російської опозиції – навіть фільм цілий зняли.

Тому швидкість підготовки незапланованого візиту у Москву обумовлена саме політичними питаннями. Але цікавить інше – що стало предметом торгу між Україною та Росією в рамках визнання останньою результатів виборів? Зрозуміло, що не Развожаєв – це дуже дрібно. Як і не Митний союз або труба – це вже занадто багато. Скоріш за все, це Угода про пересування військових формувань Чорноморського флоту РФ в Україні. Саме цей документ анонсувався російською стороною для підписання в ході візиту поруч з реадмісією та кооперацією. Але він підписаний не був. Думаю, українська сторона зіграла за формулою героїв Ільфа і Петрова – «вранці гроші – ввечері стільці», але спочатку визнання виборів і відповідна поведінка «СНГівських» спостерігачів, які контролюються Кремлем. Плюс вплив російських дипломатів на визнання виборів з боку тих держав, щодо яких існують перевірені важелі – наприклад, Німеччини. Тому, скоріш за все, ця угода буде підписана під час наступного офіційного візиту до Москви українського президента – у листопаді.

Цілком ймовірно, що супроводжувати Януковича до Москви тоді вже буде і оновлена урядова делегація. Тому не можна виключати, що під час теперішнього вояжу Янукович міг запропонувати врахувати російські побажання при майже невідворотніх змінах в уряді після виборів – в тому числі і щодо першої особи в Кабміні. В експертному середовищі та на рівні дипломатів навіть ходила чутка, що Янукович повезе з собою в Москву майбутнього прем’єра. Хоча відомі кандидати на цю посаду в свиті Януковича цього разу не літали…

Зрозуміло одне: відбулася перша серія багатосерійного фільму під назвою «Янукович їде до Путіна». Путін – жорсткий і непередбачуваний гравець. Янукович – впертий і теж непередбачуваний. Перший має свої завдання, другий – свої, у кожного – набір козирів у великій грі. Грі, що лише починається.