Путін бере Україну в газовий полон

26 січня тижневик «Financial Times», посилаючись на джерела в українському уряді, проінформував, що «Газпром» виставив НАК «Нафтогаз України» рахунок в розмірі 7 млрд доларів. Кошти росіяни вимагають за недобір у 2012 році газу, як це передбачає газовий контракт від 2009 року за принципом «take or pay» (бери або плати). Того ж дня прес-секретар «Нафтогазу України» підтвердив інформацію британської газети.

-- З санкції Кремля

Речник Кремля підтвердив, що «Газпром» проінформував російське керівництво щодо своїх дій стосовно України і отримав на це його згоду. Російська влада поки що не коментує ситуацію. Керівник МЗС України Леонід Кожара, а також міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький заявили, що Україна виконала умови газового контракту, а рахунок «Газпрому» назвали неможливим. Водночас обидва чиновники висловили надію на порозуміння і заявили про готовність до переговорів.

Дії «Газпрому» мають на меті не лише спонукати Україну до виплати грошей – що абсолютно нереально з огляду на різну інтерпретацію сторонами умов контракту – а й використання факту недобраного газу як ключового інструмента політичного тиску на український уряд. Москва продовжує наполягати, аби Україна погодилась на інтеграцію в межах Митного Союзу. Можна очікувати, що протягом найближчих місяців російсько – українська газова суперечка буде лише загострюватися і тоді Москва спробує використати інструментарій тиску економічного характеру.

-- Правові аспекти газового контракту

Постачання російського газу в Україну базується на контракті щодо поставок газу на період 2009 – 2019 роки, підписаний у 2009 році поміж «Газпромом» і «Нафтогазом України», який передбачає закупівлю українцями 52 млрд куб. метрів щороку. У квітні 2010 року президенти Росії та України підписали доповнення до контракту (так звані Харківські угоди), які змінили деякі його умови ( між іншим, усунено драконівські кари у вигляді штрафів за недобір газу). Відповідно до контракту, «Нафтогаз України» може зменшити передбачену кількість імпортованого газу (із контрактних 52 млрд куб. метрів) на 20%, за умови погодження цього питання поміж обома сторонами щонайменше за 6 місяців перед початком року, протягом якого ця зміна контракту має відбутися. Водночас документ уможливив «Нафтогазові України» зменшення закупівель газу на додаткові 20% відсотків вже без обов’язкового узгодження з «Газпромом». У результаті мінімальна кількість сировини, яку мусить закупити український газовий концерн ( в тому числі й за попередньої згоди російської сторони) становить 33,3 млрд куб. метрів

Протягом 2012 року «Нафтогаз України» купив у «Газпрома» всього 24,9 млрд куб. метрів газу. Український концерн переконує, що повідомив російську сторону про зменшення імпорту газу. Проте ця інформація не була офіційно підтверджена «Газпромом», який мусив дати згоду на зменшення закупівлі газу українцями.

Зі свого боку російський концерн наполягає на тому, що «Нафтогаз України» мав закуповувати щонайменше 41,6 млрд куб. м газу, а не реальні 24,9 млрд куб. м. Звідси, начебто, і сума штрафу виставленого росіянами своїм українським партнерам.

-- Реальна мета російської сторони

Спостерігаючи за діями «Газпрому» стосовно України, можна вважати що вони є результатом фіаско багатомісячних російсько – українських переговорів, які стосувалися не лише зміни ціни за російський газ, але й – насамперед - ймовірного приєднання України до Митного Союзу. Здавалося, що обидві сторони вже наблизились до остаточного порозуміння в грудні минулого року, коли мала відбутися широко анонсована зустріч президента Януковича у Москві, під час якої, найвірогідніше, планувалося підписати розгорнуту угоду про економічно - політичне співробітництво поміж Києвом та Москвою. Як відомо, зустріч була скасована в останні хвилини, і не в останню чергу через відсутність підтримки Києвом деяких пунктів угоди (між іншим, й донині невідомо, що планували підписати українці в Москві).

Питання оплати за невідібраний газ є для Росії ключовим інструментом зміцнення своїх позицій в ході наступних переговорів з Україною. Москва розраховує на те, що таким чином примусить Київ піти на очікувані поступки, насамперед, у питанні приєднання до Митного Союзу. А відтак доб’ється заблокування процесу підписання угоди про Асоціацію Україна – ЄС, що на нині стало найважливішою метою зовнішньої російської політики щодо України. Росія також добре знає про усі нинішні економічні негаразди України (рецесію, необхідність виплати майже 10 млрд USD іноземних боргів, гігантську заборгованість «Нафтогазу України») і розраховує на те, що посилюючи тиск на український уряд, спонукає його на потужні поступки.

-- Прогноз

Україна не заплатить виставленого росіянами рахунку не лише з огляду на брак коштів, але й через переконання у своїй правоті в суперечці. Водночас, припинення постачань російського газу в Україну також є малоймовірним сценарієм. Бо Україна справно сплатить за вибраний газ, а у відповідності з контрактом 2009 року сторони мають 30 днів на врегулювання спорів. Якщо вони цього не зможуть досягти протягом зазначеного терміну, тоді справу можуть направити до Арбітражного суду в Стокгольмі. Хоча результат ймовірного вироку неможливо передбачити, а відтак, здається, що жодна зі сторін не прагне потрапити до міжнародної зали суду.

Правдоподібно, що у найближчі місяці газова суперечка буде поглиблюватися, з огляду на декларації Києва, що у 2013 році Україна має намір й надалі знижувати імпорт російського газу. У свою чергу, Росія розглядає газове питання як ідеальний важіль політично – економічного пресингу на Київ, затягуючи українців до російського інтеграційного проекту. Разом з тим, зовсім не виключено, що Москва може застосувати й інші важелі тиску, наприклад, підвищити мито на деякі імпортні українські товари. Очевидно, що Росія остаточно визначилилась щодо того, аби максимально використати економічні трудощі України для реалізації своїх політичних інтересів.

За матеріалами Ośrodkа Studiów Wschodnich перeклав Володимир Олійник