Грабіж кіпріотів: чим небезпечне бажання влади вирішити свої проблеми за рахунок вкладників

Зазвичай рішення Європейського союзу і Міжнародного валютного фонду вважають чи не єдино вірними. Адже ці організації діють неупереджено, тож імовірність суб'єктивних оцінок з їхнього боку мізерно мала. Ну, хіба що країни, які розвиваються, можуть відчути на собі гнів міжнародних установ у разі недотримання європейських цінностей.

Але, на жаль, з цього правила є свої винятки. Причому ці винятки можуть завдати непоправної шкоди іміджу ЄС і МВФ і назавжди змінити їхній статус «істини в останній інстанції».

Крім демократичних свобод, до переліку європейських цінностей входить і захист власних майнових інтересів. Але виявилося, що цим пунктом у разі гострої необхідності можна знехтувати.

Кіпр, який летить назустріч дефолту, вимолив у ЄС і МВФ рекордну, як для такої маленької країни, фінансову допомогу у розмірі EUR10 млрд. Завдяки цим коштам фінансова система країни успішно уникне долі Ісландії, яка змушена була провести масові банкрутства. Як зазвичай, до позичальника у таких випадках висувають певні вимоги. Найчастіше — провести реформи, скоротити дефіцит бюджету, відмовитися від соціальних дотацій тощо. Але у випадку Кіпру брюссельські «жерці» зажадали чогось зовсім непорівнянного з європейськими цінностями — забрати частину грошей у вкладників. Простими словами, санкціонували грабіж, зобов'язавши заднім числом запровадити податок і зняти на користь бюджету 6,75% від суми вкладу, якщо депозит менше EUR100 тис. і 9,9% — якщо більше.

Враховуючи, що в кіпрських банках зберігаються гроші не лише пересічних громадян, а й мільярдерів з усіх кінців світу, які бажали скористатися м'яким податковим кліматом країни, історія моментально отримала міжнародний резонанс. І незалежно від того, хто і як ставиться до «триразового» президента РФ Володимира Путіна, але з його словами важко не погодитися. «Таке рішення, у разі його прийняття, буде несправедливим, непрофесійним і небезпечним», — висловився лідер сусідньої країни. І справа не в тому, що олігархи втратять кілька десятків мільярдів. А в тому, що ЄС із МВФ зробили те, чого від них очікували найменше. А саме — показали, що відтепер правил більше не існує. І тепер під великим питанням, чи не зважаться ці шановані інституції занурювати представників влади якоїсь країни з недорозвиненою демократією в болото судового свавілля, податкової вакханалії та рейдерських захоплень. Все! Межі стерто!

Самі того не підозрюючи, ЄС і МВФ розв'язали руки всім своїм політичним опонентам. Причому зробили це так просто, що ніхто навіть уві сні не міг мріяти про такий «подарунок». Адже владі Кіпру вже геть необов'язково вводити податок. Справу зроблено й маски зірвано.

Кіпрська історія може стати чудовим аргументом для противників інтеграції України в ЄС. Тим більше, що претензії української влади до Європи і без того наростають, як снігова куля. То на трубу грошей не дали, то в газовій боротьбі з Росією не підтримали. Не можна сказати, що дружба з Митним союзом будується лише на суворому виконанні домовленостей. У сусідній країні теж люблять «імпровізації». Але тепер у російських друзів в Україні принаймні на один залізний аргумент більше. Адже завжди можна сказати, що наші домовленості в ЄС може бути легко переглянуто не на краще для України, якщо раптом виникне необхідність у фінансовій допомозі.

Рекомендації ЄС і МВФ Кіпру дозволяють українській владі вийти сухими з води, якщо раптом Україні не вдасться найближчим часом домовитися з фондом про кредитну підтримку. Можна легко апелювати до непостійності кредиторів, які висувають одну вимогу за одною, залишивши за кадром свою нездатність дотримати слова.

І головне. Після кіпрської націоналізації влада отримала чудову можливість аналогічними методами поповнювати дірявий бюджет України. І тепер введення обмежень на готівкові операції або податку на придбання валюти видадуться дрібними дитячими витівками. Адже в разі різкого погіршення ситуації в економіці (а така ймовірність дуже велика), враховуючи наростаючий спад у промисловому виробництві і неоднозначність стосунків із МВФ, можна завжди вдатися до радикальних заходів, виправдовуючи свої дії «європейською практикою». І мета цих новацій завжди буде тією самою — порятунок великого бізнесу за рахунок пересічних громадян, яким не пощастило, наприклад, вчасно конвертувати свої валютні вклади у гривню. Адже так чинить увесь світ, чим Україна гірша?

Справедливості заради слід зазначити, що лише одна європейська країна вчинила інакше — Ісландія. Там не стали підтримувати свою фінансову систему за рахунок клієнтів і допустили повноцінний дефолт фінансових установ. Натомість тепер це одна з небагатьох держав у ЄС, що демонструє стале зростання економіки. Чим Україна гірша?