«Рух» іде від Тимошенко

Одній з найстаріших партій – Народному Руху України, схоже, стало затісно в рамках Об’єднаної опозиції, і скоро ми станемо свідками створення нового націонал-демократичного руху. Поки формально «Рух» продовжує участь в перемовинах з «Батьківщиною», «Фронтом змін» та іншими партіями з ОО про глобальне злиття, а діючі депутати-«рухівці» запевняють, що процес іде за планом. Проте нове керівництво партії не дуже сприймають цей сценарій – мовляв, з «Батьківщиною» ми вже були, але виграв від цього хіба що колишній глава партії Борис Тарасюк, який вибив собі місце в прохідній частині списку.

Проте Тарасюка в керівництві партії вже немає, а нові лідери «Руху» готують своє об’єднання, і не з «Батьківщиною». Вже на сьогодні заплановано засідання керівних органів двох партій – Народного Руху і УНП Юрія Костенка – одного з рухівських «розкольників», що в кінці 90-х відколовся від партії Чорновола. Мета перемовин – подальше об’єднання в єдину партію. Показово, що на останніх парламентських виборах УНП Костенка йшла разом з «Нашою Україною», яку інші опозиціонери відкрито називали «проектом Банкової».

-- Зміна курсу

Нагадаємо, що на президентських виборах-2010 «Рух» підтримував Юлію Тимошенко, а на нещодавніх парламентських був частиною Об’єднаної опозиції «Батьківщина». Щоправда, в прохідній частині списку місце дісталося тільки лідеру «Руху» на той момент Борису Тарасюку, а ще двоє «рухівців» – Олександр Чорноволенко та Валентин Королюк виграли мажоритарні округи під брендом «Батьківщини».

Приймала партія участь в виборах і самостійно, щоб виконати вимоги законодавства та не ризикувати своїм свідоцтвом про реєстрацію, та суто формально – двоє висуванців «Руху» балотувалися в «мертвих» для опозиції округах, а один з них зняв свою кандидатуру в ході кампанії.

Таким результатом велика частина рядових партійців виявилась незадоволеною – багато претензій пролунало на адресу Тарасюка, який нібито здає партію «під Юлю». Після парламентських виборів в грудні того року пройшов позачерговий з’їзд НРУ, на якому фактично мало обговорюватись питання виборів голови партії. Тарасюк на той час вже ним не був, оскільки для участі в виборах в складі «Батьківщини» призупинив своє членство в «Русі».

Потім він його відновив, але на керівні посади більше не повернувся, знявши на з’їзді свою кандидатуру, як він тепер пояснює, щоб запобігти розколу. На безальтернативній основі головою НРУ було обрано екс-мера Львова та екс-міністра регіонального розвитку та будівництва в уряді Тимошенко Василя Куйбіду. Куйбіда оголосив роботу над помилками і модернізацію партії. Більше того, «Рух» висунув свого нового голову як кандидата в мери Києва – поки що тільки для обговорення ключовими опозиційними партіями, які можуть зупинитись на ньому як на узгодженому опозиційному кандидаті. Якщо опозиція спроможеться виставити іншого єдиного кандидата, Кульбіда обіцяє тому не заважати, але якщо цього не станеться, «Рух» залишає за собою право окремої участі у київських виборах.

Якщо Тарасюк дрейфував до «Батьківщини», то в нового керівництва «Руху», схоже, інші пріоритети – окрім УНП, до лав нового нацдемівського проекту чекають Конгрес українських націоналістів, Українську республіканську партію і подібні партії з історією і нульовими рейтингами.

«19 травня УНП розпускається на своєму з’їзді, і, хто захоче, на індивідуальних засадах вступить до «Руху», а після цього ми готові вести переговори з іншими політичними силами, – анонсує нардеп-«рухівець» Олександр Чорноволенко. – А 18 травня на завершальному мітингу «Повстань, Україно», може, буде проголошене об’єднання і з «Батьківщиною». Цей процес взагалі треба розширити, щоб в Україні було лише дві партії – одна проукраїнська, друга – антиукраїнська. Потім ми прийдемо до влади, заборонимо антиукраїнські Партію регіонів і комуністів, а тоді вже можемо між собою чубитись. Тоді заживемо супер».

Проте Чорноволенко з посмішкою, скоріше, видає бажане за дійсне. Так безпосередній керівник «Руху» пан Куйбіда про об’єднавчий процес з «Батьківщиною» говорить куди більш стримано.

{1-}

Василь Степановичу, ви взагалі проводили якісь соціологічні заміри? Який у вас особисто та Руху рейтинг в Києві?

Ми зараз не можемо похвалитись високими рейтингами. Але це не означає, що треба перестати працювати і не виходити на вибори. Народний Рух в своїй історії переживав періоди спаду і піднесення. Скажімо, в1998-му році у нас в парламенті було 48 депутатів. Потім ми віддали весь багаж для створення «Нашої України», щоб привести до влади нового Президента України. Очевидно, що неучасть самостійно у виборах призвела до того, що сьогодні рейтинг партії не найкращий. Вважаємо, що правоцентристським демократичним партіям треба об’єднатися і створити потужну партію. Ми докладаємо до цього зусилля. Якщо нам вдасться повторити те, що ми зробили в 2002-му році, – добре, якщо не вдасться, ми підемо на вибори самостійно.

Зараз партія намагається провести модернізацію своїх організаційних структур, використовувати нові методи і форми роботи. Ми вже дискутували про необхідність модернізації нашої ідеології. Її основи, без сумніву, залишаться, але зміни в світі і в українському суспільстві мусять бути осмислені. Ми готуємо нову програму партії, яку затвердимо незабаром, і внесемо зміни до статуту. Партія має стати більш дієвою і ефективною.

Партійці звинувачують Тарасюка в занепаді партії?

Я б не сказав, що винуватий один Тарасюк. У Народному Русі, як демократичній партії, немає фюрера чи вождя. Тут вирішується усе колективно. Отож є причини як об’єктивні, так і суб’єктивні.

Чи правда, що Тарасюк хотів злити партію з «Батьківщиною», а ви хочете об’єднати Рух з УНП Костенка?

Якщо ми будемо сидіти кожен у своїй партійній домівці, то шанс перемогти владу, яка грається з законами, буде дуже важко або й неможливо. Ми проводимо консультації з усіма національно-патріотичними силами – це стосується і партій, і громадських організацій. Вважаємо, що треба об’єднати всіх в боротьбі проти цього окупаційного режиму, а місця в боротьбі вистачить всім, хто хоче відновлення національної держави. І тим, хто є в парламенті, і тим, кого там нема.

Питання про об’єднання треба розглядати в площині того, на яких цінностях ми об’єднуємося. Якщо ставити за основу цінності національної демократії, я не впевнений, що за тими цінностями «Батьківщина» є найкращим кандидатом на об’єднання. Хоч вона різнорідна: є там люди і з такою ідеологією, але домінують, без сумніву, інші. Неідеологічне об’єднання буде нестійке. І Народний Рух не приймав жодного рішення про злиття в одну партію з «Батьківщиною». Більше того, в принципі неможливо було б прийняти такого рішення з’їздом, знаючи традиції Народного Руху і нашу ідеологічну основу. Це з області фантастики.

Тобто УНП Костенка вам ближче, ніж «Батьківщина»?

Ідеологія УНП нам, без сумніву, ближча. Точніше, у них і у нас – одна і таж ідеологія – ідеологія національної демократії. Відрізняємося ми тактичними діями.

А «Свобода»?

Свобода є національною силою, але не є демократичною. Тому ми можемо порозумітися з ними тільки в одній частині, бо демократія для них не є визначальною. «Свободу» підтримують, тому що вона є дієвою. Тому що ідея і дія у них ідуть в ногу, тоді як інші партії замкнулися в шкаралупах і максимум, – виходять з них із гаслами, але без конкретних дій. Люди можуть бути не згідні з деякими ідеями та словами, але вони підтримують саме дії проти цієї влади.

І де тут місце Руху? Вам не здається, що такі «сивочолі» сили як Рух, УНП вже виконали свою функцію і мають просто піти?

Я в Народному Русі з 1989-го року і пам’ятаю твердження окремих політологів і політиків, що Народний Рух себе вже вичерпав. Уже й прізвища тих політологів забулися, а Народний Рух є.

Але в якому стані?

Згоден, він в такому стані, що не може претендувати на перші ролі в національній політиці і завдання наразі – відновити потужність Народного Руху. А наше употужнення автоматично підсилюватиме сили, які борються з цим окупаційним режимом.

Скільки взагалі зараз членів партії?

У нас біля 60 тисяч членів партії. Ми зараз проведемо перереєстрацію в партії і, сподіваюсь, з осені ви побачите зовсім іншу партію, яка буде виходити до людей зі своїми ідеями та заходами. Зараз ми намагаємося впоратися з проблемами в самій партії, а активна діяльність почнеться дещо пізніше.

Вам близькі ідеї, які зараз проголошує Юрій Луценко?

На з’їздах Руху в 2010-му і 2011-му роках я пропонував внести зміни в нашу програму і вийти до людей з ідеєю перезаснування української держави, тому що при відновленні української державності в 1991 році були допущені помилки. І ці помилки призвели до того, що в 2010-му році ми опинилися у стані внутрішньої окупації. Інша справа, що тоді мої пропозиції були зустрінуті оплесками, але не взяті до дії. Зараз з цими ідеями вийшов Луценко, і я бачу, що ці ідеї мають відгук у суспільстві. Мені подобаються тези пана Юрія про те, що він не буде четвертим лідером опозиції, а буде працювати з громадянським суспільством. Цей крок вписується і в наше розуміння, що сьогодні слід робити: об’єднувати на одній платформі всі національні партії, незалежно від того чи представлені вони у парламенті чи ні, і долучати до їх дій, про які я вам говорив, патріотичні громадські організації.

Ви ж розумієте, що самостійна участь у виборах нацдемів, особливо після останнього фіаско «Нашої України», буде сприйматися як гра на розкол опозиційного табору і відбір голосів від потужних сил?

У кожному конкретному випадку треба робити окремий висновок. І потужні партії можуть пособлювати існуючому режиму. На виборах 2012-го року такі звинувачення на їх адресу ми чули. Звісно, коли залишається один уламок національно-демократичних сил, то він наражається на небезпеку бути звинуваченим в якихось гріхах. Інша справа, коли національно-демократичні партії, які, за оцінками політологів, мають до 35 % симпатиків у суспільстві, об’єднаються і будуть виступати окремою політичною силою.

У великих партій є велика спокуса звинуватити малі, що вони заважають їм обійняти владу. Але ми з вами були свідками: великі партії, що з’являлися як проекти, швидко зникали. А ідеологічні партії, переживаючи різні періоди, існують, мають реальне членство і реально працюють. Зауважу, що в часи, коли Рух був найбільшою і найвпливовішою національно-демократичною партією, він так ніколи не діяв, а намагався стати осердям широкого об’єднання. І в тому, що має відбутися відродження національно-демократичного руху, я переконаний. Є багато національно-демократичних партій і логічно поставити питання про їхнє об’єднання в єдину потужну. Треба проводити консультації, створювати конфедерації партій, а потім проводити і злиття в єдину партію. З цього нового середовища виростуть і нові лідери.

А де електорат, на який ви розраховуєте, зараз? Він голосує за «Батьківщину», «Свободу» чи взагалі не голосує?

Оскільки ми брали участь у виборах 2012-го року в об’єднанні «Батьківщина», ми агітували і за неї, і, до речі, за «Свободу». Тож розумію, що і наші виборці голосували відповідно. Коли ми вийдемо на вибори як самостійний суб’єкт, тоді й будемо точно знати, скільки маємо прихильників.

-- Новий проект влади?

Як бачимо, Куйбіда більш ніж конкретно каже про новий націонал-демократичний проект, який буде діяти паралельно з нинішніми опозиційними силами. Юрій Костенко, якого в «Батьківщині» точно ніхто бачити не захоче, – запорука тому, що з нинішніми партнерами у «Руху» розійдуться шляхи.

{3-}

«Ми зараз ведемо процеси, мета яких – створити конкурентноспроможну правоцентристську політичну силу, – говорить Костенко. – У цьому процесі ведуться переговори і з «Рухом», який є найближчим до правоцентризму, але останнім часом працював більше з лівоцентристським БЮТ. Мета – через різні форми об’єднання врешті-решт вийти на одну політичну партію. Не виключено, що ми знайдемо механізм юридичного об’єднання з «Рухом». В законі про політичні партії є такий механізм як реорганізація через якісь обставини – от і будемо його застосовувати».

Відставний голова Народного Руху Борис Тарасюк каже «Главкому», що його тривожать процеси, які зараз відбуваються в його партії, але нагадує, що наразі є всього лише рядовим членом «Руху».

{2-}

«Розкол Народного Руху відбувся за впливу влади, – каже Тарасюк. – Необхідно поновити єдність НРУ і, якщо буде політична воля, об’єднатися і іншим націонал-демократичним силам. Але те, що фінансування деяких партій, що називають себе націонал-демократичними, було з боку влади – це факт. І не виключаю, що такі спроби будуть надалі. Знаючи цю владу, не сумніваюся, що вона буде колоти націонал-демократичний табір. Це вона зараз намагається робити і з більшими партіями, – такими як «Батьківщина».

Проте, враховуючи, що в травні має відбутися черговий з’їзд НРУ, та те, як бурхливо проходять обговорення в нацдемівському таборі, очікувати можна будь-якого розвитку подій.