Дострокові вибори Президента та парламенту – сценарій можливий?

В кулуарах парламенту заговорили про можливий для Віктора Януковича сценарій перобрання на другий президентський термін. Мовляв, зараз, за відсутності рейтингового кандидата від опозиції він запросто може підняти питання дострокових одночасних парламентських і президентських виборів. Так, як того ніби вимагають окремі опозиційні сили.

Та чи реальним є такий сценарій з формальної точки зору?

Тема можливих дострокових виборів - парламентських або президентських - завжди вирує у навколополітичному середовищі - хоча би тому, що Україна вже має подібний досвід з 1994-го та 2007-го року. Втім, наскільки реалістичною є така перспектива у поточному політичному сезоні, що протриває аж до лютого 2015 року, коли теоретично ми маємо ізнов піти на виборчі дільниці?

Мабуть, не всім відомо, що згідно старої-нової Конституції, повернутою у дію сумнівним рішенням Конституційного Суду -- розпуск Верховної Ради як наслідок блокування роботи законотворчого органу є правом, а не обов’язком голови держави.

«Стаття 90. Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися».

Що ж до складання мандатів -- а саме підриву повноважності парламенту з ціллю його розпуску, то й тут все досить складно.

Стаття 82. «Верховна Рада України працює сесійно. Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу».

Уявімо, опозиціонери склали свої мандати. Тобто немає обраних 150 членів парламенту. Ну, або 145-плюс, оскільки п’ятеро і так не обрані. Зараз до опозиційних фракцій належать 173 парламентарі. З них -- 57 обрано за мажоритаркою, і це лише ті, хто обрався під партійним прапором.

Складання мандатів лише 121 списочником до ситуації, в якій Конституція чітко вказує на необхідність розпуску -- не призведе. Списки решти не можуть бути обнулені, як у 2007 році -- всі нові депутати, що рухатимуться сходинками списку наверх з кандидатів у нардепи, муситимуть проходити процедуру присяги, набуття повноважень, а потім їхнього складання, причому і перше, і друге голосується не менш як 226 голосами.

Чи має Партія Регіонів, чи геть усі поза нею -- позафракційні та комуністи, у повному складі фракції опозиції (238 депутатів, без комуністів - 206, тобто щось на кшталт анти-ПРівського перевороту у Раді без них не «провернути») інтерес у тому, щоби спочатку пробивати проекти таких рішень у порядок денний, а потім голосувати за них?

Жодного. Хіба що заради позбавлення повноважень деяких осіб, щоби запроторити їх до буцегарні.

А що станеться, якщо складатимуть мандати мажоритарники від опозиції із швидкістю, визначеною табором влади? ЦВК призначить у цих округах...звичайні перевибори.

Тому, насправді, лише один спосіб розпустити парламент - якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не зможуть розпочатися і цього захоче Президент України. Втім, його маневр теж не обмежений - все-таки бюджет поки що не затверджується на засіданнях уряду чи позаконституційного органу - АП.

Відсутність легітимного парламенту - це шлях у правовий хаос. А нинішня партія влади обгортає свою політику квазіправовими фантиками. Україна взагалі така держава - у свій час КДБ УРСР відповів путчістам у Москві правовим аналізом, з якого випливало що ГКЧП не є легітимним. Більше ніде у СРСР на таке не наважилися.

Але чому ПР та її почесний лідер Віктор Янукович мають бути зацікавлені у дострокових виборах? Хіба тому, що Рада відносно «неефективна». Але насправді, після демаршу ПР та КПУ та сеансу тушкування вона стала керованішою. Крім того, наразі необхідно швидко проголосувати пакет законопроектів, що їх реалізації - принаймні, зі слів табору влади вимагає ЄС.

Серйозних причин добиватися розпуску Ради в президента немає.

По-перше, ПР та КПУ відстають у рейтингах від Батьківщини-УДАРу-Свободи більш як на 14 відсотків. Це означає, що за діючого закону опозиція випереджуватиме владу (ПР та КПУ) в пропорційній частині парламентської зали як мінімум на 32 місця (за дослідженнями квітня http://www.razumkov.org.ua/ukr/news.php?news_id=419).

На мажоритарці стане менше взаємопоборювання і в такому разі тут можна спрогнозувати біля сотні опозиційних перемог у Києві, Центрі, Заході та Південному Заході країни. А це означатиме, у свою чергу -- антипрезидентську більшість у Верховній Раді.

По-друге, на кампанію в ПР нема грошей. Щоби знайти їх необхідно йти на поступки олігархам, а якраз цього Янукович не бажає. Бо тоді здаватиметься їм слабким.

По-третє, до листопада жодні політичні потрясіння Банковій просто не потрібні.

Дострокові президентські вибори теж можуть відбутися лише якщо цього захоче Віктор Федорович.

Усунути його правовим шляхом неможливо. Справді, у Конституції є стаття 85, яка вказує, що «До повноважень Верховної Ради України належить: 10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції». Але не тільки процедура заплутана, та ще й в опонентів президента і близько немає ані 226 голосів для створення тимчасової слідчої комісії, ані трьох четвертин, необхідних для остаточного рішення, якщо воно якимсь чином пройде абсолютно контрольований виконавчою владою КС.

Отже, піти на дострокові вибори Янукович зможе лише сам.

І то - якщо спочатку Радою чи референдумом буде прийнятий новий закон про вибори голови держави - в один тур. Враховуючи рейтинги, йти зараз на дострокові вибори ризиковано. Віктор Янукович і справді перший український лідер, який на четвертий рік свого президентства залишається попереду конкурентів в опитуваннях. Але в другому турі він на градус похибки обходить лише Тягнибока. Та й в першому може вийти пшик, адже уряд продовжує «реформи» і саме тому будь-які дві політичні сили опозиції разом сьогодні популярніші за ПР. А її рейтинг приблизно такий самий, як і в Януковича особисто.

Отже, ймовірність дострокових виборів до Ради або президентських перегонів украй низька. Хіба що опозиція делегітимізує ВР блокадою під час пленарної сесії на тридцять днів, створюючи можливість розпуску парламенту і шантажуючи Банкову провалом євроінтеграції та бюджетної кризи. Але не вона на таке не піде - щоби не потрапити під удари пропагандивної артилерії, яка неодмінно розіграє брюссельську та соціальну карти (адже без нового бюджету діє старий - і фактично урізається на 90%).

Щоправда, не піде й тому, що Банкова знайшла ліки від блокад - це комфортні комуністи, позафракційні та зрадники з фракції "Батьківщина".

Розпустити Раду, щоправда, може сам табір влади - Партія Регіонів та комуністи, або разом із групами позафракційних. Хто, врешті-решт, може знати, що коїться у царській голові - така невизначеність є особливістю будь-якої монархії. Але, за будь-яких умов, раціо у тій голові вистачає, аби не відтяти себе саму.