По слідах Вадика Румина. Хто вербує українських дітей у банду?

Історія Вадима Тітушка досі вважалася казусом. Нині ж вона набуває розмаху загальнодержавної тенденції. Бо "тому у дійсності ми безліч прикладів чуємо".

Раніше вважалося: ну є випадковий поодинокий спортивний клуб у райцентрі Київської області Білій Церкві, вихованці якого, як ландскнехти, їздять по усій Україні, і виконують завдання влади по побиттю та дискредитації опозиції, журналістів та вчительок. По відбиранню майна, що сподобалось чи то владі, чи то наближеним до неї манкуртам.

Мої наступні герої художніх принадностей не розуміють. Тому, оскільки це діти, хоча й злі діти, розмовлятимемо по складам.

13 червня під час візиту до Одеси народного депутата Ірини Фаріон, біля Одеського Культурного Центру, де мала відбутися зустріч депутата із своїми шанувальниками, счинилася провокація, що переросла у бійку.

Вчинили цю провокацію молоді хлопці спортивної статури, деякі з них були у майках антиукраїнської організації "Молодьожноє Єдінство". Вони перекрили підходи до ОКЦ не пускаючи людей на зустріч із народним депутатом. Тих, хто все-таки прагнув пройти, ці молодики били. Били не тільки літніх людей, але й навіть міліціонерів, що стримували їх. Такого бузувірства на вулицях Одеси не бачили, мабуть, з часів Громадянської війни.

Це добре можна побачити на оцьому відео:

Міліція кволо реагувала на агресивні дії цих хлопчаків, вочевидь, знала, хто свої.

Ці хлопчаки прийшли під прапорами та плакатами із зображенням ката Сталіна. Ось вони:

та закликами: "Убей в себе украинца! Возродись русичем! Хватит мычать на мове!" Ось на цьому фото:

Якщо подібні заклики не є розпалюванням міжнаціональної ворожнечі та образою гідності української нації то тоді ми не в кроці від, а у розпалі громадянської війни,

ініційованою нашою владою.

До цього плакатика ми ще повернемося у цікавому контексті. А зараз з’ясуємо: хто ж ці хвацькі молодики, майже діти?

Розлючені візитом Ірини Фаріон до їхнього міста одесити? Та ні.

Це якраз послідовники Вадіка-Румуна Тітушка, хлопці-боксери із районного містечка Одеської області Котовська.

Приїхали за сотню кілометрів до Одеси, разом із своїм тренером, аби прокричати декілька антиукраїнських гасел? Чи може їх щось інше стимулювало? Навіщо було з такої далечини комусь везти молодих боксерів? Бо одесити одеситів не битимуть?

Усі вони члени одного боксерського клубу, що розміщується у школі №1 міста Котовськ. Ось на цьому фото їхній тренер Андрій Думарецький, він справа у сірій майці, оперся на паркан і спостерігає за роботою підручних.

Цей клуб цікавий тим, що тренування в ньому проходять безкоштовно і приймаються хлопці тільки від шістнадцяти років, тобто, явно не на чемпіонів готують, а на штурмовиків.

Оцю об’яву ви можете побачити на сторінці Андрія Думарецького "ВКонтакте".

Над нею припис: "Идёт набор в группу по боксу и кикбоксингу,так же есть индивидуальные тренировки! Все вопросы по тел 063*******

Цікаво, що подібна про набір бійців висить на сайті "Молодьожного Єдінства". Навіть недосвідчене око побачить, що зроблені вони одними руками.

Такі об’яви з’явилися і в інших райцентрах Одещини.

Хлопцям, які неспроможні платити за навчання, пропонують безкоштовні тренування, аби потім вони відпрацьовували на подібних акціях.

Усі інші спортивні секції у Котовську платні, бо треба платити за оренду приміщення, спортивне обладнання, зарплату тренеру врешті-решт! А тут таке невідоме фінансування!

Причому, як на мене, це цілеспрямована політика діючої влади, а не приватна ініціатива "Молодьожного Єдінства" чи Андрія Думарецького. Сьогодні ці діти не пускають людей на зустріч з народним обранцем, а в 2015 році не пускатимуть людей до виборчих дільниць. А куди треба їх підвезуть, як підвезли цього разу.

Хтось, під прикриттям безкоштовного сиру, формує по всій країні подібні штурмові загони. Вам нічого це не нагадує? Німеччину 30-хроків минулого сторіччя? Знайдіть, як кажуть, 10 відмінностей! І чим там усе закінчилося? У чий бік зараз рухаються ці "антифашисти"? "Коричнева чума" на порозі, але її плекають ті, хто називає себе "антифашистами"!

Бандитів на усю країну не вистачає і хтось почав вербувати у банду українських дітей!

Імена тих хлопчиків, що брали активну участь у побитті людей, відомі. Усі вони ідентифіковані, дехто з них, як, скажімо, Андрій Дудник

(оцей) на умовному терміні за розбій, так, що участь у подібних правопорушеннях може докорінно змінити його життя. Він та Артур Олійник виділялися особливою жорстокістю у побитті людей. Отут Олійник із своїм тренером Думарецьким,

а ось він на бійці.

До якого ступеню падіння мали дійти наші моральні цінності, коли хлопчаки із українськими прізвищами стоять під плакатом: "Убей в себе украинца! Возродись русичем! Хватит мычать на мове!" Щоправда, під час бійки вони гукали до своїх виключно: "Пацани!". Вони, насправді, не українці, вони люмпенізовані пацани.

Хоча чого дивуватися, якщо батьки віддають свій голос за 100 гривень, що ж дивного, що їхні діти продають приблизно за таку ж ціну бандитам свої кулаки?

На сторінці "ВКонтакте" цих хлопців більшу частину фотографій складають фото дорогих автівок та елітного алкоголю. Ось чого він прагне. Але для цього потрібні гроші, а де їх узяти випускнику Ліцею (колишнього ПТУ) у місті, де непоганою рахується зарплата у 1000 гривень? Так що поки ось так.

Колись казали, що спорт це - мир. Тепер ми знаємо, що спорт - це війна, молоді спортсмени заробляють собі на життя побиттям людей. Тітушки, Дудніки, Пуклічі.

Зрозуміло, що ці молодики не поважають Віталія Кличка, який закликав боксерів та інших представників силових видів спорту не брати участь у подібних акціях.

То може до них, цих конкретних осіб, звернеться Василь Ломаченко, який судячи з оцих фото є не тільки земляком, але й кумиром "пацанів". Ось тут він із Пуклічем,

а отут із Думарецьким.

Поясніть їм, пане Василю, що спорт - це усе таки мир, а не вулична війна.

Конфлікт вже тліє і спалахнути на повну потужність може в будь-який час.

Бо більшість населення нашої країни хочуть залишатися українцями. Це їхнє невід’ємне право.

І допоки наших "героїв" не побачить уся країна, їхні рідні, близькі, друзі не побачать, яким промислом вони заробляють собі на життя, подібні штурмові загони множитимуться і розповзатимуться по всій Україні, як ракова пухлина.

А ці хлопці-боксери може колись подорослішають і переростуть потребу до легкої наживи будь-яким чином, якщо їм, звичайно, їхні тренери в усіх гілках влади дозволять.