Митна війна. Пряма вказівка Путіна

Росія розпочала проти України повномасштабну економічну операцію з примушення до Митного союзу та продажу газотранспортних мереж, повністю обмеживши ввіз українського імпорту.

Як повідомив «Главкому» один з високопосадовців російської митниці, відповідне розпорядження було отримане главою Федеральної митної служби Андрієм Бельяніновим у вівторок увечері особисто від президента Росії Володимира Путіна. Тому, мовляв, коли журналісти почали звертатися до уряду Росії за коментарями, це було смішно: не треба шукати вказівок там, звідки їх не давали. Тому логічно, що прес-служба російського уряду виступила з заявою, в якій переклала усю відповідальність на митницю.

Отже з учорашнього дня перетин зони митного контролю повністю припинений для усіх груп українських товарів. Для українських компаній-імпортерів це загрожує колосальними збитками – за оцінками Федерації роботодавців, приблизний обсяг експортованих з України до Росії товарів у другому півріччі поточного року мав скласти близько 8,5 млрд доларів.

Але починалося усе набагато менш загрозливо – як проблема лише однієї компанії. 30 липня російська Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів (Росспоживнагляд) призупинила ввіз до Росії продукції кондитерської корпорації Roshen. Підставою для такого рішення стало виявлення у продукції компанії, що належить Петру Порошенку, канцерогенних речовин, зокрема бензапірену.

Щоправда, інші країни, що за прикладом Росії почали перевірку українських солодощів, так і не виявили порушень, які могли б стати підставою для заборони імпорту. Рішення санепідемслужб Білорусі, Молдови, Таджикістану, Казахстану та Киргизстану фактично підтвердили: проблеми корпорації Порошенка мають не стільки економічне, скільки політичне походження.

Одними лише цукерками справа не закінчилася. Минулого тижня Россільгоспнагляд звинуватив українських виробників сиру компанії «Прометей» і «Миргородський сироробний комбінат» у тому, що їх продукція містить антибіотики, а це заборонено не лише російським, але й українським законодавством. Щоправда, у цьому випадку справа обмежилася лише введенням режиму підвищеного контролю для товарів цих компаній.

Варто зазначити, що це вже не перша атака на українських виробників молочної продукції з боку Росії. Практично вся перша половина 2012 року пройшла під знаком «сирної війни». Ще в січні почали лунати заяви про можливість заборони постачання сиру кількох українських компаній на російський ринок через низьку якість, а на початку лютого ці погрози стали реальністю. Однак після перевірок Україна і Росія домовилися про «припинення вогню».

Третьою «ластівкою» стало повідомлення про те, що з вересня Митний союз (читай - Росія) вдвічі збільшить мито на ввезення кухонного та столового посуду з порцеляни. Для українських виробників це означає серйозні збитки, але не тільки для них – постраждають також інші країни, зокрема Китай.

Усі ці «наїзди», зрештою, вилилися у повномасштабну економічну блокаду української продукції. Причина їх лежить на поверхні. Голова комітету Держдуми Леонід Слуцький прямо заявив, що проблеми з українським імпортом залежать в першу чергу від вступу України до Митного союзу.

«Україна, на жаль, поки не член Митного союзу, і, хоча у нас є угода про зону вільної торгівлі, але для ряду товарів питання імпорту до РФ вирішуються якісно складніше, ніж вирішувалися б, якби Україна входила до МС, хоча б у форматі «3 +1», - прозоро натякнув Слуцький.

В той же час українська влада відреагувала на проблему за принципом страуса, сховавши голову в пісок. У Міндоходів кореспонденту «Главкому» відмовилися офіційно підтвердити інформацію про заборону доступу українських товарів на російський ринок. Натомість співрозмовник запевнив, що жодних підстав говорити про системність проблеми не існує. «Ми вчора дзвонили на митницю – і там все спокійно, жодних черг», - сказав співрозмовник.

Так само заперечує існування труднощів прем’єр-міністр України Микола Азаров. Під час візиту до Луганську він заявив, що проблема «штучно перебільшена». «Зараз є певні складнощі, пов'язані, перш за все, як ми вважаємо, зі створенням, структуруванням і формалізацією Митного союзу», - вважає глава Кабміну.

В посольстві РФ інформацію про блокування українського імпорту назвали чутками . «Ніякої офіційної інформації немає, ми не можемо коментувати чутки», - сказав співрозмовник кореспондента «Главкому».

Однак українські виробники і перевізники вважають інакше – вочевидь, тому, що для них простої товарів на кордоні означає перш за все зрив контрактів, псування продукції та у перспективі втрату ринків. За деякою інформацією, на українсько-російському кордоні зараз простоюють близько тисячі залізничних вагонів. Список компаній, які зазнають збитків занадто великий, щоб приводити його тут. Можна лише сказати, що мова йде про усі фінансово-економічні групи і усі сфери економіки.

Також певні підозри викликає збіг у часі початку масованого блокування українського імпорту з заявою посла РФ в Україні Михайла Зурабова про вигоди, які б Україна отримала від створення газотранспортного консорціуму. За його словами, у такому випадку ціна на газ для України становила б 268,5 доларів за тисячу кубометрів.

Навряд чи це випадковість, адже Росія не вперше звертається до економічного шантажу для досягнення власних інтересів. Скажімо, є всі підстави припускати, що минулорічна «сирна війна» стала відповіддю на наміри українського уряду скоротити обсяги закупівлі російського газу.

Окрім того, Росія досить регулярно веде торгівельні війни і проти інших країн. У 2005-2007 роках РФ заборонила ввезення на свою територію польського м’яса. Причиною цього стала категоричність тодішнього президента Леха Качинського у міждержавних стосунках.

Щонайменше двічі - у 2006-2007 та 2010 роках - Росія накладала ембарго на молдавські вина та коньяки. Ці кроки були викликані загостренням ситуації у Придністров’ї та антирадянськими заявами влади Молдови.

Цілих шість років, з 2006 по 2012 роки, тривала заборона на ввезення до Росії грузинських вин та мінералки, спричинена загальним політичним напруженням між двома країнами.

Латвійські виробники шпрот у 2006 році на три місяці втратили російський ринок на грунті протистояння навколо Питалівського району псковської області, на який претендувала прибалтійська країна. Путін тоді пообіцяв, що Латвія отримає хіба що «від мертвого осла вуха».

Що ж стосується Білорусі, найближчого геополітичного партнера Росії, то економічні конфлікти між цими «друзями» - з усіма належними у такому випадками заборонами, відключеннями, перекриваннями газового крану - виникали регулярно до 2011 року, аж поки Лукашенко не продав північному партнеру газотранспортну систему та не завів Білорусь до Митного союзу.

Дуже схоже, що подібні цілі Росія переслідує і у нинішній «війні» проти України. Щоправда, ефект може бути і цілком протилежним, підштовхнувши українську владу в напрямку Євросоюзу (як відомо, тиск на президента Януковича зазвичай має зворотній ефект). Хоча б тому, що приклад Білорусі, міцно затиснутої у братніх обіймах навіть попри здачу ГТС і вступ до Митного союзу, може слугувати занадто красномовним застереженням.