Путін розбушувався. Кремль готує зрив підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС?

Після липневого візиту Путіна до України на святкування 1025-річ­­чя хрещення Київської Русі та Дня ВМФ і зустрічей із Януковичем та Медведчуком Москві стало важко приховувати істерику з приводу наближення Вільнюського саміту. Вочевидь, тому, що імовірність його позитивного для України результату, за оцінками Кремля, різко підвищилася.

Спочатку проти України було застосовано старий і загалом малоефективний прийом торговельних атак. Росспоживнагляд увів заборону на ввезення продукції української кондитерської компанії ROSHEN, власникові якої Петрові Порошенку вдалося створити собі імідж чи не найбільшого поміж вітчизняних олігархів прихильника європейської інтеграції – у дипломатичних колах його саме таким і сприймають. Утім, «антирошенівська» коаліція, яка, здавалося, почала формуватися за учас­­тю низки інших держав СНД (Молдови, Білорусі, Таджикистану та Казахстану), наляканих повідомленнями з РФ про начебто виявлені в українських ласощах небезпечні речовини, швидко розпалася – санітарні органи цих країн не знайшли їх. Таким чином вкотре було підтверджено, що Росія веде проти України політично мотивовані торговельні війни. Таджицькі високопосадовці, коментуючи ситуацію, так і заявили, що українські виробники, вочевидь, стали жертвами політичних мотивів, як часто трапляється і в їхніх торговельних відносинах із РФ. Сам Росспоживнагляд врешті-решт був змушений визнати, що всі претензії про невідповідність товару, які він спроможний підтвердити, обмежуються лише помилками в маркуванні значної частини ласощів ROSHEN. А це аж ніяк не може бути приводом для заборони імпорту продукції компанії загалом.

Іншим виявом істерики, яка поволі опановує відповідальних за українсь­­кий напрям у Росії, стало педалювання виданням «Вести», яке, за наявною інформацією, фінансується російським коштом, чутки (можливо, відвертої провокації) про нібито відставку архієпископа УПЦ МП, секретаря митрополита Володимира Олександра Драбинка, якого вважають одним із лідерів проукраїнського крила УПЦ МП. Вочевидь, це мало б засвідчити потужний удар по проукраїнській партії в УПЦ МП, що останнім часом знову посилилася. Приводом для подання відповідного прохання в Синод, за інформацією утаємниченого джерела «Вестей», нібито став скандал із нещодавно викраденими черницями,

Наважилися нарешті подати голос і «люди Путіна» в самій Партії регіонів, які, схоже, вирішили остаточно вийти з підпілля та вдатися мало не до прямих погроз на адресу свого патрона (колишнього?) Януковича. Зокрема, заступник керівника фракції ПР і водночас завсідник заходів медведчуківського «Украинского выбора» Олег Царьов в інтер­­в’ю виданню Forbеs Україна заявив, що в разі, коли Віктор Янукович підпише в листопаді Угоду про асоціацію з ЄС, російське керівництво, яке «важить дуже багато» для виборців, точно не підтримає його на президентських перегонах 2015 року, а можливо, й висуне та підтримуватиме іншого кандидата, який відтягне на себе значну частину голосів. Царьов зробив ще одну гучну заяву про те, що підписання згаданого документа, виявляється, взагалі неможливе без змін до української Конституції включ­­но з тими, які потребують всеукраїнського референдуму. Не дивно, що необхідні для підтвердження такої резонансної заяви «аргументи» видали в Незалежному українському центрі правових ініціатив і експертиз «Правова держава», головою ради яко­­го є Медведчук. А очолює його Олександр Задорожний, якого поряд із Медведчуком називають одним із розробників політреформи 2004-го, що дестабілізувала систему влади в Україні після Помаранчевої революції. До складу експертів «незалежного» центру входять такі колоритні «гості з минулого» і лобісти євразійської інтеграції, як Михайло Погребинський.

Суперечать Конституції, за результатами висновку цього центру, нібито аж шість пунктів Угоди про асоціацію України з ЄС. Проте ознайомлення з текстом висновку засвідчує, що більшість зауваг не витримує елементарної критики. Так, наприклад, «експерти» закидають, що обов’язковість рішень наднаціональних органів, створених у межах Асоціації (Ради Асоціації та Комітету Асоціації), означає, що їхні рішення матимуть вищу юридичну силу, аніж рішення органів державної вла­­ди, що суперечить Конституції України. Хоча насправді, згідно зі ст. 9 Основного Закону, «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». Але це не означає, що ухвали органів Асоціації матимуть пряму дію. Бо таких норм цей документ не містить. Акти Ради Асоціації та Комітету Асоціації реалізовуватимуться через рішення органів державної влади України – парламенту, президента, Кабміну та ін. – відповідно до їхньої компетенції. За аналогією, рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими для виконання нашою державою згідно із зобов’я­заннями, які вона взяла на себе у статусі члена Ради Європи, але в Конституції інститут ЄСПЛ жодним чином не прописаний, бо його рішення виконують органи влади України відповідно до їхньої компетенції. Про необхідність внесення змін до Основного Закону можна буде говорити лише тоді, коли Україна претендуватиме на вступ до ЄС, адже частина рішень його органів справді є актами прямої дії.

У цьому контексті останні події цікаві насамперед як підтвердження прогнозу Тижня (див. № 31/2013) щодо очікуваного посилення провокацій із метою зриву підписання Угоди про асоціацію. Причому, схоже, застосовувати планують не лише їх, а й привабливі фінансово-економічні пропозиції. Той-таки Олег Царьов публічно натякнув, що може йтися, наприклад, про кредитний своп обсягом $15 млрд у російських рублях для розрахунків за газ, яких має вистачити українському урядові принаймні до президентських виборів 2015 року. Можли­­во, як ціну питання висуватимуть навіть не вступ до Митного союзу, а лише відмову від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Москва нічого не втрачає, натомість зможе після 2015-го виставити весь цей рахунок і під його тиском продиктувати Януковичу потрібний зовнішньополітичний порядок денний на його гіпотетичний другий термін. Причому стрімке скорочення золотовалютних резервів, наближення періоду закупівель газу для опалювального сезону й заморожена співпраця із МВФ справді створюють живлющий ґрунт, щоб шантажувати українського президента. Інша річ, що всі ці плани можуть бути легко зруйновані ним у разі досягнення домовленостей із ЄС щодо підписання Угоди про асоціацію, звільнення Юлії Тимошенко та поновлення взаємодії з Міжнародним валютним фондом. Усе, що для цього потрібно, – політична воля.