Торговий шантаж: мета Росії і перспективи стосунків

14 серпня Федерація Роботодавців України (ФРУ) повідомила, що з півночі цього дня Федеральна Митна Служба Росії заблокувала увесь український експорт до РФ. ФРУ, президентом якої є український олігарх Дмитро Фірташ, звернулася до прем’єра Миколи Азарова з проханням про допомогу у розв’язанні проблеми. Згідно із заявою ФРУ усі українські підприємства, які займаються експортом до Росії, росіяни мали намір внести у списки високого ризику і у зв’язку з цим вони б підлягали особливо ретельному контролю російських митників, а залізничний і автомобільний транспорт з українськими товарами затримувався на російських митницях. Багато українських фірм, які експортують товари до Росії, підтвердили інформацію ФРУ, а деякі навіть взагалі призупинили експорт до РФ. Це черговий приклад ускладнення експорту української продукції до Росії за останні місяці: 16 липня Росія анулювала квоти на безмитне постачання сталевих труб, 29 липня заборонила ввезення кондитерських виробів фірми «Roshen». Натомість, ще 15 серпня Федеральна Митна Служба Росії запровадила для українських експортерів птиці обов’язокову проплату завдатку у розмірі 80% від вартості експортованої продукції, без якого вона не могла бути ввезена на територію Росії. Прикметно, що ситуація на кордоні офіційно не коментувалася на рівні найвищого керівництва РФ. Російські урядовці, які обговорювали цю справу, підкреслювали, що тут не йдеться про блокаду кордону чи початок торгової війни, мовляв, це всього-на-всього предметне застосування обов’язкових адміністративних процедур Митного Союзу (МС) Росії, Білорусії і Казахстану, які б не створювали б проблем, якби Україна увійшла в цю структуру. Радник президента Путіна з питань регіональної економічної інтеграції Сергій Глазьєв повідомив, що дії російських митних служб носять підготовчий характер перед можливими змінами. Вони будуть застосовані у разі підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Метою здійснених Росією торгівельних санкцій була демонстрація українській владі наслідків підписання Угоди про Асоціацію і зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Євросоюзом і затягування до участі у власних інтеграційних структурах, насамперед, до Митного Союзу.

-- Реакція української влади

Українська влада офіційно злегковажила ситуацію, яка виникла на українсько – російському кордоні. Дотеперішні реакції Києва були хаотичними і неадекватними щодо суті справи, а також можливих наслідків; залишилась неузгодженою спільна позиція і лінія поведінки. Україна прагне до розв’язання конфлікту у форматі двосторонніх консультацій або на форумі Митного Союзу, членом якого вона не є, і всупереч пропозиціям опозиції, а також Європейської Комісії, не схоже на те, аби на даному етапі Київ намагався використати механізми вирішення торгових суперечок в рамках Світової Організації Торгівлі (СОТ).

15 серпня прем’єр Азаров окреслив проблеми українських експортерів як «розбіжності», що виникають через процедури Митного Союзу, натомість наступного дня доручив створити міжвідомчу робочу групу (яку очолив віце – прем’єр міністр Юрій Бойко), яка до 19 серпня мала опрацювати пропозиції врегулювання ситуації з РФ і подати їх на розгляд уряду України. Водночас, 16 серпня, відбулася телефонна розмова президентів України та Росії темою якої, між іншим, була «митна документація на українсько – російському кордоні». Внаслідок чого до російського Суздалю відбула робоча група, де відбулась зустріч Юрія Бойка з віце – прем’єром РФ Ігорем Шуваловим. Політики запевнили, що найближчими днями відбудеться зустріч представників ситних служб України та Росії, які розглянуть суперечливі питання. У свою чергу в неділю, 18 серпня, мала місце телефонна розмова прем’єрів обох держав, після якої Микола Азаров повідомив, що «немає і бути не може жодної торгової війни», а ситуація скоро буде врегульована шляхом двосторонніх консультацій.

-- Міжнародна реакція

Проблеми України отримали незначну міжнародну реакцію. 16 серпня представник Європейської комісії з торгівлі Джон Кленсі закликав обидві сторони конфлікту до його скорішого розв’язання згідно зі стандартами СОТ. 19 серпня Євопейська комісія відмовилася від коментарів на цю тему, назвавши цю проблему питанням двосторонніх відносин. Першою гострішою реакціє був запис міністра закордонних справ Швеції Карла Більдта у Твітері, де він висловив підозру, що Росія хоче торпедувати стосунки України з ЄС. Заяву, що критикує кроки Росії зробив 19 серпня Голова Комітету у закордонних справах Європейського парламенту Ельмар Брок і євродепутат Яцек Саріуш-Вольський. Вони одночасно повідомили, що за їхньою ініціативою ця справа буде обговорюватися на спеціальному засіданні Європарламенту 28 серпня.

-- Наслідки дій Росії

Експорт до Росії має ключове значення для зовнішньої торгівлі України. В першому півріччі 2013 року на російський ринок потрапило 24,7% українського експорту. Його вартість склала 7,6 мільярда доларів США і впала на 13,5% порівняно з аналогічним періодом минулого року ( згідно з деякими оцінками за перші 7 місяців поточного року падіння становила аж 20%). У 2012 році обіг товарів між двома країнами склав 45 мільярдів доларів США (на 10% менше аніж 2011 року). Обмеження застосовані російькою стороною можуть призвести до значного падіння українського експорту до Росії, поглиблення негативного торгового сальдо, а відтак - зменшення доходів українського бюджету.

У віддаленій перспективі, якщо обмеження будуть зберігатися, проблеми із збутом товарів отримають підприємства, які виготовляють неконкурентноздатні товари за межами Росії. Що призведе до ліквідації робочих місць й спровокує ріст незадоволення в українському суспільстві.

Дотепер дії Росії не викликали бурхливої соціальної реакції. Хоча в Iнтернеті з’явилося багато антиросійських коментарів, а перед посольством РФ в Києві відбулася акція спалювання російських товарів, організована однією з громадських організацій України, виникає сумнів, що ці реакції наберуть вагомішого характеру. Деякі підприємства після виникнення митного конфлікту призупинили експорт своїх товарів до часу розблокування кордону.

Російське торгове ембарго накладається на стійке погіршення й так негативної економічної ситуації в Україні. Протягом чотирьох кварталів економіка перебуває в рецесії, систематично падає рівень виробництва промислової продукції, стрімко тануть валютні резерви і поглиблюється державний борг. До кінця цього року Україна має виплатити майже 6 мільярдів доларів США позичок, з яких понад половину Міжнародному Валютному Фонду (МВФ). Київ потребує нових, низько відсоткових кредитів, однак окрім консультацій та перемовин, підписання угоди з МВФ до кінця поточного року є малоймовірним. Українська сторона вперто не поспішає з реформами, бо керівництво країни побоюється політичних наслідків у контексті запланованих на 2015 рік виборів президента. На позицію Києва в переговорах з МВФ також сильно впливає перспектива досі недосягнутого порозуміння з РФ у справі зниження цін на імпортований природній газ. Саме ця ціна виявилась потужним тягарем для української економіки (400 доларів США за тисячу кубометрів у ІІІ кварталі поточного року). Проте Росія вимагає за зниження ціни важливих рішень неекономчного характеру: створення газового консорціму на московських умовах або вступ України до Митного Союзу.

-- Мета Росії і перспективи стосунків

Блокада кордону в російській інтерпретації є попереджувальним сигналом для Украни. Свого роду демонстрацієб можливих наслідків у випадку зближення України з ЄС і неприйняття запропонованих Росією інтеграційних пропозицій. Росія намагається заблокувати процес зближення України з ЄС і мінімілізувати для себе ризик підписання Україною Угоди про Асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом під час саміту Східного Партнерства у Вільнюсі 28 – 29 листопада цього року. Одночасно метою російської політики стосовно України є спроба її залучення до євразійської інтеграції на теренах СНД, насамперед, участь в Митному Союзі Росії, Білорусії та Казахстану. Залучення України означало б, з одного боку, її постійне функціонування в сфері максимального російського впливу. А з іншого боку, свідчило про істотний ріст економічного і політичного значення створюваних Кремлем інтеграційних структур. Також Москва подає черговий сигнал президентові Януковичу, що в ході президентських виборів 2015 року може поставити на іншого кандидата (мається на увазі промування колишнього глави адміністрації Президента Кучми Віктора Медведчука).

Дії російської сторони – як санітарний, так і митний контроль – ще й удар по інтересам великої групи олігархів, котрі черпають прибутки з імпорту українських товарів до Росії. Видається, що блокада кордону має стати мобілізаційним сигналом для українськиїх олігархів щодо інтенсивнішої взаємодії з метою тиску на українську владу, аби та наважилась на реорієнтацію інтеграційної політики, а також схиляння їх до промування ідеї поглиблення зв’язків з Росією у контрольованих нею засобах масової інформації.

Одночасно кроки, здійснені стосовно України, могли мати на меті перевірку міжнародної реакції і підтримки, на які може розраховувати Україна з боку ЄС у схожих ситуаціях. Дотеперішня реакція ЄС свідчить, що у випадку здійснення Росією більш рішучих кроків стосовно України Брюсель може залишатись осторонь.

-- Прогноз

Мета Росії, як здається, не полягає у блокуванні довгострокових торгових відносин з Україною. Тривале обмеження доступу на російський ринок спровокувало б мобілізацію українських виробників на реорієнтацію експорту. Окрім того, негативні наслідки ембарго також відчув би і російський ринок, особливо машинобудівна промисловість і банківський сектор. З великою вірогідністю найближчими днями порозуміння у цій справі досягнуть і рух товарів через українсько – російський кордон буде відновлено.

Водночас, протягом найближчих місяців з наближенням саміту у Вільнюсі, варто очікувати чергових дій з боку Росії, що матимуть характер превентивних санкцій, демонстрації сили, які стримуватимуть українську владу від проєвропейського курсу ( в тому числі обмеження торгівлі і повернення до питання газових боргів Укрїни). Перед усім Росія прагне щоб підписання Угоди про Асоціацію з ЄС не відбулося під час листопадового саміту, а також до того аби перспектива Асоціації опинилась в підвішеному стані чи була відкладена на невизначений час. Реалізація плану - максимум: підписання Україною напередодні Вільнюського саміту документу, який би поглибив її інтеграцію з Митним Союзом.

Видається, що до цього часу керівництво України недооцінило рішучості Росії до зірваннядписання Угоди про Асоціацію з Україною на саміті Східного партнерства у Вільнюсі і легковажило перестороги з боку Москви. Однак на даний час, з огляду на масштаби можливих наслідків для української економіки, не можна виключати, що Україна буде неофіційно відмовлятись від зобов’язань перед ЄС (підписання Угоди) і затягувати проведення реформ, яких від неї очікує Євросоюз, аби не допустити повторення митного конфлікту з Росією. Наслідком цього може стати фактичне рішення Києва відкласти на невизначений час підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.

Публікацію «Ośrodkа Studiów Wschodnich» переклав Володимир Олійник