Богдан Данилишин: «Російська економічна блокада – дуже недалекоглядна політика»

З екс-міністром економіки України Богданом Данилишиним Контракти поговорили про можливі наслідки торгівельної війни України з Росією, загрози для стабільності гривні та ймовірність дефолту.

Чи не викликає у вас побоювань підозріле «затишшя» на валютному ринку в Україні?

Богдан Данилишин: Я постійно аналізую статистичні дані і не бачу серйозних ризиків. В цілому, у 2013 році ситуація розвивається сприятливо для національної валюти. Якщо брати до уваги офіційні повідомлення, то попит на іноземну валюту з боку населення тільки в січні і лютому незначно перевищував пропозицію. У березні сальдо купівлі/продажу іноземної валюти було практично нульове. Починаючи з квітня, пропозиція досить незначно, але перевищувала попит на валюту (у квітні і травні по $0,08 млрд, в червні - $0,07 млрд). У той же час, у 2012 році чистий попит на валюту з боку населення (купівля мінус продаж) становив $10,2 млрд, в 2011 році - $13,5 млрд, в 2010 році - $9,7 млрд, в 2009 році - $8,4 млрд.

Сприяло ситуації також зростання депозитів фізичних осіб. Населення з початку 2013 року збільшило вклади в комерційних банках на загальну суму 44,7 млрд грн. З них безпосередньо у гривні приріст вкладів склав - 44,3 млрд грн, а в іноземних валютах - менше 0,5 млрд грн. Все це прямо вказує на відсутність девальваційних очікувань з боку населення.

Але є і протилежні думки – багато експертів пророкують неминучий обвал гривні вже найближчим часом. Можете назвати основні загрози для стабільності нацвалюти?

Богдан Данилишин: Як я вже казав, сьогодні є передумови для забезпечення стабільності національної валюти протягом осені 2013 - зими 2014 року. У той же час необхідно враховувати низку факторів, які можуть призвести до нестабільності курсу гривні. Це, зокрема, складна ситуація з торговим балансом, неврегульоване питання з обсягами газу, який необхідно буде додатково закупити, стагнація міжнародного ринку металів... Хороший світовий урожай зернових призвів до істотного падіння цін на них. І хоча для серпня та вересня ситуація зниження цін на зернові на міжнародних ринках є типовою, однак у цьому році вона характеризується великою пропозицією і прогнозованим зростанням світових перехідних запасів за підсумками маркетингового року. Все це може не дозволити отримати, завдяки зерновим, істотний приріст українського експорту. Уряд тут має втрутитись в ситуацію. Таким чином, зовнішньоторговельний баланс товарів і послуг за підсумками року, швидше за все, знову буде негативним. Хоча його дефіцит буде істотно нижчим, ніж у 2012 році.

Також слід враховувати важку ситуацію з погашенням зовнішніх зобов'язань України, які формувались протягом останніх 5 років. Для підтримки розміру золотовалютних резервів (ЗВР) уряд мусить залучити кошти за рахунок додаткового розміщення на зовнішніх ринках ОВДП і кредитів від іноземних інвесторів.

Також існує ризик, що чинити психологічний тиск на курс буде сам факт зниження розміру ЗВР по відношенню до тримісячного обсягу імпорту. Після погашення зобов'язань перед МВФ цього року він може бути ще нижчим.

Час від часу експерти лякають Україну дефолтом. Чи актуальне це питання зараз?

Богдан Данилишин: Загалом економічних передумов для погіршення ситуації до кінця 2013 року я не бачу. А про таке поняття як «дефолт» по відношенню до України потрібно забути. Існує достатньо високий запас міцності економіки, плюс - значний відсоток (до 50%) «тіньової економіки», що в цілому буде сприяти так званому «підтримуваному розвитку» на період 2013-2015 років.

Наскільки сильно торгівельна війна з Росією вдарить по економіці України? Як розгортатимуться події далі?

Богдан Данилишин: Думаю, що Росія зрозуміє хибність стратегії силою затягти Україну до Митного Союзу, так як від «економічної блокади» будуть потерпати і російські підприємства, в тому числі. Насправді, я вважаю, що це швидше психологічна атака з російського боку, метою якої є показати Україні, що без російського ринку і без Митного Союзу наша країна пропаде. Економічна блокада – дуже недалекоглядна політика. Як би ми не ставилися один до одного – ми стратегічні партнери, держави, які підписали Договір про ЗВТ та які на всіх рівнях намагаються довести свою прихильність цим договором. Нинішні дії Росії із одностороннього обмеження поставок у цю країну деяких видів товарів українського виробництва демонструють, в першу чергу, перевагу політичних мотивів над економічними з боку Росії. Крім того, це ясний натяк усім прихильникам Митного Союзу на те, хто в домі старший і хто тут диктує свої умови. Між Росією і Україною існує Договір про Зону вільної торгівлі, як і між всіма країнами СНД. Крім того, обидві країни є членами СОТ, тому всі торговельні суперечки повинні розглядатися в рамках нормативно-правової бази цієї організації. Україна неодноразово підкреслювала, що вона стратегічно зацікавлена у поглибленні економічної інтеграції з РФ і країнами СНД. Чесно кажучи, так, як вчинила російська сторона, стратегічні партнери не роблять. Якщо є зауваження до якості продукції – це обговорюється. Дається якийсь період для виправлення недоліків, якщо вони були, і вже потім приймаються обмежувальні заходи.

У даній ситуації, як я вже казав, страждають не лише українські виробники – зазнають збитків і російські компанії, які мають контракти з українськими виробниками. Якщо б росіяни бачили, що від продажу української продукції на російському ринку вони не отримають прибуток, вони б її не купували. Але ж українська продукція майже на 30-40% дешевше за свої іноземні аналоги, і за якістю їм не поступається. Не думаю, що російські підприємці завозять на свою територію українську продукцію тому, що вони люблять Україну. Яскравий приклад: майже пів «Газпрому» закінчило українські ВНЗ і є українцями за національністю і що – патріотизм взяв гору над ціною на газ? Ні.

Як вважаєте, чи буде відновлено повноцінне співробітництво України з МВФ і коли?

Богдан Данилишин: На даний час якихось екстраординарних причин для абсолютної конфронтації немає, і Україна, на мій погляд, може розраховувати на відновлення повноцінного співробітництва з МВФ ще до кінця 2013 року. Справа не тільки у фінансовій частині співробітництва. Співпраця з МВФ – це важливий сигнал для інвесторів, що цій країні можна довіряти.