Чи є неофашизм в Україні? По слідах футбольного скандалу

Львів залишився без великого футболу. Згідно з рішенням ФІФА, стадіон «Арена Львів» відбуватиме дискваліфікацію до 2018 року за прояви расизму серед глядачів, зафіксовані спостерігачами антирасистської мережі FARE.

Окрім того, Федерацію футболу України оштрафували на 45 тис швейцарських франків. А матч проти команди Польщі, призначений на 11 жовтня, збірна України гратиме за порожніх трибун. ФФУ планує оскаржити рішення ФІФА, однак досі не отримала повного рішення у справі «Арени Львів». «Досі немає повного рішення від ФІФА по цій справі. А щоб подати апеляцію на вердикт, треба мати в розпорядженні повний об'єм цієї справи. Немає і мотиваційної частини. Ми просимо ФІФА піти нам назустріч. Є процедура подання апеляції. Раніше ми направляли у ФІФА свої пояснення (до 18-го вересня)», - заявив віце-президент ФФУ Сергій Стороженко.

Така млява позиція ФФУ видається щонайменше дивною. В час, коли потрібно бити на сполох, футбольні функціонери просто сидять і чекають. Хоча є прецеденти, коли активне оскарження таких санкцій давало майже негайний ефект. Скажімо, під час Євро-2012 через поведінку вболівальників збірні Росії та Іспанії були не лише оштрафовані, але й позбавлені 6 очок у відбірному циклі Євро-2016 – авансом. Завдяки апеляції та наполегливості чиновників обидві збірні обійшлися лише штрафом.

До ФФУ вже звернувся мер Львова Андрій Садовий з відкритим листом, у якому він просить «подати апеляцію до ФІФА, в якій в тому числі чітко аргументувати нашу позицію та зробити все, аби домогтись відміни несправедливого рішення». А «свободівець» Ігор Мірошниченко взагалі вимагає відставки керівництва ФФУ у повному складі.

Попри це, в мережі з’явилися фотографії, на підставі яких FARE подала скаргу щодо дій українських вболівальників. З них випливає, що основних претензій у FARE чотири. Причому щонайменше три з них видаються сумнівними.

По-перше, футбольні функціонери вбачили расизм у прапорі з геральдичним зображенням «Галицького лева». Суть звинувачення полягає в тому, що таке ж зображення було гербом дивізії СС «Галичина».

-- «Галицький лев» - символ не лише дивізії СС «Галичина», але й князя Данила Галицького

Однак чи можна вважати це проявом расизму? Навряд. Бо якщо вже заглиблюватися в історію, то «Галицького лева» можна знайти ще на штандартах Данила Галицького. Тобто умисно прив’язувати це зображення виключно до військового підрозділу часів Другої світової війни – щонайменше некоректно. Інакше можна дійти до того, що, скажімо, знайти елементи схожості між гербовими орлами Третього Рейху і сучасної Німеччини.

Окрім того, якщо звернутися до рішення Нюрнберзького трибуналу, то можна переконатися, що він не визнавав дивізію СС «Галичина» злочинною організацією. А, скажімо, у 1986 році на вимогу Фонду Візенталя у Канаді було створено спеціальну комісію (так звана комісія Дешена), яка досліджувала діяльність дивізії і визнала, що не існує доказів злочинної діяльності «Галичини», і що членство у ній не може бути підставою для судового переслідування у Канаді.

По-друге, проявом расизму FARE вважає футболку з номером «88», яку було помічено на одному з присутніх на стадіоні уболівальників. Це число традиційно використовується неонацистами для позначення привітання «Heil Hitler»: восьмою літерою німецького алфавіту є «H».

Однак чому тоді ФІФА не забороняє футболістам виступати під номером 88? Наприклад, і у київському «Динамо», і у московському «Локомотиві» цей номер належав Олександру Алієву.

{4-}

Але якщо число 88 на футболці вболівальника розцінювати як прояв нацизму, то чому б це не повинно стосуватися і футболістів?

Та це ж махрова пропаганда, причому масова! Вболівальника на трибуні бачать лише кілька оточуючих, а футболіста – мільйони телеглядачів.

І взагалі, якщо вже бути послідовними, то потрібно вилучити число 88 з математики, а то мало чого хто подумає.

Боротися з расизмом потрібно, цього ніхто не заперечує. Але іноді число 88 є усього лише числом.

-- Під номером «88» у київському «Динамо» грав Олександр Алієв

Третьою претензією з боку FARE став банер з написом «Good Night Left Side», що нібито теж належить до символіки неонацистів. Однак і це твердження не є безспірним. Сама по собі фраза – цілком невинна, хоч її і використовують ультраправі рухи, протиставляючи себе «лівакам». А за те, як її трактують футбольні функціонери, відповідати доведеться ФФУ та «Арена Львів». Однак чомусь нікому на думку не спадає заборонити, наприклад, ім’я «Адольф» тільки тому, що його носив Гітлер.

Однак четверте звинувачення вже більш серйозне. FARE наполягає на тому, що група вболівальників після забитого Едмаром м’яча почали імітувати мавпячі рухи і звуки. Це можна було б сприймати як образу, але Едмар вже заявив, що ніколи не відчував себе ущемленим в Україні. Отож за певного бажання на цьому інцидент можна було б вважати вичерпаним, оскільки тут цілком могло йтися не стільки про расизм, скільки про брак вихованості та інтелекту у деяких вболівальників.

Що стосується нацистського привітання, яке нібито мало місце, слід сказати, що традиція здіймання рук у такому ж або подібних жестах існує серед вболівальників споконвіку, причому – незалежно від географії. І якщо вже сприймати це як нацистське привітання, то потрібно хоча б аргументовано довести це. Давайте сприймати президента ФІФА Блаттера неонацистом тільки на підставі того, що його вітальний жест нагадує «зіг».

{6-}

І, зрештою, найдивнішим є покарання, обране ФІФА. Тому що воно стосується не конкретних вболівальників, які нібито дозволили собі прояви расизму, а стадіону, який у цьому зовсім не винен. Тим більше нічим перед ФІФА не завинили львів’яни, які не мають жодного стосунку до неонацистів і расизму. Це все одно, що ДАІ заборонить усім громадянам користуватися автомобілями тільки тому, що один п’яний водій збив пішохода.

Причому адміністрація стадіону і ФФУ самі раді були б, аби цього інциденту взагалі не сталося. Однак вони нездатні проконтролювати усіх вболівальників. Ось іде людина на футбол – хіба по ній видно, що вона збирається знущатися над Едмаром чи кидати «зіги»?

Так само невідомо, хто були ці вболівальники, через яких покарали Україну. Якщо вони завтра з Києва поїдуть, скажімо, до Англії і почнуть робити те ж саме на «Олд Траффорді» - ФІФА так само покарає і цей стадіон? Але де в цьому логіка і справедливість?

Крім того, це все може бути навіть цілеспрямованою провокацією, причому навіть не проти українського футболу як такого, а навіть проти євроінтеграційної політики України. Щоб перед самітом у Вільнюсі виставити українців дикими і нетолерантними людьми, щоб європейська спільнота засумнівалася, чи варто мати справу з таким суспільством.

Велике здивування викликають і масштаби покарання. Прояви, які ФІФА сприймає за расистські, не є такою вже рідкістю серед вболівальників різних країн. Однак зазвичай покарання складається зі штрафу і одного-двох матчів за порожніх трибун. Наприклад, у 2012 році через таку ж поведінку глядачів постраждала збірна Угорщини, але покарання полягало у одному матчі без глядачів та штрафові. Так само карали збірну Болгарії, Хорватії, молодіжну збірну Сербії.

Жодна з цих країн не зазнала приниження шляхом позбавлення стадіону права приймати матчі національної збірної. Окрім того, у випадку з Угорщиною розгляд справи тривав місяці, а стосовно України рішення було винесене за лічені дні.

Безперечно, прояви расизму на стадіонах неприпустимі, і боротися з ними потрібно. Однак те, як це робить ФІФА, не має нічого спільного не лише зі справедливістю, але й банальною логікою.