Кому належить Київ? «Свободі»? (Репортаж з маршу націоналістів)
Радикальна «Свобода» провела Марш УПА. Без скандалів
Радикальна «Свобода» провела Марш УПА. Без скандалів. Головними подіями акції стали мітинг і святковий концерт
Про те, що в понедідок 14 жовтня – Покрова і «Свобода» організовує чергову акцію, свідчили дві незаперечні ознаки: сотні міліціонерів у київських підворіттях (від Бесарабки до Майдану Незалежності), а також – Ірина Фаріон, що мужньо чергувала біля метро «Площа Льва Толстого» на сходах у напівпідвальчик з вивіскою «Салон краси». Вона втомлено позирала на купки людей, що з шумно стікалися до парку Шевченка.
Біля памятника Кобзарю було людно. Навіть черга до громадського туалету розмахувала синьо-жовтими прапорами «Свободи». Кількісно масовка небагато поступалася тій, що опозиція зібрала на День Незалежності, проте вигідно відрізнялася ангажованістю у проблематику вчорашнього зібрання.
«Героям слава!», «Смерть ворогам» - лунало звідусіль. Натовп грівся в очікуванні початку формальної частини свята. То там, то сям мелькали червоно-чорні прапори, занесені футбольними функцонерами до списку заборонених.
Перед групою вдягнених в камуфльований одяг хлопців походжав командир. «Комуняку!», - вигукував він. «На гілляку!!!» - відгукувався натовп. «Кому належить Україна?», - допитувався провідник через гучномовець. «Нам!!!», - захоплено ревіли хлопці з банером Бандери в руках. «Кому належить Київ?», - продовжував допитувати лідер, не дуже переймаючись тим, що головний «свободівець» Олег Тягнибок традиційно ігнорує акції протесту проти нелегітимної Київради. «Нам!!!», - щасливо відповідав натовп. «Володя, ти ще про центр Європи не згадав», - підказало провіднику молоденьке дівча, коли той замовк.
Загальна картина нагадувала страшний сон регіонала, русофіла Вадима Колесніченка. Навколо пам’ятника Шевченку різнородними групами стояли і тинялися туди-сюди люди відверто націоналістичного штибу. «Лента за лентою набої подавай...», - затягнув гурт, вочевидь, підкований у хоровому співі. Однак, його тут же перекрив духовий оркестр, який грав попурі з «Гей, наливаймо, браття» і «Гей, наливайте повнії чари».
В натовпі час від часу можна було побачити «свободівця» Михальчишина з двома десятками спортивного вигляду охоронців. Михальчишин задоволено посміхався, а його хлопці недобре зиркали на кожного, хто наближався.
З-за кущів за цим дійством спостерігав відомий журналіст неканонічної національності Олександр Михельсон, автор вірша про те, що «Темницы рухнут, и «Свобода» нас встретит радостно у входа и расстреляет всех жидов. На всякий случай – будь готов!». Його поки ніхто не розстрілював.
«Альоша, іді сюда!», - гукала поряд якась дівчинка зі «свободівським» прапором. На неї дивилися, як на хвору. «Нехай!, - сказав кореспонденту «Главкому» вусатий дядько у камуфляжному однострої. – Може, хоч тут людської мови навчиться».
Дістатися до пам’ятника великому Кобзарю, де мали відбутися виступи лідерів і організаторів, виявилося не так просто. До фотокора «Главкому» причепився миршавий охоронець з бейджиком «організатор». «Тут ходити не можна!», - переконував він. «Чому? Покажіть документ, який це забороняє», - апелював до здорового глузду «Главком». «Ви траву повитоптуєте», - безапеляційно відповідав хлопець.
Тут раптом зовсім поряд від пам’ятника нардеп і прес-секретар «Свободи» Юрій Сиротюк побачив когось у натовпі і побіг вітатися прямо по зеленій клумбі. Охоронець відвернувся і зробив вигляд, що він тут взагалі випадково.
Майже рівно за графіком до пам’ятника підтягнулася група лідерів «Свободи». Разом з ними, на диво, прийшли народні депутати від «Батьківщини» Олександр Бригинець та Володимир Яворівський. Врешті, слова їм так і не дали.
Відкрив мітинг нардеп Ігор Мірошниченко, після нього слово отримав ветеран УПА. «Ніхто за нас тієї боротьби не зробить. Треба брати автомати і знищувати усю ту наволоч...», - агітував ветеран. «Свободівці» делікатно дивилися врізнобіч. Врешті Мірошниченко, отримавши мікрофон назад, спробував пом’якшити промову. «Так!», - гукав він. – «Нам треба озброюватися! Але для початку – озброюватися досвідом і порадами ветеранів...».
Інший ветеран шматок своєї промови присвятив не перебігу визвольних змагань, а злочинній владі. «Що зробила ця влада? Перш за все вона продала Крим Росії! Потім вона продала нашу мову! А без мови нема народу! А наша Юля досі сидить у тюрмі!», - чеканив аргументи ветеран. Олег Тягнибок стояв поряд і криво посміхався. Вочевидь, в умовах важкої конкуренції в лавах опозиції за статус єдиного кандидата його зовсім не гріла перспектива ще й повернення Тимошенко до політичного життя.
Частина мітингу, втомлена безкінечним повторенням одних і тих самих гасел, почала розсіюватися по парку. Біля кіосків з хот-догами і пивом вишикувалися прапороносні черги. Неподалік за столиками одвічні гросмейстери рубалися в шахи, геть не зважаючи на це дійство.
А Ігор Мірошниченко продовжував заводити мітинг. Тепер йшлося про Росію. «Вони лякають нас візовим режимом! Але якщо ми європейська нація – ми маємо самі відгородитися від тих вар’ятів, через кордон яких до нас лізуть нелегальні мігранти...», - кричав він. Загалом, цю фразу можна було б друкувати на листівках у якості найкоротшого викладу партійної програми «Свободи».
Ірина Фаріон, подолавши нелегкий шлях від салону краси до Кобзаря, прочитала цілу лекцію на двадцять хвилин, зміст якої мітинг так і не зрозумів через перенасиченість промови словами на кшталт «остракізм».
Довше за Фаріон виступав тільки Олег Тягнибок, на правах лідера. Суть його промови звелася до того, що «Свобода» ще усім покаже «кузькіну маму», а злочинна влада, з якою «Свобода» у парламенті голосує синхронно у 61% випадків, буде знищена.
Загалом, мітинг пройшов без особливих ексцесів і нагадував швидше акцію яких-небудь «зелених» у Брюсселі, аніж «правих» у Києві. Міліції не було видно, як це зазвичай буває на подібних заходах, хоча у підворіттях чергували повні автобуси «Беркуту».
«Свобода» показала, що здатна самотужки зібрати декілька тисяч людей, причому цілком безкоштовно. Однак не полишало відчуття, що після проходження до парламенту «свободівці» дещо розгубили характерний їм радикалізм. Може, це і на краще?