«Смотрящі». Ті, хто керують Україною

Специфічне минуле деяких діячів української політики накладає відбиток на все, чого торкаються їхні руки. Колишніх «кримінальних» не буває, як кажуть.

Навіть прихід до абсолютної влади не здатен зламати багатолітню звичку цих людей жити за «кодексом злочинного світу» з його нормами, принципами та ієрархією. Причина тут криється у високому рівні непублічності усіх важливих процесів, що відбуваються в Україні. Скажімо, якщо підприємець приховує від держави податки – він стає зручною і вразливою мішенню для банального рекету або шантажу, як це було в «розстрільних» 90-х. Причому схема роботи усієї державної махини влаштована так, щоб бізнес міг бути рентабельним тільки за умови регулярного порушення закону.

Ця фактична, але неформальна система здирництва породила цілу ієрархічну гілку, додатковий орган, що дублює і підміняє функції одразу кількох органів державної влади, превалюючи над ними. Цих людей називають «смотрящими» - данина кримінальній традиції призначати «ворів у законі» на збір данини «в общак» з певного регіону. Однак існує все ж принципова різниця: нинішні «смотрящі» зазвичай не мають проблем з правоохоронними органами, навпаки – міліція, прокуратура і податкова є їхніми інструментами виконання своїх «функцій».

«Інститут смотрящих не створений, а відновлений. Він існував у нашій державі багато років і на посаді міністра внутрішніх справ я його застав. Але він був фактично ліквідований у 2005-2006 роках. Цей механізм складається з кримінальних авторитетів, злодіїв у законі, і передбачає струнку систему координації кримінальної діяльності на певних територіях. Специфікою нинішнього стану цієї системи є те, що вона повністю узгоджена з адміністративною владою. І, фактично, вона перейшла з кримінального у політико-кримінальне явище», - розповів «Главкому» екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

Добре поінформовані джерела стверджують, що сьогодні смотрящих призначено в усі регіони України. Деякі з них тримають під контролем по дві області. «Наскільки мені відомо, в кожній області є люди, які виконують функції смотрящого. Є спеціальна міліцейська статистика, яка передбачає ведення певних обліків. Специфіка полягає у тому, що міліція-то знає усіх цих злодіїв у законі, але висунути їм обвинувачення дуже важко. Тим не менше, після 2004 року злодії в законі в Україні були ліквідовані. У нас був один – Лєра Сумський, який перманентно був смотрящим то в Сумській області, то в сусідніх областях. Сьогодні він є одним з найбільш крутих смотрящих по Україні. В Одесі є Аврамов. У Рівненській області – той же Лєра Сумський», - розповів співрозмовник «Главкому».

Коли «смотрящий» починає «зариватися» - збирає мало грошей, не ділиться з тими, хто «нагорі», конфліктує з лояльними до керівництва бізнесменами чи політиками, або просто потрапляє у гучний публічний скандал – його знімають і арештовують.

Власне, щось подібне і відбулося нещодавно у Запоріжжі з місцевим бізнесменом і меценатом Євгеном Анісімовим, якого пошепки називали «смотрящим» за цим промисловим регіоном. 21 жовтня Анісімов був арештований у аеропорту «Бориспіль» за підозрою у здирництві. Під час обшуку у його офісах правоохоронці вилучили документи, крупні суми грошей та кілька одиниць вогнепальної зброї. Самого Анісімова суд заарештував на два місяці.

Запорізькі бізнесмени регулярно скаржилися на непомірну данину, якою їх обкладав «смотрящий», на рейдерські атаки і погрози - і до міліції, і до Генпрокуратури, і до народних депутатів, і навіть до президента Віктора Януковича, іменем якого Анісімов козиряв направо й наліво. Анісімов контролював у Запоріжжі усе: від ринків до крупних промислових підприємств. Подейкували про його близькі стосунки з мером міста Олександром Сіном та керівником обласного УМВС Володимиром Сербою.

Однак у серпні на Анісімова було вчинено замах, і його ім’я стало занадто популярним та відомим.

Анісімов – особа не публічна, що й не дивно, враховуючи специфіку його діяльності. Колишній мер Запоріжжя і губернатор цієї області Євген Карташов у інтерв’ю «Главкому» заявив, що нічого не знає про Анісімова і зустрічався з тим лише одного разу за життя. Однак Карташов, схоже, лукавить: він не приховує, що має хороші стосунки з нинішнім мером Олександром Сином, який, за розповідями очевидців, відвідував Анісімова у лікарні після замаху. До того ж важко повірити, що такий досвідчений політик як Карташов може не знати про справжній стан справ у своєму регіоні. На підтвердження цього – його прохання взагалі прибрати питання про Анісіма з інтерв’ю.

Після того, як автоматні черги кілерів зробили решето з «мерседеса», у Анісімова несподівано різко зіпсувалися стосунки з Володимиром Сербою. Ймовірно, «смотрящий» або звинуватив керівника міліції у бездіяльності, або запідозрив у причетності до замаху на себе. Під УМВС почали збиратися проплачені мітинги, а підконтрольні місцеві ЗМІ почали щедро «мочити» Сербу. Це була стратегічна помилка. Анісімов так і не зрозумів, що по-справжньому великі гроші люблять тишу – і поплатився за це свободою.

«Просто він «зажрався» - пусти кота під стіл, а він вилізе на стіл. Апетити і розмах його діяльності перейшли всі межі. Після замаху він став фігурою, що не додає Партії регіонів, а, навпаки, віднімає. Думаю, це передвиборна зачистка від таких одіозних фігур. До того ж, раніше у нього був політичний дах, а тепер не стало - вже не хоче його губернатор, хоча раніше хвалив наліво і направо, не хоче мер, не хочуть місцеві організації Партії регіонів. Але функції «наглядача» все одно буде хтось виконувати», - сказав «Главкому» народний депутат Геннадій Москаль.

Кажуть, що принаймні якийсь час Євген Анісімов послуговувався підтримкою впливового «регіонала» зі старої когорти – Юрія Іванющенка. Але з невідомих причин їхні шляхи розійшлися.

Однією з причин арешту Анісімова вважається його конфлікт із смотрящим Львівщини Андрієм Недзельським на прізвисько «Львівський» або ж «Неділя». Анісімов нібито спробував підім’яти під себе мережу ресторанів !Fest («Криївка», «Гасова лямпа» та ін.), тобто банально заліз на чужу територію.

Сам Андрій Львівський окрім Львова контролює і принаймні частину Києва. Він входив до найближчого оточення злодія в законі Сергія Мамедова (Мамед), а після його смерті від раку – був «коронований» і призначений смотрящим.

У 2010 році Недзельський був оголошений у міжнародний розшук за вбивство кримінального авторитета Олександра Семенова (Кацап). Його затримали у Італії і депортували до України, однак у СІЗО він пробув недовго.

«Для мене, наприклад, символічним є те, що в той же місяць, коли мене відправили у Лук’янівське СІЗО – звідти випустили кримінального авторитета Андрія Львівського, якого МВС за мого керівництва депортувало з Італії і заарештувало – він був звинувачений у вбивстві людини. Його звідти випустили і він зараз є смотрящим за Львовом. Оця пригода для мене була дуже показовою», - розповів «Главкому» Юрій Луценко.

Крім того, Андрія Недзельського підозрювали ще у одному вбивстві – у 2008 році – однак справа теж розвалилися.

Щодо «Неділі» у кримінальних колах існують сумніви: Недзельський належить до так званих «бариг» через те, що колись торгував старими автомобілями, а отже по поняттям http://news.bigmir.net/ukraine/720472-MVD-nazvalo-samih-vliyatelnih-ykrainskih-vorov-v-zakone target=_blank>не мав права називатися вором в законі. Проте таких сумнівів немає у тих, хто вирішує такі кадрові питання: доки Львівський справно виконує покладені на нього обов’язки зі збору данини і не висовується, як Анісімов – його позиції залишаються міцними.

Згаданий тут Юрій Іванющенко має інтереси не лише у Запорізькій області. Найвпливовішою людиною на Одещині є бізнес-партнер Іванющенка Іван Аврамов. У цьогорічному рейтингу найбагатших людей України за версією журналу «Фокус» Аврамов посів 45 місце (Іванющенко – 26-те).

Аврамов контролює ряд гірничо-збагачувальних та вугільних підприємств, має інтереси у машинобудівній, транспортній агропромисловій галузях. Разом з Іванющенком він контролює два банки, ряд ринків та багато іншого. Крім того, партнери є монополістами у виробництві найбільш «стратегічного» продукту – їм належить концерн «Укрспирт».

Однак з іменем Аврамова пов’язують кілька найбільш гучних рейдерських атак, які відбулися на Одещині в останні роки. Серед них – нальоти на ринок «7-й кілометр», виробниче об’єднання «Стальканат», Облспоживспілку та виробника соків Jaffa компанію «Вітмарк». Насправді ж цей список значно довший.

Одещина завжди була важливим торговим і митним регіоном. Тут традиційним бізнесом є контрабанда, яку інтелігентні одесити ніжно називають «контрабас». Ця діяльність здатна приносити колосальний зиск, але лише за умови покривання «контрабасу» правоохоронними органами. Тому кожен, хто хоче увійти у бізнес, повинен отримати дозвіл від «смотрящого» - а разом з дозволом і графік виплат певної долі прибутків.

Цікавий факт: під час президентських виборів 2010 року Іван Аврамов був довіреною особою Юлії Тимошенко. Також, маючи багато бізнесових інтересів на Луганщині, він підтримував стосунки з Наталією Королевською, яка на той час ще не знала, що «у неї є мрія» і керувала місцевою організацією БЮТ.

Одночасно Аврамов підтримував (підтримує?) більш ніж тісні стосунки з авторитетним луганським «регіоналом» Олександром Єфремовим. Принаймні, місцевий бізнес скаржиться на їхні спільні рейдерські нальоти.

У 2012 році Аврамов та Іванющенко пережили період охолодження стосунків з Віктором Януковичем, під час якогось періоду навіть були змушені переховуватися за кордоном. Подейкують, що причиною цього був конфлікт з «Сім’єю» за контроль над Південною митницею. Однак невдовзі мир було відновлено і Аврамов знову повернувся до виконання обов’язків «смотрящого» за Одещиною.

Сьогодні Аврамов має своїх людей у одеській мерії та міськраді, що дозволяє йому ефективно вирішувати усі поточні питання, пов’язані з виділенням землі, будівництвом та ін., що входять до компетенції органів місцевого самоврядування. Аврамову приписують і серйозний вплив на діючого губернатора Едуарда Матвійчука.

Продовження теми читайте найближчим часом на «Главкомі»