Перевибори 15 грудня. Повний розклад сил

Характер, а головне мотивація, виборчої кампанії 15 грудня однозначно буде визначатися перебігом переговорів щодо підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. Саме від того, на який компроміс піде політична Європа з українською владою, безпосередньо залежить ступінь «бєспрєдєлу» у ході виборів.

У той же час, складається враження, що перевибори – це суто формальне явище. Фактично, вони не потрібні ні владі, ні опозиції, адже не зважаючи на результат, суттєво не вплинуть на існуючу конфігурацію сил. Владі ці вибори не потрібні, адже вона і так має сформовану більшість та дієздатний парламент. Проведення додаткових 5 багнетів навіть з партійним квитком ПР не дозволить партії влади одноосібно сформувати більшість, без допомоги комуністів.

Проте, на думку експертів, для опозиції ці вибори також не критичні. І тут є як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. На цих виборах опозиції необхідно доводити свою перемогу, підтримуючи фактично критичну мотивацію власного виборця. Проте соціологія доводить, що явка на будь-яких довиборах суттєво нижча ніж на чергових. За цих умов, опозиція цілком може програти більшість округів, втративши можливість довести справедливість тез про минулорічні фальсифікації. Але крім того, на думку експертів, існують і виключно суб’єктивні моменти, які демонструють, що лідери опозиції ставляться до цих виборів як до чемодана без ручки. Перемога кожного із «ліцензованих» опозиціонерів у 5 округах не є критично бажаною для лідерів опозиції. Деякі із політиків мають серйозні особистісні протиріччя із лідерами своїх партій, інші – є потенційно вразливими для впливу з боку влади, інші – відверто небезпечні для партій-партнерів із опозиції. Як наприклад випадок із виборами у 223 в.о. - для партії Удар (а по великому рахунку і Батьківщині) перемога кандидата від Свободи означатиме початок глобального наступу на базовий електорат.

Чи потрібні ці вибори власне виборцям? Судячи із попередньої соціології, українські громадяни не вмотивовані відстоювати свої голоси. Явка очікується на рівні 30%. Низьку мотивацію виборців посилюють також і події у парламенті, його професійна нездатність та беззубість опозиції.

Чи потрібні ці вибори самим кандидатам? Усі опозиційні кандидати (експерти, учасники круглого столу їх називають «ліцензованими») беруть участь у виборах. Але інформація, яка виходить із штабів, доводить, що ані серйозного бажання витрачати власні кошти, ані підтримки із центру у цих кандидатів немає. Що стосується опонентів опозиції – провладних та незалежних кандидатів, то цього разу відбулася майже повна ротація претендентів (окрім Віктора Пилипишина у 223 в.о.). До того ж, статус народного депутата в ієрархії влади майже нівельований, депутатство не є таким уже й бажаним атрибутом. Особливо враховуючи ту легкість, з якою позбавляють зараз мандата «неугодних» владі депутатів (Ігор Марков, Сергій Власенко). Депутати, які обиралися від мажоритарних округів, зазвичай, були досить самостійними у своїх політичних рішеннях. Проте за сучасних умов, щоб лишитися депутатом, їх політична воля має співпадати з волею фракції. Але постає питання, якому депутату схочеться витрачати кошти і не мати можливість впливати на процеси?

Кому ж потрібні ці вибори? В першу чергу – Європі. Довибори були однією з умов підписання Угоди про асоціацію. Але як ми бачимо, чим більш примарними стають шанси підписання Угоди, тим меншою є увага до виборів. А якщо врахувати, що голосування відбудеться вже після саміту, цілком імовірно, що навіть «демократичний фасад» не буде збережено.

У цій ситуації, є лише одна особа, для якої ці вибори важливі – Віктор Янукович. Перемога над опозицією – це для нього репетиція перед 2015 роком та підкріплення статусу своєї абсолютної влади, перемога над Юлією Тимошенко та Європою. Для нього це принципова річ. Також, ці вибори – спроба легітимації обраного курсу, навіть попри імовірний провал євроінтеграції. Окрім цього, це експеримент щодо визначення настроїв, які можуть бути в 2015 році після використання певних політичних технологій.

-- Округ №94 – Скайп-кандидат та ставка влади на Кармазіна

• Явка на момент закриття дільниць у 2012 – 60,5%

• Попередні результати голосування 2012 рік

o Засуха Т.В., ПР - 41,80% (24 555)

o Романюк В.М., Батьківщина – 39,81% (23 386)

• Зареєстровано 84 кандидати (41 – партійні, 43 - самовисуванці)

• Двійники: 3 Романюки, 2 Кармазіни, 2 Власенка, 2 Бондаренка, 2 Сергієнка, 2 Ткаченка, повний тезка Остапа Семерака.

Основна інтрига – можливість заміни кандидата від об’єднаної опозиції. Через перебування Віктора Романюка за кордоном, протягом серпня-вересня активно обговорювався варіант його заміни на Остапа Семерака. Подейкують, варіант обговорювався на найвищому рівні – дійшло навіть до формування пулу інвесторів під Семерака. Проте у ході переговорів із Романюком було прийнято рішення підтримувати саме переможця минулорічної кампанії.

Цей округ – один із перших, на якому стала зрозумілою відмова кандидата від влади від повторного балотування. Тетяна Засуха (незважаючи на той факт, що за протоколами вона перемагала) прийняла рішення про від’їзд досить давно і однозначно. Проте влада так і не спромоглася визначитися зі своїм кандидатом.

З літа цього року пройшла інформація, що найбільш вірогідним кандидатом від влади на цьому окрузі має стати губернатор Київської області – Анатолій Присяжнюк. Згодом називалися прізвища керівника облради Олександра Качного, депутата облради Сергія Мазепи та голови Васильківської районної організації Володимира Сабадаша.

Проте сьогодні очевидно: від ПР основним кандидатом може бути Руслан Бадаєв – голова наглядової ради ТОВ «Гадячсир», депутат облради від ПР.

У той же час можна припустити, що хоч провладна партія і висуває власного кандидата по округу, проте ставки робитиме геть на іншу кандидатуру. Цілком можливо, що прийнятним для всіх сторін компромісом стане Юрій Кармазін, ініціатор показових судів щодо позбавлення депутатських мандатів Домбровського та Балоги.

Ще однією особливістю виборів на цьому окрузі буде фізична відсутність власне кандидата від об’єднаної опозиції – Романюка. У середовищі експертів Романюка вже називають скайп-кандидатом через його перебування в Італії. Нагадаємо, що у березні Романюка було затримано в Італії. А у травні була прийнято рішення у відмові екстрадиції останнього на Батьківщину. Сам Романюк заявляє про переслідування на політичному та бізнесовому ґрунті, обвинувачуючи компанію МАКО (власність старшого сина Президента Януковича) у тиску на його бізнес.

-- 132 в.о. – найвищий адмінресурс, врадіївська хода

• Явка на момент закриття дільниць у 2012 – 52,8%

• Попередні результати голосування – 2012 рік

o Травянко В.І., ПР – 39,97% (29 910)

o Корнацький А.О., Батьківщина – 39,66% (29678)

• Зареєстровано 13 кандидатів (5 від партій, 8 самовисуванців).

Ситуація із виборами на Миколаївщині в технологічного плані найбільш зрозуміла. Основна боротьба розгорнеться довкола нової пари кандидатів влада-опозиція. Тут теж відбулася зміна кандидата від партії влади. Віталія Травянка, заступника Голови обласної адміністрації, замінив його безпосередній керівник Микола Круглов.

На цьому окрузі також досить легко прогнозувалася заміна кандидата від влади. Тривалий час серед експертів лунала думка про можливість балотування в окрузі міністра соціальної політики Наталії Королевської. Проте після висунення Круглова стало зрозуміло, що ставка зроблена на губернатора.

Показово, що за цей час в області пройшли довибори до облради (серпень 2013), в яких перемогли кандидати від ПР (перший заступник голови ОДА Геннадій Ніколенко та голова Снігурівської РДА Сергій Кулажкін). Досить показовою була явка на цих округах – 44 та 35% відповідно.

І це при тому, що ще влітку цього року всю країну збудили події із села Врадіївка. Опозиція використала цей інформаційний привід для спроб стимулювання власного виборця. Масово по всіх регіонах були організовані т. зв. «врадіївські ходи» проти «міліцейського свавілля» за участю опозиціонерів різного штибу.

Однозначно, позиції опозиціонера Аркадія Корнацького на окрузі є найбільш зрозумілими. Цілком логічним виглядатиме ситуація, коли на саме на цьому окрузі влада продемонструє «перемогу європейських цінностей» під час «демократичного волевиявлення громадян».

-- 194 в.о. – вибори перетворюються на шоу

• Явка на момент закриття дільниць у 2012 – 54,7%

• Попередні результати голосування 2012 рік

o Булатецький М.І., Батьківщина – 40,79% (32 554)

o Жуковська В.Б., самовисування – 25,29% (20 181)

• Зареєстровано 17 (5 - партійні, 12 - самовисування).

Найбільшим сюрпризом сезону, звісно, стала не реєстрація на виборах Валентини Жуковської. З 31 жовтня 2012 року Жуковська фактично не виходила із формату виборчої кампанії. Її активність протягом року переконувала і політичних експертів, і самих кандидатів у серйозних намірах довести справу до кінця.

Очікуючи на її активність, була навіть задіяна спеціальна технологія нейтралізації її гіпотетичних методів ведення кампанії. Зокрема, починаючи вже із вересня цього року штаб Жуковської почали звинувачувати у здійсненні підкупу виборців. Після оприлюднення через сайт «Українська Кривда» пропозицій ведення виборчої кампанії, які нібито підготували для кандидата спеціалісти Інституту етнонаціональних та політичних досліджень під керівництвом покійного Левенця, стало зрозуміло, що опозиція очікувала, що саме шляхом формування виборчої піраміди і піде команда Жуковської. З огляду на аналіз оприлюдненого документу, цілком можна припускати, що він все ж міг бути реальним. Проте час його написання не співпадає із часом його оприлюднення. Швидше за все, документ писався значно раніше, під інші обставини.

Але симптоматичне інше: до розгортання інформаційної кампанії проти Жуковської приєдналися також і депутати провладної більшості міської ради. Це пояснюється насамперед тим, що політичне позиціонування Жуковської протягом цього року вибудовувалося довкола тези щодо необхідності запровадження громадського контролю дій місцевої влади. Саме її деякі експерти вважають ідейним натхненником відставки Сергія Одарича з посади мера. Проте і після відставки Одарича критика не припинилася. Проводяться громадські слухання в різних районах міста, формуються ініціативні групи, укладаються шефські угоди зі школами, активно провадиться комунікація із профільними громадськими організаціями. Вже на початку вересня Жуковська створює Громадську раду Черкас і оголошує курс на відставку усієї міської ради та проведення одночасних виборів міського голови та міської ради. Ця теза дозволила деяким місцевим експертам припустити, що інтереси команди Жуковської поширюються ширше, аніж звичайна боротьба за мандат депутата Верховної Ради.

Слід відзначити, що більшість основних претендентів на депутатську посаду в 194 в.о. окрузі вибудовували свою модель позиціонування із розрахунку участі у виборах Жуковської.

В першу чергу це стосується Миколи Булатецького, який і зараз, критикуючи скажімо Поплавського, завершує згадуванням прізвища Жуковської. Інший депутат міської ради, кандидат у депутати О. Радуцький, висувається тільки з однією зрозумілою тезою – відібрати у ПАТ АЗОТ, Почесним Президентом якого є Жуковська, очисні споруди.

Ще один претендент, також депутат міської ради В. Мамалига, став одним із ініціаторів створення у місті профспілки «Народний контроль», яка розпочала свою активність із відвертого тролінгу ПАТ АЗОТ.

Крім того, на окрузі висунувся однотипний із Жуковською кандидат-господарник. Президент корпорації «Богдан» Олег Свинарчук позиціонується його піарниками із тими ж електоральними характеристиками, з якими ішла Жуковська у 2012 році: представник великого колективу (проте не бюджетоутворюючого), більше бізнесмен, аніж політик, рівновіддалений від усіх місцевих політичних груп впливу. Очевидно, що завдання цього кандидата – відпрацювання ідентичного електорального поля.

Найбільш вірогідний фаворит цих виборів – Микола Булатецький. Він діючий депутат міської ради, відомий своїм запальним характером та схильністю до «прямих дій», політик відверто майданного типу.

Навесні цього року Булатецький знаходився у зоні ризику виключення із лав партії. Під час голосування щодо відставки мера Черкас Одарича Булатецький відверто виступив проти офіційної лінії партії. Опоненти Батьківщини тоді смакували його пряму цитату: «Мені партія не указ». Під роздачу тоді потрапив і син Миколи Івановича – Максим, який за сумісництвом є керівником міської організації Батьківщини.

Слід зазначити, що сьогодні проти Булатецького висунулися одразу декілька кандидатів, які намагатимуться працювати на його електоральному полі. Серед них вже згадуваний Мамалига, який колись очолював НСНУ в області та асоціюється із патріотичним виборцем. Мамалига був неодноразовим опонентом Булатецького на виборах міського голови та виборах депутатів. Минулого року він в останній момент знявся на користь Булатецького. Цього разу заявляє про готовність іти до самих виборів.

Також очевидним ідеологічним опонентом Булатецького на цих виборах є його колега, член фракції Батьківщина у міській раді Кузьоменський. Він відзначився заявами із закликами до Булатецького обом зняти свої кандидатури на користь можливого висунення адвоката Тимошенка Сергія Власенка.

Станом на середину листопада основним кандидатом від влади виглядає ректор Київського інституту культури Михайло Поплавський. Він активно входить в інформаційний простір із актуалізуючими меседжами – з’являється у публічних місцях, зустрічається зі студентами, мешканцями міста, виступаючи із критичними закидами на адресу міської влади. Слід додати, що на виборах 2012 році у київській області Михайло Поплавський зайняв 3 місце.

Також цікавим є факт окремої гри на цих довиборах групи Одарича-Бродського, які вочевидь намагаються зберегти інтриги до виборів міського голови Черкас. Деякими експертами припускається думка, що Одарич може у цій інтризі використати як опозиційного кандидата Булатецького, так і співаючого ректора Поплавського, який вже сьогодні використовує організаційний потенціал Одарича.

-- 197 в.о. - влада без Губського, без Тулуба. Даценко – без альтернативи

• Явка на момент закриття дільниць у 2012 – 59,5%

• Попередні результати голосування 2012 рік

o Губський Б.В., самовисування - 35,65% (29 084)

o Даценко Л.М., Батьківщина – 31,82% (25 961)

• Зареєстровано 18 кандидатів (6 партійних, 12 самовисуванців).

197 в.о. на сьогоднішній день виглядає найбільш привабливим для опозиції. Цей парадокс досить показовий з огляду на те, що у 2012 році у перемозі Губського не сумнівався, очевидно, навіть кандидат від опозиції Даценко, який навіть погорів на скандалі із готовністю дискредитувати свого лідера Яценюка.

Що стосується основного опонента Даценка, то ним став лідер Спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький. Очевидно саме на цього кандидата буде робитися ставка з боку влади.

Сам опозиційний кандидат Даценко у політичне міжсезоння вів інерційне позиціонування. Його спорадична активність була прив’язана до активності Булатецького. Вони разом подавали скарги до європейського суду, виступали у Каневі на річниці Шевченка, організовували «автопробіг» у рамках Врадіївських подій.

Мотивуванням своїх виборців Даценко майже не займався, сподіваючись на підтримку із центру. У цьому контексті показовим був його демарш під час передостанньої прес-конференції опозиції, коли він через неявку свого куратора із Києва Андрія Шевченка відмовлявся виходити до журналістів.

Основним об’єктом критики опозиції у цьому окрузі є губернатор Сергій Тулуб. Це досить показово, оскільки демонструє ставлення місцевої опозиції до губернатора, який намагався одразу заперечувати тези щодо власного балотування.

У той же час, влада досить ефективно попрацювала у напрямку розмивання електорального поля опозиції. Можливим основним кандидатом від влади називають колишнього депутата від БЮТ Павла Костенка. Цей політик досить відомий у регіоні і цілком міг би опрацювати опозиційний електорат. З 2008 по 2010 рік саме Костенко очолював обласну організацію Батьківщини.

До того ж, всупереч офіційному рішенню УДАРу, на цьому окрузі балотується минулорічний кандидат від партії Кличка Павло Філіпенко. Щоправда, цього разу у якості самовисуванця. До речі, питання співпраці Батьківщини та УДАРу на Черкащині є досить проблемним. Очевидно, що УДАР активно входить у політичну карту регіону. І протиріччя між партійними лідерами через це тільки накопичуються. Де-факто, УДАР не готовий працювати на спільну перемогу кандидатів від Батьківщини. Хоч офіційно і не оприлюднює цю позицію.

Деякий час назад, наприкінці літа - на початку осені, експерти почали активно обговорювати питання висунення кандидатом по 197 в.о. діючого губернатора області Тулуба. Цей факт підтверджувався і зростанням активності самого губернатора у вказаній території. Проте слід відзначити, що Тулуб одразу ж спростував цю інформацію, зазначивши, що немає намірів балотуватися.

Цікавим є той факт, що одним із кандидатів від влади на цьому окрузі також розглядався Поплавський.

-- 223 в.о. – бенефіс Свободи в образі УДАРу

• Явка на момент закриття дільниць у 2012 – 60,8%

• Попередні результати голосування 2012 рік

o Пилипишин В.П., само висування - 27,57% (27 468)

o Левченко Ю.В., Свобода – 27,12% (27 026)

• Зареєстровано – 75 кандидатів (13 партійних, 62 самовисуванці).

На окрузі є 2 пари двійників: 2 Гримчаки та 2 Пилипишини (щоправда дублер Віктор Пилипишина не повний двійник – Олександр ПЕлипишин).

Також у цьому окрузі балотуються досить екзотичні та епатажні особистості, завдання яких не стільки квоти у ДВК формувати, скільки довести ситуацію із волевиявленням до абсурду. Мова іде про Олеся Бузину, Наталію Окунську, Вікторію Шилову (кандидат від Радикальної партії в образі Тимошенко).

За умови участі у виборах Гримчака та Монтян, електоральна база опозиції буде розтягнутою. Очевидно, що столичний виборець може бути не готовим до перемоги саме кандидата від радикальної Свободи. За цих умов слід також розуміти, що УДАР, незважаючи на формальне рішення підтримати кандидатів від опозиції, цього разу може тихо про саботувати вибори. Оскільки не слід забувати, що саме Київ є базовою електоральною групою партії Кличка.

Проте слід також розуміти, що близькість політичних інститутів примусить опозицію до активних дій. Якщо відрядження скажімо у Миколаїв депутатів Батьківщини та Удару можуть бути проблематичними, то у столиці вони змушені будуть демонструвати єдність рядів.

Кандидат від опозиції, свободівець Юрій Левченко одним із перших у країні розпочав свої вибори. Його намети із партійною символікою з’явилися на другий день після реєстрації. Але показовим є той факт, що активність кандидата у Києві сьогодні не супроводжується відвертою підтримкою «побратимів» від інших опозиційних партій – Батьківщини та УДАРу.

Дуже цікавим з точки зору політтехнологій є висунення на цьому окрузі Юрія Гримчака із партії Собор, давнього соратника Юрія Луценка. Незважаючи на своє донецьке походження, Гримчак активно працює саме з протестним виборцем. Цей політик буде розігрувати тези активних «противсіхів», при цьому очевидно заходячи на електоральне поле опозиції. Шанси Гримчака можуть бути серйозними у тому випадку, якщо київського поміркованого виборця налякають радикалізм кандидата від Свободи. Але, як би там не було, участь Гримчака у виборах посилює шанси гіпотетичного кандидата від влади.

-- Вибори 15 грудня, як обкатка президентської кампанії

У сумарному підсумку - цінність виборів низька, тож можна очікувати низьку явку та доволі в’ялу виборчу кампанію. Проте найцікавішим у цьому контексті є використання виборчих технологій, пов’язаних із зміною мотивації виборців. Адже це питання буде найбільш значимим у контексті виборів 2015 року.

Таку думку висловили експерти під час круглого столу «Перевибори в п’яти округах. Перспективи влади, шанси опозиції», організованого за спільної ініціативи Агентства моделювання ситуацій та ІА «Українські новини».

Також, найбільш показовим, на думку експертів, є фактичний провал висунення єдиних кандидатів від опозиції по всіх округах. Фактично на 4 з 5 округів експерти відзначили або саботаж, або непорозуміння між опозиційними партіями щодо підтримки «лціензованих» опозиціонерів.

Серед учасників круглого столу були директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький, голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко, директор «GMT Group» Анатолій Луценко, політичний експерт Володимир Цибулько, заступник директора «Інституту інформаційного суспільства» Ярослав Павловський, керівник департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерій Гончарук.

Автор - Леся Парно, експерт Агентства моделювання ситуацій