Останнє китайське попередження Януковичу

Візит Віктора Януковича в Пекін завершився. В його ході сторони підписали десять документів: вісім міжвідомчих і два на рівні глав держав. Але анонсованих домовленостей про китайські інвестиції на суму понад $10 млрд не підписано. Заступник глави МЗС КНР Чен Гопін, заперечуючи підписання будь-яких кредитних угод, стверджує: «Сторони підтвердили необхідність виконувати вже чинні угоди, а також заявили про можливість проведення переговорів про подальшу співпрацю між фінансовими структурами Китаю та України».

Гострослови вже переінакшили під дану ситуацію фразу з діалогу двох відомих харків’ян: «Тобі ніхто грошей не дасть – у тебе в країні революція». Але шукати причину китайської скупості виключно в подіях навколо Євромайдану, як це, очевидно, зроблять представники ПР, не варто.

Її варто пошукати у стані виконання згаданих «вже чинних угод», котрих під час обміну візитами на найвищому рівні у 2010 та 2011 роках було підписано немало.

Зауважимо, що співробітництво Києва і Пекіна в таких галузях як авіабудівництво чи оборонна промисловість, дійсно, допомогло вижити цим сегментам української економіки. Але воно розвивається вже два десятиліття, і, наприклад, контракт про поставку до КНР десантних кораблів «Зубр», перший з яких в цьому році вже відправився до замовника, був підписаний ще 2009 р. Оптимізм викликає й інформація про збільшення поставок продукції українського АПК до Піднебесної: нашим фермерам китайський ринок знадобиться (занепокоєння, звичайно ж, викликає інформація про надання КНР в оренду на 50 років 3 млн га українських сільгоспугідь, але її активно заперечують наші чиновники).

А от з підписаними вже Януковичем проектами, з якими наші високопосадовці пов’язували посилення енергетичної незалежності України та реалізацію її транзитного потенціалу, справа виглядає дещо сумніше.

Згідно публікацій ЗМІ, більш-менш позитивну динаміку мають проекти будівництва парогазової електростанції у Щолкіно, реконструкції й модернізації українських шахт і заміну на українських ТЕЦ газу водовугільною сумішшю. При тому, що Янукович в травні назвав неефективною роботу українських чиновників щодо реалізації проекту будівництва в Україні чотирьох заводів з газифікації вугілля, ситуація навколо інших проектів виглядає набагато скандальніше:

Освоєння нафтогазових родовищ на шельфі Чорного та Азовського морів. В ході державного візиту Януковича в КНР у вересні 2010 р. було досягнуто домовленості про лізинг Україною китайської бурової установки вартістю 200 млн дол. для видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного моря. Проект передбачав придбання ДАТ «Чорноморнафтогаз» напівзаглибленої плавучої установки в лізинг для освоєння глибоководного шельфу (1000 і більше метрів). А для виконання бурових робіт на глибинах морів до 100 м передбачено було побудову нової стаціонарної плавучої бурової установки Китайської національної експортно-імпортної корпорації точного машинобудування. Фінансування передбачалося здійснити в рамках співпраці з Ексімбанком Китаю, під гарантії Державної інноваційної фінансово-кредитної установи України. У кого, за скільки і як Україна купувала бурові установки відомо завдяки численним скандалам навколо «вишок Бойка».

Видобуток уранової руди на Новокостянтинівському родовищі. 30 травня 2011 року НАЕК «Енергоатом» і Китайська національна ядерна корпорація підписали меморандум про співробітництво. Проте, будівництво заводу з фабрикації ядерного палива у м. Смоліне відбувається у співпраці з РФ .

Будівництво гідроелектростанцій в Україні. Міністерство енергетики і вугільної промисловості України і компанія Sinohydro Corporation Ltd (Китай) 8 червня 2011 р. підписали меморандум про співпрацю в будівництві гідроелектростанцій в Україні. Проте за словами заступника гендиректора ПАТ Укргідроенерго з перспективного розвитку Литвиненка переговори щодо спільного будівництва Канівської ГАЕС були призупинені, оскільки «ми заявили, що нас не влаштовують умови фінансування і обладнання, яке вони мали б нам поставляти» .

Будівництво залізничного сполучення між аеропортом «Бориспіль» та Києвом. 18 квітня 2011 року в Пекіні була підписана угода з Ексімбанком Китаю про кредит у 372 млн дол. для реалізації даного проекту (28 березня того ж року український уряд надав аеропорту «Бориспіль» державну гарантію, яка уможливила даний кредит). Експрес в «Бориспіль» планувалося запустити до Євро-2012. Проте фінансування проекту неодноразово відкладалося: уряд КНР схвалив виділення кредиту тільки в липні 2012 року, а лише 19 червня нинішнього року Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами отримало офіційне повідомлення від Ексімбанку Китаю про відкриття фінансування проекту. Внаслідок цього початок будівництва було відкладено на листопад 2013 р. (цього місяця мала бути б споруджена перша черга залізничної колії). На фоні цих перипетій у листопаді 2012 року голова Держінвестпроекту В. Каськів заявив, що реалізація «Повітряного експресу» гальмується через невідповідність технічного контракту, наданого китайською стороною, комерційному. В березні 2013, він же припустив, що «Повітряний експрес» може бути переданий в концесію або проданий європейському операторові. Нині ж українські чиновники називають нову дату початку будівництва – «початок нового року», втішаючи нас тим, що у листопаді почались підготовчі роботи, а їздити ми будемо в українських вагонах (5 грудня було підписано угоду з КНР, згідно якої їх поставлятиме для проекту «Крюківський вагонобудівний завод»).

Реконструкція та будівництво великої кільцевої дороги навколо Києва. Вищезгадана угода від 18 квітня 2011 року передбачала $2 млрд на будівництво інфраструктурних об'єктів у Київській області (кредит на «Повітряний експрес» – теж його частина). Але 22 лютого Микола Азаров заявив, що інвесторів, які б виявили бажання вкладати кошти в будівництво Великої кільцевої дороги навколо Києва, поки що немає. Це дає підстави припустити, що і в даному проекті українсько-китайська співпраця згортається, тим більше що в ході нинішнього візиту до Піднебесної Янукович лише закликав Китай інвестувати в цей проект.

Енергетичні й транспортні проекти - не єдині приклади того, що пишно анонсовані українсько-китайські проекти поступово «здуваються». 20 червня 2011 в Києві під час офіційного візиту в Україну Глави КНР Ху Цзіньтао голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк підписав угоду з представниками КНР на будівництво у м. Калуші заводу безхлорних калійних добрив з інвестиціями майже $1,5 млрд. Але вже у восени 2012 року, говорячи на дану тему заявив, що «інвестиції, частково і китайські, можуть бути». Тобто китайська участь (в тому числі й фінансова) у реалізації даного проекту під питанням.

Українські чиновники наводили різні причини того, що спільні з Піднебесною проекти не реалізовуються, найчастіше, як це було у ситуації з «Повітряним експресом», посилаючись на бажання КНР виконувати роботи в Україні силами своїх працівників. Виникає питання: чому підписання попередніх договорів з КНР не супроводжувалось акцентуванням уваги на неприйнятності цієї умови для нашої країни. Проте про справжні причини затягування реалізації спільних проектів, очевидно, можна судити з того, що ціна їх реалізації, за оцінками відповідальних українських чиновників постійно зростає (на прикладі «вишок Бойка» можна побачити масштаби такого зростання).

«Главком», наприклад, вже задавався питанням: чому на профінансований Китаєм «Повітряний експрес» раптом знадобились досить масштабні кошти з українського держбюджету. Різні питання, очевидно, виникають і у китайців. А разом з ними виникають й різні думки. Одну з них високопоставлений представник Посольства КНР в Україні навесні висловив автору цього матеріалу: хід реалізації проекту «Повітряний експрес» може серйозно вплинути на ставлення керівництва Піднебесної до своїх українських колег. Що, цілком вірогідно, врешті-решт і сталося.

Фото прес-служби Адмінстрації Президента Украиїни