«Шок і трепет» Партії регіонів. В очікуванні персональних санкцій

Санкції. Це слово, як заклинання, в останні місяці звучить з вуст політиків, громадських активістів, журналістів і просто громадян. Багато хто з учасників Євромайдану чекає на санкції Заходу щодо Віктора Януковича як на манну небесну, сподіваючись, що удар по його кишені вийде болючішим, аніж по рейтингу.

Однак Захід мовчить. Не те щоб світова спільнота не звертала уваги на події в Україні, але її реакції на фоні того, що відбувається у Києві, виглядають абсолютною неадекватністю. Або зрадою.

ЄС, який стільки часу витратив на круглі столи і офіційні візити, намагаючись спрямувати Україну в європейське русло, зміг добитися того, що українці мирно вийшли на Майдан захищати свою євроінтеграцію. З того часу минуло два місяці, але люди продовжують боротися – наодинці з репресивною машиною.

«Звісно, Україна – не Білорусь. З усіх точок зору - з точки зору прихильності до питання євроінтеграції, з точки зору прихильності до громадянського суспільства і т.д. Тому тут вдвічі складнішим є питання про введення санкцій. Тому що таким чином остаточно західні сили нас відштовхнуть в бік Москви», - сказав «Главкому» екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко.

А санкцій, реальних і болючих для української влади, досі так і нема. Європа продовжує «висловлювати занепокоєння» та «уважно слідкувати за ситуацією». Президент Єврокомісії Жозе-Мануель Баррозу написав у Твіттері, що шокований і закликав до діалогу, і жодного слова – про санкції. Це виглядає більш ніж цинічно на фоні кількох загиблих і сотень поранених. А якщо врахувати, що усі спроби діалогу з Віктором Януковичем закінчуються банальними «кидками» з його боку і новими силовими акціями проти демонстрантів, то заклики президента Єврокомісії свідчать або про повне нерозуміння ситуації в Україні, або про вишуканий цинізм.

Польща, яка завжди уважно стежить за подіями в Україні, теж веде себе обережно, хоча прем’єр-міністр країни Дональд Туск і пообіцяв звернувся до Баррозу з приводу можливості введення санкцій щодо української влади.

Щоправда, США на День Соборності, освячений кров’ю, оприлюднили коротку заяву про заборону на видачу віз кільком причетним до розгону Євромайдану чиновникам. Але називати їхні імена заборонено американськими законами. Джерела Мирослави Гонгадзе, яка зараз мешкає в США, говорять, що мова йде про міністра МВС Віталія Захарченко, генпрокурора Віктора Пшонку, міністра юстиції Олену Лукаш, авторів одіозних законів, депутатів Вадима Колесніченко та Володимира Олійника. За іншими джерелами, до списку також потрапили Андрій Клюєв, Володимир Сівкович та Олександра Попов. Зрозуміло, що цей список може включати значно більше українських високопосадовців різних рангів, який найчастіше згадують у цьому контексті. Але якщо Янукович та його команда взяли курс на білорусизацію України, то для них ця заборона важить не більше, аніж комариний укус для слона.

Також з’явилася інформація про те, що Австрія почала розслідування фінансової діяльності Клюєва і це може призвести арешту його рахунків. Однак досі жодних офіційних підтверджень цьому немає.

Разом з тим, комісар ЄС з питань бюджету Януш Левандовський прямо заявив, що Євросоюз поки не готовий до персональних санкцій, але готовий перевірити рахунки українських олігархів у банках країн ЄС.

«У ЄС є три інструменти впливу: санкції проти фізичних осіб, санкції проти юридичних осіб і економічне ембарго. Я думаю, що застосування повного комплексу – це справа двох тижнів. Якщо змін серйозних не відбудеться, то чи будуть санкції проти фізичних осіб – я в цьому навіть не сумніваюся. Блокування рахунків, арешт майна і т.д. Перелік цих осіб – це справа одного тижня. Формується цей список через посольство. За цей час вивчаються товарні всі операції і визначаються юридичні особи, які працюють в системі координат Сім’ї. Під санкції потрапляють торгові операції, рахунки компаній – як державних, так і приватних юридичних осіб. Особливо це стосується оборонного сектору, паливно-мастильних матеріалів, імпорту-експорту і ряду інших напрямків. А третій інструмент – ембарго – думаю, теж стоїть на порядку денному, але чи буде він застосований, залежатиме від того, як буде розвиватися ситуація», - сказав «Главкому» екс-посол України в Білорусі Роман Безсмертний.

Саме економічні санкції могли б переламати ситуацію. Навряд чи, скажімо, Ринату Ахметову чи Дмитру Фірташу сподобалося б, якби їхні мільярдні рахунки у європейських банках були заморожені. Це могло б сподвигнути їх на більшу категоричність у стосунках з Януковичем, вплив олігархів на якого залишається сильним.

Не дивно, що з Майдану поступово почали зникати прапори ЄС – за відсутності підтримки та заохочень з боку європейців, народ обирає інші орієнтири, інші цілі, інші методи, які вже не співпадають з очікуваннями Європи.

Але відкритим залишається питання, навіщо ЄС витратила стільки часу і зусиль на залучення України в свою орбіту, а тепер проявляє нерішучість. Можливо, справа у тому, що, як заявив польський прем’єр Туск, «попередній досвід застосування санкцій не вражає».

Мова йде про Білорусь, яка у свій час пережила такий же історичний перелом, що й Україна. Після приходу до влади Олександра Лукашенка у 1994 році Білорусь поступово почала перетворюватися у закриту територію. ЄС від діалогу з Лукашенком поступово перейшов до реальних кроків, що, зрештою призвело до повної міжнародної ізоляції країни, яка сьогодні підтримує дипломатичні стосунки, фактично, лише з Росією та кількома країнами-ізгоями на кшталт Венесуели.

«Європа обережно ставиться до санкцій, тому що введення санкцій означатиме припинення діалогу. Ми маємо сьогодні приклад Білорусі. Для багатьох західних політиків це (введення санкцій – «Главком») був негативний приклад, і вони зараз це визнають – не дуже публічно, але дуже чітко й зрозуміло. Санкції проти Білорусі насправді позбавили їх можливості впливати на ті процеси, які відбуваються в білоруському суспільстві. Вони фактично самі собі відрізали шанси для того, щоб мати якийсь доступ до громадянського суспільства, якийсь доступ до керівництва країни. Тобто фактично вони позбавилися важелів впливу», - вважає Володимир Огризко.

У випадку з Білоруссю Євросоюз недооцінив трьох факторів: впливу Росії, сили прагнення абсолютної влади Олександра Лукашенка та громадянської пасивності білоруського суспільства. Однак, на думку Романа Безсмертного, Україна – не Білорусь.

«Санкції проти Білорусі фактично паралізували країну. Але треба мати на увазі, що торгові показники європейських країн з Білоруссю були в десятки разів менші, ніж у ЄС з Україною. Ми – експортозалежна країна і половина експорту припадає на європейські країни. Це по-перше. А по-друге, наш істеблішмент, на відміну від білоруського – він фактично там (у ЄС – «Главком») сидить. Тому санкції викличуть шок. Навіть застосування санкцій проти фізичних осіб. А застосування санкцій проти юридичних осіб – це повний параліч влади», - вважає Роман Безсмертний.

Тим часом, сьогодні стало відомо, що влада Німеччини не бачить підстав для введення санкцій проти керівництва України. Про це заявила німецький канцлер Ангела Меркель. «Ми обговорювали це питання. Але як я, так і глава МЗС ФРН, вважаємо, що питання про санкції поки що не стоїть на порядку денному», - сказала Меркель.