Нова влада ділить портфелі. Яценюк – прем’єр, Кличко ображений

Після трьох місяців протистоянь, після крові і вогню, сотні смертей і найглибшої політичної кризи в історії, Україна опинилася у дивній ситуації: сьогодні на політичній карті країни відсутня опозиція як така.

Колишня опозиційна трійка у складі «Батьківщини», «Удару» та «Свободи» фактично стала владою і ділить крісла, насолоджуючись тріумфом. Партія регіонів посипалася, розколовшись на кілька дрібніших груп та кілька десятків депутатів, що пустилися у вільне плавання. КПУ перебуває в ситуації, коли потреби в ній ніхто не відчуває, отож її перехід в опозицію – це щось на зразок повстання ховрашків проти лев’ячого прайду.

В таких умовах Верховна Рада показує просто-таки чудеса консолідації, досягаючи в голосуваннях практично стовідсоткової результативності, причому у настільки важливих та принципових питаннях, за які раніше політичні баталії могли безрезультатно тривати місяцями. Красномовним свідченням цього є те, що часто голосування збирають навіть конституційну більшість голосів.

Регіонали (точніше, те, що від них залишилося) заявляють про готовність як перейти в опозицію, так і взяти участь у новому коаліційному уряді. Яка саме лінія поведінки візьме гору – залежить від кулуарних домовленостей, які повним ходом ідуть прямо зараз. З ПР вже виділилася група Хомутинніка-Буряка (близько 40 депутатів), фронтменом якої буде Анатолій Кінах.

В той же час позафракційні депутати Володимир Литвин та Ігор Єремєєв (або, швидше, Литвин за гроші Єремєєва) поступово зібрали під свої крило більше тридцяти депутатів і готові включитися у цю гру зі своїми картами. Як кажуть джерела «Главкому», ця група в переговорах з новую владою висловила готовність увійти у будь-яку коаліцію і підтримати будь-який склад Кабміну, навіть якщо опиниться поза розподілом портфелів. Цікаво, що обличчям новоствореного об’єднання може стати Олесь Доній.

Але все це поки не грає жодної ролі, оскільки владна трійця досі так і не змогла визначитися з кандидатами на посади в новому Кабміні. Більше того, переговори ризикують закінчитися скандалом: депутати банально пересварилися за крісла.

Переговори тривали всі вихідні і на засідання парламенту 24 лютого колишня опозиція прийшла, більш-менш сформувавши список претендентів на кожну з ключових посад, але цього виявилося замало, щоб визначитися. Хоча перші призначення підтвердили існування певних домовленостей.

Наприклад, в понеділок «Батьківщина» тишком-нишком підгребла під себе Нацбанк, призначивши туди коменданта наметового містечка на Майдані Степана Кубіва. «Свободі» дісталося крісло Генпрокурора, в яке сів Олег Махніцький, а «ударівець» Валентин Наливайченко повернувся до СБУ, яку вже очолював при Ющенку.

На цьому згода у кадрових питаннях дала збій. Почалися взаємні образи, докори і з’ясування, чий внесок у перемогу найбільший. «Удар» образився, що Нацбанк дістався Кубіву – фракція розраховувала призначити на цю посаду Віктора Пинзеника. «Кличко вважає, що «Батьківщина» і так вже отримала забагато – Турчинов зараз і спікер, і президент. Віталій хоче свою долю пирога, і побільше», - пояснив «Главкому» один з народних депутатів від «Батьківщини».

Це спричинило демарш «Удару», який відмовився підтримувати законопроекти без висновків профільного комітету та оприлюднення їх на сайті ВР. А Віталій Кличко знову заявив, що йтиме у президенти, тобто наперед пообіцяв, що конкуруватиме з Тимошенко. Хоча та ще не вирішила, чи йтиме на ці вибори і чи потрібен їй взагалі пост президента, з урізаними повноваженнями, які надає президенту повернута конституцією 2004 року.

У «Батьківщині» ж вважають, що «Удар» і без того отримав належне. Боксеру нагадують, що в критичний момент революції, коли виникла проблема з фінансуванням Майдану, він відмовився взяти на себе третину революційних витрат.

Більш того, депутати від «Батьківщини» відверто говорять: якщо «Удар» та його лідер не вгамують свої амбіції, то є цілком реальна можливість обійтись при формуванні нових органів влади і без них. Зокрема, на користь цього наводиться інформація про те, що зараз у Турчинова є можливість проштовхувати рішення з допомогою колишніх соратників Януковича, зокрема сформованої з решток ПР групи Хомутинніка-Буряка та групи Литвина-Єремєєва.

Тим часом, поки ЗМІ наввипередки публікують свої варіанти майбутнього складу перехідного Кабміну, насправді навіть у переліку тих, хто претендує на пост прем’єра ще недавно панувала повна невизначеність. Першою ясність в ситуацію внесла Юлія Тимошенко. Вона першою публічно відмовилася від перспективи очолити Кабмін. Принаймні, зараз. Тимошенко можна зрозуміти: в умовах вщент зруйнованої економіки і колосальних боргів «вирулити» з ситуації без репутаційних втрат буде нереально. Інша справа – Яценюк.

Саме його зараз називають найвірогіднішим претендентом на головне крісло в Кабміні. Рейтингу Арсенія Петровича більше нічого не загрожує з огляду на відсутність самого рейтингу, знищеного під час революції та добитого виходом Тимошенко на волю.

Велике бажання отримати цю посаду має і Петро Порошенко. От тільки здійснити її буде важко. Станом на 25 лютого Порошенко так і не зміг заручитися достатньою підтримкою на користь своєї кандидатури і повністю залежить в цьому питанні від позиції інших претендентів. Його положення ускладнюється тим, що Майдан висунув Раді ультиматум щодо люстрації влади: в уряді не повинно бути людей з першої сотні найбагатших українців, а Порошенко у цьому списку на дуже високих щаблях.

Що стосується посад міністрів, то практично на кожне крісло є по кілька кандидатур. Здається, що вирішеним є лише питання тільки про те, що Міноборони отримає Андрій Парубій. Велика ймовірність того, що в МЗС повернеться Борис Тарасюк, «голосу» сцени Майдану Євгену Ніщуку пророкують крісло міністра культури.

Найбільша війна розгорілася за енергетичний блок. Очолити Міністерство енергетики хоче права рука Яценюка Микола Мартиненко. Йому опонує Юрій Продан, який вже займав цю посаду в уряді Тимошенко.

На посаду міністра освіти пропонують ректора Києво-Могилянської Академії Сергія Квіта та ректора КПІ Михайла Згуровського. Інформація про те, що в це крісло може сісти Ірина Фаріон, підірвала Інтернет, однак її кандидатуру навідріз відмовилися підтримувати як ситуативні парламентські партнери з решток ПР, так і частина депутатів нової влади. Тому Фаріон поспішила публічно відмежуватися від участі у розповіді посад. У списку претендентів на Міносвіти згадують також ім’я Лілії Гриневич з «Батьківщини».

Міністерство юстиції може очолити «свободівець» Андрій Мохник, якщо виграє конкуренцію у депутата «Батьківщини» Павла Петренка.

Що стосується міністерства охорони здоров’я, то спочатку на цю посаду розглядалася тільки кандидатура Ольги Богомолець. Але, за інформацією «Главкому», «свободівець» Святослав Ханенко у спілкуванні з колегами впевнено заявляє про те, що «Богомолець керує в готелі «Україна» (де розташований медпункт Майдану – «Главком»), а в міністерстві керуватиму я».

Депутат «Свободи» Ірина Сех претендує на Мінекології. Мінпромполітики начебто можуть віддати Оксані Продан з «Удару».

Невизначеною залишається ситуація з МВС. Виконуючий обов’язки міністра Арсен Аваков за кілька днів перебування на посаді поки не зміг довести свою ефективність: жодного арешту, де Янукович, Клюєв, Пшонка і Захарченко (не рахуючи інших «достойників») – міністру невідомо.

Інші посади в уряді досі перебувають під питанням. Наприклад, досі нема кандидатури на міністра економіки, хоч деякі ЗМІ згадують у цьому контексті Олесю Оробець. Джерела «Главкому» кажуть, що рішення будуть прийматися лише завтра, щоб у четвер засідання Верховної Ради почати з результативних голосувань.

Як стало відомо «Главкому», насправді влада планувала створити уряд вже у вівторок 25 лютого. Напередодні депутати отримали вже сформований список претендентів, і все йшло до того, що коаліційний уряд таки призначать. Однак цьому завадили дві події.

Частина депутатів висловила незадоволення як самим списком, так і кулуарним способом його формування. В принципі, на це б ніхто з лідерів не зважав, але втрутилася Тимошенко. «Ви що, хочете щоб у Верховну Раду полетіли «коктейлі Молотова»? Я на таке не погоджуюсь!», - такими словами, як свідчить очевидець, Тимошенко зреагувала на запропонований склад майбутнього уряду. Лідери послухали її – і взяли паузу до четверга.

Дійсно, настрої на Майдані насторожують нову парламентську більшість. Напередодні увечері до Ради прийшли протестувальники і почали ламати двері, вимагаючи звільнення політв’язнів. А коли Парубій, Ляшко, Махніцький та інші нардепи спробували вгамувати майданівців – ті взагалі висунули ультиматум: півгодини на звільнення, інакше... Перевіряти, що буде далі, не хотів ніхто. Майдан, який ходив з палицями під кулі і переміг – зараз, коли силовиків у Києві нема, може знести Раду за лічені хвилини.

Революціонери доводять, що залишаються силою, здатною впливати на рішення влади і контролювати їх виконання. Але, схоже, колишня опозиція, піддавшись переможним настроям, почала забувати про це. Старі методи підкилимних маніпуляцій Майдан приймати відмовляється, але інших політики просто не знають. Вони безнадійно відстали. І уряду, яким би він не був, доведеться пройти затвердження на Майдані.