Партія регіонів: оголошена масова евакуація

Колись всемогутня і найчисельніша фракція Верховної Ради сьогодні балансує на межі зникнення. Партія регіонів, що після Помаранчевої революції змогла пережити виліт в опозицію і повернутися до влади, виявилася колосом на глиняних ногах. Сьогодні депутати ПР розбігаються по шести політичних об’єднаннях, які виникли в Раді після революції. Одне з них засноване власне вихідцями із ПР Кінахом та Хомутинніком. Друге - Литвина-Єремєєв, до яких також приєднується чимало регіоналів. Ці групи існують вже кілька місяців. Тим часом в Раді активізувався процес створення нових груп. І всі вони формуються за рахунок колись могутньої партії Януковича.

3 червня з ПР вийшла група з двадцяти народних депутатів. Таким чином у Партії регіонів залишилося 83 депутати – хоча після виборів 2012 року їх було 187. І ці процеси набирають масштабів.

«Всім зрозуміло, що такий проект, як Партія регіонів, - він себе вичерпав. Він пов'язаний з Віктором Федоровичем Януковичем і в цьому відношенні, напевно, потрібно своєчасно поставити крапку», - заявив «Главкому» народний депутат Володимир Олійник, який в числі інших залишив ряди ПР.

ПР потрапила в неминучу пастку, на яку приречений будь-який політичний проект лідерського типу: зникнення лідера призводить до зникнення і самої партії. Втеча Віктора Януковича внесла хаос в ряди регіоналів і Партія регіонів посипалася, як намисто, з якого висмикнули нитку. Нікому більше зриватися з-під крапельниці і їхати в парламент придушувати бунт різношерстих лобістів. Нікому проводити в «Зоряному» корекцію головного партійного курсу. Зник єдиний центр ухвалення рішень.

Але для ПР ситуація погіршилася втратою не тільки лідера, але й впливових спонсорів. Дмитро Фірташ зараз переймається зовсім іншими проблемами – його активно «обробляють» західні спецслужби. До того ж у власника «РосУкрЕнерго» є нові фаворити: «Удар» Віталія Кличка, який після виборів 25 травня отримав монополію у Київраді, та Петро Порошенко, якому лишилося кілька днів до інавгурації. Нема причин сумніватися у тому, що ці політичні проекти будуть для Фірташа пріоритетними. А якщо врахувати заяви Сергія Льовочкіна, бізнес-партнера Дмитра Фірташа, про створення нової партії – то стає очевидним, що ПР тепер не може розраховувати на давнього спонсора.

Ринат Ахметов, який багато років виступав головним донором і акціонером Партії регіонів, теж на деякий час опинився поза грою. Його головний біль сьогодні – це намагання пролавірувати між терористами, яких підтримує Росія, та українськими силовиками. Що ж стосується фінансування політичних проектів, то, за інформацією «Главкому», Ахметов до недавнього часу вагався, чи варто продовжувати підтримувати ПР, а чи запустити новий проект без одіозних фігур. Оскільки часу на розкрутку нової партії з новим лідером немає, Ринат Леонідович інвестував гроші у виборчу кампанію Михайла Добкіна – не дуже розраховуючи на віддачу, а лише щоб не втратити останніх виборців.

Однак, як стверджують джерела «Главкому», паралельно Ахметов фінансував (принаймні, частково) виборчу кампанію ще одного кандидата – Юлії Тимошенко. Однак, схоже, і ця інвестиція виявилася невдалою.

Окремі сподівання ПР пов’язувала з давнім конкурентом Ахметова Ігорем Коломойським. Дніпропетровський олігарх на початку травня запропонував Ринату Леонідовичу спільне (50 на 50) фінансування нового політичного проекту на базі ПР – з молодими, амбітними, але ще не одіозними лідерами на кшталт Миколи Левченка чи Олександра Вілкула. Усіх інших регіоналів олігархи планували лишити напризволяще. Та поки що справа не дійшла до практичної реалізації.

Тим часом деморалізовані рештки Партії регіонів металися в пошуках фракції чи групи, яка б погодилася їх прихистити. Частина з них на чолі з Віталієм Хомутинніком та Анатолієм Кінахом осіла у групі «Економічний розвиток», інші подалися до «Суверенної європейської України» Литвина-Єремєєва. Спроби реанімувати те, що лишилося від ПР, руками Бориса Колеснікова та Миколи Левченка, зіштовхнулися з суворою і невблаганною реальністю, вираженою результатами кандидата від ПР Михайла Добкіна на президентських виборах – 3%. Тобто пацієнт скоріше мертвий, аніж живий.

Це примушує членів ще зовсім недавно над могутньої партії і фракції шукати вихід. На цьому фоні в Раді активно йде процесс перегрупування.

Група Шуфрича-Медведчука. Як повідомляють джерела «Главкому», колишні регіонали почали майже відкрито дерибанити політичний спадок партії Януковича. «Зараз у парламенті збирають людей принаймні під три проекти», - розповів співрозмовник з числа колишніх депутатів ПР. За його словами, у Верховній Раді активно працюють вербувальники Нестора Шуфрича, який мітить на місце головного спадкоємця Партії регіонів. Гроші під проект дає Віктор Медведчук, який переймається створенням на Донбасі квазідержавного обєднання.

Група Рибакова-Деркача. Ігор Рибаков разом з Андрієм Деркачем працюють, переважно з позафракційними депутатами, над створенням об’єднання «Антикризова група».

Вони мають сумнівні шанси переобратися до Верховної Ради (особливо, якщо вибори будуть відбуватися за пропорційною системою), тому зосередилися на двох стратегічних напрямках: пропаганда незаконності дострокових парламентських виборів і, водночас, входження до пропрезидентського пулу. «Перевибори Ради сьогодні провести неможливо. По-перше, у скарбниці на це немає грошей, по-друге, ЦВК на сьогоднішній день вже нелегітимна, по-третє, немає правових підстав для розпуску ВР», - йдеться у заяві Рибакова, розповсюдженій 3 червня. – «…Тому всі свої сили новообраний Президент Петро Порошенко повинен кинути на пошуки компромісу. Не загострювати конфлікт потрібно, а шукати шляхи до діалогу, шукати людей для такого діалогу - впливових і таких, що не дратують жодну зі сторін».

Група Хорошковського-Льовочкіна. Свій проект всередині парламенту просуває і Валерій Хорошковський, який мусив свого часу тікати від Януковича за кордон. Льовочкін, Хорошковський та колишній заступник глави Адміністраці президента Сергій Ларін спираються в парламенті на колишнього представника президента в Раді Юрія Мірошниченка. Спонсором цієї групи вважається також Дмитро Фірташ.

Група Арбузова-Курченка. Найактивнішу ж діяльність з залучення нових членів веде створена в середині травня група «За мир і стабільність». Формально її очільником є народний депутат Віталій Грушевський, відомий своїми душевними метаннями: спочатку він підтримував ухвалення репресивних законів Олійника-Колесніченка 16 січня, потім вже після розстрілу на Інститутській Грушевський зі сцени Майдану засудив дії силовиків і оголосив про вихід з ПР, але вже за два тижні повернувся назад – щоправда, теж не надовго.

Але Грушевський – це фасад, активну роботу серед депутатів проводять менеджери групи – Олена Бондаренко та Володимир Олійник. Репутація цих людей різко контрастує з назвою групи, оскільки Олійник був одним з головних авторів репресивних законів 16 січня, які, по суті, і призвели до побоїща на Майдані та Інститутській, а Бондаренко у свій час критикувала «беркут» за недостатню рішучість при розгоні Майдану. Обоє внесені до списку санкцій США.

Саме до цієї групи, за інформацією «Главкому», увійде більшість тих регіоналів, які втекли з рідних пенатів 3 червня. «Сьогодні вже в нас є 34 депутати. Процес іде, люди цікавляться, які засади ми сповідуємо. Люди розуміють, що сьогодні іншого шляху немає. Будь-яка війна завершується перемир’ям», - розповів «Главкому» Володимир Олійник.

Депутатам, які погодяться увійти до депутатського об’єднання, платять «підйомні» (до 2 млн дол. залежно від статусу і домовленостей) та «зарплату» - по 200 тис дол. щомісячно. Фінансування групи відбувається з кишені олігарха-втікача Сергія Курченка. За інформацією «Главкому», звіт перед головним спонсором Олена Бондаренко тримає щотижня. «Не всі отримують гроші. Дехто просить сприяння у вирішенні особистих або бізнесових питань», - розповідають джерела «Главкому».

Сам Грушевський цю інформацію заперечує. «Дана заява (про фінансування групи Курченком – «Главком») є відвертою брехнею, спрямованою на те, щоб зганьбити репутацію і завдати шкоди честі і гідності тих народних депутатів, які були там згадані», - заявив він.

Натомість Володимир Олійник не приховує, що група залучає (або буде залучати) стороннє фінансування. «Якщо є політичний проект, то ви добре знаєте, що до нього може бути привернута увага тих людей, які поділяють такі цінності чи підходи. Я сподіваюся, вони й будуть фінансувати цей проект. Якщо хтось буде говорити вам, що партія існує за членські внески – вони говорять неправду», - сказав Олійник. Проте він спростовує навіть своє знайомство з Сергієм Курченком. «Я ніколи з ним не розмовляв. Не маю честі бути з Сергієм Курченком знайомим», - заявив Олійник.

Причиною, що змушує колишніх регіоналів поспішати в пошуках нового політичного дому, є дострокові вибори Верховної Ради. Петро Порошенко одразу ж після перемоги на виборах пообіцяв сприяти переобранню Ради ще до кінця цього року.

Для більшості кинутих напризволяще регіоналів сьогодні немає значення, за яким виборчим законом пройдуть дострокові вибори Ради – за пропорційним чи змішаним принципом. Регіоналам однаково важко (або дорого) буде як потрапити в прохідну частину списку провідних, крупних партій, так і самотужки вибороти мандат на мажоритарному окрузі – без грошей, партійних структур та адмінресурсу. Крім того, частина мажоритарних округів, які традиційно належали до беззаперечної сфери впливу ПР, у випадку виборів будуть проблемними – йдеться про окупований Крим та Донбас, де орудують окупанти та терористи.

Відповідно, виходів для депутатів ПР є два: скасувати парламентські вибори або терміново запустити політичний проект, який матиме хоча б примарні шанси перехопити виборця Партії регіонів.

Над скасуванням виборів робота розгорнулася серйозна: за інформацією «Главкому», свою готовність увійти у нову пропрезидентську коаліцію (що постане замість виборів) http://glavcom.ua/articles/19854.html підтвердили 265 депутатів, велика частина яких походить з ПР. Проте тут слід враховувати багато інших факторів – зокрема бажання Порошенка використати пік свого рейтингу для проводження до парламенту своєї партії, а також популярність ідеї перезавантаження парламенту серед виборців. Тому ймовірність проведення дострокових парламентських виборів все ж залишається високою.

Схоже на те, що епоха Партії регіонів в українській політиці як почалася Порошенком, так ним же і закінчиться: у 1997-му Петро Олексійович був одним із засновників ПР, а у 2014-му його обрання президентом штовхає ПР до повного розпаду.