Міністр оборони Порошенка

Новий президент продовжує заповнювати президентську квоту в уряді. Наступним кадровим рішенням Глави держави після призначення Віталія Яреми Генеральним прокурором стала заміна міністра оборони Михайла Коваля на Валерія Гелетея. Проте якщо про призначення Яреми було відомо заздалегідь, то колишній керівник Управління державної охорони впав на парламент, як сніг на голову.

Зрозуміти логіку цього призначення дуже важко. Коваль – кадровий військовий, який знає армію, а це дуже важливо в умовах бойових дій. Тим більше, що з відновленням АТО українські збройні сили почали наступати дуже впевнено і розвинули похвальну активність на Сході.

Натомість Гелетей не має жодного стосунку до армії. Він перебуває у званні генерал-лейтенанта міліції і невідомо, наскільки буде компетентним на новій посаді, особливо в умовах повномасштабної війни на Донбасі, а також – чи сприймуть його кадрові офіцери Збройних сил.

«Думаю, президент діє за своїм певним планом. В нинішніх умовах потрібна людина з іншого середовища, яка не заангажована, не зав’язана на відповідні структури і може навести порядок», - іншого пояснення логіки цього призначення не знайшов екс-заступник голови СБУ, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський.

«Президент обирає для призначення тих людей, яким він довіряє особисто. Це головний критерій. Річ у тім, що міністр оборони не обов’язково повинен бути фахівцем в сфері планування військових операцій та інших військових питаннях. Це має бути організатор, політик. От керівник Генерального штабу – то вже інша річ, то має бути військовий з досвідом. До оцінки Гелетея не треба підходити з критерієм, чи має він досвід в військовій справі. Якщо він менеджер, який відповідає сьогоднішнім питанням, ще й користується довірою президента, то це призначення має сенс», - вважає генерал-лейтенант, екс-заступник голови СБУ Олександр Скибінецький.

«Так, Валерій Гелетей не має стосунків з Міністерством оборони, він людина, яка вийшла з рядів міліції. До Збройних сил він має опосередковане відношення. Але закон України сьогодні дозволяє мати цивільну фігуру, політика на цій посаді. Посада міністра оборони, на моє переконання, є політичною. Не він вирішує питання щодо дій Збройних сил, бойової підготовки, напрямків розвитку. Він в своїй основі має реалізувати політику держави у Збройних силах і забезпечити Міністерства оборони фінансовими і матеріальними засобами. Якщо це є, то міністр завжди буде відповідати тим вимогам, які до нього ставляться. Він мусить бути хорошим менеджером, хорошим політиком, якого підтримує президент, уряд і Верховна Рада. Тобто це – компромісна фігура», - впевнений екс-начальник Генштабу ЗСУ, екс-заступник Міністра оборони Анатолій Лопата.

Показово, що за призначення Гелетея проголосували кілька регіоналів із «старої гвардії» - зокрема Ківалов, Звягільський, Дем’янко, Богуслаєв та Безбах. Враховуючи, що Ківалов віднедавна представляє інтереси України у Венеціанській комісії, можна припустити, що «старі» регіонали почали відверто переорієнтовуватися на Порошенка. В той же час 15 депутатів «Батьківщини» за це кадрове рішення просто не голосували, що свідчить, з одного боку, про нову серію протистояння Тимошенко і Порошенка, а з іншого – про втрату впливу Тимошенко на всю свою фракцію.

Разом з тим, один із народних депутатів «Удару» в розмові з «Главкомом» висловив припущення, що Порошенко переслідував одразу дві цілі. Перша з них - «закрити» Міноборони технічним кандидатом, якого не шкода буде «злити» після дострокових виборів, а тим часом він збиратиме на себе увесь негатив (в тому числі і за можливі невдачі АТО). Друга мета – без зайвого шуму звільнити крісло голови УДО для людини, якій би Порошенко стовідсотково довіряв.

Та чекати, доки призначення Гелетея рикошетом вдарить по Порошенку, довелося не довго. Вже після затвердження в парламенті, Гелетей склав присягу, однак підписав її «понарошку» - не знімаючи з авторучки ковпачок. Тим самим він дав підстави запідозрити себе у небажанні документально зафіксувати свою клятву вірності українському народові. Петро Порошенко, який проштовхував кандидатуру нового міністра особисто, буде приречений збирати увесь його негатив.

В біографії Валерія Гелетея є настільки багато, м’яко кажучи, неоднозначних фактів, що це призначення можна з повним правом називати одіозним. Завдяки йому українська політична реальність у свій час збагатилася реінкарнацією російського прислів’я «Не имей сто рублей, а женись, как Гелетей» - адже Валерій Гелетей своєю стрімкою кар’єрою завдячує шлюбу з родичкою Василя Дурдинця, який за радянських часів був першим заступником міністра внутрішніх справ УРСР, а в незалежній Україні працював міністром з надзвичайних ситуацій, віце-прем’єром і навіть майже місяць виконував обов’язки голови уряду (2-30 липня 1997 року).

По-справжньому Гелетей пішов вгору не за часів Кучми, а вже після перемоги Помаранчевої революції. До команди Віктора Ющенка він потрапив через Віктора Балогу, який, цілком імовірно, міг бути причетним і до лобіювання кандидатури Гелетея на посаду міністра оборони.

«Рішення Порошенка запропонувати на посаду Міністра оборони Гелетея, на моє переконання, рідкісне по своїй глупоті і непрофесійності. Людина ніколи не мала відношення до армії, робила кар'єру в міліції і запам'яталася хіба клоунською поведінкою як керівник УДО в адміністрації Ющенка в конфлікті навколо Генпрокуратури у 2007 році. В умовах фактичної війни на Сході таке призначення буде виглядати як плювок в обличчя усім, хто воює за Україну. Немає жодного раціонального пояснення такого кроку президента (окрім хіба того факту,що це протеже Балоги)», - написав на своїй сторінці у Facebook один із членів «помаранчевої команди» екс-депутат Тарас Стецьків.

В команді Ющенка Гелетей спочатку керував головною службою з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента, а потім очолив УДО. Причому робив це настільки успішно, що не встигав проколювати нові дірочки під зірки на погонах –до Секретаріату прийшов у чині полковника, а у відставку з крісла голови УДО Гелетей йшов уже генерал-лейтенантом. Ющенка тоді звинувачували у тому, що він перевершив навіть Леоніда Брєжнєва, охороною якого командували офіцери в нижчих чинах, аніж Гелетей у Ющенка.

Скандали не полишали Гелетея. Захоплення Генпрокуратури, про яке говорить Стецьків, - це справді важлива віха у біографії Валерія Гелетея, хоч його роль тоді і не була визначальною. Віктор Ющенко вирішив замінити неслухняного Генпрокурора Святослава Піскуна на ручного Віктора Шемчука. Повідомляти Піскуна про це приїхав не тільки Шемчук, але й Гелетей на чолі з підрозділом УДО. У ситуацію втрутився тодішній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, який приїхав з «Беркутом», вибив двері ГПУ і звільнив Піскуна з полону. Пізніше Цушко заявляв, що він не знав, хто саме захопив ГПУ.

Також Гелетей відомий своєю дуеллю з Нестором Шуфричем, яка не відбулася. Дружба між ними не складалася з об’єктивних причин – Гелетей був людиною Балоги, з яким Шуфрич ворогує з давніх часів. Ще у вересні 2007 року Шуфрич звинуватив Гелетея у тому, що той продавав оперативну інформацію, коли служив у МВС. «Він з моїх рук отримував гроші за те, що передавав оперативну інформацію. Скажімо так: я фінансово його не раз підтримував. Якщо не помиляюся, він отримав від мене навіть автомобіль», - заявив Шуфрич, тим самим зізнавшись і у власному кримінальному злочині.

Кульмінація конфлікту настала навесні 2008 року, коли Гелетей необережно заявив, що був би не проти викликати Шуфрича на двобій. Той негайно прийняв виклик, однак з умовою, що у разі поразки Гелетей залишить посаду голови УДО. Ця «мильна опера» тривала два тижні, розважаючи публіку: спочатку Шуфрич запропонував дуель на луках, оскільки сам є майстром спорту з цього виду зброї, потім сторони все ж зійшлися на рукопашному поєдинку і Нестор Іванович навіть брав уроки з боїв без правил, а Гелетей, зрозумівши свою промашку, намагався ухилитися від бою. Але все закінчилося без бою – сторони помирилися.

Окремої уваги заслуговує декларація про доходи Валерія Гелетея. У ній – два величезних будинки (652 та 276 квадратних метрів) та квартира у Києві, земельні ділянки, два дорогі автомобілі, один з яких Гелетей купив минулого року за 790 тис грн., та солідні, к для пересічного українця, заощадження в банках – 400 тис грн. Його дружина має будинок площею 240 квадратних метрів у Києві, автомобіль та рівно стільки ж заощаджень, що й у чоловіка.

Як Гелетею, який все життя працював на державній службі, вдалося обжитися такими статками – невідомо. Дуже сумнівно, щоб Генеральна прокуратура, яка стільки років не цікавилася такою невідповідністю рівня життя доходам держслужбовця, взялася з’ясовувати ці питання тепер, коли нові Генпрокурор та Міністр оборони є креатурами особисто президента.

Фоторепортаж со вчерашнего заседания парламента посмотрите, пожалуйста, на «Главкоме»