Путіна дістали

Нові санкції, які нарешті були введені Євросоюзом та США щодо Росії вже викликали дуже нервову реакцію Володимира Путіна, який звинуватив Штати в веденні «агресивної та непрофесіональної» зовнішньої політики. Різко відреагував і керівник «Роснафти» Ігор Сечин, назвавши санкції «незаконними», а прем’єр Дмитро Медведєв спрогнозував, що такі рішення лише призведуть до росту в Росії антиєвропейських та антиамериканських настроїв (здавалося б, куди більше?). Таке обурення російської еліти свідчить про те, що нові санкції дуже болісно б’ють по Москві – ринок вже відреагував на це падінням рубля та акцій провідних російських компаній. До того ж, це ще не третій етап санкцій, тож є перспективи їхнього розширення.

США були більш радикально налаштовані і давали зрозуміти, що введуть санкції навіть, якщо ЄС займе вичікувальну позицію. І в результаті санкції Вашингтона виявились більш чіткими, ніж комюніке Євросоюзу. Як повідомив Мінфін США, під дію санкцій потрапили корпорація «Алмаз-Антей» та концерн «Калашников», НПО «Іжмаш», НПО «Базальт», «Уралвагонзавод», концерн «Созвездие». Американським фізичним та юридичним особам заборонено мати якісь ділові відносини з цими підприємствами. Окрім підприємств військово-промислового комплексу, під санкціями опинилися компанії енергетичного та банківського секторів – «Роснефть», «Новатек», «Внешэкономбанк», «Газпромбанк». На один рівень з ними поставлені, як не дивно, такі організації як ДНР та ЛНР (Donetsk people’s republic та Luhansk people’s republic), з якими також заборонена співпраця.

Крім цього, був розширений індивідуальний список санкцій, до якого додані прізвища віце-спікера Держдуми Сергія Неверова, помічника президента Росії Ігоря Щеголева, міністра у справах Криму Олега Савельєва, одного з керівників ФСБ Сергія Берези, а також «прем’єр-міністра ДНР» Олександра Бородая.

Європейці обмежились тим, що погодились застосовувати штрафні санкції проти підприємств, державних установ і організацій, які сприяли порушенню територіальної цілісності України. Тобто фактично визнали, що Росія спонсорує кровопролиття на сході України. Проте конкретний список таких підприємств буде прийнятий до кінця місяця. Крім того, лідери країн Євросоюзу дали вказівку керівництву Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) та Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) припинити фінансувати нові проекти в Росії, а міжнародні фінансові інституції були повідомлені про небажаність фінансування будь-яких проектів в анексованому Криму та Севастополі.

Це вже не просто заборона найближчому оточенню Путіна з кооперативу «Озеро» відпочивати на каліфорнійських віллах, а конкретний удар по економіці Росії. Системоутворюючим російським компаніям заборонено брати довгострокове кредитування в США (більше, ніж на 90 днів). Внесення компаній в американський «чорний список», безумовно, підвищить для них вартість кредитування і на інших ринках, бо відношення до них після цього буде настороженим. А вихід на азіатські фінансові ринки Москва як альтернативу розглядати не може, бо той же Китай не дуже схильний до давання в борг, якщо це не пов’язано з якимись майбутніми спільними проектами. Якщо врахувати розмір корпоративного російського зовнішнього боргу ($653 млрд, тобто майже 35% ВВП), ускладнення рефінансування та відтік капіталу при планах побудови дуже затратних газопроводів, то навряд чи нові санкції знову можна вважати для Кремля «укусом комара». Хоча, звісно, на російських телеканалах буде звучати бравада в дусі «нам все нипочем», «неприятность эту мы переживем».

Але російські експерти-економісти вже встигли назвати санкції достатньо болісними для і так стагнуючої російської економіки, яка тепер може піти «в мінус».

-- Всьому світу дається сигнал: Росія в дипломатичному вимірі – країна на карантині

{1-}

Про те, як оцінювати європейско-американські санкції та чи примусять вони Росію замислитись над своєю поведінкою, коментар заступника Інституту світової політики Сергія Солодкого.

– Вчорашній саміт і рішення Ради Європейського союзу – віхові та непересічні, тому що ЄС вперше заговорив не просто про індивідуальні обмежувальні заходи, а вдався до санкцій щодо компаній, які підтримують дестабілізацію в Україні. ЄС справді налаштований вплинути на Росію і схилити її до конструктиву і переговорів. Але мінус цієї позиції в комюніке – вона дуже розмита і по-європейському дипломатична. Якщо спробувати включити в цей список якусь компанію під цю позицію, то треба надати докази, що вона фінансує сепаратизм. А чи є у нас реально хоч один доказ, що та чи інша компанія причетна до фінансування дестабілізації в Україні? Ми розуміємо, що до цього причетні російський уряд та президент, ФСБ, відповідно багато секторів російської економіки, тому що вони платять податки для бюджету. Тож, можливо, треба цілі сектори карати, а не окремі компанії, бо проти них нема доказової бази? І буде прикро, якщо виявиться, що ЄС спеціально прийняв таку позицію, під яку не можна підвести жодну компанію. Ті ж Сполучені Штати, коли запроваджують санкції, не вибирають дипломатичних формулювань, а чітко називають компанії. Коли і ЄС їх назве, буде інша розмова.

Чим керувалися США у виборі цілей своїх санкцій?

Якщо Російська Федерація не розуміє мови аргументів і переговорів і продовжує підтримувати тероризм в Україні, то Штати вдаються до таких радикальних кроків. Хоча вони теж втрачають на цьому.

Але обсяги співробітництва США та Росії не порівняти з обсягами між Європою та Росією. Тому ЄС і такий обережний.

Так. Але помітьте, що саме санкції Сполучених Штатів коментував Володимир Путін, бо він розуміє, що буде втрачати російський бюджет, до якого ці компанії роблять чималий внесок. І все одно потенційна співпраця з США мала для Росії величезні перспективи, особливо в енергетичному комплексі. А банківські структури, що потрапили під санкції, пов’язані якраз з енергетикою. Тепер ці компанії втратять можливість отримувати кредити, через них не зможуть проводити розрахунки інші компанії, відбудеться відтік «грошових мішків». Путін не дарма сказав, що санкції ведуть в глухий кут, бо розуміє, які це несе в собі величезні загрози для економіки, російських політиків, які сидять в спайці з бізнесом, нарешті, шкоду для пересічних громадян. Інше питання – наскільки це може бути ефективно для того, щоб російське керівництво замислилось і стало конструктивнішим. А в цьому є сумніви, принаймні в найближчій перспективі, поки Росія справді не відчує реальних загроз для своєї стабільності. Доти вона не буде за столом переговорів як рівноправний відповідальний партнер, а буде продовжувати говорити, що вона за мир і дружбу, а за спиною робити все, щоб дестабілізувати ситуацію.

Чи варто очікувати посилення санкцій і за яких умов? Якщо Росія вже відверто вторгнеться в Україну?

Очевидно, що першим має бути конкретизація щодо компаній, які підпадуть під ці санкції. Без цього цей документ буде туманним і не вартим виїденого яйця. Крім того, Європейський інвестиційний банк, ЄБРР мають припинити будь-яку співпрацю з Росією, Єврокомісії доручили вивчити всі позиції співпраці з Росією, щоб так само припинити співпрацю. За великим рахунком, вони лишать лише підтримку громадянського суспільства в Росії і прикордонної співпраці. Це означає, що якщо досі лише окремі громадяни Росії опинялися в ізоляції, то зараз вся Росія опиняється в ізоляції. ЄС чітко дає зрозуміти, що відмовляється співпрацювати з РФ, і зараз всьому світу дається сигнал, що Росія в дипломатичному вимірі – заразна країна. Її потрібно помістити в своєрідний лазарет і, поки вона не вилікується і не стане відповідальним гравцем на міжнародній арені, з нею не варто співпрацювати жодним чином.

Європа розкололася в ставленні до Росії. Перед самітом розповсюджувались чутки, що сім країн виступали проти жорстких санкцій.

Якби всі 28 країн-членів ЄС однозначно були за жорсткі санкції, ми б не побачили цього розмитого положення. Дійсно, був жорсткий табір, який виступав за широкі галузеві санкції проти Росії, і був табір, який виступав категорично проти цього, боючись певної шкоди.

А позиція Німеччини якою була, а то у нас всі були під враженням від надто теплої зустрічі Путіна і Меркель на футболі?

Думаю, якраз позиція, яку ми бачимо зараз в комюніке, це більше німецька позиція. В Німеччині нема однозначного бачення – з одного боку, вони хочуть покарати Росію, розуміючи її причетність до українських подій, до того ж німецьке керівництво отримує велику критику і всередині своєї країни і з-за кордону через відсутність реакції на те, що робить Росія. З іншого боку, вони бояться постраждати економічно. І позиція, яку ми бачимо в комюніке, – це серединний варіант, максимальна «золота середина», до якої змогли дійти два конфронтаційні табори ЄС.