Напруга «Енергоатому»

Кілька днів тому офіційний сайт «Енергоатому» опублікував немаленький текст, присвячений «Нашим грошам». Точніше кільком нашим новинам. Обрані до дискусії повідомлення були обрані із цілої низки, оскільки «Енергоатом» купує багато і зі смаком.

Відповідатимемо в заданій площині і традиційно: розбиваючи лист на фрагменти. Отож.

Якщо співпраця з антикорупційними неурядовими громадськими організаціями потроху налагоджується, то журналісти видання «Наші гроші» повністю ігнорують пропоновану їм можливість взаємодії. Чому? Нам не відомо. Адже така взаємодія пропонувалася у найбільш зручний для журналістів спосіб: через соцмережі, телефоном тощо. Причому врахований був і принцип «дедлайну»: на підготовку потрібної інформації ми відводили собі 20-30 хвилин.

Відтак, частка публікацій «НГ» містить відверто неправдиві дані, хоча є й дійсно корисні, за якими відразу проводяться службові розслідування.

Так, у замітці «Атомники заплатять 141 мільйон партнерці екс-голови тендерного комітету «Енергоатому» від 1 серпня видання пише: «…керівником дочірнього підприємства «Фаворит-Плюс», як і самої «Спілки онкоінвалідів», є Лариса Бернадіна. Вона є співвласником ТОВ «Сарненський новобуд» разом з Олександром Руміком. (…) За даними ЗМІ, «Фаворит-Плюс» отримувало підряди «Енергоатому» в часи, коли Румік очолював тендерний комітет держпідприємства».

Проте, зазначимо, що Олександра Руміка звільнили з цієї посади через комерційний зв’язок із «Фаворит-Плюс» та тоді, коли стало про це відомо керівництву компанії. На сьогодні Олександр Румік вже 4-й рік перебуває на пенсії і жодного стосунку до компанії не має.

Бернадіна продовжує вигравати. Значить «Спілка онкоінвалідів» просто є ефективним та надійним постачальником.

Нагадаємо, що закон про державні закупівлі чітко вказує, що торги є легітимними, якщо у них взяло участь 2 чи більше компанії (ця умова завше виконується в Енергоатомі) та переможцем має бути компанія із найнижчою запропонованою ціною. Протягом останніх 5 місяців не пролунало жодної скарги, що Енергоатом в той чи інший спосіб усував від участі в конкурсах будь-яку компанію, чия продукція відповідає технічним вимогам. Не було також і нарікань щодо перемог компаній з вищою ціною (окрім випадків, коли продукція частки учасників не відповідає технічним вимогам).

Зрозуміло. А те, що лише за два тижні серпня АМКУ 12 разів засідав з приводу скарг на тендери «Енергоатому», і будемо називати «не пролунало жодної скарги».

В іншій публікації «Запорізька АЕС купила систему за $5 мільйонів у фірми росіянина, зареєстрованої у італійському селі» від 3 серпня видання пише: «ВП «Запорізька АЕС» за результатами тендеру 10 липня уклала угоду з італійською компанією «Diakont S.R.L.» на закупівлю системи управління машини перевантажувальної вартістю $5,48 млн (близько 64,27 млн. грн.) (…) На тендер також подавали заявки київське ТОВ “Прогрес-XXI”, ISV Steuerungssysteme GmbH (Германія), консорціум «Ядерні технології» (Київ) та «UNITEK Energy AG» (Швейцарія). (…) При цьому заявка швейцарської фірми коштувала 2,80 млн євро (44,72 млн грн.). Однак перевагу було віддано дорожчій у півтора рази заявці італо-російської фірми, хоча єдиним критерієм оцінки була ціна».

Якби «НГ» звернулися по коментар, їм було б надано інформацію про невідповідність технічним вимогам пропозиції від компанії «UNITEK Energy AG» відразу за багатьма пунктами. Наведемо лише частину: комплекс поставки обладнання «UNITEK Energy AG» ТС р.3 не відповідає Технічним вимогам – відсутній «чехол кластера для выполнения работ на ТВС-А с патрубками для термоконтроля»; обладнання перегрузмашини розраховане на землетрус 7 балів за шкалою MSK – 64, що не відповідає п.5.5 Технічних вимог (8 балів) тощо. Журналістам будь-якого видання навряд чи вистачить компетенції диктувати вимоги до обладнання, що купується для виконання постфукусімських заходів (наприклад, піддавати сумніву – яка саме сейсмостійкість має враховуватися при закупівлях).

В атомній енергетиці не може бути «єдиним критерієм ціна», якщо йдеться не про купівлю рушників до вбиральні в учбово-тренувальному центрі, а про обладнання чи устаткування, котре задіяне у технологічному процесі. Будь-яка пропозиція має відповідати в першу чергу технічним вимогам, і вже в другу – обиратися за ціною.

Можливо, це був просто наш недогляд. Перевіривши конкурсну документацію по цьому тендеру на «ВДЗ» ще раз, ми виявили ще один протокол. Виявилось, що через тиждень після відхилення пропозиції «Ядерних технологій» (протокол засідання тендерного комітету підписав його голова П.П. Пушкаш), тендерний комітет ЗАЕС зібрався ще раз і відхилив пропозицію «UNITEK Energy AG» через невідповідність умовам тендеру (протокол підписав в.о. голови комітету Ф.М. Красногоров). Які саме невідповідності були у протоколі не зафіксовано, вони лише зараз побачили світ божий у публікації прес-центру «Енергоатому».

У будь-якому разі це не знімає з нас провини. Ми справді, мабуть, прогледіли додатковий протокол відхилення, тому вносимо зміни до цієї новини. Приносимо вибачення усім зацікавленим сторонам.

Інша публікація «Як взувають Енергоатом» від 15 липня. Видання пише: «Ось приклад червневих тендерів, на яких ТОВ «Спецодяг Україна» вторгувало 19,63 млн грн., продавши «Енергоатому» спецодяг у два-чотири рази дорожче від ринкових цін (ми вибірково перевірили на відповідність ринковим цінам лише кілька з півсотні позицій, весь перелік – тут):

Звісно, спецодяг не є товаром, від якого напряму залежить ядерна безпека. Тільки безпека співробітників. Відтак, журналісти мали б розуміти, що спецодяг на АЕС це не просто халат для прибиральниці. Від якості спецодягу залежить захист атомників від можливого опромінення. Відтак, продукція має бути сертифікована. Під час свого моніторингу цін «НГ» цей факт не врахували: наведені ними ціни взяті не з офіційних джерел дилерів компаній, а з приватних об’яв «сірих» постачальників продукції, які не мають документів, що підтверджують якість виробів та є гарантією виробника. Крім того, їхній моніторинг надає вартість продукції без врахування доставки, зборки в разі потреби, ПДВ та інших показників. А в деяких випадках показуючи цифри вдвічі нижче за ціну, яку платить «Енергоатом», журналісти «забувають» звернути увагу на те, що в специфікації вказано придбання двох одиниць продукції (пари). Приклад: позиція – фільтр 6059 серії ЗМ, де дилер ставить ціну за пару (пропозиція дилера надається в документах і відкрита для перегляду за бажанням).

В деяких випадках НГ пропонують «Енергоатому» купувати продукцію за ціною 2013 року, якої до того ж немає в наявності (протишумові навушники «Вікінг»).

Отже розглянемо цей приклад, який «Енергоатом» проілюстрував скріном оголошення про продаж фільтрів по 180 грн. за штуку. Відповідно пара коштує 360 грн., що має вказати на ринковість тендерної ціни «Енергоатому» – 346,80 грн. за пару.

На жаль, прес-центр «Енергоатом» не дав гіперпосилання на це оголошення, тому ми самі його нагуглили. Ось воно. Тут пишуть, що ціна вказана за одну штуку, хоча вона вже трохи впала зі 180 до 158,46 грн.

Однак справа в іншому. Подальше гугління показує, що такі фільтри в Україні продають все-таки дешевше від закупівельної ціни «Енергоатому».

Ось тут їх пропонують по 168,36 грн. за пару, при цьому вказують на наявність сертифікації в Україні. Звісно, це може бути стара ціна. Оскільки ця ж фірма через інший сайт продає ці фільтри вже по 313 грн. Це знову таки менше від тендерної ціни, хоча різниця і справді не така вражаюча.

Або фартухи прогумовані з нагрудником. Враження, що автор тексту умисно шукав найсмішнішу ціну, адже необхідні фартухи повинні мати певні вимоги експлуатації в умовах АЕС. Шановне панство, уявіть, який фартух ви можете придбати за 37 гривень? Кухонний? Фартухи, які мають технічні вимоги та сертифікати коштують 120 грн. І це без підкладки і це за умови 100% передоплати, яку заборонено використовувати на держпідприємствах з метою захисту від шахраїв.

Фартухів в Інтернеті повно і по різним цінам. У розшуках порівняння ми виходили з наступного.

«Енергоатом» у конкурсній документації вказав, що купує «Фартух прогумований з нагрудником» (ГОСТ 12.4.029-76 Висока механ.стійкість; вологостійкий) по 172,80 грн. Також відмічено, що ці фартухи не є СВБ (системою, важливою для безпеки). Жодних інших вказівок на конкретну модель чи виробника, вимог до підкладки чи тканини «Енергоатом» не оприлюднив.

Відтак ми нагуглили фартук за 37,50 грн., про який написано, що він є прогумованим, відповідає ГОСТ 12.4.029-76, захищає від механічних впливів, води та слабких розчинів кислоти.

Разом з тим, ми з повним розумінням ставимось до бажання атомників знайти і пред’явити нам більш коштовні фартухи. Однак виправдати тендерну ціну 172,80 грн. є і справді складним завданням. Ми скільки не намагались знайти таку ринкову пропозицію – не змогли. Не вдалось це і «Енергоатому», який спромігся пред’явити оголошення ціною лише 119 грн.

І нарешті – беруші. Дійсно, «Наші Гроші» так методично бережуть свої вуха від наших спроб налагодити інформаційну підтримку (вони нам – матеріали для службових розслідувань, ми їм – інформацію про специфіку окремих закупівель, про які вони збираються писати), що цей пункт ми пояснимо для них окремо.

Про беруші трохи нижче, а тут коротенько прокоментуємо пропозицію інформаційного бартеру. «Наші Гроші» існують для інформування громадськості про державні закупівлі. Ми справді отримували пропозиції від різних держзамовників подібні пропозиції – ви нас інформуйте про накопану корупцію ще до публікації, а ми будемо її викорінювати. Кілька разів ми погоджувались на подібний контакт, але результат завжди був один – корупція не зникала.

До того ж у представників замовника набагато більше можливостей попереджати корупцію у власному відомстві, де всі про все знають. Але цим мають займатись не прес-центри, їх вплив на розпил мільярдних потоків є мізерним. Цим мають займатись ревізійні та правоохоронні органи. А «Наші Гроші» такими не є.

Відтак ми періодично пропонуємо державним замовникам зробити все самостійно. Якщо говорити, для прикладу, про фартуки, то закупити їх за наступною схемою:

поцікавитись на ринку скільки коштують фартуки;

оприлюднити у «Віснику держзакупівель» очікувану ціну закупівлі на рівні ринкової, а не завищеної. Бо саме очікувана ціна є орієнтиром для бажаючих взяти участь у торгах – якщо вона відразу завищена, то будь-який бізнесмен розуміє, що тендер вже під когось заточений і потикатись з вулиці туди немає сенсу;

обдзвонити ринкових торгівців з запрошенням прийти на тендер. При цьому обіцяти не перемогу, а допомогу у підготовці тендерної пропозиції. Наше законодавство є на усю голову хворе у цьому плані, від замовників та учасників вимагається справді немислима кількість папірців, оформлених певним чином. І будь-яка кома може стати приводом для відхилення. Тому для проведення чистого тендеру і пропонується, щоб усі коми в усіх учасників торгів були заздалегідь розставлено правильно і вони переймались би лише ціново-якісною конкуренцією, а не слідкуванням за папірчиками.

Нам справді цікаво провести такий експеримент, оскільки ми вважаємо, що це є можливим виходом із замкнутого кола «крадуть усі».

Усі держоргани, з якими ми спілкувались, повідомляли нам, що це чудова пропозиція. І на цьому спілкування чомусь закінчувалось.

Видання пише, що Енергоатом закупив «беруші протишумові ЗМ 1130» за ціною 14,4 грн, тоді як на ринку ця ціна складає 5,5 грн. Але «Енергоатом» закупив беруші не «ЗМ 1130», а «Білсом», виробництва компанії Ханівелл.

Ситуація цікава. У конкурсній документації «Енергоатом» вказав, що хоче придбати «беруші протишумові ЗМ 1130». Саме їх ми гуглили і знайшли по 5,50 грн. (зараз ціну вже знижено до 5,16 грн.). Однак згодом у файлі «Ціна за одиницю товару згідно договору» виявилось, що придбано беруші «Білсом» по 14,40 грн.

Таке справді трапляється. Наприклад, приходите у магазин за берушами ЗМ 1130, а продавець вам каже – купіть краще втричі дорожчі американські.

Тож у цьому випадку порадіємо за атомників, яким мають роздати якісні беруші «Білсом» від фірми «Honeywell».

Неясно тільки, яким чином у документацію потрапили ЗМ 1130, які так погано захищають вуха? Напевно, магія.

Днями виграш на конкурсі української компанії НВО «Імпульс» з низькою ціною в російського постачальника вже вдруге поспіль, маніпулюючи заголовком, було подано як негатив. Незважаючи на те, що «Енергоатом» надав вичерпну – на 18 аркушах – інформацію з приводу історії співробітництва із українською компанією «Імпульс» як НАЕК «Енергоатом», так і болгарських, словацьких та інших АЕС. Тим не менш, з коментаря «Енергоатома» було взято лише ту інформацію, що не суперечить редакційному завданню – дискредитувати «Імпульс» як постачальника «Енергоатома» та особисто керівника «Енергоатома».

Тішить, що журналісти вже не називають відоме європейським атомникам підприємство «Імпульс» офшоркою. Проте, звертаємо увагу, що інтернет-видання повністю проігнорувало практично всю надану у спростуванні інформацію, що стосується репутації як оператора АЕС, так і його очільника Юрія Недашковського. Зокрема, докази, що «Імпульс» протягом 15 років брав участь та вигравав конкурси геть за всіх президентів та тво президентів «Енергоатома».

Наполегливість «Наших грошей» у повторному спотворенні інформації про співробітництво НАЕК «Енергоатом» із НВО «Імпульс» дає підстави вважати, що обидві публікації були замовні. Причому замовником таких публікації можуть бути особи, не зацікавлені у політиці зменшення залежності української атомної галузі від російських контрагентів шляхом імпортозаміщення.

Нагадаємо, за що йде мова. Остання наша новина по цій темі називалась «Енергоатом» віддає улюбленому «Імпульсу» з віргінськими власниками чергові чверть мільярда».

Офіційно заявляємо, фірма «Імпульс» не входить до числа наших улюблених героїв публікацій. Ми фіксуємо її здобутки виключно через обсяги замовлень з боку «Енергоатому» – 2,40 млрд грн. за останні шість років.

Разом з тим, ми завжди нагадуємо про власників «Імпульсу» з наступної причини. У цього підприємства завжди купують щось складне і електронне. Такого обладнання не нагуглиш, щоб порівняти ціну. Наприклад, «апаратура контролю нейтронного потоку АКНП-ІФ АПЗ-СКП», придбана «Енергоатомом» у сєвєродонецьких за 40,92 млн грн. – це не беруші і фартух. Тому залишається вірити лише у справжню конкуренцію на торгах, які і дозволяє говорити про незавищені ціни.

Однак про всяк випадок тримаємо у голові те, що ніхто в Україні насправді не знає справжнього власника «Імпульсу». Формально основним акціонером є кіпрська фірма «ІД&С (Індастріал Дівайсіз & Сістемз) Лімітед», власником якої є оффшор «InsatCorporation» з Віргінських островів, де вміють зберігати таємниці.

Тому ми просто у наших новинах нагадуємо про очевидну непрозорість одного з основних підрядників «Енергоатому» – одного з флагманів української економіки.

Якщо це комусь у прес-центрі «Енергоатому» здається спотворенням інформації – нехай. Однак варто акцентувати увагу на висновку, до якого прийшли у атомному прес-центрі.

Там, начитавшись наших публікацій про «Імпульс», дійшли до висновку, вони «були замовні».

«Причому замовником таких публікації можуть бути особи, не зацікавлені у політиці зменшення залежності української атомної галузі від російських контрагентів шляхом імпортозаміщення».

У цьому зв’язку нагадаємо усім нашим читачам наступне – цей натяк «Енергоатому» на те, що ми працюємо на росіян, є лише другим за всю історію «Наших Грошей». Першим був голова «Нафтогазу України» Юрій Бойко, який вважав, що зроблене авторами «Наших Грошей» викриття афери з «вишками Бойко» є нічим іншим як підрив національної безпеки на користь росіян. Мовляв, лише їм вигідно критикувати рішучі кроки «Нафтогазу» до здобуття енергонезалежності від Росії.

Ну, що тут можна сказати. Якщо тендери «Енергоатому» стануть з великою кількістю учасників і з невеликою маржею – можете записати нас навіть до китайців.