Війна з Росією. Бої вже на вулиці Банковій (ДОКУМЕНТ)

Очищення, яке мав принести Майдан, так і не сталося. Незважаючи на зміну влади у вищих ешелонах продовжують на відмінно працювати старі, апробовані схеми за участю судів, правоохоронців під прикриттям влади.

Прямо посеред Києва російська компанія, за мовчазної згоди нинішнього керівництва країни та міста, намагається відібрати будівлю у Спілки письменників України. Ця історія тягнеться вже не один рік поспіль. Але зараз вона набула, мабуть, найбільшої гостроти. Частину відомого будинку – архітектурної пам’ятки – вже перепродають черговій фірмі, яку ініціатори захоплення хочуть зробити добросовісним набувачем майна.

Письменники звертаються до влади із проханням допомогти зупинити рейдерську атаку та знищення культурної спадщини. Влада їх чи-то не чує, чи-то, як вважають в самій Спілці письменників, «кришує» цю оборудку.

Постановою Кабінету міністрів ще у 1998 році Національній Спілці письменників України у власність була передана споруда по вулиці Банкова, 2. Це колишній особняк Лібермана, що був збудований архітектором Володимиром Ніколаєвим у 1879 році. В радянські часи він був занесений до переліку пам’яток історії та архітектури. Зараз – включений до Держреєстру нерухомих пам’яток України та має статус пам’ятки місцевого значення.

Багато років саме ця споруда була і досі лишається центральним офісом Спілки письменників. Але утримувати її Спілці – неприбутковій організації - завжди було доволі важко. Через складний матеріальний стан керівництво НСПУ було вимушено почати здавати частину приміщень в оренду комерційним структурам. Так, в січні 2010 року Спілка передала ТОВ «Банкова 2» в оренду приміщення площею 390,6 кв. метрів в Будинку письменника (загальна площа якого становить 1931 кв. метрів). Сума за оренду була смішною і зовсім не ринковою. Як розповідав «Главкому» колишній голова НСПУ, нині покійний Віктор Баранов, вона становила 5 доларів за квадратний метр. Та не низька орендна плата для Спілки в майбутньому вилилася у головну біль.

У листопаді того ж року сторони уклали договір про спільну діяльність з реконструкції цієї частини будівлі. Всім відоме спілчанське кафе «Еней» перетворилося на елітний ресторан «Сад». У ході реконструкції фірма ще звела прибудову і літній майданчик кафе на 50 місць, збільшивши площу орендованого об’єкту до 537,1 кв. метрів. І - подала позов до Господарського суду Києва про визнання права власності на об’єкт оренди – як виявилося, згідно укладеного документу, фірма, що реконструює приміщення за свої кошти, у результаті отримує 50% площі об’єкту інвестування.

Але реконструкція і відчуження ішли, стверджують сьогодні у Спілці, незаконним шляхом.

Зупинимось лише на деяких моментах.

Перший. В НСПУ заявляють про підробку документів.

Право підпису в часи укладання обох договорів мав тодішній секретар Спілки Анатолій Крим. «Він вів господарські питання, - розповів «Главкому» народний депутат Володимир Яворівський, який якраз очолював Спілку на момент укладання цих документів. – Він знайшов тоді орендарів, вони підписали першу угоду, нам регулярно поступали гроші». Вже потім – коли розгорівся скандал із відчуженням - Яворівський, за його словами, питався у Крима, що саме той таке підписав вдруге. «Та він подивився на документи, що були представлені у суді, і сказав, що нічого з того не підписував. Він просив надати оригінал договору, але оригіналу немає, його не надали», - пригадав у розмові народний депутат.

Другий. Власне, перепланування (добудову) орендарі також здійснили самовільно, змінивши цим архітектурну форму будівлі, що є архітектурною пам’яткою.

Фірма не погодила належним чином ні з НСПУ, ні з відповідними органами план реконструкції приміщення. «Вони за законодавством мали отримати погодження в Головному управління охорони культурної спадщини КМДА, - розповідає «Главкому» юрист Спілки Володимир Кононенко. – Їм там відмовили. Тоді вони звернулися до тодішнього заступника міністра культури Олександри Губіної. І от вона їм підписала погодження проектної документації. Але ж Управління культурної спадщини підпорядковано КМДА, а не Міністерству культури».

Добудова ще й здійснювалася без рішення міськради про виділення земельної ділянки. І до того ж була розміщена над каналізаційними люками та бомбосховищем. А літній майданчик ресторану примикав безпосередньо до двору та спортивного майданчика 94 школи.

Третій. Відповідно до ст.18 закону «Про охорону культурної спадщини» об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. В даному випадку – це знов таки Головне управління культурної спадщини виконавчого органу (КМДА), яке такого погодження не давало.

Та й статутом НСПУ передбачено, що відчужено майно може бути лише за рішенням з’їзду НСПУ. «Статут забороняє відчужувати велике майно, то тільки з’їзд може це питання вирішувати. Цього аргументу для нормального суду мало б бути достатньо», - зазначив Володимир Яворівський. Але, як склалося, з нормальними судами в нашій країні проблема.

НСПУ вперше звернулась до Господарського суду Києва ще під керівництвом Баранова. Із позовами про визнання двох договорів із ТОВ «Банкова 2», а також права власності цієї фірми недійсними. Вимагали представники Спілки також звільнення самовільно занятої земельної ділянки. Спочатку ситуація складалася на користь НСПУ.

Справи розглядалися в Господарському суді Києва протягом 2012-2013 років. В грудні 2013-го були винесені рішення на користь держави та НСПУ. Договір оренди був визнаний недійсним – бо сторонами не було отримано погодження з Головним управління культурної спадщини виконавчого органу (КМДА). Легітимність договору про спільну діяльність отримала той же «вердикт» – бо законом заборонено проведення реконструкції пам’яток культурної спадщини, а для реставрації не було виготовлено належного проекту та не було його узгоджено з тим же управлінням та НСПУ. В праві власності ТОВ «Банкова 2» на реконструйовану частину пам’ятки та добудову судом було також відмовлено.

Та протягом лютого-квітня 2014 року ці рішення судів першої інстанції були скасовані Київським апеляційним господарським судом Києва. І за фірмою «Банкова 2» було визнано право на частину реконструйованої пам’ятки та прибудову. Цим фірма отримала необхідні документи для реєстрації права власності.

І колишній голова спілки Віктор Баранов, і нинішній т. в.о. голови НСПУ Олександр Божко – неодноразово зверталися із листами до КМДА і міського голови Віталія Кличка особисто (за словами юриста Спілки Володимира Кононенко, той якось навіть особисто пообіцяв розібратися в ситуації), і до президента, і до Мінкульту, і голови відомства Євгена Ніщука, і до МВС, і до прокуратури. Але марно. Майже усюди спілчани отримували «відписки».

«Механіка проста, - розповідає «Главкому» Олександр Божко. – Вони спускають все на нижчий рівень, скажімо,на дільничного. Той приходить, дивиться на все, розводить руками і каже: це не від нас залежить. Представники інших структур кажуть те саме». Пару тижнів тому в.о. голови НСПУ був на зустрічі із чиновниками з КМДА – представниками управління землеустрою, управління охорони культурної спадщини, які, в першу чергу, мали б стежити за дотриманням закону в столиці. Але реакції – нуль. «Заступник Кличка з гуманітарних питань Ганна Старостенко, по-суті, проігнорувала наші звернення, хоч як я ми просили її звернути увагу на кричущу ситуацію, але так ніхто і не прийшов з КМДА, і не подивився, що у нас коїться, ніхто не провів перевірку», - розповідає він. Найбільше, що вражає спілчан сьогодні – це байдужість нової влади. «Ми сподівалися, що після Майдану буде очищення цих структур. Бачимо, що ні, - виносить свій вердикт Божко. - Прийшли ті самі – навіть гірші, бо маскуються під «своїх». Гірко на все це дивитися».

Залучені до судових засідань НСПУ в якості третьої сторони Мінкульт та Управління охорони культурної спадщини КМДА там теж так і не з’являлися. Прокуратура Печерського району Києва у квітні цього року відкрила кримінальне провадження та розпочала досудове розслідування. Але, як стверджують у Спілці, досі не проводила ніяких слідчих.

Спілка подала касаційні скарги на рішення апеляційної інстанції до Вищого господарського суду України. І ним вже навіть був накладений арешт на майно ТОВ «Банкова 2». Справу ж було спрямовано на повторний розгляд до суду першої інстанції. Але не так склалося, як гадалося.

Зі спробами відібрати саме цю будівлю Спілка письменників України стикалася вже неодноразово. Приміщення на Банковій в центрі Києва багатьом здавалося «ласим шматочком». В 2003 році на нього претендував Віктор Медведчук – тоді у нього, за чутками, виникла ідея розмістити тут Фонд Кучмі. Цікавився ще в часи свого депутатства будівлею і Віктор Янукович. «До мене, ще коли я був головою Спілки, підходив якось Янукович так із натяком: там же у вас є такий от будинок на Банковій 2. Він собі хотів його відхопити, - розповів в розмові з «Главкомом» Володимир Яворівський. - Я йому сказав: Вікторе Федоровичу, ну про що ви говорите? Цей будинок можна відчужити лише рішенням з’їзду. Ніхто інший – ні рада, ні секретарі, ні голова - не мають права. А з’їзд ніколи такого не прийме, бо це символ НСПУ вже багатьох поколінь і таке інше. І він від мене відчепився».

Та, здається, цього разу спроби захопити легендарний будинок виявились значно серйознішими.

Засновником ТОВ «Банкова 2» (100% статутного капіталу) є компанія «Оранжері Холдінгс С.А.», зареєстрована за адресою: Люксембург РЮ Габріель Липпман Л-1943. Фактичним власником, за цієї компанії громадянин РФ Кузьмичов Олексій Вікторович – один з контролюючих акціонерів-засновників інвестиційного консорціуму «Альфа Груп» (Росія). Володимир Яворівський пов’язує цю компанію і продуману нею оборудку також і з деякими українськими політичними діячами. «Я довідався, хто за цим стоїть. Це один з народних депутатів з «Удару». Прізвище не буду називати. І за цим стоїть Льовочкін. Вони, власне, просто піймали керівництво Спілки на певній некомпетентності. Це просто авантюра», - визнав він в коментарі «Главкому». «Доля цього приміщення, схоже, вирішується у верхах», - зазначив Олександр Божко.

За коментарем з приводу цієї ситуації «Главком» звернувся до відомого захисника столичної культурної спадщини нардепа Олександра Бригинця. Політик йде на дострокові парламентські вибори у складі списку Блоку Порошенко, до якого приєднався і «Удар». Але Бригинець, як сам зазначив, «не в курсі». «Знаю, що проблема із відбиранням будівлі є, колись – рік тому, може – я і відповідне звернення писав. Але більш нових речей не знаю – бо останні кілька місяців поза Києвом і трошки відстав від цієї теми», - говорить депутат.

Незважаючи на необхідність погодження дій із НСПУ як із співвласниками та на рішення Вищого господарського суду, ТОВ «Банкова 2» 6 серпня 2014 року продало арештоване майно. Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Інесою Тверською був посвідчений договір купівлі-продажу між ТОВ «Банкова 2» і ТОВ «ВОК ОРІЄНТАЛ» частини будівлі по вул. Банкова 2. Ринкова вартість склала 6 мільйонів 600 гривень.

ТОВ «ВОК ОРІЄНТАЛ», в свою чергу, без участі НСПУ в Господарському суді Києва вже отримав рішення про виділення в натурі частки майна.

З цим рішенням історія, до речі, вийшла не менш цікава, ніж уся оборудка загалом.

Позовну заяву від ТОВ «ВОК ОРІЄНТАЛ» про виділ у натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, Спілка письменників України отримала 3 вересня цього року.

При цьому, суддя Господарського суду Лиськов М.О. цю позовну заяву розглянув 1 вересня. І тоді ж прийняв ухвалу про порушення провадження у справі і постановив викликати на засідання відповідача – НСПУ – на 11 вересня. От тільки Спілка отримала відповідного листа на чотири дні пізніше за початок розгляду справи – 15 вересня.

І Господарський суд, незважаючи на те, що відповідач (цілком очікувано) «не з’явився», виніс своє рішення, яке НСПУ просто отримала 18 вересня. При цьому компанія «ВОК ОРІЄНТАЛ» хоче стягнути з НСПУ судовий збір у розмірі в 73 тисячі 80 гривень.

«Вони отримали повне право власності тепер на половину, отриманого ранішев аренду майна, - зазначив в коментарі «Главкому» юрист НСПУ Володимир Кононенко. – Для чого це робиться? Щоб можна було зробити нове свідоцтво права власності. Його вже не можна буде оскаржити – вони вже виглядатимуть як добросовісні набувачі. Наступні документи вже будуть дійсними. Не можна оскаржувати ці рішення, поки не будуть оскаржені попередні». В Спілці допускають, що ця частка майна буде ще перепродана неодноразово. І з кожним днем повернути її назад у власність НСПУ буде все важче.