Крим - це Україна? Питання до влади

На тлі бравих політичних декларацій, що Крим - це Україна, наприкінці парламентської кампанії якось непомітно набув чинності Закон України від 12 серпня 2014 року «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Цим рішенням створюється ВЕЗ «Крим», де запроваджується особливий правовий режим економічної діяльності, а, фактично, кримському бізнесу та бізнесу материкової України надається право взаємодіяти у стандартному зовнішньоекономічному режимі з низкою обмежень.

У розвиток відповідної ініціативи, 3 листопада було опубліковано постанову НБУ №699 «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим». Рішення прирівнює фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих та/чи постійно проживаючих на території ВЕЗ «Крим» до нерезидентів з усіма відповідними наслідками для кримчан.

У постанові, по-перше, зазначається, що договори, укладені суб’єктами Криму з резидентами материкової України вважатимуться зовнішньоекономічними, а грошові перекази та платежі, здійснюватимуться (як у гривні, так і в іноземній валюті), за нормами, передбаченими для переказів коштів за межі України.

По-друге, українські резиденти можуть виконувати гривневі або валютні платежі до Криму тільки для оплати своїх зобов'язань, пов'язаних з розташованим на півострові майном (крім цінних паперів). Причому акцентується, що майно має бути придбане ще до набуття чинності вищезазначеного закону, тобто до 27 вересня 2014 року. Оплата зобов'язань здійснюється банками при наданні документів, які підтверджують наявність підстав для сплати.

Третій пункт стосується виконання зобов'язань за кредитними договорами. Погашати кредити, взяті в українських банках, так само, як і рахунки за операції з нерухомістю, кримчани можуть через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях.

Також, постанова забороняє переміщення готівкових російських рублів через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», за винятком їх переміщення фізичними особами в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 гривень, за умови усного декларування посадовій особі митниці.

Критики цих документів одразу ж зазначили, що такі неоднозначні законодавчі рішення є ледь не визнанням анексії. А як іще можна розцінити запровадження зовнішньоекономічних правил у стосунках з одним з регіонів? І, головне, як розуміти дії держави, яка позбавляє власних громадян, що живуть на її території, елементарних прав?

Тетяна Рихтун, керівник медіа-центру «IPC Севастополь» розшифровує, що ж насправді означає слово «нерезидент» для осіб, що вимушено переселились з Криму: «Постанова робить їх людьми іншого сорту. З одного боку держава декларує, що Крим - це Україна і тому вона захищає громадян, які там, і громадян, які вимушені були переселитися в силу анексії Криму, особистих переслідувань та інших причин. Проте, з іншого боку, вона зробила всіх нерезидентами, тобто людям значно ускладнили життя одним розчерком пера. Причому це було зроблено не розбираючись. Тобто, не враховуючи того, що є люди що нещодавно переїхали, а є й ті хто вже адаптувались тут та працюють згідно з українським законодавством».

Зробимо історичний відступ, та розглянемо, як розвивалась дана ситуація, в якій Україна, фактично порушуючи резолюцію Генасамблеї ООН від 17 березня 2014 року, де міститься заклик до всіх держав, міжнародних організацій і спеціалізованих установ «утриматися від будь-яких дій або кроків, які можна було б витлумачити як визнання зміненого статусу Криму», сама першою погодилась з статусом півострова, як російської території.

Після подій 16 березня, коли було проведено нелегітимний референдум та самопроголошена влада Криму заявила про входження автономії у склад Російської Федерації, 7 травня Національний банк України заборонив українським банкам працювати в Криму до закінчення періоду окупації. З 24 липня для Криму, Луганській та Донецькій областях, було введено надзвичайний режим роботи банківської системи. Через два місяці після цього, 27-го вересня, набув чинності вищезазначений закон про створення зони вільної економічної торгівлі, що власне і визначив особливості економічної діяльності в Криму та Севастополі.

Володимир Ляшенко, виконавчий директор громадського об’єднання «Союз вимушених переселенців» зазначає, що НБУ послідовний у своїй політиці і тенденція «нерозуміння» проблем, спричинених такими рішенням, тягнеться ще з часів, коли посаду голови Національного банку України займав Степан Кубів. До того ж, постанова НБУ фактично суперечить двом попередньо прийнятим законам: «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Також, Ляшенко, зазначає, що, на жаль, «НБУ ще раз продемонстрував, що він не є регулятором сучасної ситуації, а є інструментом тиску. В черговий раз, він показав, що не розуміє того, що відбувається в Україні, та того, що відбувається з особами, змушеними стати переселенцями». Ляшенко відверто критикує постанову №699 та вважає її написаною «або дилетантами, або злочинцями».

Питанням проте залишається те, на кого насправді вплинуть ці нововведення?

Окрім найочевидніших наслідків, на кшталт того, що особи, що забажають продати своє житло, та, покинувши все, переїхати на материкову Україну, не зможуть навіть вивезти «стартовий капітал» для зміни місця проживання, або того, що, заробленими в Криму коштами, людина не зможе скористуватись, адже вона не зможе їх поміняти, трапляються і зовсім по-злому іронічні випадки.

Про один з них розповідає Володимир Ляшенко. Батьки одного з загиблих в Криму хлопців, кримських татар, звернулись за допомогою. Адже, їх сина було нагороджено Орденом Героїв Небесної Сотні. Проте, приїхавши з Криму, для оформлення документів на отримання виплат, не змогли цього зробити, саме через дію постанови №699, що робить їх нерезидентами. Коментувати цю ситуацію видається зайвим.

Наслідки для бізнесу та громадських організацій також проявились одразу. Для більшої наочності, покажемо приклад того, що відбувалось з медіа-центром «IPC Севастополь».

Тетяна Рихтун, пояснює, що «організація вже давно перевела свій рахунок у київський банк, обслуговується у визначеному відділенні банку. Тобто вона повністю існує у правовому полі України. Проект, що виконується, успішно працює та протягом півроку кошти від донорів надходили на рахунок. Проте зараз працівники залишились без заробітної плати, тому, що останній транш не зміг пройти через постанову НБУ. Таким чином, зараз ми мусимо перереєструвати організацію на Київ, але це теж не так просто зробити. Через те, що, за наказом Міністерства юстиції, наші документи були передані у Херсон. Відповідно я маю зараз їхати в Херсон та робити перереєстрацію, потім робити перереєстрацію в Києві і лише після цього люди, можливо, отримують заробітну платню».

З подібними проблемами стикаються фактично всі організації, зареєстровані в Криму. Адже для того, щоб продовжити своє існування організація, по-перше, мати місце, де б можна було б перереєструвати організацію (на материковій Україні), по-друге, є необхідність їхати до Миколаївської чи Херсонської області (так було визначено державним реєстром України процедуру проведення змін в будь-яких організаціях та ФОП з Криму), і, по-третє, це додатковий час, як мінімум два тижні, щоб вирішити проблему.

Кримчани, які бажають користуватися послугами банківської системи стикнулися з тим, що вони, так само як і організації, не мають доступу до власних грошей, або не можуть відкрити банківський рахунок. «Нерезидент» кожного разу звучить так, ніби людині відмовляють в громадянстві України. І, хоча постанова НБУ стосується лише банківської системи, існують випадки, коли робітнику з кримською реєстрацією натякають, що його скоро попросять з роботи, як нерезидента «від гріха подалі».

Але кримчани не збираються миритися з таким відвертим знущання з боку держави. Активісти «Євромайдан-Крим» вже звернулися до нової коаліції щодо необхідності скасування такого закону, а громадська організація «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» подала позов до суду на Постанову НБУ №699. В цій ініціативі організацію підтримали і інші правозахисні організації Криму. Про це стало відомо безпосередньо від «дійових осіб» процесу, від Андрія Щекуна, голови кримського центру ділового та культурного співробітництва "Український дім». Справу ще не розглядали, а отже є надія, що влада скористається цим шансом зробити роботу над помилками.

Разом з цим, можна зробити висновок, що описана ситуація є результатом відсутності у влади чіткого бачення державної політики щодо Криму. І це призводить як до нехтування правами громадян, так і до нерозуміння дій України на міжнародному рівні. Хотілося би вірити, що президентське гасло «Жити по-новому» означає жити у повазі та у зрозумілому правовому полі, а не у ситуації, коли одна рука не знає, що робить інша. І що Майдан навчив чиновників, що ігнорування громадян та неповага до їх прав може призвести до плачевних наслідків.