Чому б нам не зробити це з українцями?
Експромт Путіна – об’єднати «Газпром» і «Нафтогаз» – у Києві сприйняли як небезпечний жарт
А Путін – не жартує! Злиття російської та української газових компаній в одну насторожило опозицію в Україні. Хоча така пропозиція лунала вже давно – і саме від української сторони, пише Андрій Капустін у російському виданні «Новая газета».
Чому і українська влада, й українська опозиція назвали пропозицію Владіміра Путіна злити воєдино «Газпром» і НАК «Нафтобаз» експромтом і жартом, невідомо. Просто російський прем’єр, ідучи на логікою бліц-відновлення українсько-російських відносин, перейшов до наступного етапу. А точніше, повернувся до того, що було перервано трохи більше ніж три роки тому. Тобто проекту з обміну активами між «Газпромом» і «Нафтогазом». Ініціатором цього задуму виступив тоді український уряд, на чолі якого на той час перебував Віктор Янукович.
«Не хочу інтригувати, – заявив Владімір Путін у лютому 2007 року, – але пропозиція українських друзів, як це часто буває, має революційний характер. Йдеться про об’єднання активів, і українські партнери хотіли б не тільки створити газотранспортний консорціум, але й увійти у видобувні активи на території Росії. Ми цього, як правило, не робимо, але якщо ми пішли на це у вибудовуванні відносин із нашими європейськими партнерами, скажімо, з німецькою компанією BASF, зараз, думаю, остаточно довирішуємо з E.On, ми в принципі домовилися про це з італійською компанією Eni – чому ж нам із українцями цього не зробити? Ми повинні подумати. Але інтерес є. Експерти уряду й президентських структур шукають найбільш оптимальний для українських партнерів підхід до реалізації цієї ідеї».
Щоправда, на той час українсько-російський бартер не відбувся. У Києві йшлося до дочасних парламентських виборів. І Юлія Тимошенко, яка перебувала в опозиції, досить оперативно зуміла провести через Верховну Раду закон «Про газопровідний транспорт», який узяв під державну опіку як газове, так і навкологазове господарство країни. До закону була внесена норма про заборону на реорганізацію (злиття, приєднання, створення СП, розділення, виділення, перетворення з передачею майна чи в інший спосіб, передбачений законодавством), а також відчуження, передачу в концесію, оренду, лізинг, заставу чи приватизацію власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств.
Закон був доповнений і положенням, що забороняло проголошення підприємств магістрального трубопровідного транспорту і НАК «Нафтогаз України» банкрутами та їхню ліквідацію за законодавством про банкрутство.
При цьому була не тільки закрита тема обміну активами, але й закладена перша міна під компанію-посередника «РосУкрЕнерго». Що у підсумку завершилося повним її виведенням з українсько-російського газового ринку, причому за обопільною згодою сторін.
Окрім цього «революційна пропозиція українських друзів» дала змогу Юлії Тимошенко зміцнити свої піар-позиції, що допомогло після парламентських виборів перемогти у боротьбі за прем’єрське крісло.
Однак після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича ситуація кардинально змінилася. Зазнавши поразки, Юлія Тимошенко не змогла втримати удар і швидко провести перегрупування своїх сил. За два місяці вона не тільки не змогла закріпити за собою посаду лідера опозиції, але й продовжує зазнавати відчутних втрат. Складність ситуації полягає і в тому, що сама Тимошенко не є депутатом парламенту. І в тому, що з її фракції продовжується масове дезертирство до провладних лав. І в тому, що колишні союзники по «помаранчевому» табору теж заявили про свої претензії на опозиційне лідерство.
У підсумку першим великим провалом дезорганізованих противників Януковича після виборів стала ратифікація Верховною Радою договору про подовження терміну перебування ЧФ РФ у Севастополі.
Зрозуміло, що Ющенко, Тимошенко та іже з ними намагаються витиснути максимум зі «здавання інтересів батьківщини». Але поки безуспішно. Населення, якому пообіцяли підняти мінімальні зарплати та пенсії у поєднанні з розповідями про низькі ціни на газ, на заклики опозиції реагують украй слабко. Не допомагають навіть тернопільські інсталяції на кшталт насаджування на кіл ляльок Януковича. Але одна річ – буйні дебати щодо долі військово-морського секонд-хенду в Севастопольській бухті. І зовсім інша – реальне вторгнення Росії в управління головним національним набутком – газовою трубою. Та ще й із перспективою для України втрати контролю за власним газовим господарством. Що, окрім іншого, може торкнутися і реальних бізнес-інтересів низки ФПГ. Причому не тільки з табору Тимошенко, але і з провладної команди, де триває жорстка боротьба за сфери впливу та контролю між групами прем’єр-міністра Азарова, першого віце-прем’єра Клюєва та найбагатшої людини країни Ріната Ахметова.
Це, вочевидь, розуміє і сам Янукович. До того ж Янукович не може не розуміти, що друга пробіжка по граблях «зради батьківщини» може загрожувати початком реального процесу об’єднання опозиції. Що, своєю чергою, може внести серйозні корективи до цементування вертикалі влади та спровокувати різноманітні форс-мажори: від дострокових виборів до виходу людей на вулиці.
В усякому разі, головний тлумач слів та дій президента України – заступник глави президентської адміністрації Ганна Герман, на відміну від оцінки газово-флотських торгів чи пакету пропозицій зі спільних проектів у сфері атомної енергетики та літакобудування, особливого ентузіазму щодо об’єднувальної угоди «Газпром – Нафтобаз» не виявила. Коментуючи слова Путіна, якого вона чомусь уперто йменувала президентом, Ганна Герман сказала: «Ну, знаєте, російський президент висловлює багато несподіваних ідей. Їх можна по-різному сприймати, можна дивуватися, можна обговорювати. Це треба робити лише з точки зору українських національних інтересів... Якщо Україні це буде цікаво й вигідно, то можна про це продовжувати розмову, якщо ні... Ця ідея повинна зависнути у повітрі».
Про те, що ідею свого часу висунув Янукович, як і три роки тому, воліли не згадувати.
Тож можна припустити, що якщо навіть Янукович і внесе до парламенту проект зміни до закону «Про газотранспортну систему України», то позитивне голосування може справді «зависнути у повітрі». У найкращих традиціях українського парламентаризму. Можливо, з новим метанням яєць і димовими шашками.
Андрій Капустін, Новая газета (Росія)
Оригiнал матерiалу: