Геннадій Рябцев: Енергетична блокада Криму технічно неможлива

«Ціна газу, або Як ми будемо зимувати». Цей серіал триває в Україні не перше десятиліття. Тяжкі переговори, залякування зі сторони північного сусіда, обіцянки, що Україна замерзне. Для гостроти сюжету - шантаж і приправа для європейських споживачів під назвою «Украина тырит газ».

25 вересня в Брюсселі була відзнята чергова серія цього «мила». Переговори з країною, яка скинула маску партнера і виявилась агресором, завершились парафування зимового пакету газової угоди.

Дати оцінку цим домовленостям та дізнатись про перспективи опалювального сезону і можливість енергетичної блокади Криму, прес-центр «Главкома» запросив директора спеціальних програм науково-технічного центру «Психея» Геннадія Рябцева.

Опалювальний сезон стартує за декілька тижнів. Тож з чим ми в нього вступаємо?

Вступаємо з великою невизначеністю стосовно запасів не лише газу, а й вугілля. Невизначеність ця полягає в тому, що та нестача енергоносіїв, про яку попереджало експертне середовище, Європейська комісія, група, яка розробляла план дій під час осінньо-зимового опалювального сезону, не зменшилась. І той зимовий пакет газової угоди, який немов би було підписано декілька днів тому, не є тим спасінням, яке може допомогти Україні пережити цю зиму. Звісно, не можна драматизувати ситуацію. Україна переживе зиму, як і переживала в 90-х роках, проте ми всі відчуємо дефіцит.

Цей зимовий пакет газової угоди було тільки парафовано, тобто підписано політичну частину між міністрами енергетики України та Росії. Технічну угоду, наскільки мені відомо, на сьогодні не підписано. Тобто про ті 2 мільярди кубометрів газу домовилися лише політики. «Нафтогаз» і «Газпром» зі свого боку були не готові в той же день підписати відповідну угоду: і про ціну в 232 долари за тис. куб на IV квартал, і про обсяги в два мільярди кубометрів газу. Чому не було підписано? Мені дивно. Адже можна було б підготувати всі технічні умови, доповнення до контракту 2009 року, щоб все зробити одночасно разом із підписанням політичної частини угоди. Окрім того головна проблема «Нафтогазу» так і залишається невирішеною. Це – дефіцит коштів. Відповідно до висновків міжнародних експертів, які були оприлюдненні в плані підготовки до опалювального сезону Україні не вистачало близько 2 мільярдів доларів для того, щоб закупити газ, якого не вистачає. Станом на сьогодні близько 500 млн євро має надати Європа у вигляді кредитів, також близько 500 мільйонів буде надано державними банками «Нафтогазу», а решта суми поки що зависає у повітрі. Адже інших джерел надходження, окрім кредитування, «Нафтогаз» зараз не може запропонувати.

Скільки нам потрібно газу, щоб нормально пережити зиму, враховуючи, що частина Донбасу окупована, а підприємства скоротили виробництво?

Зараз кажуть про те, що Україна скоротила споживання газу орієнтовно на 20%. І це подається як результат заходів з енергозбереження. На жаль, в цих 20% левова частка припадає на скорочення обсягів промислового виробництва. Достатньо подивитися на скільки скоротилися обсяги виробництва мінеральних добрив, для яких газ є сировиною. Достатньо подивитися на скільки скоротилися обсяги виробництва металу та металопродукції, щоб переконатися у тому, що майже ніяких заходів з енергозбереження не було реалізовано.

Підвищити енергоефективність можна не тільки вкладаючи гроші у нове обладнання, а й проведенням енергетичного аудиту, щоб визначити больові точки, де енергія і паливо витрачаються найменш ефективно. Для цього потрібні ресурси у вигляді чиновників, у вигляді експертів, у вигляді орендованого обладнання. В Україні такі заходи вважаються не потрібними. За нормальних умов, якщо ми хочемо пройти опалювальний сезон без збоїв, без віялових відключень, без зменшення нормативної температури, Україна потребувала б 23 мільярди кубометрів газу. Зрозуміло, що зараз відбулося скорочення споживання газу на 20%. В сховищах, за офіційними даними, зараз перебуває близько 16 мільярдів кубометрів газу, з яких близько 2 мільярдів НАК «Нафтогаз» не належать, і близько 5 мільярдів – буферний газ, який відкачати навряд чи вдасться. Закупити російський газ можемо тільки 2 мільярди, можливо, ще в наступному кварталі закупимо на 2 мільярди. За рахунок власного видобутку можна забезпечити не більше 10-12 мільярдів кубометрів газу. І знову ж таки не весь газ власного видобутку належить «Нафтогазу». З огляду на це ми отримуємо щонайменше від 4 до 6 мільярдів кубометрів газу, яких нам буде не вистачати.

Але ж дефіцит палива ми переживали і в минулі роки?

В минулих роках нестача газу була компенсована надлишком енергетичного вугілля. Зараз така ситуація, що ми маємо його дефіцит, а не надлишок. Насамперед мова про антрацитову групу. Угоди про постачання цього енергоносія досі не підписано. Маємо лише декларації про наміри. Якщо хтось думає, що протягом осінньо-зимового періоду українські порти зможуть перевалити і завантажити у вагони «Укрзалізниці» 5 мільйонів тонн вугілля, то вони видають бажане за дійсне. Потужності українських портів вистачає лише на 400 тисяч тонн вугілля в місяць. І то не факт, тому що постає проблема з Укрзалізницею, яка може транспортувати таку кількість лише на папері. Отже, ми маємо дефіцит газу, дефіцит вугілля, і як наслідок ми матимемо дефіцит електричної енергії у вигляді 5 ГВт електроенергії на добу. Можна частково компенсувати цю нестачу потужностями атомних електростанцій, можна щось зробити для того, щоб компенсувати цю нестачу за рахунок альтернативних джерел палива, але повністю позбутися цього дефіциту найближчим часом не вдасться. Скоріше за все Україні вдасться пережити зиму, проте буде зменшено нормативну температуру до 16-18 градусів у приміщеннях, буде встановлено ліміти на всі види палива і енергії, які будуть розподілятися на місцях в ручному режимі, будуть запроваджені віялові відключення непріоритетних з точки зору енергетичних компаній-монополістів споживачів у пікові, тобто вранці і ввечері, періоди споживання електроенергії, буде збільшено кількість днів зимових канікул у всіх навчальних закладах. Всі ці наслідки нас очікують, навіть якщо зима буде теплою.

Чому чиновники враховують у свої звіти буферний газ, про який ви згадали, адже його не можна використати?

Буферний газ, про який на прес-конференції міністр енергетики та вугільної промисловості сказав, що його можна відкачати, на жаль, можна відкачати тільки на прес-конференції цього міністра. Будова підземних газових сховищ така, що цей газ відкачати, звичайно, можна, але в наступному році не можна буде відновити відповідні обсяги. Я поясню, що собою являє підземне газове сховище. Це не металевий резервуар або якийсь інший резервуар. Це печери, власне кажучи, пустоти, в яких раніше були родовища газу або це просто карстові утворення. Однак з цих печер весь газ відкачати не можна, бо він розповсюджується по них, і навіть сказати точно скільки там газу достатньо важко, тому що загальний обсяг цих газових сховищ має тенденцію до змін протягом певного періоду часу. Визначити скільки там газу можна лише за тиском, але це достатньо позірний спосіб. Тому гарантувати, що там у нас 16 мільярдів кубометрів газу, на жаль, зараз не можна. Також не можна гарантувати, що нам щось вдасться я закупити за реверсом, адже великого реверсу до цих пір немає. Існують надлишки газу, які закуповуються європейськими компаніями і потім перепродаються українській стороні. Проте передоплати за це українська сторона не гарантує через дефіцит коштів. Зрозуміло, що європейці також не хочуть витрачати зайві кошти, щоб закупити надлишок газу, який зберігати їм, до речі, ніде.

Іншими словами у нас ситуація після парафування угоди покращилася, бо все ж таки в нас газ російський буде, якщо «Нафтогаз» за нього заплатить. Однак вона далека від оптимальної.

Чому не збільшити видобуток «Укргазвидобуванню»?

Ідея хороша, але для реалізації відповідної програми потрібні роки і мільярдні вкладення в розвиток вітчизняного видобутку. Збільшити видобуток «Укргазвидобування» сьогодні не в змозі. Дійсно, собівартість видобутку невелика. Проте в собівартість можна не закладати нічого: інвестиційну складову і затрати на експлуатацію свердловин викинути, зарплати працівникам понизити до мінімальних, розвідку не проводити, нові родовища не освоювати, тобто робити все те, що ми робимо останні 20 років. Тому собівартість газу і маленька у нас. Бо ми не розвиваємо нічого. Звичайно, можна казати, що «Укргазвидобування» може збільшити видобуток, тоді виникає питання, а навіщо було підвищувати рентну плату за видобуток вуглеводнів. При чому підвищити до такого рівня, що всі іноземні інвестори повтікали. І зараз Міністерство енергетики і вугільної промисловості собі в заслугу ставить наміри зі зменшення рентної плати до того рівня, який був до того підвищення. Які ж це досягнення? Взагалі, рішення про підвищення рентної плати знищило можливості збільшення видобутку в короткотерміновій перспективі.

Історія про те, що якби населення споживало газ внутрішнього видобутку, то тарифи були б нижчі, має грунт під собою?

В структурі тарифу вартість газу становить 7%. Тобто весь тариф – 100% в ньому лише 7% - це вартість газу. Якщо навіть вартість газу буде встановлено на рівні нуль гривень нуль копійок, це знизить тариф лише на 7 відсотків. Тобто корінь зла зовсім не в дешевому українському газі.

А де ж той корінь?

Усе з’їдають посередники - монополісти, які доносять цей газ до кінцевого споживача. Ось тут і потрібно шукати, де можна зменшити. А собівартість українського газу потрібно підвищувати, шляхом включення в нього всіх затрат, які несуть компанії на розвідку, дослідну промислову експлуатацію та на освоєння родовищ. Лише тоді можна очікувати на якесь збільшення видобутку, років так через 5-7. Україна зараз робить все, щоб знищити компанії, які займаються видобутком українського газу.

«Украина тырит газ». Це гасло знову лунатиме в цьому сезоні?

Україна завжди виконувала взяті на себе транзитні зобов’язання. І за те висловлювання «Украина тырит газ» досі ні президент Путін, ні канцлер Меркель не вибачилися. Оскільки відповідно до спільних висновків двох Рахункових Палат, (Державної Думи та Вреховної Ради) Україна не відкачала жодного кубічного метра газу, який транзитувала. Цей висновок було оприлюднено через рік після заяви про «тырит газ». Однак, заяву Степашина, тодішнього очільника Рахункової Палати РФ, чомусь не пустили в широкий інформаційний світ. І зараз про неї мало хто згадує. Вийшла ситуація як зі срібними ложечкам, вони знайшлися, а осад залишився. Тому до сих пір всі і вважають, що «Украина тырит газ» і щось відкачує з газогонів. Україні не вигідно це робити, оскільки вона тоді втратить підтримку європейських партнерів, які є дуже прагаматичними. Вони підтримують тільки ті країни і компанії, які не шкодять країнам ЄС. Це дуже добре, що ми тоді довели, що транзитуємо усе. І це була проблема «Газпрому»: вони не змогли тоді збільшити обсяги транзиту через недостатні свої потужності .

Ви сказали, що Україну очікує дефіцит електроенергії. Зараз активно шириться думка, що окупований Крим енергетично варто блокувати. Така блокада допоможе уникнути дефіциту електроенергії?

(іронічно усміхається) Для того, щоб перерізати гілку, нам потрібно було б побудувати сполучник, лінію електропередач, яка відрізала б от ту петельку Єдиної енергетичної системи, яка існує в Криму. Наскільки мені відомо відповідного сполучника досі не існує. Отже, буде порушено єдність усієї енергетичної системи України. Окрім того, тут є достатньо великі проблеми, які можуть виникнути з боку Росії. Адже поки що у нас існує так звана Об’єднана енергетична система у тому числі і з країнами СНД, і різноманітні перетоки електричної енергії визначаються в тому числі і в диспетчерських пунктах в Москві. З огляду на це, якщо ми відріжемо електропостачання в Крим, то нас можуть відрізати від Єдиної енергетичної системи країн СНД. тобто ми не зможемо отримувати електричну енергію, яку ми отримували в минулому і позаминулому році в рамках цієї системи. Усім зрозуміло, що попри різноманітні заяви, які лунають і в Києві, і в Москві, до цих пір санкцій з боку Росії до України не було. Ми досі отримуємо і кузбаське вугілля, і електричну енергію з Єдиної енергосистеми, і деякі стратегічні товари, і до останнього транспортне сполучення. Якщо ми будемо відрізати Крим, то слід очкувати зустрічних санкцій. І тут слід подумати і підрахувати, чи збитки від таких дій не будуть перевищувати будь-які інші вигоди.

У парафованому зимовому пакеті газової угоди вказана ціна на газ 232 долари у четвертому кварталі. А реверсний газ зі Словаччини нам обходиться майже в 300 доларів. В чому економічна вигода для України в такому реверсі?

Річ втому, що словацького газу не існує. Існує російський газ, який закуповує словацька компанія. У відповідній угоді, підписаній між двома компаніями словацькою і російським «Газпромом» є параметри закупівель. Словацька компанія закуповує по максимуму, тобто з надлишком. І перепродає його українцям зі своєю націнкою. В залежності від апетитів компанії ми отримуємо ціну від 270 до 300 доларів за тисячу кубів. Бо не може бути газ у словаків дешевший , аніж російський. Виняток може бути тільки тоді, коли газ закуповують у компаній, які самі видобувають газ. На жаль, у нас зараз немає відповідних угод ані з норвезькими, ані з британськими, ані з катарськими, ані з алжирськими, ані з будь-якими іншими компаніями, які можуть постачати в Україну газ дешевше, аніж пропонує «Газпром».

Дехто зауважує, що цей зимовий пакет містить кабальні умови для України?

Кабальна угода була в 2009 році. Точніше дві угоди - про транзит і про постачання газу. Чому? Тому що в формулі відповідній була записана базова вартість російського газу 450 доларів за тисячу кубометрів. Такої ціни газ не мав ніколи. І це був блеф російської сторони, який з’їли українські переговорники. Крім того в цій формулі закладені альтернативні енергоносії, які ніколи Україна не купувала, а саме мазут і газойль, які продаються на узбережжі Північного моря. Тоді як в будь-яких інших контрактах, наприклад, з європейськими країнами немає множника перед дужками у формулі, які автоматично збільшує ціну газу, до того ж в усіх контрактах йде реальна альтернатива, тобто електрична енергія, вугілля, ціна на гуртовому ринку, але немає такої кабали, яка була в цій угоді за 2009 рік. І, на жаль, її побічно визнано справедливою. Оскільки свого часу суд, виправдовуючи колишнього прем’єр-міністра України (Юлію Тимошенко, - «Главком»), фактично це визнав. А сьогодні в України безвихідь. У нас немає грошей, немає інтерконекторів (технічних можливостей для транспортування газу з LNG-терміналів, - «Главком»), які нам обіцяли в минулому році, немає великого реверсу, немає заходів, які дозволили б дійсно позбавити Україну від російської енергетичної залежності. Ще раз повторюся, ми досі закуповуємо кузбаське вугілля, електричну енергію і газ у Росії.