Радіоактивне мовчання. Що приховує влада від українців?

За газовими та элетроблокадними скандалами українські ЗМІ втратили пильність і випустили з уваги ще одну вибухову теми в енергетичній галузі. Мова про зобов’язання, взяті Україною щодо повернення з Росії радіоактивних матеріалів, які відправлялись на переробку в Челябінськ. Час робити це настав ще 2013 року. Україна повинна була забрати назад вивезене до північного сусіда на 20-річне зберігання та переробку відпрацьоване ядерне паливо, вивантажене з двох ядерних енергоблоків ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Але, не створивши належної інфраструктури для прийому назад та зберігання цих смертоносних речових, термін повернення спочатку перенесли на 2016 рік, а тепер знову – на 2018-й.

Якщо нинішня влада не здійснить належних заходів, то й 2018-м роком термін не обмежиться. Адже й досі нічого не робиться для того, щоб збудувати ці сховища, хоча кошти на це державний фонд акумулює, починаючи з 2009 року. Кому вигідна ситуація повної невизначеності й хто лобіює програшний для України сценарій? Детальне висвітлення історії цього питання, сподіваємося, проллє світло на оборудку, обсяги прибутків від якої вимірюються сотнями мільйонів доларів.

-- Що отримує держава?

Державі ця оборудка приносить лише збитки. За пролонговане зберігання в Росії державна компанія «Енергоатом» платить шалені кошти, бо послуги ці занадто дорогі. Водночас росіяни готуються запровадити штрафні санкції, але поки що лише погрожують, адже й самі хочуть «нагріти руки» саме на переробці відпрацьованого палива з України. Відомо, що відпрацьоване паливо протягом експлуатації (паливні збірки завантажують в реактор на 3-4 роки) вигорає лише на 3-5%, а решта 95-97% - це цінні матеріали для виробництва палива для реакторів майбутніх поколінь. Саме для того, щоб вичленити цінні складові, його везуть на переробку в Росію, але остання не збирається повертати ці матеріали назад Україні. Росіяни залишають їх у себе для майбутнього виробництва ядерного палива. Натомість оскловані високоактивні відходи (ВАВ), що створилися після переробки, Росія дійсно намагається повернути в значно більших обсягах, додаючи до них відходи не лише українського походження. Все це намагаються провернути всупереч існуючому законодавству України.

До сказаного варто додати, що такий сценарій розвитку подій підготували не одні лише росіяни, а й свої «наглядачі» галузі. Хто винен, що починаючи з 1993 року вивезення з РАЕС кожної партії ВЯП здійснюється у відповідності до підписаних угод, в яких закладені шкідливі для нашої держави умови?

Хто відповість за створений штучно провальний для України сценарій? Проблема роками приховується від преси та громадськості – жодної вичерпної інформації на цю тему не знайти. Причетні до цієї оборудки структури приховують інформацію, як державну таємницю, хоча законодавство, навпаки, вимагає оприлюднювати ці проблеми. Детальніше про те, що відбувається з відпрацьованим паливом Рівненської АЕС, приводимо нижче.

-- Як попередити завезення в Україну відходів не українського походження?

Джерелом для занепокоєння стала цілком реальна загроза ввезення до нашої держави радіаційного сміття неукраїнського походження, сумарна активність якого в десять разів перевищує радіаційні викиди Чорнобильської катастрофи!

Наскільки реальною є загроза ввезення в Україну цього небезпечного вантажу та яким чином її можна зупинити? Відповідь на це запитання найближчим часом дасть Робоча група, створена з експертів різних міністерств та відомств, за участі інститутів Національної Академії Наук України згідно з наказом Міненерговугілля №612 наприкінці вересня 2015 року.

Згідно з цим наказом, Робоча група підготує рекомендації для компанії «Енергоатом» з метою підписання контракту про повернення з виробничого об’єднання «Маяк» (Челябінська обл., РФ) осклованих високоактивних відходів, а підготує рекомендації для переговорів з визначення власних цінних продуктів переробки відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) реакторів типу ВВЕР-440 Рівненської АЕС. Що за цінні продукти містяться у відпрацьованому паливі та чому з ними виникли непорозуміння, розповімо трохи пізніше.

Чому виникла підозра, що в Україну можуть ввезти чужі радіаційні відходи? Відповідь можна знайти в документі, що визначає процедуру повернення в Україну осклованих високоактивних відходів – це нормативний документ Міністерства палива та енергетики під назвою «Методика розрахунку кількості високоактивних відходів, що повертаються в Україну після технологічного зберігання та переробки партії відпрацьованих тепловиділяючих збірок ВВЕР-440» (наказ №332 від 25 серпня 2010 року).

Підпис на цьому наказі поставив на той момент міністр палива та енергетики Юрій Бойко. Контроль за виконанням покладено на заступника міністра Наталію Шумкову. В розпорядженні «Главкому» є вищезгадані документи, включно з Методикою. Відразу після затвердження Методики, «Енергоатом» почав інтенсивно узгоджувати контракт з росіянами на повернення в Україну високоактивних відходів , але без цінних матеріалів (урану, плутонію та інших ізотопів), що містилися у вивезеному в Росію відпрацьованого палива з Рівненської АЕС.

У вересні 2013 році Наталія Шумкова, вже займаючи посаду виконавчого директора ядерної та радіаційної безпеки НАЕК «Енергоатом», виступаючи на Генеральній Асамблеї МАГАТЕ, заявила, що контракт на ввезення відходів може бути підписаний у вересні 2013 року. Але строки перенесли, адже «Енергоатом» запідозрили у сприянні ввезення в Україну чужих відходів та не зрозумілій втраті цінних ізотопів.

-- Клінч Недашковського та Демчишина

Стосунки ключових фігур у вирішенні питання ввезення в Україну небезпечних відходів, схоже, сьогодні вельми напружені. Здивування викликає той факт, що президент «Енергоатому» Юрій Недашковський в коментарях «Главкому» піддав сумніву статусний рівень Робочої групи, створеної міністром енергетики і вуглепрому Володимиром Демчишиним, до речі, за ініціативою самого Юрія Недашковського. Тому можна прогнозувати, що в такий спосіб намагатимуться звести нанівець роботу експертів високого рівня, які входять до складу цієї групи.

Міністр Демчишин в коментарях «Главкому» запевнив, що чужі відходи в Україну не потраплять. «Ви боїтеся, що нам віддадуть не наше? Я хочу сказати, що кожна партія відпрацьованого палива (відправлена до Росії, - «Главком») має дуже детально прописану специфікацію. Для вирішення питання щодо поводження з високоактивними відходами ми сформували Робочу групу. І для себе підготуємо матеріали, щоб потім можна було прийняти зважене рішення, що з цими відходами робити. Чи домовлятися про так званий «нульовий» варіант, щоб залишити все там (в Росії – «Главком»)», - пояснив Демчишин.

Доцільно внести уточнення: згаданий «нульовий» варіант виник тому, що Росія залишає собі наші цінні матеріали (плутоній, уран тощо), але при цьому хоче ввезти в Україну якісь еквівалентні оскловані високоактивні відходи російського походження. Згідно з «нульовим варіантом» українська сторона пропонує не забирати в Україну оскловані високоактивні відходи - в обмін на забрані росіянами цінні матеріали з ВЯП Рівненської АЕС.

Проте сподіватися, що «нульовий» варіант стане можливим, схоже, не варто: як повідомив «Главкому» президент «Енергоатому» Юрій Недашковський, «для того, щоб ми могли якось проштовхнути «нульовий» варіант, потрібно дві речі. Перше – і це ключова річ – з цим повинна погодитися Росія. А по-друге: щоб українська сторона якимось чином їй цей «нульовий» варіант запропонувала».

Ситуація дійсно складна, але ж хтось таки задумав такий сценарій, забезпечивши можливість залишати в Росії цінні продукти, а оскловані високоактивні відходи російського походження ввозити в Україну. І тепер робить все можливе, щоб реалізувати такий сценарій? За словами Юрія Недашковського, «у нас є певні статті законодавства, які говорять про те, що всі ядерні матеріали – це власність України, але в контрактах (на вивезення ВЯП з РАЕС в Росію, - «Главком») цього не передбачено. Друге: повертати ці високоактивні відходи сьогодні немає куди».

Це дійсно так, але чому й досі наші правоохоронні органи не розібралися в таких очевидних речах? Чому в контрактах не передбачено повернення в Україну цінних матеріалів? Адже всім добре відомо, що уран в ядерному паливі, відпрацювавши 4 роки в реакторі АЕС, вигорає лише на 3-5%, а решта 97% - це цінні матеріали, які б могли стати сировиною для виробництва ядерного палива для реакторів майбутніх поколінь. Чому Росія за рахунок таких відходів, як стверджують російські вчені, запасається сировиною на тисячу років вперед, а Україна, як завжди, програє?

А що стосується програми поводження з радіоактивними відходами, то вона була ухвалена 2008-го, а концепція до неї, як це не дивно – 2009-го, але її виконання штучно гальмується, хоча «Енергоатом» щороку перераховує в державну скарбницю на виконання цієї програми по 600-700 млн грн. Ці гроші в невідомому напрямку спрямовує Мінфін, не зважаючи на необхідність вирішення однієї з найскладніших та найнебезпечніших проблем в державі. А тим часом росіяни вже загрожують штрафними санкціями, адже терміни високоактивних відходів давно порушено.

«Росіяни готові виставляти штрафні санкції. Тут дуже багато запитань, тому повинна бути створена міжвідомча комісія. І туди повинні ввійти всі міністри з ключових питань. Міністр енергетики там буде лише однією з фігур. А та Робоча група, про яку ви згадали, всього лише один з його (міністра – «Главком») інструментів», - заявив Юрій Недашковський.

З якою метою Недашковський піддав сумніву доцільність започаткованої роботи, яку, до речі, потрібно було зробити ще 20 років тому? Напрошується висновок, що Робочу групу намагатимуться позбавити важелів впливу на цю проблему?

Таке категоричне неприйняття ще неіснуючих висновків цієї робочої групи, створеної наказом міністра Демчишина і який зайняв позицію не ввозити в Україну чужі відходи – пряме свідчення клінчу у стосунках Недашковського та Демчишина. Тому варто, щоб учасники цієї робочої групи (а їх 30 осіб) оприлюднили всі секрети, що криються в розробленій Методиці, і дозволили зрозуміти, чи дійсно там закладено міну уповільненої дії.

-- Незрозумілі постулати Методики Бойка

Згідно з Методикою, передбачається ввезення в Україну якихось еквівалентних, тобто, не обов’язково українських осклованих високоактивних відходів. Дослівно це звучить так: «Кількість радіоактивних відходів розраховується виходячи з умови радіаційної еквівалентності активності завезених раніше з метою переробки опромінених збірок і активності продуктів переробки, що повертаються, з урахуванням природного розпаду радіонуклідів при технологічному зберіганні опромінених збірок і продуктів переробки, а також у ході переробки опромінених збірок». Далі йдеться про нібито припустиме змішування радіоактивних відходів українського походження з відоходами неукраїнського походження:

«… можливо також часткове змішування відходів, що утворяться при переробці декількох партій ВТВЗ (відпрацьовані тепловиділяючі збірки) , які належать різним постачальникам ядерного палива. Тому одержати кондиціоновані (оскловані) відходи, які по відносному нуклідному складу та повному вмісту радіонуклідів у точності відповідають конкретній партії перероблених ВТВЗ неможливо. Відповідно, активності продуктів поділу та актиноїдів у кондиціонованих РАВ можуть відрізнятися від активностей радіонуклідів у партії ВТВЗ, що надійшла на переробку». Отже, Методика виписана таким чином, щоб дозволити ввозити в Україну російського сміття?

Експерти в ядерній енергетиці переконують, що це саме так: відходи з переробленого палива Рівненської АЕС можна змішувати з відходами російського походження в незрозумілому співвідношенні. Про це говорять і російські фахівці.

У жовтні цього року в одному з провідних російських видань російські вчені Олег Муратов та МихайлоТіхонов опублікували статтю «Радіологічні аспекти поводження з РАВ та ВЯП», з якої стає зрозумілим, що російський завод «Маяк» виготовляє оскловані радіоактивні відходи з мішанини розчинених та змішаних разом різних типів відпрацьованого ядерного палива – з російських підводних човнів, російських атомних криголамів, російських дослідницьких реакторів тощо, а також з реакторів ВВЕР-440 з країн Східної Європи, в тому числі з України. Тобто, «Маяк» не може виготовити оскловані високоактивні відходи саме з відпрацьованого ядерного палива Рівненської АЕС.

Оскловування з такої мішанини підтверджується і вищезгаданою Методикою. Водночас з публікацій в ЗМІ й розміщених на сайті «Енергоатома» повідомлень відомо, що комбінат «Маяк» вже спрямував до «Енергоатома» проект контракту на ввезення в Україну високоактивних відходів, активність яких, за твердженнями фахівців галузі, дорівнює десяти Чорнобилям. Тому важливо як можна скоріше отримати результати роботи вищезгаданої групи при міністерстві енергетики.

-- Кількісна оцінка радіаційного сміття для України

Величезне здивування викликає кількість високоактивних відходів від переробки відпрацьованого палива ВВЕР-440 Рівненської АЕС, задекларовану в цій Методиці: 1590-1650 кг високоактивних на тонну відправленого до РФ опроміненого палива! Це при тому, що в Статті 5 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» йдеться про «забезпечення… мінімального рівня утворення радіоактивних відходів».

Якщо ж врахувати, що в кожній тонні відправленого до РФ на переробку відпрацьованого палива міститься, за даними різних джерел, більше 970 кг регенерованого урану, який добувають в результаті переробки, та інших цінних матеріалів із досить значною вагою – і залишають їх в Росії, то від такої переробки з подібною «мінімізацією» у фахівців перехоплює подих! Це пряме свідчення того, що в Україну готувалися завезти чужі відходи та ще й в непомірно великих обсягах!

За твердженням джерел «Главкому», якщо «Енергоатом» підпише контракт з російським «Маяком» за вищенаведеною процедурою, поставки високоактивних радіоактивних відходів неукраїнського походження будуть суперечити положенням статті 53 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» про трансграничне перевезення радіоактивних відходів. Зокрема, в законі написано:

«Перевезення на територію України радіоактивних відходів з територій інших держав забороняється, крім тих, що утворилися внаслідок послуг, які було надано Україні іншою державою і на які поширюється дія контрактної угоди між ними щодо повернення таких відходів в Україну. Порядок трансграничних перевезень радіоактивних відходів на територію України або через її територію визначається міжнародними договорами, учасником яких є Україна».

Але президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський в коментарях «Главкому» категорично заперечив наявність таких вимог в статті 53 вищезгаданого закону: «Є різні там трактування, в більшій мірі вони спекулятивні і демагогічні. Стаття 53 «Закону Про використання ядерної енергії» - є у нас там такі псевдонаукові діячі, які розказують, що мають повертатися відходи лише українського походження. Ні, жодного такого словосполучення в цій статті 53 – немає. Значить, на цю тему теж роздуваються спекуляції, а оскільки довести в нормальній дискусії вони не можуть, то підключають журналістів. Вони, може й вам щось на цю тему наговорили. Це дуже складне питання», - сказав Юрій Недашковський. Коментарі зайві.

Великий подив також викликає позиція деяких міністерств та відомств, куди «Главком» спрямував запити щодо роз’яснення цієї надзвичайно важливої проблеми. Зокрема, всупереч закону про доступ до публічної інформації, міністерство закордонних справ відмежувалося формальною відпискою. А міністерство екології та природних ресурсів взагалі проігнорувало запит. Це ж саме зробила й компанія «Енергоатом».

В таких випадках напрошується однозначний висновок: у них є поважні причини для приховування інформації важливої для суспільства.

Доречно уточнити, що відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» відпрацьоване ядерне паливо не належить до відходів. Це дуже цінна сировина для виробництва ядерного палива для реакторів майбутніх поколінь, адже, як уже згадувалося на початку статті, після чотирирічної експлуатації паливних касет в ядерному реакторі АЕС в паливі вигорає лише 3—5% ізотопів.

Тому паливо, вилучене з реактора (і непридатне для подальшого використання в реакторі даного типу - ВВЕР), після його переробки - з вилученням урану, плутонію тощо - стане цінною сировиною для реакторів на швидких нейтронах та теплових реакторів. Росіяни називають ВЯП опроміненим ядерним паливом. Крім того, велика кількість отриманих ізотопів придатна для широкого використання в медицині, науці та промисловості.

Об’єднана Конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами говорить: кінцева відповідальність за безпечне поводження з ВЯП повністю покладається на ту державу, в якій вони утворюються в процесі роботи реактора. Кожна держава має право заборонити імпорт на свою територію закордонного відпрацьованого палива та радіоактивних відходів.

Чому ж після переробки українського відпрацьованого ядерного палива Росія залишає у себе видобуті з нього цінні ізотопи, а високоактивні відходи російського походження намагається поставити в Україну? Експерти стверджують: тому що українська Методика була написана під диктовку росіян, а вони себе забезпечують сировиною для виробництва свіжого ядерного палива на сотні років вперед.

Відомо, що Росія активно розвиває перехід на реактори на швидких нейтронах від БН-350 до БН-1200. Нещодавно був запущений реактор БН-800, а нині будується експериментальний реактор БРЕСТ-ОД-3 з замкнутим паливним циклом (стає економічно виправданим за наявності в державі потужностей в 30 ГВт). Виділений з українського ВЯП плутоній Росія накопичує на складах з перспективою подальшого використання для реакторів на швидких нейтронах.

Чому ж Україна повинна втрачати таку цінну ядерну сировину, яка б забезпечила майбутні покоління паливом? Відповідати на такі запитання повинні наші силові структури. Доцільно навести довідку, щоб зрозуміти масштаби запланованої оборудки, від реалізації якої хтось (але точно - не держава Україна) отримає колосальні надприбутки.

За даними вищезгаданих російських вчених, перед початком опромінення паливних збірок, тобто, перед тим, як почалася ланцюгова реакція в реакторі АЕС, в одиниці маси (в 1 тоні урану) стандартного палива реактора ВВЕР-1000 міститься 44 кг урану-235 та 956 кг урану-238 . Після трирічної паливної компанії уран частково вигорає, залишаючи 40 кг продуктів поділу і 11 кг актинідів, в яких міститься близько 10 кг плутонія, 0,6 кг нептунія, 0,2 кг америція, 60 г кюрія. Наявність в складі ВЯП ізотопів, які спонтанно діляться, а, отже випромінюють радіацію, вимагає суттєві обмеження для технологій поводження з ВЯП – з метою захисту людей та довкілля.

При виробництві 1 ГВт електроенергії на АЕС щороку створюється: плутонію – 200 кг, трансуранових елементів – 4,53 кг, нептунія – 11,25 кг та продуктів поділу – 82,1 кг. З кожним роком, і не лише в Україні, загострюється проблема накопиченого десятиліттями ВЯП – на початок 2014 року в світі накопичилося 340 тис тонн ВЯП (світовий парк – 438 ядерних реакторів), з яких майже 22 тис т – в Росії. Протягом усього часу існування ядерної енергетики перероблено лише 97 тис т ВЯП – щорічні обсяги переробки не перевищують 5 тис т.

Згідно даних МАГАТЕ, на початок XXI століття в Росії (завдяки її мілітаристським устремлінням) накопичилася майже половина всіх радіаційних відходів світу – на 1 січня 2015 року обсяг РАВ становив 431 мільйон кубометрів рідких відходів та 76 млн т твердих. Тому не важко здогадатися, чому для сусідньої держави так важливо відправити до України в таких надвеликих кількостях свій радіаційний бруд, як це задекларовано в згаданій Методиці.

Ізоляція цього бруду від навколишнього середовища вимагає величезних фінансових затрат, адже порушення в поводженні з радіоактивними відхдами може призвести до глобальної екологічної катастрофи. Вивантажене з реакторів АЕС відпрацьоване ядерне паливо стає одним з найпотужніших джерел.

-- Куди зникли мільярди на ядерний могильник?

Створювати цілісну систему поводження з радіоактивними відходами всіх типів і категорій в Україні передбачалося протягом найближчих 50 років. Цей строк визначено «Стратегією поводження з радіоактивними відходами (РАВ) в Україні», прийнятою Кабміном у серпні 2009 року. Створено Державний фонд поводження з РАВ, механізм наповнення якого передбачає перерахування від виробників цих відходів, а також надходження у вигляді міжнародної технічної допомоги і добровільних внесків підприємств і фізичних осіб.

Проте відповідальні за цю проблему державні структури приховують інформацію, куди зникають гроші з цього фонду – за 6 років жодного разу не інформували ні пресу, ні громадськість. До речі, приблизно 90% усіх надходжень до Держфонду поводження з радіоактивними відходами забезпечує оператор атомних електростанцій — НАЕК «Енергоатом» : за 6 років до фонду перераховано приблизно 4 мільярди гривень. Отже, в обігу мільярди гривень, які обертаються в тіньових схемах, створених представниками цієї галузі чи «наглядачами» за нею. А гроші, як відомо, люблять тишу. Відповіді на поставлені запитання повинні дати силові структури, а «Главком» й надалі досліджуватиме цю тему.