До зброї готові! Українці стали стріляти один в одного втричі частіше
Інститут дослідження екстремізму: українці хочуть мати зброю, але проти того, щоб нею володіли інші
Спроби реформувати законодавство про цивільну зброю в Україні активно здійснюються ще з 1998 року. З того часу народними депутатами було винесено на розгляд дев’ять законопроектів про зброю, більшість з яких просто дублювали положення російського законодавства. Найбільшого результату в парламенті досягнув законопроект №1171-д в березні 2004 року. Тоді Верховна Рада прийняла його у першому читанні. Проте відтоді процес більше не зрушив з місця. Із стартом електронних петицій на сайті президента, питання легалізації зброї знову постало на порядку денному. Нагадаємо, першою петицією, яка набрала необхідну для розгляду кількість голосів, було саме звернення про легалізацію зброї, в основу якої мав лягти законопроект, розроблений Асоціацією власників зброї. Проте тоді президент не дав однозначної відповіді, поклавши відповідальність за прийняття закону на Верховну Раду. А ще раніше Петро Порошенко висловив солідарність з 82% громадян, які, за його словами, проти легалізації вогнепальної зброї.
Враховуючи актуальність і широкі суспільні дискусії щодо питання вільного обігу цивільної зброї в Україні, експерти Українського інституту дослідження екстремізму (УІДЕ) на основі проведеного дослідження «Цивільна зброя в Україні: міфи та реальність. Українська дійсність і міжнародний досвід легалізації і контролю» виокремили ряд небезпечних тенденцій. Саме про них йшлося під час прес-конференції в «Главкомі».
Так, дійсно проведене у грудні 2014 року дослідження Київського міжнародного інституту соціології показало, що ставлення українців до легалізації практично не змінилось у порівнянні з «мирним» 2013 роком. Лише 9,6% «безумовно» або «швидше всього» підтримують питання узаконення вогнепальної зброї, в той же час категорично проти або швидше за все проти – 63% населення.
На думку експертів, це свідчить про не лише неготовність населення до легалізації зброї, але й демонструє ще одну особливість. У місцях, які перенасичені зброєю, а саме зона АТО та наближені до неї регіони, несприйняття узаконення зброї зростає. При чому, експерти мають пояснення, чому у столиці більша кількість прихильників легалізації зброї. «В Києві і зброї більше, і фінансових потоків більше, які притягують криміналітет, і збільшують бажання людей захиститися, - розповідає експерт Інституту Богдан Петренко. – Парадокс в тому, що незважаючи на те, що більшість населення України виступає проти легалізації, 50% готові взяти до рук зброю у разі виникнення небезпеки для власного життя чи життя рідних. Тобто українці хочуть мати зброю, але проти того, щоб нею володіли інші».
-- Збільшення кількості злочинів з використанням зброї
Експерти інституту зазначають, що статистика, наведена Генеральною прокуратурою у 2015 році, показує різке, порівняно з попереднім роком, майже у 2,5 рази, збільшення чисельності злочинів, здійснених з використанням саме вогнепальної зброї. Тільки у Києві чисельність таких злочинів збільшилась втричі. «У цілому зламалана тенденція, яка була властива до війни на Донбасі, коли основним знаряддям злочинця була холодна зброя – ніж. Кількість злочинів, учинених з використанням вогнепальної зброї, випередила в два рази чисельність злочинів, учинених з холодною», - зазначив Богдан Петренко.
-- Різке збільшення нелегальної зброї
Більш того, експерти також прогнозують зростання тенденції до застосування у злочинах нелегальної зброї. Так, за даними Української стрілецької асоціації станом на червень 2015 року кількість нелегальної зброї становила 6 млн. одиниць. Є й інша цифра. Наприклад, за словами голови Асоціації власників зброї Григорія Учайкіна, у вересні 2015 року на руках українців перебувало не менше 4,5 млн. одиниць зброї. Що теж не мало. «Це від 11 до 14 одиниць на 100 чоловік населення, або в 6-8 разів більше, ніж легальної зброї. Розумієте масштаби зростання? Статистично, кожен шостий може мати зброю. А ще у 2011 році різниця була приблизно в 3,5 рази», - розповідає Петренко.
Основними джерелами отримання нелегальної зброї в Україні, за словами експертів УІДЕ, є крадіжка у приватних власників, пограбування військових і торгівельних складів СБУ, МВС та прокуратури; транзит зброї з інших країн і зони АТО. В дослідженні Інституту немає окремих показників кількості зброї, яка розповсюджувалася на території України саме зі Сходу, проте експерти припускають, що сьогодні великий відсоток власників нелегальної зброї складають колишні бійці АТО: «Є практика, коли зброя є предметом подарунків від тих, хто повертається із зони АТО. Статистику фіксувати практично неможливо, тому що врешті-решт немає реального кордону на шляху поширення вогнепальної зброї звідти вглиб України. Це зафіксувати фізично неможливо», - констатує директор Інституту дослідження екстремізму Олег Зарубінський.
-- Найбільше легальної зброї - в руках у киян
За інформацією МВС, станом на 1 січня 2015 року кількість зареєстрованої вогнепальної зброї (нарізної та гладкоствольної), що перебуває у власності фізичних осіб, становило 793 877 одиниці.
Аналізуючи регіональні показники, експерти зазначають, що великий відсоток зареєстрованої вогнепальної зброї припадає на Київ та Київську область. Як виключення - велика частина вогнепальної зброї зареєстрована на Волині, що, на думку дослідників, пов’язано з регіональними особливостями. Зокрема, популярністю у місцевих мисливства.
За даними Small Arms Survey, у 2012 році Україна за кількістю зброї залежно від чисельності населення перебувала між такими країнами як Молдова та Велика Британія (країна, що відмовилась від легітимної зброї).
-- Що повинна зробити держава?
Зважаючи на те, що основним постачальником нелегальної зброї стали громадяни, що мають стосунок до зони АТО, на думку експертів, має будуватись державна політика протидії розповсюдженню нелегальної зброї. І не лише шляхом поліцейського вилучення зброї, але й – через систему легального викупу зброї у населення у зоні АТО. Це, за словами Руслана Старовойтенка, дозволить зменшити об’єми ринку нелегальної зброї, оскільки громадяни більшою мірою будуть заохочені продавати зброю державі, ніж кримінальним елементам.
Сьогодні ж єдиний мирний метод вилучення зброї у населення - місячники добровільної здачі зброї. Поки що подібні акції у більшості своїй мають показушний, а не дієвий характер. «Здача зброї не приносить людині ніякої вигоди. Простіше викинути незаконну зброю. Викуп зброї приносить набагато більший результат. Людина повинна розуміти, що держава її винагороджує за те, що вона не тільки не використовує, а й не ховає зброю до завтрашнього дня», - зазначає Старовойтенко. Так, за місячник добровільної здачі вогнепальної зброї, який проводився з 1 по 30 квітня 2015 року, здано 4617 одиниць зброї. Для порівняння, у 2013 році, під час добровільного місячника, до МВС було передано майже шість тисяч одиниць зброї. «Тобто, зростання чисельності незаконної зброї на руках у населення аж ніяк не впливає на кількість добровільно зданого озброєння», - робить висновок експерт.
Окрім цього, за даними Інституту, близько 80% українців проти того, щоб зброю давали мілітарним організаціям недержавного типу. «Люди все ж таки покладають надію на те, що держава візьме в свої руки гарантування безпеки всім і кожному. Якщо ж держава не буде посилати відповідні сигнали населенню про те, що рівень безпеки зростає, люди звернуться за цією безпекою до альтернативних джерел – нелегального ринку», - підсумував Старовойтенко.
Таким сигналом може бути відмова від практики іменних нагород вогнепальною зброєю, облік яких сьогодні не ведеться. Відзнака «Вогнепальна зброя» існує в системі МВС, СБУ, Міністерства оборони, її може надавати і президент України. За словами Олега Зарубінського, в травні 2015 року на святкуваннях ювілеїв у МВС видавалось ледь не по сто відзнак у вигляді вогнепальної зброї. Такі дані дають підстави експертам припускати, що близько 500 осіб у рік стають законними власниками короткоствольної вогнепальної зброї тільки через систему нагородження. «Безперечно, частина з нагороджених мають реальні заслуги перед Україною, у тому числі й у сфері безпеки. І держава має цінувати своїх героїв. Але нагородна вогнепальна зброя має включатись до загальної статистики. Звідси – і негативна реакція з боку громадськості щодо наявності зброї на руках у «обраних», - вважають експерти.