Україна може уникнути дефолту

Народні депутати Ксенія Ляпіна (НУНС), Юрій Полунєєв (БЮТ), Анатолій Кінах (ПР) вважають, що поки фінансове банкрутство Україні не загрожує. Проте терміново потрібно провести ряд непопулярних кроків, аби дефолт не став для нас реальністю. Такої думки вони дійшли під час прес-конференції в «Главкомі» на тему «Економічний колапс. Україна на межі дефолту?»

-- Ксенія Ляпіна: Потрібно підвищити пенсійний вік

Питання дефолту в Україні не стоїть, незважаючи на всі ті проблеми, які сьогодні дійсно є, особливо у сфері бюджету та його наповнення. Ці проблеми прогнозувалися дуже давно. По-перше, на жаль, передвиборчий період суттєво погіршив ситуацію, оскільки не підштовхував уряд до жодних прагматичних дій. Популізм продовжувався, проблеми «Нафтогазу» не вирішувалися. Ми знаємо, що зараз кожен платіж «Нафтогазу» – це черговий кредит, причому забезпечений державою. Це нарощує державні зобов’язання, які сягнули астрономічних розмірів. Хоча я переконана, що при правильному та розумному врядуванні можна уникнути дефолту.

По-друге, нічого не робилося для вирішення проблем Пенсійного фонду. Це в державі монстр №2, який своїм розміром займає більшу половину державного бюджету. Ідея самоокупного пенсійного страхування не впроваджена. При цьому уряд уникав навіть обговорення цієї проблеми. Ви знаєте, що демографічна ситуація в Україні складна з точки зору рівня старіння населення. І чинна солідарна модель пенсійного забезпечення призводить до того, що ми стрімкими темпами наближаємося до ситуації, коли один працюючий має забезпечити одного пенсіонера. Це означає, що при 32% нарахувань на заробітну плату (це дуже великий відсоток) наша середня пенсія буде менша, ніж третина середньої зарплати. Отже, треба визнати, що ця модель не працює, і треба шукати вихід. Перший шлях – це підвищення пенсійного віку. Відомо, що люди категорично не сприймають цю пропозицію. І не тому, що хтось хоче на пенсію, а тому, що розглядає її як допоміжну доплату. Переважна більшість продовжує працювати, однак не позбавляє себе задоволення отримувати ще й пенсію. В цій ситуації потрібно вдаватися до певних непопулярних кроків. Другий шлях – це впровадження накопичувального страхування. Але це вихід навіть не на сьогодні і не на завтра, а на післязавтра. П’ять років обговорюється тема накопичувального пенсійного забезпечення, воно навіть передбачене законом, однак немає політичної волі його впроваджувати.

По-третє, ми терміново маємо вирішити проблеми фінансового забезпечення медичної сфери. Ніхто не хоче торкатися цих питань, а це б здешевило втрати держави.

Це тільки три сфери, які потребують першочергового рішення. Я вже не згадую про всілякі пільги. Ми десять років говоримо, що треба з цим щось робити. Але ніхто не говорить про перехід до такої непопулярної моделі – монетизації пільг чи взагалі скасування деяких видів виплат. Але це можна робити розумно, щоб люди через кілька років відчули позитивний наслідок. Проте якщо це не буде зроблено наступним урядом, якщо не розпочнуться глибокі та прагматичні реформи у цих сферах, тоді ми можемо серйозно говорити про дефолт держави Україна. Тоді це питання постане гостро, але вже доведеться розраховуватися державним майном, втратою державою контролю над багатьма сферами життя.

Ці питання, як великий камінь на шиї будь-якого майбутнього уряду та президента. Якщо це не вирішити, то ніякими пільгами та гаслами державу не врятуєш.

-- Юрій Полунєєв: Про фінансовий дефолт говорити передчасно

Зараз говорити про неминучість банкрутства України у фінансовому контексті, про дефолт принаймні передчасно. Дійсно, кредитні рейтинги України низькі і відображають в першу чергу великий рівень політичної нестабільності, суспільної невизначеності щодо долі уряду та президентського крісла. Це впливає на оцінку зарубіжними рейтинговим агентствами.

Можна говорити про дефолт України в сфері здійснення серйозних структурних реформ за 19 років, які сьогодні спричиняють те, що наша держава в оцінках конкурентоспроможності впала на 10 сходинок. Україна зараз далеко позаду багатьох країн, що розвиваються. Зокрема, Світовий економічний форум відзначає невирішеність структурних проблем – інституційної слабкості України та органів регулювання економіки, пенсійної реформи, енергетичної та ін. Це не вирішується за один день, але якщо нова влада не займеться серйозно вирішенням цих проблем, Україна дійсно через два-три-чотири роки зіткнеться з дефолтом. Він виникне від необхідності терміново латати фінансові дірки, пов’язані з техногенними катастрофами в ЖКХ, нерозвиненістю транспортної інфраструктури, наростанням навантажень у зв’язку зі збільшенням кількості пенсіонерів та ін. Сьогодні немає резерву часу. Потрібне об’єднання всіх здорових технократичних сил в політикумі задля здійснення структурних реформ для того, щоб Україна протягом п’яти років могла підвищити свою конкурентоспроможність. Крім того, необхідно знайти достатньо серйозні фінансові ресурси, можливо, за рахунок деякого збільшення внутрішнього боргу, тому що сьогодні джерел фінансування для боротьби з цими проблемами немає.

Про фінансовий дефолт сьогодні говорити передчасно. Є ситуація нестабільності та невизначеності, але є й ознаки економічного зростання. Світ виходить з кризи. Україна, яка є експортно-орієнтованою країною, вже покращила показники свого торгівельного балансу. Тож будь-яка позитивна економічна зміна має бути використана урядом, владою для структурних реформ.

-- Анатолій Кінах: Необхідна інвентаризація економіки

Висновки міжнародних аналітичних структур, на жаль, говорять про те, що Україна завершила 2009 рік з найгіршими показниками і в Європі та СНД. Падіння ВВП становить близько 14%, промислового виробництва – 22%, у нас найгірші темпи інфляції та зростання споживчих цін. Це створює величезні ризики. Безпрецедентно зріс державний борг: якщо наприкінці 2007 року він становив 71 млрд.грн., то в 2008-му вже 131 млрд.грн., а в 2009 досяг за різними оцінками 285-290 млрд.грн. Тобто, за два роки борг зріс в три з половиною рази. По суті, вже в 2010-му на обслуговування цього боргу має піти сума, що прирівнюється до річних бюджетів двох галузей – освіти та медицини. У перспективі найсерйозніше навантаження почнеться з 2012 року – це повернення кредиту stand-by Міжнародного валютного фонду, і протягом трьох років після 2012-го Україна має повернути близько $15 млрд., виконуючи свої боргові зобов’язання. Отже, маємо вирішальний період в контексті формування умов можливого дефолту України як держави. Є ще можливості уникнути такої ганебної ситуації.

Нас турбує погіршення якісних показників розвитку нашої держави, які визначають її конкурентоспроможність, інвестиційний клімат, купівельна спроможність громадян. За останні два роки в Україні практично зруйновані напрями розвитку, тобто так звана економія була за рахунок в першу чергу інвестиційних програм, починаючи з реформування Збройних сил, низки державних програм, які формують напрями стратегічних галузей економіки, і завершуючи програмою розвитку ЖКХ та ін. Це призвело до того, що ми маємо сьогодні величезні фінансові проблеми.

Щоб створити антикризову програму, в основі якої буде стратегія розвитку, ми маємо провести інвентаризацію того, що сьогодні є в державі. Це має бути чесна, високопрофесійна, системна, деполітизована інвентаризація. Наприклад, фінансовий стан підприємств. На сьогодні, і ми будемо це перевіряти, не відшкодована сума податку на додану вартість, що сягає 23 млрд.грн., авансові платежі на початок 2010 року сягнули близько 12 млрд.грн., тобто цю суму було сплачено наперед. На завершення третього кварталу 2009 року ми бачимо різке падіння інвестицій в основний капітал – близько 47%. Падіння прямих іноземних інвестицій досягає 60%.

Дуже серйозним моментом для всіх прагматичних сил в парламенті та поза ним є визначення пріоритетів. Незважаючи на конфігурацію влади, Україна як держава буде продовжувати співпрацю з міжнародними фінансовими партнерами – Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, ЄБРР та ін. Але має принципове значення, що в ході дискусії ми дещо відкоригували умови співпраці, які б відповідали нашим національним інтересам, а фінансові запозичення були спрямовані не на проїдання, а на структурні реформи задля підвищення конкурентоспроможності нашої держави, модернізації економіки. Без таких джерел вирішити наші проблеми буде дуже тяжко.

Не треба забувати про наші внутрішні можливості. За останні два роки Україна по суті відмовилась від політики концентрації власних ресурсів. Наша держава фактично ходить по світу з протягнутою рукою. Це неприпустима річ, бо у нас є ресурси, є потенціал, починаючи з того, що треба зменшувати рівень тіньової економіки, яка за різними даними по ряду секторів сягає 60%, завершуючи пенсійною реформою. У всьому цивілізованому світі пенсійні фонди – це дуже серйозне джерело внутрішніх інвестицій, і ми повинні це задіяти.

Принципове значення має і відновлення довіри до банківської системи. На сьогодні біля 80% українців не довіряють банкам, що досить обґрунтовано. Непрозора валютно-курсова політика з елементами корупції створює дуже велику проблему для банківської системи. Має бути окрема програма відновлення довіри, це треба робити негайно.

Важливим є і енергетичний сектор. Те, що сьогодні сформовано у цій сфері, включаючи зміст угод, підписаних урядом Тимошенко 19 січня 2009 року, де зафіксована рекордна ціна на природний газ для споживачів в Україні – базова $450 – створює умови банкрутства основних газових галузей української економіки. Кожний день погіршує фінансовий стан енергетичної галузі, в першу чергу, НАК «Нафтогаз». Негайно треба відновлювати переговорний процес з чіткою аргументацією по захисту національних інтересів в енергетичній сфері.

Я повністю поділяю думку своїх колег, що сьогодні прийшла пора збирати каміння. Треба об’єднуватися всім прагматичним силам, бо сьогодні запасу часу Україна, на жаль, не має. Діяти треба негайно з чіткими системними антикризовими методами, консолідуючи всю конфігурацію влади.

Фото Станіслава Груздєва