Чи можливий притік свіжої крові в українську політику?

Королевська, Шевченко, Мірошниченко, Яценюк, Наливайченко... Найбільше людей з новим баченням притягувала Тимошенко... У нас немає політиків, котрі б знали, розуміли й любили країну... Експертні оцінки...

Найпоширеніший висновок, до якого приходять, як правило, експерти й журналісти, підсумовуючи каденцію того чи іншого парламенту або уряду: в Україні не відбувається ротація еліт. У цій сумній констатації зазвичай бачать причину наших невдач. Після нової парламентської кампанії журналісти спочатку уважно відстежують новачків, що з`явилися в партійних списках, традиційно з`ясовують, що вони племінники, сини, подруги інших можновладців, а ще через рік-другий доходять висновку, що родинна близькість з високопоставленим паном – єдина гідність парламентського неофіта. Нинішню урядову команду називають «командою молодості нашої», натякаючи на брак у ній нових осіб. Хоча з другого боку, якби вибори виграв інший кандидат, чи зумів би він знайти підготовлених державних менеджерів з числа парламентської молоді? Яка з парламентських фракцій має найяскравіших представників нового покоління?

{1-}

Віталій Бала, політолог, Агентство моделювання ситуацій:

-- Найбільше людей з новим баченням притягувала все-таки Тимошенко

У жодній парламентській фракції немає достатньої кількості людей, яких можна вважати політиками нового покоління або, скажемо так, людьми з новим баченням. В Україні серйозний дефіцит політиків нового бачення. З команд кандидатів у президенти найбільше таких людей притягувала у свої лави все-таки Тимошенко. Думаю, політики нового бачення будуть в Україні через десять років, коли нинішній політичною клас піде на заслужений відпочинок. Серед таких нових людей я б назвав Наталю Королевську, Андрія Шевченка, у Партії регіонів Юрія Мірошниченка. За всіх претензій до останнього, він один з небагатьох представників парламентської молоді «Регіонів», з яким є про що говорити і який здатний визнавати помилки.

Королевська не піддакуватиме лідерові, вона здатна обстоювати свою думку. Таким же, хоч і з натяжкою, можна вважати Андрія Шевченка, оскільки він усе-таки не цілком самостійний. Тут можна говорити й про В’ячеслава Кириленка. Двоє останніх добре бачать ідеологічне майбутнє країни. Ідеологія важлива, але зараз особливо необхідно пропагувати й культивувати економічний націоналізм і регіональний патріотизм. Думаю, що саме регіони (маю на увазі не партію, а області й території) України зможуть культивувати синергію і привести покоління, яке змогло б змінити нинішніх лідерів.

Кажучи про Схід країни, відзначу, якщо в Тимошенко з Донбасу є хоча б один новий представник – Королевська, то в Партії регіонів ми не можемо назвати жодної молодої людини. Подивіться самі: для Луганська в них – Єфремов, для Донецька – Ахметов, Колесніків і Янукович молодший. У цьому сенсі навіть дивною вважаю появу Королевської. Адже в партії вождистського типу, якою є БЮТ, апріорі складно з`явиться особистості. Вони часто втрачають людей, оскільки їх не пускає оточення. Це не завжди залежить від лідера.

Але думаю, Королевська рано чи пізно знайшла б своє місце у виконавчій владі.

{2-}

Віктор Небоженко, незалежний політолог:

-- Молодість не менш кримінальна ознака, чим походження зі Східної України

Я налаштований дуже песимістично з приводу молоді, ротації еліт. Український парламент не справляється з функцією представляти й ростити гідних. Він обирає цинічних, енергійних, які заздрять старшому поколінню з його капіталами. Усі молоді хочуть стати олігархами. Це родова травма української політики. Особливо це підтверджує команда Черновецького. Молодість не менш кримінальна ознака української політики, чим походження зі Східної України.

{3-}

Анатолій Луценко, директор JMT-Group, політолог:

-- Лідерові потрібна харизма й публічність, щоб відстояти систему цінностей

У проблеми «ротації еліт» є два напрями. Якщо оцінювати ймовірне нове покоління людей за віком, – це одна історія. Якщо шукати людей з новаторським підходом, –це інша історія. Я вважаю, першим головним критерієм у оцінці такої ось новизни особи є професіоналізм. Якщо говорити про людей з інноваційним підходом, то, наприклад, у парламенті їх мало. У фракції «Наша Україна» носіями новаторських ідей були Гриценко і, як би хто до нього не ставився, – Яценюк.

Другий критерій ефективності політика: він має бути носієм певної системи цінностей. У БЮТ носієм інноваційних ідей, особливо в питаннях дерегуляції бізнесу є Наталія Королевська. І вона ж є носієм системи цінностей. Це особливо відчувається зараз. Крім того, лідерові потрібна харизма й публічність, щоб відстояти й реалізувати систему цінностей. Без них реалізувати свої підходи неможливо, новий лідер має бути сильним.

Якщо говорити про інші персоналії... Дуже багато корисних ініціатив у сфері судової реформи пропонував Андрій Портнов, до того як пішов у Адміністрацію президента. Якщо взяти його старі інтерв`ю, то там було багато конструктивних і корисних ідей.

У фракції Партії регіонів таким носієм ідей реформ у соціально-економічній тематиці була Ірина Акімова, до того як пішла в Адміністрацію президента.

{4-}

Олексій Гарань політолог, професор кафедри політології НАУКМА:

-- Коли люди потрапляють у владу, вона дуже швидко їх перемелює

Нові обличчя й люди з прогресивною системою поглядів є в кожній політичній силі. Але в чому проблема? Коли люди потрапляють у систему влади, то ця влада дуже швидко їх перемелює. Вони стають такими самими, як старі політики. Вони обростають посадами, квартирами, мерседесами.

Гадаю, потенціал для змін, безумовно, є. Та й суспільство чекає змін. Потрібно міняти правила гри, вводити закони, які вимагають внутріпартійної демократії. Потрібен пакет антикорупційних законів, треба зробити обов`язковими декларації про доходи політиків та їхніх сімей. Потрібно суворо стежити за виконання законів. Це все взаємопов`язані речі. Адже і під час перших років Незалежності, і після Майдану у владу приходили нові люди. Але в спробі убити дракона вони самі перетворювалися на дракона.

Кожні вибори створюють нові можливості, кожні вибори – це ротація. Але самі по собі нові люди не означають, що це нові можливості для держави. Подивіться, ось ніби нові обличчя – Тігіпко і Яценюк. Але що означають персоналії? Вони щось означають, коли є політичні сили, чіткі програми й прозорість дій у реалізації програм.

{5-}

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

-- У нас немає політиків, які б знали, розуміли й любили країну

Питання поставлене неправильно. І вся неправильність у тому, що ви намагаєтеся зробити ставку на нових політиків-менеджерів з числа народних депутатів, лідерів невеликих і нових партій. Передбачається, що за всіх стратегічних і геополітичних проблем необхідні технократи, які прийдуть на зміну дещо тупуватим технократам радянського й пострадянського розливу з менталітетом господарників, таких собі політичних типажів господарського типу.

Але якщо подивитися на нову генерацію «нью-менеджерів», то бачиш що під маскою нових технократів, менеджерів проглядає обличчя торгаша, фарцовщика, валютного міняйла 90-х років. Вони вміють добре торгувати, торгуватися, починаючи від торгівлі обличчям на численних ток-шоу або своїми бізнесами, які кришувалися старшими товаришами їх тих самих совкових технократів, проти яких сьогодні починають виступати технократи нового розливу.

Нам потрібні не технократи, не господарники, не менеджери, які в кожній мета-, суперпроблемі України бачать виключно торговельну операцію. Нам потрібні стратеги, політики з масштабним мисленням, з історичним баченням країни, з контекстуальним мисленням. Якщо цього не буде, то буде те, що ми побачили в Харкові, коли до питань стратегічного й геостратегічного характеру підходять як до звичайної торговельної операції.

Проблема не в бажанні, не в щирості, не в тому, що зараз, мовляв, менеджери з правильними словами, у правильних костюмах від Бріоні, з хорошою мальдивською засмагою прийдуть рятувати Україну. Проблема в тому, що в нас немає політиків, котрі б знали, розуміли й любили країну і знали й розуміли, що таке Україна. Можна її любити, але не розуміти, можна розуміти, але не знати, що робити з цією любов`ю і з цим розумінням. Вузьке коло цих людей, скажу я, перефразовуючи класика, які здатні встати нарівні й усвідомити стратегічні масштаби проблем, перед якими стоїть Україна.

Такі люди є. Це, наприклад, Валентин Наливайченко – одна з таких фігур. У політиці нам потрібні політики, а не красиві жінки, молоді й розумні чоловіки, добрі бізнесмени, знавці англійської та інших мов, телегенічні й рекламорейтингові персонажі, готові, вступивши в боротьбу за президентське крісло, витрачати багатомільйонні бюджети.

Політик – це не просто успішна людина, це той, хто любить і розуміє, що таке Україна і що має бути з Україною в непрості, а можливо, дуже складні для національної української ідеї 2010-і роки. Україні не потрібний політичний силікон. Нас не врятує політична косметична хірургія, нас не врятують політичні ботокси в прямому й переносному сенсі цього слова. Політики зациклені на зовнішньому боці, на картинці, вони несуть не себе в політику, а косметологію і косметичну хірургію – в себе. Гламур і глянець – це не те, що потрібне українській політиці. Драма української політики в тому, що в ній багато гламуру, глянцю, дешевої жовтизни. Нам потрібні політики глибини, а не дешевої рекламної популярності й продукції.

{6-}

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем цивільного суспільства:

-- Для нової еліти, окрім зв’язків і добрих стосунків усіх з усіма, важливий професіоналізм

Суспільство не відповіло для себе на запитання: чи здатні старі еліти на що-небудь, чи вони не здатні на якісь зміни в принципі. Це остання каденція того покоління, яке зросло, здобуло освіту й почало трудову діяльність у СРСР. Їм на зміну приходитимуть люди, яким 30–35 років і які формувалися в незалежній Україні.

Успіх Тігіпка і Яценюка показує, що це не затребуваність у конкретних людях, а затребуваність у нових підходах і нових особах. Тігіпко навіть за дуже демократичними поняттями не дуже молода людина. Але люди над цим не замислювалися, їм потрібні були нові особистості.

У цій ситуації зростає роль молодих людей. Усі зв`язки, залежність і стереотипи, природні для нашої влади, що жила в СРСР, не органічними для нового покоління. Для нової еліти, окрім зв`язків і хороших стосунків усіх зі всіма, що характерно для радянської системи, важливий професіоналізм. Приклад нашої країни показує, що в суспільстві формується запит на професіоналізм, а не на професію «добра людина».