Чи вибухне в Україні мовний скандал?

В Криму вже статус регіональної отримала російська мова. Але чи пошириться ця тенденція на всю Україну, і як скоро Верховна Рада стане Совєтом, поки сказати складно. І хоча відповідні законопроекти вже зареєстровані в парламенті, не маючи 300 голосів, регіонали навряд чи радикально змінять мовне законодавство.

Більше того, помірковані представники Партії регіонів переконані, що згідно Хартії мов, в Криму всі повинні вивчити і знати українську мову, офіційно її впроваджувати, а потім захищати російську і татаро-кримську. Опозиція впевнена, що якщо Янукович справді дбає про стабільність у країні, то не допустить прийняття провокативних законів, які можуть викликати громадянський конфлікт.

Про це у прес-центрі «Главкому» говорили члени парламентського комітету з питань культури та духовності, народні депутати Павло Мовчан (БЮТ) та Володимир Зубанов (ПР).

Володимир Зубанов: «Російська не може розглядатися як мова, яку треба підтримувати в рамках Хартії мов»

Рішення Криму є першим дзвіночком того, що ця проблема на часі і її треба вирішувати. Були пропозиції не повертатися до цієї проблеми і залишити все, як є, але ситуація в Криму показує, що потрібно знаходити компромісний вихід, який буде сприйнятий всією країною. Наразі зареєстровані декілька законів щодо змін мовного законодавства, зокрема, Олени Бондаренко, Вадима Колесніченка та інших депутатів.

Як член Комітету по духовності і культурі вважаю, що через коліно мовну проблему вирішувати не можна, як це було при Вікторові Ющенку і як зараз відбулося в Сімферополі, де були зроблені доволі радикальні кроки. Це питання складне і треба спробувати знайти компроміси, що я і роблю, хоча розумію, що це невдячна справа, а ситуація з мовою дуже заполітизована. Половина України вважає, що повинна бути тільки українська, а інша – тільки російська, і в кращому випадку російська як державна. Причому, я не чув жодного разу, щоб під впровадженням російської мови як другої офіційної малося на увазі знання і російської, і української, а навпаки, вважається, що в такому разі можна буде спілкуватися або однією, або іншою мовою. Це означає, що українська мова в основному буде тільки на Галичині, а російська поступово пануватиме на решті території нашої держави.

Я розумію, що компромісний варіант по цьому питанню з першого разу не буде сприйнятий ні з одного табору, ні з іншого. Я пропоную суспільству свої пропозиції розвитку мовного питання в Україні. По-перше, всі депутатські закони, які зараз внесені до парламенту поважними депутатами, повинні бути відкликані, і потрібно, щоб всі депутати працювали в Кабінеті Міністрів у відповідній комісії, яка створена і готує комплексний закон про мови. Там співпрацюють інститути відповідного напрямку, фахівці Міністерств культури, закордонних справ, освіти. Для отримання якісного закону депутати зі своїми пропозиціями повинні іти до цієї комісії і відстоювати свої погляди. А потім Кабінет Міністрів повинен вийти до Верховної Ради та суспільства з єдиним баченням цього комплексного закону. Тому давайте загальмуємо депутатські закони і зосередимося на роботі в Кабміні, щоб вийти на один комплексний закон.

Як же вирішувати мовне питання сьогодні? Ми вже до того докотилися, що скоро українець буде знати тільки одну мову: або російську, або українську, що є культурною дикістю. У всій Європі та світі людина, яка знає багато мов, є конкурентноздатною, культурною і може залучатися до культури інших народів. Держава не повинна стояти осторонь цих процесів, а навпаки, робити все для того, щоб українець знав якомога більше мов. Тоді зміниться підхід до цього питання.

Згідно Конституції, українська мова є офіційною. Віктор Федорович на могилі Тараса Шевченка сказав, що в Україні і надалі буде одна офіційна мова. Тому що, по-перше, Конституцію змінити неможливо, адже не можна знайти 300 депутатів, а по-друге, це питання доволі серйозне і буде збурювати суспільство. Якщо ж українська мова офіційна, то за взірець ми повинні взяти країни, які також мають одну офіційну мову.

Щодо Європейської хартії мов існує багато плутанини. По-перше, переклад зроблений не зовсім правильно, а, по-друге, існує неоднозначне тлумачення положення про те, що вона спрямована на підтримку мов, які можуть зникнути. Україна повинна підтримати гагаузьку, татарську та ін. мови, які не мають своїх держав. Якщо виконувати Хартію, то потрібні величезні гроші для підтримки кожної мови, які Україна збирається захищати. Так от, наші депутати та урядовці після ратифікації Хартії в 2003-му проінформувати Європу, що ми будемо займатися збереженням та захистом аж 13-ти мов: російської, угорської, румунської, болгарської, гагаузької і навіть єврейської, хоча її як такої немає, є ідиш.

На мою думку, російська мова не може розглядатися як мова, яку треба підтримувати в рамках цієї Хартії. По-перше, це мова великої держави, по-друге, вона є однією з шести офіційних мов ООН. Для російської мови, якою спілкуються 70% українців, є навіть принизливим, що ми будемо підтримувати її як мову національних меншин, як регіональну мову і т.д.

Я вважаю, Хартію потрібно виконувати, звітувати Європі, але тільки стосовно мов, які дійсно можуть зникнути. Враховуючи ще і те, що на 13 мов у нас грошей не вистачить, ми просто будемо замилювати Європі очі, а вони нас будуть весь час критикувати.

Згідно моєї концепції, людина повинна знати якомога більше мов. З шести офіційних мов ООН Україна повинна опікуватися і забезпечувати, щоб їх знали якомога більше українців, двома мовами. Я називаю їх мовами пріоритетного розвитку - це російська, адже багато українців нею спілкуються, росіяни - наші сусіди, там наші ринки, багата культурна спадщина, і англійська, якщо ми хочемо в Європу і уряд каже, що візи будуть відмінені. В Міністерстві освіти потрібно змінити програми навчання, щоб більше годин було виділено на вивчення граматики, літератури російської та англійської мов. По-друге, Міністерством культури та туризму має бути запроваджена атестація. Наприклад, 20-25% персоналу готельно-ресторанного бізнесу зобов’язані пройти атестацію по мовам пріоритетного розвитку – російської та англійської.

Отже, українська мова – державна, мовна хартія повинна впроваджуватися в життя, але з урахуванням мов, які можуть зникнути, і дві мови пріоритетного розвитку – російська і англійська. Держава повинна зробити все для того, щоб кожен українець в ідеалі знав ці дві мови, а далі все буде залежати від культури. Звертається людина до українця російською, відповідає російською, звертається англійською - англійською. Це ознака культурної нації, до цього треба йти, тоді моменти як, наприклад, в Криму просто зникнуть і ми станемо дружньою розвинутою нацією.

Це моя позиція, але якщо фракція скаже, що треба підтримати закон Олени Бондаренко, я буду за нього голосувати, бо в будь-якій команді є дисципліна. Це означатиме, що я не зміг переконати колег.

Як ви оцінюєте рішення Верховної Ради Криму, чи може наслідувати подібне рішення інші обласні чи міські ради?

Володимир Зубанов: Українська повинна бути єдиною офіційною мовою, але треба передбачити певний перехідний період, який може бути здійснений по регіональному або віковому принципу. Якщо ми приймаємо це бачення, то навіть у рішенні кримського парламенту немає нічого поганого. Скажімо так, вони хочуть передбачити якийсь певний перехідний період для того, щоб українська мова теж була офіційна і працювала в Криму.

Якщо в Криму посилаються на мовну хартію, то вона передбачає, що мови нацменшин та регіональні мови ніяким чином не можуть вплинути на розвиток і впровадження офіційних мов відповідних європейських країн. Тому згідно Хартії, в Криму всі повинні вивчити і знати українську мову, офіційно її впроваджувати, а потім захищати російську і татаро-кримську.

Мовні закони в Україні є, і вони повинні виконуватися. Цими законами не передбачено положень, які прийняті в Криму, тому, думаю, прокуратура буде опротестовувати.

Що таке дві офіційні мови? 40 країн мають дві або більше офіційних мов. На всій території Канади англійська мова, а в її частині Квебеці – французька, там постійно ставлять питання про референдум, щоб відокремитися від англомовної частини Канади. В провінції Бельгії Фландрії також піднімають питання про свою окрему державу, бо мають свою мову і культуру.

В 1870 році етнічне населення в більшості областей України, в тому числі Донецької та Луганської губерній, – більше 60% українське. Виняток становив тільки Крим, де було 40% українців – це дійсно окрема етнічна територія, яка увійшла до складу України в 1954 році. Але інші області споконвіку були українські, тому там, взагалі, немає потреби піднімати це питання.

Що саме передбачає законопроект про мови, який розглядається в Кабінеті Міністрів?

Володимир Зубанов: Законом, розробленим в Міністерстві культури, і який зараз в Міністерстві юстиції, передбачено одну офіційну мову - українську. Разом з тим, є певні винятки: якщо в місті більшість населення національні меншини, то вони можуть прийняти рішення… Такі «якщо» в законі призведуть до того, що 9 областей приймуть російську мову, адже у містах, де більшість російськомовних жителів, відповідним рішенням міськради буде впроваджено російську мову.

Думаю, цей закон буде перероблятися, коли він вийде, поки що невідомо, але ситуація в Криму показує, що цей процес потрібно прискорити.

Павло Мовчан: «Що може загрожувати у нас російській мові, коли вона є панівною?»

Сигнал з Криму досить тривожний. Той, хто затіває це, не усвідомлює, що може бути замість бажаного миру. Тим більше, напередодні курортного сезону таких речей робити не можна.

Я вчора повернувся з Москви, там панують тенденції несприйняття України як незалежної держави, як нації, її мови та історії - це ментальність нації, яка довгий час була панівною. Подібні синдроми пережила Франція, коли втрачала свої колонії. Останні війни між французами і арабським світом, пов’язані з втратою Алжиру, знекровили Францію. І тільки інтелектуали, які дійсно переймалися перспективою французької держави, нав’язували нації думку, що треба позбутися тієї болячки, яка виснажує і робить світ нестабільним. Синдром імперськості пережила і Польща. Сентименти до великої держави ферментують. Якщо ми говоримо про європейську стабільність, про Європу і світ ХХІ століття, ми повинні уникати цих речей.

Сьогодні наші найбільші опоненти посилаються на Хартію і вносять її провокуючі варіанти у вигляді законів і доповнень. У мене в руках проект закону про внесення змін до Хартії Вадима Колесніченка. В офіційному перекладі преамбули Хартії зазначається: «Наголошуючи на важливості міжкультурного діалогу і багатомовності, а також беручи до уваги, що захист і підтримка реґіональних або міноритарних мов не повинні здійснюватися на шкоду офіційним мовам і необхідності вивчати їх». І тут же навпаки – йде відкидання.

Он росіянам потрібна правдива історія, але ж історія така, яка є, вона не може бути такою, як її зробила Катерина ІІ. Російська історія була переписана саме за тих часів. Було послано десятки експедицій по монастирях, аби вилучити літописи, щоб вони були одні і підводили під одну тезу «Рюриковичі прийшли і дали владу», аби мотивувати присутність німців в тогочасному імперському житті Росії. Про це не треба забувати, бо полеміка Ломоносова з опонентами свідчить про те, що це була довга боротьба за власне російське місце в трактуванні тієї історії, яка накидалася імперією. Все, що робиться згори, рано чи пізно буде знівельовано. Але літописи переписали, їх понищили – ось де найстрашніше в своїх наслідках!

Хартія говорить про те, що захищати треба не на шкоду офіційній мові. А якщо Колесніченко в групу мов, які потребують захисту включає білоруську, болгарську, гагаузьку, грецьку, іврит. Далі йде кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська. Вся відмінність прийнятої редакції Хартії та проекту Колесніченка в тому, що там була новогрецька, а він написав «грецька», там була єврейська, а він писав іврит.

Чи є така мова «грецька»? Є еллінська, грецької як такої немає в понятійному апараті. Давньогрецька, старогрецька, койне… У нас абсолютно не та сама мова, що в Греції, вони вивчають свою давню рідну мову, її безперечно треба захищати. Де у нас іврит? Іврит виріс та відновився як мова поневолених євреїв на території колишньої Палестини і став офіційною єврейською мовою. Якщо захищати міноритарний сегмент мов, то йдеться про ідиш – мову, якою в Україні розмовляє певний відсоток старих людей, що дійсно був мовою письма, літератури, церковних служінь.

Це той проект, що збурюватиме все українське суспільство. Отже, це політичне питання, аби з одного боку довести відданість Росії, а з другого – виправдати дії ФСБ на території України. Але це не є захистом держави.

Хартія була сформована як загальноєвропейська, яка повинна була набути статусу конвенції, але великі європейські держави не ратифікували її, в тому числі й Німеччина, де є 7 мільйонів турок. Вони захищають свій простір, бо розуміють, що далі буде мусульманський фундаменталізм, мечеті у всіх містах і т.д. Мусульманський фактор є загрозливим для європейців і вони виробили ці принципи не для великих груп, які несуть небезпеку, а для малих.

А якщо ставати на захист великих груп в Україні, то давайте впишемо туди ще й арабську, китайську, бо зараз багато китайців в Україні. До чого тільки ми так дійдемо?..

Росія не ратифікувала мовну хартію і ніколи цього не зробить. Вони прийняли закон про статус російської мови як загальнодержавної та про необхідність володіння нею. У них татар 17 мільйонів – це велика кількість, але вони нікуди цю мову не вписують, бо Держдума захищається і зсередини і зовні. У нас же найбільш упослідженою є сьогодні категорія українців за наявності Конституції, відповідного рішення КС про державну мову і т.д. Що може загрожувати у нас російській мові, коли вона є панівною?..

Росія на підактах дозволила татарам та іншим і своєму федеральному утворенні існувати тій мові на зовсім іншій законодавчій базі. А у нас домагаються фактично проектами Колесніченка чи Бондаренко надати особливі переваги російській і узаконити її, закріпивши той статус, який вона набула в колоніальному режимі. Це не може здійснюватись на шкоду офіційній мові та необхідності вивчати її.

Ми знаємо, які вибрано точки для того, щоб демонтувати українську державність, - це мова і церква. Проблем багато, але в той спосіб, який нам пропонують їх розв’язати під загальну русифікацію і здачу України, це робити небезпечно. Це означатиме, що у Європі наша країна стане найнестабільнішою зоною. Звідси буде багато соціальних проблем, з нами ніхто не вестиме торгівлю, але про це не думають.

Чи буде мати рішення Кримського парламенту якісь юридичні наслідки?

Павло Мовчан: Це суперечить Конституції. Якщо ж вони хочуть прийняти рішення 301 голосом у Верховній Раді, я не думаю, що це вдасться зробити. Серед «тушок» є багато тих, хто усвідомлює наслідки цього рішення для української держави. Це неспівмірні речі з політичною кар’єрою того чи іншого нардепа.

Сьогодні є люди, ментальність яких за двадцять років незалежності сформована національною. Вони володіють зброєю і ніколи не дадуть спокою, я знаю таких. Вони говорять, що треба не так діяти… Але Боже збав від цього!

Правові засади є превалюючи для нас. Але якщо вони порушують Конституцію та ревізують вже прийняті рішення – вони провокують їх. Проте мудрі люди в Партії регіонів є, сподіваюсь на них…

Отже це рішення провокує громадянський конфлікт?

Павло Мовчан: Без сумніву.