Скандал навколо Шевченківської премії: хто винен?
Іван Драч, Микола Жулинський та Володимир Семиноженко - про нагороджувальну політику нової влади.
Серед перших рішень Президента Віктора Януковича виявилося і зменшення суми Шевченківської премії, що викликало резонанс серед громадськості. Чому так сталося, і що далі буде з премією та нагороджувальною політикою нової влади, журналісти мали змогу з’ясувати під час прес-конференції у «Главкомі». На їхні запитання відповідали голова Шевченківського комітету Микола Жулинський, член цього комітету, український поет та громадський діяч Іван Драч і представник гуманітарного блоку «регіоналів» Володимир Семиноженко, сьогодні призначений віце-прем\'єр-міністром.
-- Микола Жулинський: Комітет просив по 200 тисяч гривень на кожну Шевченківську премію
Національна премія України імені Тараса Шевченка присуджується за найкращі досягнення в галузі літератури та мистецтва, журналістики та публіцистики. Так виписано в законі, і останнє положення, за яким ми діяли ці два роки, передбачало присудження до десяти премій. Кандидатури розглядає Шевченківський комітет, в складі якого 23 людини. Пропозиції надходять від Міністерства культури та туризму, Національної академії наук, від творчих спілок та літературно-мистецьких об’єднань. Минулого року на здобуття премії-2010 надійшла 51 пропозиція. Враховуючи, що члени комітету працюють в ньому на громадських засадах, то чекати, що вони досконало ознайомляться зі всіма творами та роботами – це велика мрія. У нас працює невеликий штат – 5 чоловік, з яких один бухгалтер та кілька співробітників, що виконують технічну роботу. Ми сподівалися, що нам вдасться активніше проводити цю роботу, тому що треба мати досить солідні експертні оцінки, аби визначати мистецький рівень тих чи інших робіт. Але коштів на оплату експертів немає, на відрядження теж, щоб членам комітету поїхати оглянути виставку художника чи подивитися спектакль.
Це спонукало нас розробити нове положення, змінити цю систему, яка нагадує радянські часи. На жаль, цей документ не був прийнятий, бо він порушував деякі існуючі постанови і юридичний відділ Секретаріату Президента сказав, що це неможливо реалізувати. І ми працювали ці два роки за старим положенням. Минулого року ми підійшли дуже вимогливо і присудили лише п’ять премій. Нам була виділена сума в два мільйони гривень, отже кожна премія-2009 сягала 160 тисяч гривень. Ті 500 тисяч, що лишилися за нами, ми не мали можливості використати, і десь вони пішли, але нам їх не віддали, бо ми могли дати кошти лише на премії. Тому цього року комітет вирішив не економити, бо все ж таки це митці і для них це гроші дуже великі. Отже, цього року ми підійшли більш ліберально і визначили 10 премій, і логічно, що сума мала бути більше минулорічних 160 тисяч. Оскільки Державна премія в галузі науки та техніки вже була 170 тисяч, то ми на Національну премію розраховували отримати більше. Комітет підтримав ідею просити по 200 тисяч на кожну премію, попередній Президент Віктор Ющенко дав добро, ми підготували відповідний указ. Але у бюджеті на премії цього року було визначено мільйон триста тисяч гривень і не більше. Президент Віктор Янукович діяв згідно того, скільки було коштів – 10 премій по 130 тисяч.
У нас не розвинена так звана система культурних індустрій. Наприклад, у Франції є знаменита Гонкурівська премія в галузі літератури, на її здобуття в рік надсилають до 6 000 романів. Лауреат там отримує лише один франк, символічний грошовий еквівалент, але після того, не тільки всі видавництва Франції, а й Європи намагаються опублікувати цей твір. І таким чином лауреат отримує колосальні гонорари та стає відомим європейським письменником. Ми хотіли і в Україні змінити щось в цьому напрямку, щоб і у нас не забували одразу лауреатів, а видавали їхні книги. В Європі сьогодні від експорту культурної продукції країни отримують до 30% надходжень до держбюджету. У Великобританії отримують 11,8 млрд. фунтів стерлінгів за експорт продуктів культурної індустрії, а у нас сьогодні нічого цього немає.
-- Іван Драч: Коли Президент їде у Канів та схиляє голову перед могилою нашого пророка - це нормальні речі
Так, 200 тисяч краще, ніж 130 тисяч. Думаю, що жоден з лауреатів не відмовився б від такої суми. Я був членом Шевченківського комітету у Гончара, Загребельного, Лубківського, а тепер Жулинського. Мені це цікаво, бо я людина лінива, а тут треба щось читати. Міняються тенденції, голови комітетів, та я за те, щоб Шевченківська премія у нас залишалась і носила характер тих кращих премій світового рівня, аж до Нобелівської включно. Шкода, що немає пані Ганни Герман, аби дізнатися наскільки буде займатися гуманітарною політикою Президент. Але річка тече в тому самому напрямку, швидше всього буде створена нова коаліція, а Азаров стане прем’єром.
Мені вчора було цікаво, на шевченківському концерті я сидів поруч з Віктором Федоровичем і він мені сказав дивну фразу із святою наївністю: «Іване Федоровичу, розумієте, я вперше на такому концерті». І коли людина має признаватися в тому, то є тут свої плюси та мінуси. Але ми як люди маємо йти з добрим серцем до того, що робиться на білому світі, то давайте повіримо. Коли співали співаки, він коментував голоси, і це було цікаво, бо видно, що для нього це небайдужий світ. Я знаю, що він сам співає та пише вірші, які й мені читав, коли був прем’єром. Якісь є цікаві моменти цього життя, але як складеться ця гуманітарна політика, важко сказати. Але вже видно, в якому руслі буде вироблятися ця політика. Вчора на Чернечій горі у Каневі до мене підійшов Ян Табачник, я з ним обійнявся, давно його знаю цього чернівецького славного чоловіка. Я йому сказав: «Ти знаєш, я одного Табачника люблю, а іншого ненавиджу. Якби тут був Дмитро, то не знаю, чи був би я на цій канівській горі». Хто ж буде визначати цю гуманітарну політику? Вчора я бачив цікаві моменти: там активною була Лариса Скорик, Петро Толочко був, можливо, вони певною мірою впливатимуть. Із цікавих мені людей був Анатолій Толстоухов, який багато видавав книг, зокрема, він мені подарував книжки про Сікорського, про абсолютно невідомі речі Пантелеймона Куліша, окремий том, присвячений Вернадському. І в тому середовищі є люди цікаві, але ми не завжди знаємо про них, можливо, зараз вони з’являться на поверхні.
Як ви оцінюєте заяву Віктора Януковича про те, що єдиною державною мовою буде українська?
Я не заперечую (сміється). Мені приємно було, що він це сказав у Каневі. Він пообіцяв, що проблеми російської мови будуть розв’язуватись через європейську хартію. Як воно буде – побачимо.
Ви бачили не одного Президента у Каневі. Яке справив враження Віктор Янукович?
Коли Президент їде у Канів та схиляє голову перед могилою нашого пророка, людини, яка величезною мірою вплинула на формування української нації, - це нормальні речі. Давайте будемо іти на позитив і чекати від тих людей, які приходять до влади, якихось добрих кроків.
Чи буде Віктор Янукович переглядати видані Ющенком нагороди, не тільки Шухевичу та Бандері, а й іншим Героям України?
Іван Драч: Це справа президентської канцелярії.
Микола Жулинський: Система нагород – це дуже відповідальна справа, думаю, що тут будуть вноситися якісь корективи і щодо шевченківської премії також. Я почув від Ганни Герман, мовляв, чому було аж десять лауреатів, якби менше, то була б більшою винагорода. Можливо, вона ознайомлена із ситуацією в Російській Федерації, де існує дві державних премії – в галузі науки і технологій та в галузі науки і мистецтва, по кожній щорічно визначається до трьох премій. Але кожна премія має грошовий еквівалент 5 мільйонів рублів, тобто це 166 тисяч доларів. Можливо і будуть з боку Адміністрації Президента вноситись подібні корективи.
В Каневі Віктор Янукович сказав, що при Президентові будуть створені ради. Так, у Росії ці премії визначають ради з питань науки та технологій та рада з питань науки і мистецтва при Президентові.
Як ви ставитесь до ініціативи відсвяткувати 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка спільно Росії та України?
Іван Драч: Я був би радий, якби всі країни святкували, і не лише Росія, а й Польща приєдналась. Бо коли буде одна Росія, то певним недоброзичливцям буде вигідно це все використовувати. Тут треба команді, яку представляє і Володимир Семиноженко, продумати всі моменти, аби ми не вистелили собі те, на чому самі ж можемо послизнутись.
Микола Жулинський: Це дуже добра ініціатива, бо більша частина його активного життя пройшла в Петербурзі та на засланні у Казахстані, який теж мали б залучити до цього святкування.
-- Володимир Семиноженко: Зменшення суми Шевченківської премії не треба сприймати як тиск Президента на Комітет чи лауреатів
Щодо вищих нагород, які дає держава, на першому місці має бути рівень лауреатів та їхніх робіт, а також престиж самих премій. Зараз фінансова ситуація дійсно дуже важка в державі, ми маємо добре подумати перед тим, як ставити на чаші престиж премії та її грошовий еквівалент. Але безперечно, будь-які найближчі кроки влади будуть зроблені в тому напрямку, аби премії в галузі науки та техніки і шевченківської премії відповідали світовому рівню. Тут також є велика проблема, тому я б пропонував дивитися на це під кутом зору модернізації країни. Ми занадто занизили планки, багато наших визначень мають дещо провінційний характер і не відповідають тому, до чого прагнуть інші країни. Україна повинна сказати своє слово в різних сферах – і в науці, і в мистецтві. Ми б хотіли, щоб автори, які у нас є, дивували світ, наприклад, своїми архітектурними надбаннями.
Скільки має бути лауреатів Шевченківської премії і які суми вони мають отримати – це має вирішити громадськість. Один із варіантів для вирішення подібних питань – це створення дійсно національних рад, громадянських комітетів, які будуть представляти точку зору суспільства. Президент, як і будь-яка гілка влади, діє в напрямку того, що хоче суспільство, а не навпаки. Премія - це ознака амбітності держави.
Проте премії – це більше символічний жест, з подібних якому складається якісна картина. Думаю, що крок Президента зменшити собі заробітну плату дуже правильний. Візьміть Грецію, яка перебуває зараз в скрутному становищі, там багато представників мистецьких кіл віддають свої гонорари в бюджет країни. Зменшення суми премії не треба сприймати як тиск Президента на Комітет чи лауреатів. Навпаки, він зробив перший крок – скоротив собі зарплатню, другий – зменшив премію лауреатам. Думаю, що має бути започаткована традиція – затягнути пояси, коли в країні дуже скрутна економічна ситуація.
Чи будуть відмінені нагороди, які видав Віктор Ющенко?
Ви знаєте, що суспільство неоднозначно сприйняло нагородження деяких людей, особливо званням Героя України. Я був на прес-конференції, де Віктор Федорович робив свої заяви про те, що це потребує детального аналізу з правової точки зору, бо якщо ми ввійдемо зараз у суцільні відміни, такі квазілюстрації, ми прийдемо не до креатину, а чергової розрухи. Вже досить розвалювати те, що було. Час створювати щось нове.
Будь-який документ Президента - цей правовий акт і він має бути бездоганним. Є громадська точка зору, європейської спільноти, а є ще проблеми правової чистоти.