Реформ не буде?

Опозиції подобаються економічні реформи, які задекларував Президент. Проте у них є великий сумнів, що вони будуть втілені в життя. Ні в бюджеті цього року, ні в бюджетній резолюції на 2011 рік жодної копійки не закладено, аби ця «казка» стала дійсністю. Та й склад нинішньої коаліції не обнадіює, бо ні литвинівці, ні комуністи ніколи не проголосують за вільний ринок землі чи підняття тарифів. Тож більш вірогідним виглядає припущення про те, що реформи красиво намалювали для МВФ, щоб отримати черговий транш.

Про це в прес-центрі «Главкому» говорили народні депутати Павло Жебрівський (НУНС) та Сергій Соболєв (БЮТ).

Павло Жебрівський: «Є дуже величезний сумнів, що ті реформи будуть впорядковані і зреалізовані»

Я прочитав 77 сторінок програми реформ, і скажу, що мені подобається. 80% того, що міститься в цьому документі, є в програмі партії «Українська платформа», яку я очолюю. Йдеться про формування так званих чесних правил гри, проте є забаганки, а є реальність. Нещодавно в парламенті при прийнятті Бюджетної резолюції на наступний рік я казав, що це, як по Оруелу, «1984». Виходиш на вулицю – б’ють, обдирають, затримують, в КПЗ сажають, потім приходиш додому, натискаєш кнопку і Міністерство правди тобі розказує, як класно тобі жити. Через те сьогодні немає підстав говорити, що ті реформи будуть впорядковані і зреалізовані, з цього приводу є дуже величезний сумнів.

Минулої п’ятниці ми багато говорили про те, що сьогодні робить нинішня влада з бізнесом. Як не приймають податкові декларації, якщо є ПДВ до повернення. Як податкове навантаження від обороту збільшили на 50% по кожній галузі економіки. Як на сьогоднішній день перевірки просто замучили людей. Як нібито однією рукою сажають міліціонерів, а іншою міліціонери душать той же бізнес і ту економіку, яка є в країні.

До того ж коаліція складається ще із комуністів та Блоку Литвина. Мені незрозуміло, яким чином Партія регіонів збирається ці реформи робити. Литвин йшов з гаслом, що «землю, як і душу, не продають». В програмі економічних реформ бачимо ж вільний ринок землі. Комуністи кричать скрізь, що не дамо підняти ціни на газ для населення, на житлово-комунальні тарифи. Разом вони кричать, що не дозволимо збільшити пенсійний вік, а в програмі сказано, що перший етап – це вирівнювання віку чоловіків та жінок до 60 років і поступовий перехід до 65-ти. Говориться про те, що фактично до 2014 року має бути ринкова ціна на газ для всіх категорій споживачів – від населення до реального сектору економіки. Говориться про приведення у відповідність з профітом обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги. Тобто, є декларація, є забаганки, є багато питань з приводу спрямованості на європейський вектор розвитку України. Водночас ми бачимо затхлий совок і методи, якими сьогодні діє влада. На жаль, це не дає підстав говорити, що документ, який підготувала консалтингова група «Мaккензі», може бути зреалізований. Особливо в складі коаліції, яка нині є, яка зібралась за інтересами. Шкода, але ми сьогодні ще більше відійдемо від тих благих намірів, якими встелена дорога в пекло. І говорити про чесні та прозорі правила гри в економіці, на жаль, не доводиться.

Сергій Соболєв: «Завданням цієї програми було не наведення порядку та проведення економічних реформ, а за будь-яких умов отримати займ в 20 мільярдів доларів»

Якщо подивитися, якою Україну бачить Янукович у 2015 році, думаю, що 99% наших громадян під цим би документом підписалися. Але, на жаль, є інші реалії. Якщо ці реформи розраховані до 2015 року, то їх вже треба було б починати вчора, а не сьогодні.

Загальна оцінка: є дуже гарні побажання, дуже красиво написані фрази, які на перший погляд комусь подобаються, а комусь ні. Але є реалії життя, починаючи від бюджету 2010 року, який фактично мав би започаткувати серйозні бюджетні реформи. Ми бачимо реальність дефіциту, який складає 16-17% від ВВП при задекларованих менше 6%. Ми бачимо дійсно подану в парламент і так активно проголосовану нинішньою коаліцією Бюджетну резолюцію на 2011 рік. Дуже багато реформ в документі планується з 2011 року, жодної з 2010-го. Але про які реформи можна вести мову в 2011 році, якщо весь бюджет побудований на зовнішніх запозиченнях, рівень яких зростає фактично вдвічі. Якщо брати це по відношенню до ВВП, то з 23% на 1 січня цього року до 40% від ВВП, які ми отримаємо за наслідками роботи в 2011 році. Таке відчуття, що права рука не знала, що робить ліва. Або коли писалася ця програма фахівцями, то не з розуміння того, що вона буде зреалізована, а для того, щоб в красивій обкладинці її можна показати Міжнародному валютному фонду під займ в 19-20 млрд. доларів, які очікуються. Якщо вже цього року, і це вже не приховує уряд, вони прямо закладають як мінімум 2 млрд. доларів на покриття дефіциту бюджету, якщо такі гроші отримають від МВФ, то це відповідь на те, яким чином далі буде розвиватися країна.

Другий не менш важливий фактор – яким чином буде створено бізнес-середовище. Я чудово пам’ятаю, як буквально в перші ж дні після інавгурації нам заявляли, що тепер іноземні інвестиції потечуть широкою рікою. Ми бачимо підсумки 100 днів пана Януковича, причому це підсумки, які дає не опозиція, а НБУ. Падіння прямих іноземних інвестицій на 29%, в порівнянні з найгіршим кризовим 2009-м роком, коли чіткі реляції про те, що ми створимо умови для розвитку іноземних та внутрішніх інвестицій закінчуються в програмі лише двома напрямками. Один з них стосується знову створення так званих зон пріоритетного розвитку з пільгами по оподаткуванню. Ми чудово пам’ятаємо, чим це все закінчилось в наших українських реаліях. Другий – це так звані техногенні парки, які фактично на сьогоднішній день завершились знову тим самим: податкові пільги для своїх, фактично узаконена контрабанда через ці зони і загальні умови при неповерненні податку на додану вартість, при тиску на малий бізнес, які сьогодні декларуються, і реалії, які сьогодні є з боку уряду.

Без сумніву, всі реформи поки що звелись до одного – яким чином здобути дешевий газ для великих підприємств – монстрів. Ви знаєте, тут можна прозвітувати: так, зроблено, здана територія Севастополя на 40 років – це є реальність. Все інше – і декларації про те, що треба реформувати енергосектор, пенсійний сектор на сьогоднішній день жодної законодавчої ініціативи як від Президента, так і від уряду ми в парламенті не побачили.

Можна дуже багато розповідати про необхідність створення реальних умов, в яких всі працюють стосовно податкового клімату в Україні. Можна казати про те, що ми будемо боротися з тіньовими схемами уникнення від оподаткування. Тоді в мене виникає одне єдине питання – чому вчетверте уже тепер уряд Азарова або сам Президент Янукович не внесуть закон про денонсацію угоди з республікою Кіпр? Ця угода про уникнення подвійного оподаткування вимиває за дуже приблизними оцінками фахівців від 40 до 50 млрд. доларів щорічно через непрямі податки, які зникають в де-факто офшорній зоні. Якщо до неї ще додати дві псевдо-офшорні зони, одна з яких існує на півночі Європи, а друга – в центрі Європи, то це була б вже відповідь на те, яким чином уникнути системи подвійних стандартів, коли одним дозволено все, а іншим - нічого.

Другий фактор, який лежить на поверхні та не потребує якихось грандіозних рішень від цього уряду. Аналіз податкових надходжень в 27 суб’єктах (всі області, Київ та Севастополь) показує, що на сьогоднішній день із 60 тисяч працівників податкової адміністрації лише 5% зайняті тим, що обслуговують і відповідно ведуть оподаткування підприємств, які складають 95% податкових поступлень в усіх регіонах України. Вдумайтесь: 5% інспекторів дають 95% прямих податкових поступлень, які сплачують відповідні підприємства. 95% інспекторів, які працюють із 60 тисяч, фактично дають 5% поступлень в усі бюджети областей. В основному це від 3 до 5 підприємств, за виключенням 4 областей, де кількість таких підприємств складає 10-15. Питання: ми і далі будемо тримати армію із 60 тисяч податкових інспекторів для того, щоб знущатися з малого та середнього бізнесу, не помічаючи всього того, що твориться, перш за все, з великими платниками податків.

Тому я думаю, що завданням цієї програми було не наведення порядку та проведення економічних реформ. Завдання цієї програми полягало лише в одному – за будь-яких умов отримати протягом двох з половиною років 20 млрд. доларів. Програма нібито є, але є і реалії: під збільшення внутрішнього дефіциту майже вдвічі, і під покриття дефіциту бюджету вже цього року і наступних років. Тому вона приречена на те, що залишиться красивою програмою на папері. Можливо, це програма буде для наступних урядів України, для наступних президентів, але країна так довго чекати не може.

Запитання щодо Програми приватизації. Уряд планує в майбутньому отримати від продажу близько 100 млрд. грн. Чи є вже приблизний список об’єктів? Наскільки це реально?

Павло Жебрівський: На сьогоднішній день списку як такого немає. Уряд ще не задекларував, яку програму він хоче приймати. Не подана програма приватизації навіть на цей рік. Єдине, що в прийнятому бюджеті передбачено 0,001% від приватизації «Укртелекому» на послуги консалтингової компанії. І тільки звідти ми чітко розуміємо, що таки «Укртелеком» в цьому році буде проданий.

Говориться про те, що в Україні на сьогоднішній день 37% ВВП виробляється на підприємствах державної форми власності. Оскільки цей показник у Польщі - 25%, у Англії - 20%, то є бажання зменшити цей об’єм до 25%. Єдине, що в Програмі економічних реформ передбачається, що насправді мають бути тільки підприємства державної власності, які забезпечують національну безпеку і є природними монополістами. Це незрозуміло, хоча серйозно говориться з приводу того, що якраз «Укрзалізниця» буде акціонуватися, і так виходить, як я побачив, що можливо тільки колія залишиться у державній власності, а все інше вони збираються віддавати у приватні руки. Мало того, операторів вагонів і потягів вони також збираються передавати у приватні руки. Ви знаєте про те, що вже декілька таких операторів працює на ринку. Десь останні два роки вони були трішки ущемлені, але з корпорації з Донбасу вони знову повертатимуться на цей ринок.

Єдине, що зафіксовано, що гідроенергетика та атомна енергетика також мають бути у державній власності. Більше жодних посилів з приводу того, які галузі економіки мають йти на приватизацію, не сказано. Єдине відомо, що до 2014 року продати треба все. Це ключове питання, на яке закцентована ця програма. Але перелік, думаю, буде згідно потреб компаній і росіян, які спонсорували вибори нинішнього Президента України. Це так виходить з тієї програми.

Сергій Соболєв: Знову реалії та декларації. Не знаю, чи помітили ви визначне рішення відомого окружного суду міста Києва, яке сталося наприкінці минулого тижня, де за поданням Генеральної прокуратури зупинена приватизація 15 енергокомпаній України (Київенерго, Хмельницькенерго і т.д.)? Я не вірю у те, що права рука не відає, що робить ліва. Я не вірю, що ГПУ могла звертатися з таким позовом до уряду України, забороняючи передати фактично пакети цих акцій для продажу Фонду держмайна. Але це рішення ухвалено за поданням ГПУ. Саме тому я просто переконаний, що є об’єкти, які підуть на приватизацію не через відкриті конкурси чи процедури, а через боргові зобов’язання, як це, наприклад, було з «Дніпроенерго». Саме для цього виключаються найбільш привабливі енергетичні активи із загальної програми приватизації. Що ще буде? Важко сказати, бо на сьогоднішній день документа, який би дав перелік того, що підлягає приватизації, в парламенті не існує.

Пане Сергію, ви за скорочення кількості податківців? Коли буде створено Стратегічну раду, яку було обіцяно ще два місяці тому, аби контролювати економічну діяльність уряду? Що сталося з обіцянками того, що опозиція буде ходити на засідання уряду?

Сергій Соболєв: По третьому питанню: коли ми почали знайомитись з порядком денним легального Кабінету Міністрів, у нас волосся стало дибом. Якщо хтось звертає увагу на роботу Опозиційного уряду, то такий аналіз дається на кожному засіданні щотижнево. Фактично цей уряд розглядає до останнього від 10 до 15 питань, дві третини з яких є кадрові пропозиції. Таке відчуття, що в країні немає кризи, що бюджет чудовий, саме тому фактично на сьогодні ми отримуємо всю інформацію і маємо можливість аналізувати всі рішення, які сьогодні існують. Профільні міністри Опозиційного уряду доповідають по кожному рішенню і таким чином експертна рада створена не лише при опозиційному Кабінеті Міністрів, а й при кожному міністрі. Тим більше, їх у нас всього 12, і вони об’єднують ключові галузі, тому їм це дуже легко робити. Це була відповідь на друге запитання.

Щодо першого запитання: так, я стверджую, що на сьогоднішній день 60 тисяч податківців, які створені як армія для того, щоб навести порядок з податковими зборами та платежами, фактично не виконують свою функцію, виходячи з того, що ключові платники податків на сьогоднішній день мають можливість обслуговуватись 5% тих, хто безпосередньо веде облік крупних збірників податків. Якщо ми візьмемо аграрні регіони, то є такі, де, грубо кажучи, 5 підприємств створюють до 100% надходжень в бюджет. На сьогоднішній день штат інспекторів Податкової створений з іншою метою – витрушувати останнє з дрібного та середнього бізнесу, мордуючи їх постійними перевірками замість того, щоб налагодити системну роботу безпосередньо з бізнесом, як це є практично в усіх країнах. Саме тому я вважаю, що сьогоднішній штат податкових інспекторів є роздутий і не виконує ті функції, які прямо повинен виконувати.

Павло Жебрівський: На жаль, цей штат завжди був такий і при минулому уряді, і позаминулому. Реформа з цього приводу має провестися. Виходить так, що ми тільки їх критикуємо, але ми готові визнавати ті помилки, які самі допускали, коли були в коаліції.

Уточнення щодо «Укртелекому». Чи проводиться аудит підприємства? Чи планується приватизація шахт?

Павло Жебрівський: Насправді шахти хотів приватизовувати і попередній уряд, і нинішній хоче. Принаймні в Програмі економічних реформ говориться про розбивку на три категорії: доходні шахти, ті, які можуть бути доходними, та збиткові. Вони будуть виставлятися на продаж, як написано, на аукціоні. Зрозуміло, що опозиція буде вимагати, щоб в першу чергу продавали збиткові шахти. Якщо на них знайдеться інвестор, то нехай би купував. Головне, щоб вони продавалися під інвестиційні зобов’язання. Що стосується шахт, які можуть бути прибутковими, це може бути друга черга, і тут має бути аукціон. Якщо говорити про перехід на приватне управління прибутковими шахтами, то зрозуміло, тут тільки аукціон: хто дасть більше грошей, тільки той має право купувати такі шахти. Особливо треба слідкувати, щоб за останній час ці шахти випадково не стали «збитковими».

Мені невідомо, чи проводиться аудит «Укртелекому», але його потрібно продавати. Справа в тому, що ще при Леоніду Даниловичу Кучмі продали буквально за копійки ключову «родзинку» UMC і вивели із «Укртелекому» те, що було найбільше в капіталізації компанії. Через те на сьогодні «Укртелеком», безумовно, має бути виставлений якомога швидше на продаж. Можна було б чекати завершення кризи, але достатньо багато експертів говорять про насування другої хвилі світової економічної кризи. І ми можемо так дочекатися, що це залізяччя нікому не буде потрібно і інвестиції в галузь не підуть. Це підтримка продажу «Укртелекому», але на яких засадах? Це мають бути виключно аукціони продажу, тільки з єдиною вимогою. І тут є проблема: на сьогоднішній день аналоговими засобами зв’язку користується Міністерство оборони, там так і не перейшли на «цифру». Однією із причин, чому довго не виставлявся на аукціон «Укртелеком», було якраз те, що національна безпека зачіплялася в аналоговому зв’язку. Отже, передбачається продаж, і він відбудеться дуже швидко, особливо після того, як в решті-решт буде прийнято рішення про те, що МВФ грошей не дасть.

Сергій Соболєв: Фактично є два фактори, які є дуже суттєві в процесі приватизації. Внутрішній: те, що саме приватизаційне відомство віддано по квоті Комуністичній партії – це фактично є проблема, яка безпосередньо буде виникати при будь-якому приватизаційному конкурсі чи приватизації будь-якого об’єкту. Ви чудово розумієте, що не лише парламент чи Кабінет Міністрів, а й приватизаційне відомство має достатні повноваження, згідно з нашим законодавством.

Зовнішній фактор: те, що сьогодні відбувається на зовнішніх ринках. Для прикладу останні повідомлення про те, що за аналізом нового угорського уряду виявися дефіцит бюджету приблизно втричі більшим, ніж він був задекларований попереднім урядом соціалістів. І це обвалило не лише форинт, а й євровалюту. Це гарне свідчення того, що на сьогодні дуже хитка ситуація, перш за все, в єврозоні. Якщо до цього додати хитку ситуацію, яка є в інших регіонах, то на сьогоднішній день спрогнозувати навіть на місяць наперед, що буде відбуватися з фондовими ринками, є дуже проблематично. Тому цей фактор буде дуже суттєвим при організації будь-якого аукціону або іншої форми продажу підприємств чи інших об’єктів безпосередньо в Україні.

Ви сказали, що ця Програма реформ можливо буде реалізовуватися вже наступним урядом. Ви як очільник не опозиційного, а чинного уряду готові втілювати те, що прописано в програмі реформ? Зокрема, і підняття пенсійного віку, і ринок землі, і т.ін…

Сергій Соболєв: Все, що сьогодні відбувається, ви чудово розумієте, неможливо без дострокових парламентських виборів. Бо здійснювати будь-які реформи в цій сесійній залі – це бути самовбивцею. Залежати від 27 голосів комуністичних популістів чи популістів із Блоку Литвина, на мій погляд, це бути приреченим на те, що ви ніколи не зможете провести жодної реформи.

Якщо вся пенсійна реформа зведеться лише до підняття пенсійного віку для жінок до 60-ти, а в кінцевому варіанті для всіх, хто на сьогодні молодше 35-ти, до 65 років, то це не є пенсійна реформа. Якщо ми ведемо мову дійсно про серйозну пенсійну реформу, то найперше має бути реформоване саме базове пенсійне законодавство. Сьогодні для 14 млн. пенсіонерів регулює вихід на пенсію 27 законодавчих актів: для СБУ - свій, для МВС - свій, для народних депутатів – свій, для державних чиновників – свій, для шахтарів – свій і так далі. До тих пір, поки в країні не буде єдиного законодавчого акту, який регулює порядок виходу на пенсію, про будь-які реформи вести мову некоректно.

Другий не менш важливий фактор – це верхня та нижня межі пенсій. Його пробували регулювати попереднім урядом: це обмеження верхньої межі пенсії через кратність до нижньої межі або до мінімального прожиткового рівня. Ви знаєте, що жодний із цих проектів не отримав підтримки в залі. Отже, в цій сесійній залі проведення будь-яких радикальних економічних реформ є неможливим при нинішньому розкладі політичних сил.

Те саме стосується енергетичної безпеки та енергетичної політики, коли на сьогоднішній день певна група людей в сесійній залі зацікавлена в одному – це здешевлення ціни на газ за будь-яких умов для своїх підприємств. При такому підході ми ніколи не зможемо провести реформування енергетичної галузі. А це треба робити, бо якщо хто бачив зміну енергетичної стратегії, яку задекларував російський уряд минулого тижня, вони в 2014 році зобов’язались вийти на світову ціну на газ та електроенергію для власного населення. Думаю, що після цього будь-який експеримент – український, білоруський чи ще якийсь – закінчаться. Точно так, як закінчаться експерименти придністровський та вірменський і всі інші, коли йде пряма субсидія з російського бюджету за так званий дешевий газ.

Тому такі реформи можливі тільки після проведення позачергових парламентських виборів.

Павло Жебрівський: Я не можу погодитись з тим, що газ знижено для деяких груп. Сьогодні газ не є дешевий. Він трішки дорожчий, ніж для німців та поляків. Постійно говорити, що газ тільки для деяких груп – це неправда. Цей газ для підприємств, на яких працюють сотні тисяч, а то й мільйони людей, які отримують заробітну плату. Треба говорити і про ринкову ціну на газ, тому що якщо буде неринкова ціна, тоді ці підприємства зупиняться, їхня продукція стане неконкурентною. Якби сьогодні ціна на газ була 330 доларів, можна було б багато українських підприємств закривати. Це б вдарило не тільки по олігархах, які відклали маленьку дещицю в офшорних зонах і з голоду не помруть, але й по людях, що працюють на цих підприємствах.

Щодо пенсійної реформи, то якщо буде єдиний закон, то не потрібно буде встановлювати верхню планку. Бо є визначена сума, з якої платяться внески до Пенсійного фонду, і це, здається, 11,5 тисяч гривень. Таким чином пенсія тоді була б найвища не більше десь приблизно 3,5-4 тисяч гривень. Отже, не потрібно було б вносити обмеження. А то є закон для військових, для прокурорів, для міліціонерів, для депутатів, для держслужбовців, які говорять про 90% від їхнього посадового окладу. Таким чином і сьогодні постійно виникає питання про обмеження верхньої планки. Якщо буде єдиний закон про 1,35% за рік для всіх категорій працюючих, якщо буде єдина система, то тоді говорити про обмеження непотрібно. Стільки людина платить - стільки вона має отримувати пенсії.

Не треба говорити про доведення жінок до 60 річного пенсійного віку, є інші категорії. Я сам вісім з половиною років пропрацював в МВС, але у хлопців, які охороняють парламент в УДО , рік за два йде. Через 20 років вони мають право на 40% посадового окладу виходити на пенсію. Якщо вони в 20 років пішли на службу, відпрацювали 10 років, то в 30 можуть вийти на пенсію. Сьогодні треба впроваджувати зовсім інші підходи. В першу чергу, людина може заробити одну, а то й дві пенсії, але пенсійний вік має наступати в 60 років для всіх, незалежно від того, заробив він пенсію чи ні.

Важливо, щоб, починаючи з 55 років, ті люди, які працюють, могли б вибирати дворівневу накопичувальну систему. Тоді вони могли б отримувати дві пенсії – і з солідарної системи, і з накопичувальної. Тоді це буде, як колись казав колишній однопартієць Соболєва Пинзеник, цукерка тим людям, які б хотіли брати участь у дворівневій системі пенсійної реформи.

Сергій Соболєв: Маю відкоригувати один принциповий момент. Добре, що колега поправив щодо ринкової ціни на газ. Я хотів би надати останній звіт РАО «Газпром», в якому йдеться про те, що ринкова ціна на газ, яка була заявлена згідно з контрактами на цей рік, складала в середньому 320 доларів. Реальна ціна на газ, за якою сьогодні він продається європейським споживачам, складає 210 доларів. Я не чув, щоб Італія віддала свої військові бази для російського Чорноморського флоту, те саме я не чув, щоб зробила Франція. Німеччину я тут відкидаю, бо вона 47 років інвестувала в РАО «Газпром», тепер вони мають право отримувати цей газ, враховуючи що вони є співвласниками газових родовищ та труби, починаючи з 1972 року. У них свої відносини та своя ціна на газ. Тобто, споживач диктує умови по ціні на газ так само, як і виробник цього газу. Те, що на сьогодні європейські споживачі домоглися зниження ціни на 110 доларів без здачі своїх національних інтересів, є дуже гарним прикладом.

Павло Жебрівський: Тобто, потрібно переглянути контракти.

Сергій Соболєв: Безумовно, всі країни переглядають, в тому числі Італія, у якої ціна в два рази нижча.

Павло Жебрівський: У нас є підстави говорити, що Програма економічних реформ скоріше є міфом, ніж реальністю. Це видно з порівняння по пунктам Програми економічних реформ і Бюджетної резолюції. В Програмі задекларовано здійснення пенсійної реформи в наступному році, передбачено підвищення тарифів до 2012 року в житлово-комунальній сфері, а в Бюджетній резолюції цього немає. Тобто є неспівпадіння Програми економічних реформ з Бюджетною резолюцією, яка подана пізніше. Отже, одне намалювали для МВФ, а інше збираються впорядковувати. Через це у нас є всі підстави говорити, що Програма економічних реформ, на жаль, скоріше є міфом, ніж реальністю.

Сергій Соболєв: Журналісти вже спробували писати першу сторінку нашої антиутопії в газеті, яку роздавали днями. Ця антиутопія зразка 2014 року є характеристикою того, чим завершаться найкращі побажання від Януковича. Опозиційні сили повинні зробити все можливе для того, щоб цього не сталося, бо інакше здійсниться найгірший сценарій для нашої з вами країни.