Віктор Пинзеник: Дві основні складові бюджетної дірки — газова та пенсійна

Відомий український фінансист, який свого часу гучно покинув уряд Юлії Тимошенко, нещодавно зробив кілька резонансних заяв. Перша з них: економічна криза в нашій державі проходить за так званим «грецьким» шляхом. Із відповідними наслідками. Борг, що стрімко зростає, та нестача державних коштів на його покриття, створюють, на думку Пинзеника, небезпечне зачароване коло.

-- Світ виходить, а ми входимо...

— За обсягом дефіциту державного бюджету Україна входить до світових рекордсменів. Цьогоріч його сума становить 170 мільярдів гривень, або 16% ВВП. До 57,7 млрд. грн. дефіциту (5% ВВП), задекларованого урядом, додається сума 30,5 млрд. грн., що передбачена в додатках до бюджету на рекапіталізацію банків. Ще одна частина дефіциту прихована через завищення доходів, яке можна оцінювати в 30 млрд. грн. Така ж сума піде на дотації «Нафтогазу України». Ноу–хау уряду є відсутність зафіксованої цифри видатків. 5 статей Закону про Держбюджет дозволяють уряду перевищувати понадзатверджені видатки.

— Чи можна порівнювати економічну кризу в Україні, Росії та на Заході?

— Світ виходить із кризи. Ті ризики, які були, подолані. Ключовим лишається банківський сектор. Що стосується України, то ми сьогодні перебуваємо далі, ніж рік тому. 16% ВВП — дефіцит бюджету, борг України — 36%.

Тож через державні борги нам не уникнути грецьких рішень. Суспільству потрібен чесний діалог.

— Чи можна за таких умов очікувати від суспільства сприйняття?

— Попри події у Греції, 56% її населення, за статистикою, підтримує уряд. Але завжди знайдуться люди, які протестуватимуть. Це свідчить про зрілість суспільства.

— Грецію підтримали країни, які є членами ЄС. Якби ми були в Європейському Союзі, то це допомогло б нам вийти з кризи?

— Знаєте, я не дам грошей людині, яка хоче похмелитися, а дам їх лише тій людині, яка хоче лікуватися. У моєму розумінні Греції дали гроші, бо вона лікується. Причиною кризи в Греції став бюджетний дефіцит. Тепер країна проходить курс болісного лікування.

— Ви радили здійснити Президенту України три реформи: повернути до життя зароблені кошти, створити умови для інвестицій та оновити систему влади. До яких порад уряд прислухався?

— Мені нерідко ставлять запитання про те, чому я пішов з уряду Ю.Тимошенко. Я економіст, а не художник. А коли показуєш статистику, а тобі кажуть, що це неправда, що треба малюнок підняти догори, то як можна керувати країною, опираючись на такі дії?

Записка, яку я писав кожному членові уряду, була останнім моїм кроком, який, однак, був повністю заперечений. А що я мав робити в цьому уряді? Стати співучасником процесу введення країни в глухий кут? Це не для мене. Коли виступила іржа, а її прикрили, вона не зникла. Тоді був унікальний шанс виходу з ситуації, було відчуття проблем у суспільстві. Якщо економіка зростає на 5%, а зар¬плата — на 40%, одна частина піде в інфляцію, інша — в імпорт, який за останні роки виріс у чотири рази. Це основні причини девальвації. Бага¬тьом людям приємно чути солодкі речі. А економіка — взаємозв’язана річ. Побудувати комунізм за один рік? Уже пробували.

-- Допомагати металургам і будівельникам

— За вашими словами, необхідно в першу чергу відновлювати два сектори економіки: металургію й будівництво. Що це дасть?

— Минулорічний прогноз, який я робив для української економіки, був дуже песимістичним. Натомість він передбачав згадані вами дії. Найбільший спад дістала металургія. Необхідно було створити попит на внутрішньому ринку. Для України металургія — те саме, що для Німеччини автомобілебудування. Як у Німеччині за відмову від старої машини доплачували по 5 тисяч євро, так само в Україні варто робити з металургійним сектором.

Ще одна із запропонованих мною програм передбачала здешевлення кредиту для будівництва житла.

— Ви говорите про необхідність надання дотацій на житло. Наскільки це реально при нинішній економічній ситуації?

— Це необхідно. Відомо, що проект стає рішенням лише тоді, коли його підтримають. А кому це потрібно? Людям — так. Але вони делегують право ухвалювати рішення владі. У результаті виходить зачароване коло. Проте життя змусить задуматися над цими речами.

— На вашу думку, підняття акцизів на тютюн та алкогольні напої — це спосіб наповнення бюджету чи ще один крок до інфляції?

— Це не вплине на інфляцію. Підняття акцизів — правильне рішення, хоча й має чимало нюансів. Та все ж воно не затуляє дірку в бюджеті, бо має цільове використання — будівництво доріг.

— То який рецепт «ліків» для української економіки? Яким чином можна залатати дірки в бюджеті?

— Дві основні проблеми, які зумовлюють бюджетну дірку, — газова та пенсійна. І рішення щодо них очевидні: для розв’язання першої слід установити адекватні ціни на газ, аби через бюджет не дотувати його споживання заможними громадянами. При цьому необхідно залишити підтримку малозабезпеченим — через субсидії.

Ціна — найгірша відповідь на соціальні питання. Бо вона не бачить споживача, його матеріального стану. Вся система пільг має бути узгоджена з доходами громадян. Бюджет не призначений для заможних. Очевидними є й рішення щодо Пенсійного фонду України. Серед першочергових — запровадження єдиних правил пенсійного забезпечення, а також досягнення компромісу в установленні єдиного пенсійного віку.

Ці та подібні їм рішення здатна зрозуміти й сприйняти абсолютна більшість українців. Але для цього потрібна чесна, відкрита розмова влади й громадян.

Реалії життя сьогодні дають небагато підстав для оптимізму. Але прорив неминучий. Бо ніхто не здатний зупинити бажання наших людей жити краще, бачити добру перспективу своєї країни, своїх дітей та внуків.