Яким є «публічне обличчя» третього недо-Майдану?

Фейковий «третій Майдан» піднімає «на-гора» старих героїв. П’єса тривала недовго. Але дуже показовими були фігури, які виявилися в перших рядах.

Ледь не найвідомішим обличчям так званих «Революційних правих сил», дії яких у готелі «Козацький» та Майдані висвітлювали на перших шпальтах провідні російські ЗМІ, є відомий народний обранець попередніх скликань Юрій Кармазін. Залишившись за бортом парламенту і позбавлений високої трибуни з 2012-го року він не припиняє спроби пробитися до влади. «Главком» вирішив нагадати про політичний шлях доктора юридичних наук Юрія Кармазіна і згадати про те, чим він найбільше за все запам’ятався українцям.

-- Депутат, який пропонував заборонити свободу в Інтернеті

Юрій Кармазін був депутатом чотирьох скликань Верховної Ради. Початком його політичної кар’єри можна вважати 1994 рік, коли працюючи суддею Одеського обласного суду його обрали депутатом у мажоритарці. За чотири роки він знову переміг у мажоритарному окрузі на Одещині, перебуваючи на той час у фракції «Громада» Павла Лазаренка. Щоправда, підтримував його під час другого походу в Раду блок Віктора Мусіяки «Вперед, Україно!». Не дивно, що соратником Павла Івановича по «Громаді» Юрія Анатолійович пробув недовго, лише до лютого 2000-го, та вже за 5 місяців після цього приєднався до групи «Солідарність», яка пізніше стала всім відомою нині партією Петра Порошенка. Потім був похід «Нашої України» Віктора Ющенка на парламентські вибори. У 2001-му році Порошенко очолив центральний штаб виборчого блоку «Наша Україна», тому не дивно, що Юрій Кармазін потрапив до виборчого списку «Нашої України» у 2002 році, отримавши високий №17 у ньому. У Верховній Раді депутат очолював Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю. Саме в цьому статусі у 2002 році він запам’ятався зверненням з листом до голови СБУ Володимира Радченка з метою… ввести обмеження на використання Інтернету задля унеможливлення розповсюдження компромату. «Прошу терміново вжити заходів щодо заборони використання Інтернету для поширення неправдивої інформації проти учасників виборчого процесу», ішлося в листі. Депутат просив силовиків знайти осіб, причетних до незаконного прослуховування телефонних розмов і поширення їхнього змісту в ЗМІ, а знайшовши, покарати. На тлі зростання конфлікту між президентом і урядом, Кармазін на вибори 2006 року вийшов з «Блоком Юрія Кармазіна», з яким отримав розгромну поразку, здобувши лише 0,65% голосів виборців. Однак надії на те, що його політичний проект житиме, вочевидь, не втрачав. І не безпідставно. За рік Президент Ющенко оголосив про дострокові вибори…

-- Зв’язки з Фірташами

Не змирившись з поразками, маючи намір обрости новим політичним капіталом, Юрій Кармазін згадує про «Партію захисників Вітчизни», яку він очолив через два роки після її заснування в 1997 році. У 2006-му році він запросив до партії колишню дружину бізнесмена Дмитра Фірташа Марію Калиновську. Злі язики казали про можливий вплив олігарха на політику партії Кармазіна через колишню дружину, проте насправді виявилося все зовсім не так. Дмитро і Марія Фірташи розійшлися у 2005-му році зі скандалом. Пані Марія звернулася по допомогу до відомого юриста Кармазіна і, зрештою, вступила до «Партії захисників Вітчизни». «Знаєте, колишній чоловік, Дмитро Фірташ, залишив її без статку. Буквально на ліжку після тривалої хвороби», - розповідав Юрій Анатолійович про те, як пані Марія прийшла до нього по допомогу. Хоча насправді Дмитро Васильович виплатив колишній дружині за умовами мирної угоди $24 млн, передав квартиру і кілька автомобілів. Кармазін якийсь час був адвокатом Калиновської і захищав її права.

У 2009-му році в програмі «Шустер live» Юрія Кармазін зчепився з тоді ще журналістом Мустафою Наємом, який обвинуватив депутата у спробі підкупу задля написання тексту проти бізнесмена Дмитра Фірташа. Той, звісно, обвинувачення відкинув. Мовляв, журналіст оприлюднив лиш частину фактів, спаскудивши загальний зміст переданих матеріалів.

На позачергових виборах у 2007 році Юрій Кармазін, отримавши №58 у виборчому списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона» став народним депутатом України. Однак вийшов з лав цієї політичної сили у 2011 році. Так і не знайшовши союзників у 2012-му для участі у чергових виборах, вирішив знову спробувати обратися по мажоритарці. Проте ЦВК забракував його заяви. У Центрвиборчкому кажуть, що Кармазін, мовляв, написав дві заяви, тобто хотів балотуватися одразу у двох округах, у 151-му та 179-му, що заборонено законом. Сам невдаха, звичайно, обвинувачення відкидав. Так чи інакше, Апеляційний суд залишив без задоволення його позов до ЦВК, тому пан Юрій залишився без депутатського мандата. Та навіть опинившись поза парламентом, він не припинив впливати на процеси в Раді.

-- Робота на Януковича?

Три року тому Юрій Кармазін став автором гучного політично-юридичного прецеденту. На кількох депутатів політик подав до суду з вимогою позбавлення мандату і добився свого. Так, у лютому 2013 року за часів президентства Віктора Януковича за допомогою рішення Вищого адмінсуду він домігся позбавлення мандатів з депутатів-мажоритарників Павла Балоги і Олександра Домбровського під приводом фальсифікації на виборах в округах Закарпатської і Вінницької областей відповідно. Хоча головна причина, скоріше за все в тому, що вищезгадані народні обранці не схотіли вступати до лав фракції Партії регіонів. Павло Балога спочатку навіть вступив, але через два дні вийшов з фракції ПР. Його брат Віктор Балога, коментуючи такі дії в інтерв’ю «Главкому» пояснював це тиском на Павла Івановича, називаючи дії свого брата самозахистом. Так чи інакше, «депутатський кіллер» Кармазін на двох депутатах не зупинився. Вже у вересні того ж року знову ж таки за його позовом Вищий адмінсуд позбавив депутатства мажоритарника Ігоря Маркова, який став де-юре регіоналом тільки після виборів. Офіційна причина та ж, що і в колег по нещастю – фальсифікації на виборах. А неофіційна – команда Януковича «злила» Маркова через його надто самостійну проросійську позицію. Замість Маркова до парламенту в результаті перевиборів мав зайти співавтор Кармазіна по судовому позову, прямий конкурент Маркова на окрузі Олексій Гончаренко, якого називали більш лояльним до влади Януковича. Але і це ще не все. За позовом екс-нашоукраїнця Київський апеляційний адмінсуд відмінив реєстрацію опозиціонера Віктора Романюка на виборах по 94 округу, у яких Романюк мав бути прямим конкурентом Кармазіна. Скандальний депутат минулих скликань грозився позбавити мандатів окрім вищезгаданих ще з десятьох діючих народних обранців, однак погрози так і залишилися погрозами. Конкретні прізвища пан Кармазін тоді не називав. Пояснював це небажанням того, аби його обвинуватили, що він веде проти когось персональну війну.

Успіхи в юридично-політичній боротьбі депутата, який завзято позбавляв мандатів парламентарів, не могли не здивувати. Питання про те, чому, на відміну від інших опозиціонерів, винятково до Кармазіна дослуховуються суди, винятково за позовами Кармазіна вдавалося добиватися зняття кандидатів з виборів, або навіть позбавляти мандатів уже обраних депутатів, наводили на певні роздуми його зв’язків з діючою владою. Сам Юрій Анатолійович найшов на це своє пояснення. Мовляв, саме по вищеназваних політиках правоохоронці довели факти злочинів на округах, у яких вони балотувалися. А якщо так, суди не могли проігнорувати факти фальсифікацій. О і все, ні про яку вибірковість депутатів, яких слід позбавити мандатів, не йдеться.

-- «Війна» з новою владою

Вочевидь, боротьбою у судах тільки з депутатами Юрій Анатолійович тепер не задовольнятиметься. А маючи позитивний досвід юридичної боротьби, може сміливо спробувати брати вище. У березні 2014 році він закликав генпрокуратуру порушити справу проти тодішнього в.о. президента України Олександра Турчинова за здачу Криму. Мовляв, не тільки голова Генштаби чи Міністр оборони мають понести відповідальність, а безпосередньо людина, яка мала найбільшу повноту влади на той момент. Щоправда далі закликів і політичних звинувачень справа не пішла, позову тодішні керівники держави не дочекалися. Наближався час нової парламентської кампанії. У жовтні 2014-го Кармазін взяв участь як самовисуванець у виборах до Верховної Ради України від округу №65, що на Житомирщині. Однак перемогти важковаговика, колишнього спікера Ради Володимира Литвина виявилося вічному опозиціонеру не під силу. У підсумку Кармазін посів лише 6-е місце, набравши 4,64% голосів. Однак і така низька довіра з боку виборців не зупинила політика. Вже наступного року, у травні 2015-го він подав позов до суду на президента Петра Порошенка, прем'єр-міністра Арсеній Яценюка і спікера Верховної Ради Володимира Гройсмана. Каже, що керівники держави «повинні бути покарані за невиконання своїх обов'язків». Майже три місяці тому, 1-го грудня у Верховному суді розпочався розгляд чотирьох позовів від Юрія Кармазіна до президента, зокрема щодо необхідності звільнення голови НБУ Валерії Гонтаревої. Кармазін, поміж іншого, хоче змусити президента запустити процес ротації членів ЦВК, заповнити президентську квоту в раді Нацбанку, оскільки там залишилися люди Януковича, ставить під сумнів законність оголошення мобілізації тоді, коли в країні не оголошений воєнний стан.

Та схоже, Юрій Анатолійович не тільки активно судиться із владою, а й в той же час намагається до неї увійти. Журналіст Володимир Бойко на своїй сторінці у Facebook написав про те, що Юрій Кармазін намагався влаштуватися на посаду керівника Антикорупційної прокуратури, однак не був допущений навіть до співбесіди після тестування, «оскільки посів лише 196-те місце з 223 претендентів, набравши в ході тестування інтелекту тільки 16,7 балів зі 100».

А тим часом на Майдані залишився лише один намет, комунальники прибрали останні рештки гучно анонсованого «Майдану-3», одним з організатором якого називають Юрія Кармазіна. Причина – розбрат у команді «РПС», а також у створеному радикалами «Всеукраїнському русі за відновлення конституційного ладу в Україні». Рух припиняє своє існування через розходження позицій його організаторів, каже Кармазін. Мовляв, зі сцени було оголошено не те, про що домовлялися. Тобто не слід було заявляти вимогу дострокових парламентських і президентських виборів.