Вирок – 22 роки. Надія є?

Як і очікувалося, суд російського міста Донецьк, що під Ростовим-на-Дону, виніс звинувачувальний вирок українській льотчиці Надії Савченко. Її визнали винною в усіх пунктах звинувачення – навіть у такому дикому та безглуздому, як «протизаконний перетин російського кордону» (після того, як її вкрали з України та силоміць вивезли до Росії).

«Покарання» – 22 роки ув‘язнення. Проте, на цьому історія з Надією Савченко не дійшла завершення: хід у відповідь – за Європою та США. Тут вже готовий новий санкційний перелік та нові репресивні заходи проти російських «суддів», які виконують політичні замовлення.

Загалом, у те, що російський суд виявиться спроможним згадати про те, що юстиція – це є право та справедливість, а не моргенштерн у руці чергових бандитів з великого шляху, які захопили владу в Росії, та зможе виправдати Надію Савченко, навряд чи хто серйозно вірив. Хіба що найнаївніші. Тому можна вважати, що й ніякого розчарування від звинувачувального вердикту ніхто не пережив – справді, чого ще чекати від людей, які просто озвучили рішення Кремля? Усі питання – до них, а не до їх маріонеток...

Тому довго говорити, що процес проти Савченко не відповідає ні вимогам правової держави, ані міжнародному праву, нема ніякого сенсу. Російський суд оголошує вирок іноземній громадянці, яка діяла на території власної держави, після того, як її, цю саму іноземну громадянку, було викрадено та силоміць, проти будь-якого права, доправлено до Росії. Докази та свідоцтва на користь звинувачованої або не допускаються, або ж ігноруються. Російська преса щосили верещить про «вбивцю» з перших днів цього ярмаркового балагану, ніц не піклуючись про «презумпцію невиновності», бутафорський суддя, неначе ватний блогер з Інтернету, називає в офіційному вироці Надію «типовою бандерівкою», а російська влада, неначе упир-вар‘ят, якому все мало й мало крові, починає новий процес – цього разу проти молодшої сестри своєї жертви.

Тож, чесно кажучи, на статус «новини» інформація про цей вирок не тягне. Натомість, значно цікавіше спостерігати реакцію на нього за кордоном – насамперед, у тих країнах, які не раз і не два нагадували Кремлю про те, що, по-перше, так чинити не слід, а по-друге – весь цей балаган буде обтяжений досить серйозними наслідками. Наприклад, уповноважений федерального уряду ФРН із зв’язків з Росією Ґернот Ерлер миттєво зажадав звільнення Надії. Німецький провідний журнал «Der Spiegel» назвав цю подію «судовою виставою», а одна з найбільших газет Німеччини, «Süddeutsche Zeitung», підкреслила, що «вирок Савченко видає жертви за злочинців», та поставила цілком слушне питання: навіщо Москві взагалі знадобилися подібні процеси, які лише наочно підтверджують перед усім світом той факт, що в Росії править диктатура? Та ще й майже водночас з цим російське керівництво звинувачує західних політиків в упередженості та буцімто антиросійських настроях.

На думку автора статті, саме для того вони й потрібні: за допомогою подібних процесів та вироків Кремль намагається постфактум зробити легітимними свої власні, нелегітимні від самого початку дії. «Росія, використовуючи власні спецслужби та кількох спущених із припони націоналістів, розв‘язала війну на сході України і досьогодні не демонструє готовності для її завершення, - відзначається в статті, - Процес Савченко покликаний поміняти ролями злочинців та їх жертв: це, мовляв, українська націоналістка вбила беззахисних російських журналістів».

Не відстає й провідна британська газета «Financial Times»: у своїй статті, яку було оприлюднено ще напередодні оголошення вироку, вона називає Надію Савченко «українською Жанною д‘Арк» та загалом повторює висновки, які були зроблені німецькими колегами: Савченко є жертвою Кремля, який змушений у такий спосіб виправдовувати власну агресію проти України. І такий висновок здебільшого зустрічається на шпальтах майже усіх головних видань Європи та США.

Але це все – західні ЗМІ. А що ж з лідерами США та країн Євросоюзу? Їх реакцію, у цілому, також можна змалювати улюбленим слівцем прокремлівських масс-медіа: «антиросійська». Але й вона, ця сама реакція – ніяка не новина: не раз і не два західні політики вимагали звільнення Надії, не раз і не два погрожували Кремлю наслідками. Ото й тепер – візитам Держсекретаря США Джона Керрі та міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра до Москви, скоріш за все, не обійтись без важкої розмови про Савченко.

Власне, перша реакція з Берліну на цей вирок, попри напружене становище, що склалося у вівторок в Європі через теракти у Бельгії, з’явилася вже за декілька хвилин після його оголошення: речник німецького уряду Штеффен Зайберт вчергове підкреслив, що ФРН вимагає негайного звільнення Надії, та заявив, що «більш, ніж 20-місячне одиночне ув‘язнення та сумнівні засоби ведення слідства жодним чином не відповідають міжнародним стандартам».

Слід зазначити, що недарма найоперативніша реакція надійшла саме з Німеччини: саме у вівторок, 22 березня має розпочатися візит Франка-Вальтера Штайнмаєра до Росії. І те, що він буде розмовляти з кремлівськими функціонерами, окрім сирійських та «мінських» тем, саме про Надію – ніяка не таємниця. Про це офіційно повідомила, наприклад, німецька радіостанція Deutschlandfunk.

Проте, питання про те, до яких саме заходів вдасться Європа, аби примусити Москву звільнити Савченко з пазурів, у практичній площині проявиться трохи пізніше. Є надія, про яку вже заявив Президент, що згідно Мінських домовленостей, відбудеться обмін військовополонених «всіх на всіх». Але з російського боку поки що відповідних заяв не прозвучало, що свідчить про неготовність в даний період часу проводити такий обмін.

Як відомо, під час візиту президента України Петра Порошенка до Брюсселю, він передав президентові Європарламента Мартину Шульцу так званий «список Савченко» - до нього, на кшталт відомого «списку Магнітського», увійшли особи, які так чи інакше є причетними до цієї справи – до викрадення українки, до її незаконного перебування під вартою, до циркового «слідства» та до фейкового «вироку». Єдиною людиною, якій у цьому зв’язку санкції не загрожують, став, за словами самого Шульца, Володимир Путін. Хоча саме проти нього було б слід у першу чергу вжити рестриктивних заходів – як до людини, яка надихнула цей ганебний фарс. Але – звання президента РФ, здається, поки що досить надійно захищає підполковника КДБ. Інше питання – як надовго?

Питання це не безглузде. Тому що, незважаючи ні на які тюремні строки, що їх призначають російські «судді», усім зрозуміло одне: так само, як і у випадку з українцями Олегом Сенцовим та Олександром Кольченком, строк, якого Надії доведеться провести у полоні (не в ув‘язненні, а саме в полоні) у ворогів, визначається виключно строком, якого доведеться провести Володимирові Путіну у кріслі російського президента. І чим менше буде цей строк – тим краще не лише для Надії Савченко.