Табачник про нову концепцію підручників історії

Міністр освіти Дмитро Табачник в ексклюзивному інтерв’ю Бі-Бі-Сі під час поїздки до Москви заявив, що не збирається йти у відставку і додав, що масштаби протестів проти його призначення на посаду «перебільшені». Він також відкинув закиди щодо того, що він, буцімто, зверхньо ставиться до української культури.

Міністр освіти також заявив, що випускники шкіл складатимуть тести мовою, якою вони навчалися, а при вступі до вузів також будуть зараховувати бал атестату.

Під час поїздки до Москви пан Табачник обговорював з російським міністром освіти Андрієм Фурсенком співпрацю між вузами двох країн.

Візит до Москви відбувся на тлі протестів в Україні проти призначення пана Табачника на посаду.

Насамперед пан Табачник вчергове відвинув можливість своєї відставки.

«Щодо змісту підручників, я думаю, що підручники з історії обов’язково повинні також спиратися на нову концепцію… Ми повинні відмовитись від етноцентризму.»

Д. Табачник

Д. Табачник: Більше того, хочу сказати, що масовість цих протестів, на мою думку, серйозно перебільшена пресою тому, що я зустрічався і з студентським самоврядуванням, і з різними організаціями, був уже в кількох університетах і думаю, що ми просто налагодимо нормальну співпрацю з будь-яким і студентським самоврядуванням, і з будь-якими університетами.

Тому, що всі протести не стосуються моєї діяльності як міністра освіти, а, в основному, вони спрямовані проти тих чи інших політичних поглядів. А я вважаю полювання на відьом, полювання на погляди не гідним будь-якої європейської країни.

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви не можете зрозуміти, чому піднялася ця хвиля протестів студентів. До речі, не лише на заході України, а й на сході деякі вузи і на півдні навіть...

Д. Табачник: Ні, чому? Розумію. Тому, що їх певні національно-демократичні організації на це діло спрямовують і активно, так би мовити, підтримують, і не лише морально.

Бі-Бі-Сі: Але раніше про вас говорили (я цитую): «Дмитро Табачник – українофоб». Навіть були фрази типу «україножер». Ви все ж таки давали приводи і підстави своїми заявами, своїми інтерв’ю, поглядами. Так вважати, чи не так?

{1-}

Д. Табачник: Вважаю, що ні. Тому, що коли я говорив, що є дуже велика різниця ментальна, політична між різними регіонами України, то я лише констатував дуже добре відомий факт. Якщо хтось сумнівається в цьому, хай почитає класиків української літератури, скажімо, того ж Нечуя-Левицького. У нього набагато різкіші висловлювання. Або останнього гетьмана України Скоропадського.

Справа в тому, що я вважаю, що об’єднання України повинно будуватися на толерантності. А коли, скажімо, говорять про якісь вигадані закиди щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі, вибачте, це самі опоненти, в першу чергу, кажуть про різні етноси. Тому, що неможна в середині одного народу розпалювати міжнаціональну ворожнечу.

Бі-Бі-Сі: Але західні українці почуваються так, ніби ви їх вважаєте громадянами другого сорту або неповноцінними українцями, бо вони не є частиною українського етносу.

Д. Табачник:Ні, це неправда. Я вважаю, що просто жоден регіон, зокрема і представники Галичини, не мають права нав’язувати свої погляди представникам інших регіонів. Тому, що велика і різнобарвна держава повинна вчитися поважати погляди один одного.

Бі-Бі-Сі: Але в українській історії Кравчук був з Волині, навіть не галичанин, а з Волині. Леонід Кучма, якого ви дуже добре знаєте, з Чернігівщини, але робив кар’єру на Дніпропетровщині. Ющенко з Сумщини – це північно-східна Україна. Янукович взагалі з Донбасу. Тобто, галичани фактично не правили Україною як такою, чи не так?

Д. Табачник: По-перше, хотів би сказати, що Кравчук не з Волині, а з Рівненщини…

Бі-Бі-Сі: Це історична Волинь…

{2-}

Д. Табачник: Так, історична Волинь. Але я думаю, що представники якраз західної України тривалий час повністю домінували в гуманітарному управлінні і уряду, і окремих міністерств. Я можу називати багато прізвищ, але справа не в тому. Справа в тому, що (ще раз кажу!) треба говорити про те, як той чи інший державний менеджер виконує чинні закони.

А розмови на кшталт того, що можна вимовляти ритуальні слова, а при цьому руйнувати ввірену тобі галузь, не виконувати норми законодавства чинного, руйнувати державні програми і поводитись, скажімо так, дуже хибно і при цьому, так би мовити, за рахунок слів вважати себе патріотом – це не просто застарілий, а це абсолютно, на мою думку, поверховий і негарний підхід.

Бі-Бі-Сі: Тобто, коли деякі представники української інтелігенції кажуть, що ви зверхньо ставитесь до української культури, це несправедливо?

Д. Табачник: Абсолютно! Я вважаю, що це вигадані речі. Вигадані і безпідставні.

Тести і вступ до вузів

Бі-Бі-Сі: Тепер щодо міністерських справ. Щодо зовнішнього оцінювання – там як справи? Дехто каже, що ви, мовляв, хочете, скасувати, інші кажуть, що додати також співбесіди, як справа тут посувається?

«Зовнішнє тестування зберігається, але воно буде як складний процес, безумовно, модернізуватись і доповнюватись.»

Д. Табачник: Нісенітниця! Я взагалі, на жаль, за останній місяць став трохи фахівцем в організації протидії політичним провокаціям. Скажімо, перед тим, як розглядали питання щодо моєї відставки у Верховній Раді, заполонили засоби масової інформації абсолютно неправдивими повідомленнями, які розкидалися з посиланням на Інтерфакс-Україна, що я скасував зовнішнє тестування.

Це просто провокація. Зовнішнє тестування зберігається, але воно буде як складний процес, безумовно, модернізуватись і доповнюватись.

Перша модернізація цього року для того, аби діти з усієї України мали однакові умови для конкурентоспроможності при вступі до вищих навчальних закладів.

Усі діти будуть складати тестові завдання тією мовою, якою вони вчаться в школі.

Якщо держава фінансує школи на 8-ми мовах, відповідно і діти не можуть бути штучно, через вигадки чиновників поставлені в невигідні, в нерівні умови, коли час на завдання однаковий, а хтось мусить користуватися словником – це перше.

Друге – у жодному з 500 найбільших університетів світу, які є лідерами світової освіти, немає зарахування в студенти лише за результатами тестів. Скрізь - комбінована система. І світовий досвід показує, що практично скрізь у світі враховуються бали, напрацьовані за середню освіту.

Тобто, бали шкільного атестату. Це друга новація. Дуже важливо, що в цьому році гідно оцінена праця школяра впродовж 10 років і, найголовніше, праця шкільного вчителя, який є одним із головних чинників високої якості знань. Тобто, шкільний атестат в цьому році при конкурсному відборі буде враховуватись до 200 балів. Тобто, кожна дитина може набрати до 600 балів, складаючи зовнішнє незалежне оцінювання, і до 200 балів за атестат.

Третя, дуже важлива новація теж на зустріч абітурієнтам – щоб діти (або їх батьки) кожного року не платили гроші, можна подавати при вступі до українського університету сертифікат Центру тестування не лише цьогорічний, а й минулого року, або 2008-го. Раніше, нагадаю, було зовсім по-іншому. Кожен сертифікат жив тільки один рік, а наступного року треба було реєструватися і платити гроші. Я думаю, що це неправильно.

Ще одна дуже важлива новація – будуть просто рахуватися бали за тести і бали атестату. Зняті обмеження, коли, скажімо, раніше не допускали до вступу в університет тих, у кого було з якогось предмету менше 124 балів. У результаті в 2008 і 2009 роках ми фактично позбавили можливості вступати і одержувати вищу освіту майже 40 тисяч дітей. У когось було 200 балів з фізики, 200 з математики і менше 124 з мови та літератури. І ми їх лишали за бортом. Або навпаки – були з історії і літературі дуже високі оцінки, а, скажімо, з математики менше 124. Вони теж лишалися за бортом.

В цьому році вони будуть брати участь у конкурсному відборі і, якщо їм балів вистачить за результатами атестату і тестування – будь ласка!

Бі-Бі-Сі: Щодо мови тестів, навчання і шкільництва. Чи все ж таки справедливо було б, оскільки українська мова була затиснута і в радянські десятиліття, і в царській Росії, і не є секрет, що заборонялась мова і театрів, і друкарства, була русифікація. Можливо, українській мові треба хоча б на якийсь час підтримати свій авторитет? Все ж таки це було б справедливо, чи не так?

Д. Табачник: Держава і підтримує. Тому, що коли ми говоримо про те, що в Україні є російські, угорські або молдовські школи, ми забуваємо лише одне: дуже важливо, що учні всіх цих шкіл обов’язково проходять навчання українській мові і українській літературі в повному обсязі. Тому, розмови про дискримінацію української мови сьогодні я вважаю безпідставними.

І крім того, ті діти, які вчаться в цих школах, повинні найважливіший іспит у своєму житті складати тією мовою, якою вони вчили математику, фізику або географію. Як їм зручніше. Прийдуть до університету – будуть вчитися так, як всі.

Підручники з історії

Бі-Бі-Сі: Щодо нових підручників історії. Наскільки це є актуально для України? Чому нинішні підручники погані?

Д. Табачник: Підручники цього року будуть видаватися для 10-го класу, це за бюджетні кошти. Ми також будемо намагатися можливості перевидати підручники хоча б для 2-го і 3-го класів. Тут жахлива ситуація. Сьогодні підручникам 2-го класу 8 років. Це не підручники, це - лахміття.

Їх може в будь-який момент санітарно-епідеміологічна служба в будь-якій школі просто вилучити тому, що вікова межа життя підручника, особливо в молодшій школі – це 5 років. А коли 8 вже пройшло і почнеться 9-й навчальний рік, то на кожній сторінці стільки плям, дитячої слини і таке інше, що не можна вчитися за цими підручниками. Тому будемо перевидавати їх.

Бі-Бі-Сі: Ну, це про гігієну. А з точки зору змісту?

Д. Табачник: А з точки зору змісту, міністерство буде працювати над новими стандартами навчання для того, щоб зробити освіту більш високої якості. Взагалі наш головний дороговказ і головна мета – це підвищення якості освіти. Тому що, на жаль, в останні роки якість і шкільної, і вищої освіти дуже деградувала.

Щодо змісту підручників, я думаю, що підручники з історії обов’язково повинні також спиратися на нову концепцію.

До речі, її напрацьовували без мене вчені Києва, Харкова, Львова, Одеси, і я абсолютно солідарний з професором Наталією Яковенко, яка підчас свого виступу говорила про головні основи цієї концепції.

«Вчені пропонують побудувати викладання історії на принципі антропоцентризму. Тобто, в центрі людина, а не держава.»

Перше – ми повинні рахувати всі історичні події, які відбувалися на території сучасної України, невід’ємної частиною української історії. Друге – ми повинні відмовитись від етноцентризму. Тобто, етнічного підходу, перебільшення і гіперболізації держави, мілітарних аспектів викладання історії.

І третє – я також з цим погоджуюсь – вчені пропонують побудувати викладання історії на принципі антропоцентризму. Тобто, в центрі людина, а не держава.

І навіть переможна війна, будь-яка, 17 століття чи пізніше – це перемога держави, а людям вона несла страждання. Я думаю, що от з такими підходами, з новою концепцією ми обов’язково зможемо і деполітизувати, і зробити підручники об’єктивними, гуманними. А ще одне хочу сказати, що українофільство або «украинолюбие» треба розуміти як Коцюбинський, як Лисенко, як той же Нечуй-Левицький. Коли українофільство не передбачає і в інтелігентному вигляді не допускає полонофобії чи русофобії.

Бі-Бі-Сі: Так, але є побоювання, що Дмитро Табачник зараз знов поверне до підручників історії радянську історичну концепцію.

Д. Табачник: Ви знаєте, хто верзе дурниці, хай просто сік п’є, йому полегшає.

Бі-Бі-Сі: Тоді в мене ще останнє запитання. Також в Інтернеті лунають закиди, мовляв, Дмитро Табачник не може бути міністром освіти, бо як йому довірити виховання дітей з огляду на закиди і щодо картин у музеях, і щодо дворянського коріння, яке є чи нема, я не знаю… Як ви відповісте на це? Це дуже серйозні закиди.

Д. Табачник: Ніяк не буду відповідати тому, що моє коріння до моєї професійної діяльності ніякого відношення не має. І той, хто намагається в цьому копирсатися, я думаю, що не зовсім психічно здорова людина. А що стосується, скажімо, інших закидів, знаєте, хтось незадоволений хай іде до суду і визначає своє ставлення. Я просто не маю часу для того, щоб, скажімо, спростовувати брехливу інформацію. Шкода витрачати на це час.