Український дубляж: бути чи не бути?

Дублювання фільмів іноземного виробництва українською мовою може зникнути з ініціативи деяких наших урядовців. Одні називають це прихованим лобіюванням інтересів посередників, що завозять в Україну кінострічки з Росії, інші – замахом на державну мову.

Кому та чому став на заваді український дубляж? На ці питання у прес-центрі «Главкому» відповіли Народний артист України Богдан Бенюк, голова Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму Ганна Чміль та народний депутат від Партії регіонів Ірина Бережна.

Ірина Бережна: «Правомірною є ситуація, коли англомовний фільм дубльований російською мовою і має українські субтитри»

Тема дублювання кінострічок має дуже багато аспектів як політичних, так і культурологічних. Як правник в першу чергу хочу зробити акцент суто на юридичній стороні цієї теми. Гасло «Закон один для всіх» дуже доречне, але було б набагато краще, якби воно ще й виконувалося в житті.

Хронологічно стисло відновимо в пам’яті, яким чином розвивалася ця проблема. В Україні є певна ієрархія законних актів. Хочу зацитувати частину 2 статті 14 Закону України «Про кінематографію»: «Іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні обов’язково мають бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин». Це, до речі, повністю відповідає положенням Європейської хартії регіональних мов, яку Україна ратифікувала.

Тобто, якщо виконується хоча б одне з цих трьох «або», це повністю відповідає Закону. На практиці це означає, що правомірною є ситуація, коли англомовний фільм дубльований російською мовою і має українські субтитри. Відмовляти у видачі прокатного посвідчення такому фільму не має законних підстав.

Після цього за поданням 60 народних депутатів Конституційний суд України виносить рішення з приводу тлумачення статті 14 Закону України «Про кінематографію», де визначає: «Іноземні фільми не підлягають розповсюдження та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не субтитровані, або не озвучені державною мовою». Після цього ми маємо те, що маємо.

18 січня 2008 року Міністерство культури і туризму видає цей сумнозвісний наказ №1. Як юрист можу сказати, що він суперечить вищезазначеним нормативним актам, адже вони мають вищу юридичну силу, аніж наказ Міністерства культури і туризму. Наказ вимагає виключно коштовне дублювання фільмів, а також зазначає: «Не видавати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, якщо фільм не дубльований (озвучений або субтитрований) державною мовою на фільмокопії мови оригіналу».

Цього положення про фільмокопії мови оригіналу немає ні в Законі, ні в Конституції, ні в усіх інших вищих за юридичною силою законних нормативних актах. Тобто, ми в черговий раз стали свідками, коли через суто бізнесові інтереси була поставлена під загрозу вся кінопрокатна індустрія держави. Все це було зроблено неправомірно.

Сьогодні в Україні існує 15 дистриб’юторських компаній, які займаються розповсюдженням кінострічок. П’ять з них працюють безпосередньо з студією-виробником і напряму отримують відповідні кінопрокатні стрічки. Решта десять компаній працюють з російськими посередниками. Компанії, які працюють безпосередньо із студією-виробником, не мають жодних мають проблем з дублюванням, оскільки всі витрати на адаптування фільму покладені безпосередньо на студію-виробника. А для решти компаній було створено цей наказ. Оскільки наближені до колишнього президента Ющенка бізнес-структури, відкрили сервісні компанії для надання послуг з дублювання або озвучення чи субтитрування кінопрокатних стрічок. Майже монополістом стала компанія «B&H Film Distribution», директором якої є Богдан Батрух. Дуже багато говорилося про те, що цей наказ було пролобійовано саме цієї компанією, яка наближена до колишнього Президента.

Ситуація, яка склалася сьогодні в Україні, вимагає негайного вирішення як на законодавчому, так і на виконавчому рівні. У нас є Закон, який повністю відповідає європейській практиці, і дає можливість певним чином забезпечувати присутність державної мови у кінопрокаті.

Тому моя позиція збігається з позицією міністра освіти та віце-прем’єра з гуманітарних питань, що цей наказ повинен бути відмінений, і законодавство повинно бути приведено до діючого чинного Закону «Про кінематографію».

Богдан Бенюк: «Фільми українською озвучують просто потрасяюче»

У Володимира Винниченка є п’єса «Між двох сил». Я зараз знаходжуся саме між двох сил: між Ганною Чміль, яка відстоює позицію минулого Президента нашої держави, та позицією сьогоднішнього Президента, яку відстоює Ірина Бережна. Так, на жаль, і Україна опинилася між двох сил.

Дуже сумно, що зараз починаються зачистки речей, які зробив колишній Президент. Прикро, що за цим стоять люди, які займаються законом і розуміються на ньому. Я як артист цим похвалитися не можу, але я можу похвалитися душею і неймовірним відчуттям тих проблем-аксіом, які є в нашій державі. Аксіомою в нашій державі являється державна мова, яка повинна існувати всюди, і в Кабінеті Міністрів також.

Це питання зараз починає впливати з тими ревізійними речами, що часом звучать від урядовців, які прийшли з новою владою, з новою каденцією. Це питання випливає не тільки в заявах Дмитра Табачника чи віце-прем’єра пана Семиноженка. Ви знаєте, які події трапилися в четвер в Українському домі. Іде зачистка поглядів, які були при минулому Президентові, а виявляється погляди міняються при Президенті сучасному.

Сьогоднішнього Президента підтримує 13 мільйонів населення країни, а 8 мільйонів не прийшли на вибори, близько 11 підтримали Юлію Тимошенко. Тобто його підтримує менше половини виборців. А команда вважає, що вони, заступивши на каденцію, повинні перевернути все з ніг на голову. Все виявляється в грошах, які хочуть ділити, ділили в минулому, а в майбутньому прийде ділити інша команда. Тобто культура України знову потрапляє на дерибан грошей.

Виявляється закон можна повертати, як хочеш. Одна команда повертала закон так, інша - приходить і повертає цей же закон по-іншому. Це є не гранена склянка, це - народ України, і українська мова повинна домінувати – це для мене є аксіомою, від цієї домінанти ми маємо відштовхуватися.

Якщо державницькі мужі будуть опускатися до з’ясування стосунків, все буде так, як за каденції минулого Президента, все спиниться на вирішенні внутрішніх проблем. Мені б цього дуже не хотілося, бо життя надзвичайно коротке. Розбираючись в цих питаннях, ми гальмуємо все, що тільки можна. У нас кіновиробництво на надзвичайно низькому рівні, порівнюючи навіть з нашими східними сусідами. Вони мають своє кіновиробництво, можуть цим законно хвалитися, і мають вплив на інші держави. Ми розуміємо, що в глобальному світі сильний підсвідомо заграбастує інші території і мовно, і психологічно, і з інших аспектів.

У нас стоїть питання збереження свого. І на це збереження повинні бути направлення всі державні структури, які зараз керують державою, якщо вони несуть гарні назви «уряд України» і «Президент України»!

До речі, фільми українською озвучують просто потрасяюче. Я в четвер озвучував четверту серію «Шрека». Просто здорово! Дамо фори багатьом, хто цими питаннями займається, але не займається настільки професійно, як це робимо ми. Власне, ці питання опираються у бізнес-структури, які зараз виясняють між собою стосунки. Я б цього не хотів. Я б хотів, щоб дистриб’юторські компанії, які на сьогодні існують в Україні, заявили, що дубляж правомірний, що він має право на життя і повинен мати. Це повинно стати аксіомою, а не формулою, яку треба доводити. Якщо люди, які керують державою, є державотворниками, то хай і відповідають цьому високому званню.

Ганна Чміль:«Ми робимо все, щоб наші громадяни мали право у своїй країні бачити фільми державною мовою»

Я очолюю Державну службу кінематографії, і представляю той орган, якому Конституційний суд офіційно зробив припис в своєму рішенні від 20 грудня 2007 року. Суть цього припису полягає в тому, що усі фільми іноземного виробництва, які ввозяться в Україну, в обов’язковому порядку перед демонстрацією мають бути дубльовані або озвучені чи субтитровані. А орган державної виконавчої влади, яким є сьогодні Державна служба кінематографії, не має права видавати державне прокатне посвідчення на фільми іноземного виробництва, якщо він недубльований, не озвучений, чи не субтитрований. Це рішення ми виконуємо і будемо виконувати, які б політичні заяви не звучали.

Стаття 6 Закону України «Про кінематографію» чітко вказує на мову, яка має бути у галузі кінематографії, з посиланням на статтю 10 Конституції України. Відповідно до цього є роз’ясненням Конституційного суду, суть якого полягає в тому, що в публічній сфері функціонування в обов’язковому порядку застосовується державна мова – українська. Публічний показ, сповіщення, демонстрування – це є ні що інше, як публічна сфера застосування.

Я хочу сьогодні захистити сьогоднішнього Президента України. Нещодавно було прийнято зміни до Закону України «Про кінематографію» та інших законів стосовно створення сприятливих умов для розвитку національного кіновиробництва. В одній із змін фільм іноземного виробництва дубльований українською мовою прирівняний до фільму національного виробництва, який буде демонструватися у кінотеатрі відповідно із зняттям податку на додану вартість. Отже, є різниця між заявами політиків і позицією Президента. Це означає що з 1 січня преференції по відношенню до фільмів іноземного виробництва, дубльованих українською мовою, будуть застосовуватися однозначно.

Після того, як була введена постанова Кабінету Міністрів про деякі питання публічного показу, прийнята в січні 2006 року, планувалося поступове введення в дію дублювання, озвучення чи субтитрування шляхом квотування. Товариство сліпих міста Дніпропетровська, яке на сьогоднішній день очолює депутат від БЮТ Соколов, звернулося до Київського господарського суду з проханням відхилити постанову Кабміну. Той суд не відповів. Тоді товариство звернулося до суду іншої інстанції, і постанова Кабінету Міністрів була відмінена. Але у 2008 році Вищий адміністративний суд залишив без зміни пункт постанови Кабінету Міністрів щодо того, що всі фільмокопії мають бути дубльовані, озвучені чи субтитровані. Рішення цього суду оскарженню не підлягає. Як ви бачите, немає проблеми з наказом міністра культури.

Існує закид, пов\'язаний з тим, що встановлюючи дублювання, ми забираємо можливість у глядачів дивитися фільми мовою оригіналу. Якщо сьогодні йде мова про фільми російського виробництва, то вони, як правило, ввозяться в Україну російською мовою і субтитровані. Це є право дистриб’ютора.

Є ще один момент, пов\'язаний з тим, що мовою оригіналу є англійська, німецька і російська. Як правило, це фільми європейського виробництва і ввозяться в Україну в обмеженій кількості фільмокопій. У нас є наказ міністра культури і туризму. Відповідно до нього, для стимулювання показу кіно, в тому числі, яким опікуються дистриб’юторські компанії, що не мають великих прибутків, ми маємо фінансово компенсували видатки пристосування цих фільмокопій до мовного контексту. І ми це робимо, таким чином підтримуючи їх. Навіть за сьогоднішніх складних умов ми робимо все для того, щоб наші громадяни мали право у своїй країні бачити фільми державною мовою.

Часто говорять про те, що, нібито, через дублювання українською мовою зменшилася кількість глядачів. Це теж неправда. Валовий збір за 2008-й, у порівнянні з 2007 роком, виріс на 25%. У 2009 році, у порівнянні з 2008-м, – на 37%. За перший квартал 2010 року, у порівнянні з першим кварталом 2009-го, - на 46%. За минулий рік на 15% зросла кількість глядачів. Зауважте, що минулий рік був кризовим.

Безумовно, є і проблеми. Сьогодні ми можемо констатувати, що із введенням в дію рішення Конституційно суду галузь кінематографії почала займатися ще одним видом діяльності – дублюванням, озвученням чи субтитруванням. Відповідно в Україні зараз діє сім студій по дублюванню, озвученню, субтитрування. Одна сертифікована великобританською фірмою «Dolby», в Україні це перша така студія. Більше того, держава взяла на себе зобов’язання створення бази для обробки плівки для вживання фільмокопій. На сьогодні в Національному центрі Довженка встановлено обладнання, до нас приїжджає французька фірма «Дебрі», у якої було здійснено закупівлю відповідно до тендерної процедури, і вона налагодить це обладнання. Це означатиме, що ми полегшимо участь наших дистриб’юторів, їхні стосунки з митницею при розмитненні фільмокопій, які вони завозять в Україну для показу.

Студії - це велика кількість робочих місць. Склалася потужна школа як перекладачів, так і акторів, які озвучують ролі. Перекладацькі школи України дуже фахові, потужні і здійснюють переклад таким чином, що сприйняття фільму наповнюється. Більше того, ми тиражували у дистриб’юторів декілька тиражів для реалізації дубльованого українською мовою мультфільму «Тачки» для російського ринку домашнього відео. Така ситуація з багатьма іншими фільмами. Як бачите, сьогодні немає підстав робити політичні заяви.

Дуже часто на телебаченні застосовують технічний комп’ютерний переклад при субтитруванні. Це є проблемою. Відповідно до положення про Національну раду з телебачення і радіомовлення, відповідно до Закону «Про телебачення і радіомовлення» проблемами програмного продукту і якості цього продукту опікується Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Ми маємо великий намір працювати з новим складом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, з телевізійними каналами в контексті вирішення цього питання.

Пані Ірино, чому ви посилаєтеся на закони, і в той же час апелюєте чутками, кажучи, що компанія Богдана Батруха якимось чином наближена до колишнього Президента?

Ірина Бережна: Я не користуюся чутками. Я користуюся фактами, а також тим, що обумовлено цими фактами. Компанія Богдана Батруха була майже монополістом на цьому ринку – це є факт.

Пані Ірино, як ви пропонуєте дублювати фільми? У вас є якісь продумані плани, кого ви буде залучати у дублюванні російською мовою та інших нацменшин?

Ірина Бережна: Мова йде лише про те, що ми повинні дотримуватися і виконувати чинне законодавство. Фільми для розповсюдження повинні бути дубльовані або субтитровані, або озвучені. Якщо англомовний фільм дубльовано російською мовою і він має українські субтитри, то це повністю відповідає чинному законодавству. Це все досить добре виконувалося до цього сумнозвісного наказу.

Президент Янукович підписав зміни до Закону «Про кінематографію». Вже на державному рівні робиться все можливе задля того, щоб покращити умови для кінопрокату, кіновиробництва в Україні.

Ганна Чміль: Пані Ірино, я хочу повернути вас до постанови Кабінету Міністрів про деякі питання публічного показу прийняту в 2006 році, в якій чітко і ясно написано, що фільмокопія має надаватися мовою оригіналу дубльована, озвучена чи субтитрована. Вищий адміністративний суд цей пункт цієї постанови залишив без змін.

Шість дистриб’юторських компаній з десяти, які існують в Україні, укладають угоди зі студіями виробниками. Витрати на дублювання озвучення чи субтитрування – це витрати студії-виробника. Чотири студії працюють через російських посередників. Ті російські дистриб’ютори, купуючи право у будь-якої американської компанії показу на Росію, купують це право і на територію колишніх країн СНД. Безумовно, адаптують мовний контекст фільму англійською мовою до російської мови. Після того, як той фільм буде показано в Росії, нових копій не виготовляють. Возять їх сюди, і хочуть щоб наш глядач дивився неякісну фільмокопію, перекладену із мови оригіналу російською. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів і до рішення Вищого адміністративного суду ми виконуємо те, що записано і будемо виконувати надалі.

Ірина Бережна: Пані Ганно, в Україні є певна ієрархія законодавчих актів. Постанова Кабінету Міністрів так само як і рішення Вищого адміністративного суду є нижчим в ланці нормативно-правових актів. Оскільки в Україні є ще Закон «Про кінематографію», а також рішення Конституційного суду України, які є вищими і мають більше значення. Так от, в цих законодавчих актах немає жодного слова про фільмокопії мови оригіналу. Якщо англомовний фільм завозиться з російським дубляжем, але він має українські субтитри - це повністю відповідає Закону. І нема жодних законних юридичних підстав не видавати прокатного посвідчення на розповсюдження та демонстрування цієї кінострічки.

Богдан Бенюк: Я ж казав, що я залишуся між двох сил. Дайте мені хоч два слова сказати (сміється).

Мені дуже приємно, що є закон, підписаний Президентом Януковичем з приводу розвитку нашого кінематографу. І дуже важливо, що там є ті примітки, які будуть давати право нашим українським професіоналам, які працюють в цій сфері, мати роботу. Бо ми розуміємо, що субтитрування чи озвучка – це робочі місця.

Все, як ви розумієте, упирається в гроші. Виявляється, дистриб’ютори, які перевозять фільми через Росію з російською мовою, вони просто шкодують гроші, зберігають свій бізнес для того, аби не витрачати. Це, як я жартую, – і Бенюку зрозуміло. То якщо це все «зрозуміло»… В театрі імені Івана Франка ми ставимо Шекспіра «Бурю». Є переклад і російською мовою, але ми чомусь не робимо переклад Шекспіра українською з російської мови, ми ж робимо переклад з оригіналу. Це зрозуміло, що кожна нація, кожен творчий чоловік, який себе поважає, та і зробить. І це вже український продукт.

Ірина Бережна: Насправді процес щодо вирішення мовного питання, взагалі, і в кіноіндустрії, зокрема, не повинен бути революційним. Це, в першу чергу, еволюційний процес. Саме на виробників і дистриб’юторських компаній, які займаються дубляжем, покладена дуже важлива місія та обов’язок робити українську модною. Він повинен бути таким, щоб б люди самі хотіли йти і дивитися українською мовою. Але не можна ламати через коліно, як це було останні п’ять років. Щодо якості цього дубляжу… вона не зовсім відповідає усім стандартам, які повинні бути. В театрі імені Івана Франка, який я дуже люблю, є шикарний спектакль «Тевье-молочник» державною мовою. Завжди аншлаг, оскільки продукт якісний. Але якщо є неякісний переклад, то в державі немає жодного права змушувати людей йти на це дивитися.

Богдан Бенюк: Мушу сказати, існує ще одна проблема. Коли в театрі Франка планувалася постановка «Майстер і Маргарита» українською мовою, у «п’ятої колони» України виникало питання: «Как? Булгаков на украинском языке? Это же смерть». Все упирається в те, хто це робить. Українські телеканали належать тим чи іншим керівникам, які спеціально займаються «вредительством». Спеціально робиться недолугий переклад, щоб всі плювалися і казали, як воно погано звучить. Це означає, що керівники цих каналів повинні нести відповідальність перед органами, які дбають, щоб наша мова виглядала на певному рівні. Це проблема людей, які зараз прийшли до влади. Вони повинні стояти на захисті державної мови.

Як ви самі кажете, пані Ірино, не треба революційно підходити. Правильно. Але українська мова і державність стільки мали революцій на своєму історичному шляху, що ці революції були не на користь Україні. Погодьтеся, поки що ми є в стані ембріонального відродження. Відродження нації треба дати зробити. Якщо ми не дамо можливість нації відродитися… Буде так, як по селах…Стоїть українська хата, замок висить на хаті, вишні посохлі, вухо приставиш до вікна, а там говорить українське радіо, яке нікому слухати.

Ірина Бережна: Мене дуже дивує теза певних…не хочу вживати вислів «націоналісти», але все-таки… коли, кажучи про захист державної мови, мається на увазі знищення і утискання російської мови. Немає знаку рівняння між захистом державної і утисканням російської мови. Українській мові треба надавати пільги, потрібно робити державну мову модною, але все це має бути еволюційним шляхом.

Пані Ірино, ви говорите людей «зламано через коліно». Чи проводилися дослідження, скільки людей «зламано» та скільки людей в Україні не розуміють української мови?

Ірина Бережна: Звичайно, проводиться постійна аналітика. Я не брала з собою цієї статистики, але ви не гірше мене знаєте, що схід нашої держави, на жаль, в побуті надає перевагу спілкуванню російською мовою. І ми не маємо права позбавляти російськомовних громадян дивитися кінострічки тією мовою, якою їм зручніше.

Ганна Чміль: Це є маніпулювання, що хтось когось через коліно… Закон «Про кінематографію» був прийнятий в 1998 році, почали його вводити в дію через 10 років. Більше того, перед тим, як вводити, були наради, дискусії з дистриб’юторами, демонстраторами, продюсерами. Результатом цих нарад стала постанова Кабміну. Відмінили. У січні 2007 року Міністерство культури і туризму уклало меморандум з дистриб’юторами і демонстраторами стосовно того, що відмінено судом, а ми все одно будемо виконувати статтю 10 Конституції. Тобто, це була добра воля тих, хто працює на цьому ринку і тих, хто рахується з глядачами і з законом країни, на територію якої вони прийшли.

Пані Ірино, назвіть приклад кінострічки з неякісним дубляжем українською мовою?

Ірина Бережна: Дуже неякісний переклад кінострічки «Чорна орхідея».

Богдан Бенюк: В родині народжуються діти. Завжди є діти успішні, а є, шкода, менш успішні. Так і в будь-якій роботі є приклади позитиву і негативу. В театрі Франка є вистави добрі, на які ходять, а є відверто погані. Це творчість, і від цього нікуди не дінешся. Є приклад поганого, який треба забирати, але це не значить, що треба ставити тавро на все те, що виготовляється в Україні.

Ірина Бережна: Ми йдемо європейським шляхом. Мета України - вступ до Європейського Союзу. Ми повинні вже зараз адаптувати українське законодавство до європейського. В жодній країні ЄС немає законодавчих актів, які б зобов’язували 100% іноземних фільмів дублювати і адаптувати до державної мови.

В європейських цивілізованих країнах мова демонстрування кінострічок вирішується виключно комерційними інтересами дистриб’юторський компаній. Ми повинні поважати російськомовних громадян України, які так само не мають бути позбавлені права вибору, якою мовою їм зручно дивитися кінострічки. Якщо у певного громадянина є бажання піти і дивитися фільм українською або в оригіналі англійською, німецькою, китайською, іспанською або російською ми повинні забезпечити та надавати таку можливість усім громадянам.

В жодній країні ЄС нема таких законодавчих актів, які б вимагали стовідсоткового дубляжу іноземних фільмів. Це питання мови демонстрації кінопрокатних стрічок вирішується виключно комерційними інтересами дистриб’юторів. Винятком є Словаччина, де на законодавчому рівні чітко встановлено, що іноземні дитячі стрічки повинні бути дубльовані на словацьку мову.

Ганна Чміль: Справді в Європі є спеціалізовані кінотеатри, але кожна європейська країна при показі в своїй країні фільм іноземного виробництва так чи інакше адаптує до мови цієї країни. Свобода… свобода до тієї межі, де не порушується законодавство тієї чи іншої країни.

Пані Ірино, роблячи наголос на субтитруванні українською, ви таким чином позбавляєте можливості свою дитину почути переклад Богданом Бенюком того ж самого «Шрека»…

Богдан Бенюк: А він вже є, четверта серія. Уявляєте? (сміється)

Ірина Бережна:Я не позбавляю можливостей ні власну дитину, ні інших дітей, які хочуть почути, я сподіваюся, фаховий, професійний та яскравий переклад Богдана Бенюка. Але я в першу чергу правознавець. У нас є закон, який передбачає три чіткі умови. Тобто, якщо російськомовні стрічки субтитровані українською мовою, - це повністю відповідає чинному законодавству. Якщо хтось бажає слухати дубляж українською мовою… в кінотеатрі повинно бути декілька санкцій, і кожний громадянин мав би право вибору, якою мовою він хоче дивитися фільм.

Пані Ірино, чому ви захищаєте тільки російськомовний дубляж? Ми не чуємо про дубляж фільмів угорською мовою з українськими субтитрами, румунський дубляж з українськими субтитрами і т.д.?

Ірина Бережна: Мова демонстрування кінострічок в прокаті повинна вирішуватися виключно комерційними інтересами дистриб’юторських компаній. Якщо на фільми угорською мовою не ходять глядачі, мабуть тому і ми не можемо їх бачити у кінопрокаті. А російськомовні кінострічки з українськими субтитрами користуються дуже великим попитом.

Пані Ганна навела статистику про збільшення. Я вивчала це питання, і у мене інша статистика. В першу декада після цього наказу відвідуваність глядачів в кіноцентра надзвичайно впала.

Ганна Чміль: Це маніпулювання фактами і статистикою. Статистика, яку я наводила, - це статистика, яку дають дистриб’ютори, в якій вони ж самі зацікавленні, бо це їхні кошти. Я відповідаю за цифри, які я назвала.

Пані Ірино, на вашу думку, для чого в принципі необхідно дублювання фільмів українською мовою? В яких обсягах треба дублювати українською?

Ірина Бережна: Можливо, є сенс в тому, що треба сідати за стіл перемовин та домовлятися про певний відсоток фільмів, які повинні бути дубльовані українською. Щодо меморандуму, по який сказала пані Ганні, то дійсно дистриб’юторські компанії домовилися про те, що 70 % фільмів, якщо я не помиляюся, повинні бути дубльовані державною мовою. Це дискусійне питання. Можливо, слід вносити зміни в законодавство з приводу того, щоб ввести певне квотування або відсоток тих фільмів, які, можливо, повинні бути дубльовані державною мовою. Задля того, щоб еволюційним шляхом робити цю мову більш популярною і щоб громадяни охоче дивилися фільми з українським дубляжем.