Лех Качиньський та Україна. Пам’яті президента

Польща прощається зі своїм президентом та кращими представниками нації, які загинули в авіакатастрофі під Смоленськом. Україна переживає цю втрату разом з поляками, бо Лех Качиньський відстоював українські інтереси навіть більше за деяких наших державних мужів.

Про це говорили в прес-центрі «Главкому» члени депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща, народні депутати Оксана Білозір, Андрій Шкіль та Тарас Чорновіл.

-- Тарас Чорновіл: «Останній адвокат України, на превеликий жаль, відійшов у вічність»

Це дуже страшна подія, для поляків вона стала шоком, мені особисто вона подвійно болісна. Загибель польської еліти та президента – це дійсно жахливі речі. Лех Качиньський – останній політик такого рівня, який щиро вірив в Україну, не прагматично. За ті роки, коли Качиньський був президентом, Польща через проблеми України зазнавала багато своїх втрат. Зокрема, щодо транзитного потенціалу, бо десь Україна своїми непорозуміннями підштовхнула до того, аби з’явився «Північний потік». Згадаймо про проблеми в Євросоюзі, бо Качиньський настільки віддано і щиро відстоював ідеї нашої євроінтеграції, настільки жорстко стояв на цих речах, що дуже часто наривався на проблеми і з Меркель, і з Саркозі, і з іншими лідерами Євросоюзу. Мені здається, що це десь було побудовано внутрішньо, бо для частини тієї польської еліти, що зараз відходить, багато важили слова «Солідарності» в період 70-х років: «Ваша вольность – наша вольность». Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і навпаки. Схоже, Качиньський і в польському політикумі не просто пам’ятав ту фразу, а віддано за нею жив.

Зараз буде серйозна зміна генерації в Польщі, і ми це відчуємо не одразу, а день за день, все жорсткіше та жорсткіше. Качиньський не вживав слово «адвокат» України, а був певним промоутером нашої євроінтеграції та сприйняття України в Європі. Я боюся, що після відходу Качиньського не буде того пресингу, скажімо, на Берлін, який робила Польща, відстоюючи інтереси України. Не буде тієї україно зорієнтованої позиції і в Варшаві. Я боюся, з певним часом може виникнути ситуація, коли Варшава, Берлін та Москва почнуть говорити з Україною однією мовою. Для цього ніби немає стовідсоткових напрямних, основні кандидати, які можуть перемогти на наступних виборах в Польщі, ніби багато говорять про підтримку України. Але одна справа слова, а друга – щире розуміння та потреба. Думаю, що у випадку перемоги або Дональда Туска, або його соратника маршалка Польського Сейму Броніслава Комаровського, є велика імовірність того, що потрошечки буде скочування Польщі на прагматичний вектор «Берлін та Москва» в обхід та за рахунок інтересів України. У випадку Комаровського це буде менш помітно, бо він все ж таки задекларував свою позицію щодо євроінтеграції та потреб України. Для Дональда Туска, який має досить високий рейтинг, Україна не є чимось тим, що є в душі, а є сусід, партнер, який часто створює проблеми. Сьогодні ще не розглядалась можлива участь у виборах брата Качинського Ярослава, але навіть у випадку перемоги (вона виглядає реалістичною, якби зараз відбувались вибори, бо через два місяці це буде менш ймовірно), його позиція теж була б позитивною щодо України, але він не зможе настільки чітко протистояти тим прагматичним нотам, які сьогодні починають домінувати в польській політиці.

Для України – це дуже велика втрата. Висновків сьогодні можна зробити два. Перше - не повторити того, від чого сьогодні каються і польські політики, і самі поляки – не шукати для себе конфліктів та ворогів у своїй країні. Конфлікт, який виник між Качинським та Туском, можливо підштовхнув до таких обставин і закінчився катастрофою, сьогодні Польща переживає неймовірно боляче. Ми пережили такі конфлікти набагато жорсткіше, набагато гірше, хоч нас Бог і милував від таких трагедій. Але нам треба робити висновки і почати вміти любити людей, в тому числі і знакових постатей за життя. Друге - у нас адвокатів більше в Євросоюзі не буде. Нам прощати наші недоробки, нашу лінь і небажання жити за європейськими стандартами, працювати та виконувати врешті-решт «дорожню карту», не будуть. У нас єдиний вихід тепер – брати всі документи, які є в Євросоюзі, вивчати їх самим, просити не про приєднання до Євросоюзу, а про «дорожню карту» і виконувати її до останньої коми. Тоді, незалежно від того, хто стане новим президентом Польщі, яка буде політика Берліну чи Парижу, до нас будуть прихильними. Останній адвокат України, хоча сам Качинський не вживав цього слова, на превеликий жаль відійшов у вічність. Хай земля буде пухом!

-- Оксана Білозір: «Ці люди любили Україну, тому що відчували в нас пробудження тих самих емоцій»

Мені болить від того, що ще триває жалоба в Польщі, а ми вже починаємо щось коментувати. Звичайно, це жахлива подія, раз в століття буває такий фатальний збіг, щоб загинули всі люди-носії національної ідеї Польщі. Ці люди любили Україну, тому що відчували в нас пробудження тих самих емоцій. На рівні цих високих ідей вони були нам дуже близькі та всіляко нам допомагали, бо були на кілька кроків попереду від нас та хотіли дати нам можливість йти по цій самій дорозі.

Ми говоримо про те, що зараз в Польщі залишається нова прагматична еліта. А що, в Україні не така еліта? Які пріоритети сьогодні в української еліти, куди вона рухається, які цінності сповідує? Тоді ми будемо говорити про те, чи будуть у нас адвокати. Мені також не подобається це слово, бо мають бути партнери по нашим цінностям, реформам, по спільній інтеграції в світове співтовариство. Ми на такій ноті повинні вести політичні дискусії, а не чекати, які сусіди біля нас будуть нашими адвокатами. Ця пора всілякої адвокатури після Помаранчевої революції пройшла.

Є один єдиний шлях, яким пройшла не тільки Польща, а й Чехія, і Угорщина. Він дає можливість інтегруватися зрозуміло та прозоро, системно, без особливих дискусій на політичному рівні. Приймається національна стратегія європейської політики або національна стратегія європейської інтеграції, яку ми заговорили. Це є наші цінності. Або ми вважаємо себе частиною європейського континенту, українською самодостатньою нацією, або ж починаємо шукати якісь інші шляхи.

Національна стратегія має бути закріплена на законодавчому рівні, вона закладає всі структурні реформи. Та чи готова сьогодні наша політична еліта змінити правила гри? Це ж бізнесова еліта, тож чи знає вона, як в умовах нових секторальних реформ буде заробляти свої гроші? Ні. Та цей процес хтось повинен почати. В цьому визначна роль виключно парламенту.

Чи є наша еліта патріотичною, як та польська еліта, яка відійшла? Коли ми говоримо про Леха Качиньського та ту команду людей, які відійшли у вічність, то вони це чітко сповідували. Вони були носіями національної патріотичної нації. Це те, що в Україні живе та повинно далі розвиватися, тому що інакше у нас немає жодної перспективи стати самодостатньою нацією. Цей патріотизм та героїка, як ніколи, зараз українцям потрібні.

-- Андрій Шкіль: «В кабінеті Качиньського висіло кілька фотографій. Одна з них - він на Майдані під час Помаранчевої революції»

Трагедія, яка сталася, - це трагедія європейського та планетарного масштабу. Бразилія, як завжди випередивши Україну, оголосила триденну жалобу. Це солідарність країни, яка відчуває і розуміє, ким є еліта для сучасного державного утворення. Сучасного, наголошую, тому що Україна є далеко не сучасним державним утворенням.

Треба розуміти, що це багатогранна, багатовимірна втрата. Вперше в мирний час загинули всі військові керівники, тому що в умовах ведення бойових дій, вони б ніколи не полетіли одним літаком. Було рівне представництво, адже коли президент відбуває в професійну поїздку, він намагається більш-менше рівномірно відібрати представників різних поглядів.

Ми ще довго будемо усвідомлювати глибину втрати.

Лех Качиньський - людина, яка стояла біля самих витоків… Він познайомився з дружиною Марією Качиньською саме у вирі підпільної боротьби, коли відбувалося становлення «Солідарності», яке пізніше стало відомим на весь світ. Ця людина пройшла тривалий шлях, дуже непростий шлях, він вів і країну за собою. Це було відчутно. Останні соціологічні дослідження надавали великі шанси на перемогу в наступних виборах, але це зараз абсолютно несуттєво. Сьогодні суттєво те, що втрата відчутна тоді, коли втратили.

Фотографій, які демонструються зараз, ніколи не бачили за життя Качиньського. Тоді була політична боротьба, завжди вишукувалися якісь моменти невдалої посмішки, жесту. Зараз фотографії є теплими і дуже проникливими.

Чому це сталося? Для чого? На це питання Польща буде відповідати ще дуже тривалий час. Це велике горе. Це національна журба. Втрату відчула кожна родина, за винятком, можливо, кількох відсотків нігілістів, які нічого не сприймають і не відчувають. Я не кажу вже про родини, які переживають. Ми бачили розпач на обличчі Ярослава Качиньського – брата-близнюка, донька лишилася…

Це величезне співпереживання. Україна співпереживає. В кабінеті Качиньського висіло кілька фотографій з його зображенням. Одна з них зображує, коли він був на Майдані під час Помаранчевої революції.

Але з іншого боку, ми довго зволікали з оголошенням жалоби. Польща - це країна, яка першою визнала незалежність України, яка завжди підпирала Україну, лобіювала наші інтереси краще, ніж ми самі це робили. Тому ми повинні бути першими у співпереживанні і співчутті.

Висловлюю співчуття, і вірю, що ця трагедія не зупинить розвиток Польщі.

Чи вважаєте ви, що реакція української офіційної влади на цю трагедію була надто формальна, надто суха? На відміну навіть від таких країн, як Афганістан, Бразилія, Литва…

Тарас Чорновіл: Якби Україна була щирішою і активнішою, було б, може, краще. Якби була гарантія, що Президент України буде на похороні, звичайно, було б краще і правильніше. Але реакція така, як вона є.

Чому в Україні тільки один день жалоби, а не три чи сім? Мабуть, ми ще не навчилися настільки співпереживати. Уявіть собі, упаси Господи, таку ж ситуацію в Україні. Як би виглядали українські форуми на Інтернет-сайтах? Я спеціально зайшов на польські форуми... знаєте, ні одного неповажного слова. Ніхто не посмів такого написати. В той же час, на форумах українських і російських можна знайти зневажливі речі. Мені здається, якби у нас сталося таке нещастя, тут би таке творилося... Ми ж самі за себе не навчилися переживати. Чи багато людей заплакали і пішли в церкву поставити свічку за загиблих? Мабуть не кожен пішов, бо не відчулася та традиція. Відчуваємо біль, відчуваємо, що якась страшна катастрофа, але не знаємо, що з цим робити. Ми не навчилися щось робити із своїми переживаннями. У поляків це вже зрозуміло, і давні католицькі релігійні традиції дуже серйозні, і, мабуть, таки патріотизм, якого у нас бракує. Тому питання не до влади, а до кожного з нас як до людей.

Андрій Шкіль: Питання і до влади. На жаль, реакція влади була запізньою. Президент України мусить бути присутнім на похоронах – це більше, ніж однозначно.

Оксана Білозір: Що сьогодні потрібно цим людям, які пішли з життя? Люди, громадяни України, я переконана, будуть в траурі до дня поховання. І це найголовніше, щоб ми в цій ситуації залишалися людьми. Не треба зараз копатися, а чому зараз, а чому запізно і т.д.

Пане Тарасе, уточніть свою думку щодо того, що в Польщу прийде до влади більш проросійко налаштована еліта? Чи можуть ускладнитися стосунки на дипломатичному рівні, в облаштуванні кордонів, візового режиму для звичайних людей?

Тарас Чорновіл: Не проросійська еліта, а прагматична влада, яка знайде з Росією спільну мову.

Андрій Шкіль: Дві формації в Польщі - «Громадянська платформа» і «Право і справедливість». Соціологічне дослідження, яке було опубліковано напередодні трагедії, показало зростання рейтингу Качиньського. «Громадянська платформа» визначилася з кандидатом, ним вважався Коморовський, він мав бути продовженням політики діючого прем’єр-міністра Туска. Суспільство все зрозуміло саме в такій перспективі, тому зросла популярність, підтримка саме консервативного кандидата, яким був Качиньський.

Суспільство Польщі не втратить відчуття самозбереження.

Щодо прагматичності, я не вірю в прагматичні стосунки з Росією. Але те, що Росія зацікавлена, демонструє і буде постійно демонструвати зацікавленість в тому, щоб саме певні представники обійняли президентську владу, яка визначає зовнішню політику в країні – це однозначно.

Щодо україно-польських стосунків – жодних змін не буде. Покращення стосунків можливе і хотілося б. Але 100% не буде жодних кроків назад, які б прагматичні павутини не вибудовувалися з Росією чи з якоюсь іншою країно.

Оксана Білозір: До завершення поминального тижня я б не хотіла входити в такі дискусії. Єдине, в чому я глибоко переконана, що високе місце політичного впливу в Європейському Союзі Польща зайняла завдяки тому, що вона була сильною національною державою. Провідником цієї сильної національної польської уніфікованої культури, традицій, звичаїв, менталітету, захистом цих цінностей був Лех Качиньський. Я глибоко переконана, що після цієї трагедії поляки оберуть собі таку владу, яка буде їм гарантувати послідовне продовження саме цих цінностей.