Прогноз для дедалі слабшої демократії України

Демократичні здобутки Помаранчевої революції в Україні опинилися під загрозою – нова влада взялася за їх поступове викорінення. Однак є підстави сподіватися, що молоде громадянське суспільство України зможе чинити опір цим тенденціям і не дозволить встановити в країні авторитарний режим на кшталт путінського – пише Алекса Чопівська у статті, яку опублікував британський інтернет-портал openDemocracy.

За півроку перебування на посаді Янукович швидко зміцнив свою владу. Чимраз більше є свідчень того, що він прагне істотно урізати свободи, яких вдалося досягти українцям після краху комунізму. Однак є й причини сподіватися, що громадянське суспільство виявиться досить сильним, аби протистояти цьому тискові.

Після Помаранчевої революції п’ять років тому Україна здобула свобод більше, ніж її пострадянські сусіди, за винятком балтійських країн. Адміністрація президента Віктора Януковича, який при владі лише шість місяців, обмежує свободу слова, розганяє мирні протести та маніпулює виборчим законодавством. Такі обмеження основних свобод є істотним випробуванням на міцність для громадянського суспільства України. Заходові слід активніше заохочувати Україну відстоювати свої нові свободи.

Обмеженням свободи слова передували кілька років покращень. У 2009-му, коли президентом був Віктор Ющенко, організація Freedom House поставила Україну на 108 місце у списку зі 196 країн за рівнем свободи слова. Це найкращий результат з-поміж усіх пострадянських держав, окрім балтійських країн. Для порівняння, Росія посіла 175 місце.

У травні, через три місяці після обрання Віктора Януковича президентом, журналісти каналу «1+1» оприлюднили відкритого листа, в якому нарікали на цензуру. У липні, після того як український блогер розкритикував Януковича, Служба безпеки України (СБУ) викликала його на допит у зв’язку з начебто загрозою життю президента й образою.

Більшість телеканалів зараз належать лояльним до Януковича олігархам. Власником найпопулярнішого телеканалу «Інтер» є голова СБУ Валерій Хорошковський. У травні президент видав указ про введення Хорошковського до складу Вищої ради юстиції, яка призначає суддів. І одне, й друге несумісне з демократією. Хорошковський намагається розширити свою медіа-імперію з допомогою судових рішень та журналістського тиску на своїх конкурентів – незалежні «5 канал» і «ТВі», в яких у червні відібрали частоти на мовлення.

Минулого понеділка Київський адміністративний апеляційний суд підтримав рішення про позбавлення частот. Лідери опозиції назвали цей крок «особливо цинічним», зважаючи, що вердикт ухвалили, коли Янукович саме був у Берліні та обіцяв німецьким лідерам зберегти свободу слова. Під час судових засідань журналісти з руху «Стоп цензурі!» та інших груп проводили демонстрації, які жодним чином не були висвітлені на центральних телеканалах.

У серпні Міжнародний інститут преси в письмовій формі висловив Януковичу «свою стурбованість істотним зменшенням» свободи слова. «Репортери без кордонів» розповідають про нинішні тривожні тенденції в Україні: цензуру, політичний тиск і фізичні напади на журналістів. Зовсім нещодавно, а саме 11 серпня, зник редактор газети та відомий критик чинної влади Василь Климентьєв. Невдовзі після того міністр внутрішніх справ визнав, що до зникнення харківського журналіста, яке розслідується як можливе вбивство, можуть бути причетні місцеві правоохоронці.

Не лише громадяни України відчувають наступ на свободу слова. У червні Ніко Лянґе, директора київського представництва німецького Фонду Конрада Аденауера – який за місяць до того опублікував доповідь, де розкритикував «авторитарні тенденції та зближення з Росією» адміністрації Януковича, – було на десять годин затримано в київському аеропорту. Лише після втручання німецького посольства йому дозволили в’їхати на територію України.

Янукович зі свого боку вважає звинувачення в цензурі політичними іграми. «Скажіть мені, хто не дає вам писати правду? Я вважаю, що це просто один зі способів політичної боротьби», – заявив він недавно журналістам.

З’являється також тенденція до придушення свободи зібрань. У травні, під час візиту президента Росії Дмітрія Медвєдєва в центрі Києва було заборонено проводити протести. Заборонили їх і на час поїздки патріарха Російської православної церкви Кирила в липні. Коли тридцять активістів зі східного міста Дніпропетровськ не скорилися забороні, їх заарештували. 31 липня, тоді як у Москві зібралася опозиційна група «Стратегія-31», київська міліція розігнала мирне зібрання прихильників російської групи. 31 серпня під час невеликого протесту під російським посольством у Києві, який пройшов на знак підтримки останніх демонстрацій «Стратегії-31» в Росії, було арештовано щонайменше двох активістів.

У травні агент СБУ приїжджав до ректора Українського католицького університету (Львів) та сказав йому відраджувати своїх студентів від демонстрацій. Як пізніше розповів отець Борис Ґудзяк, агент сказав, що «студентам дозволяється протестувати», але «за протиправні дії їх буде притягнуто до відповідальності». Серед протиправних дій, за словами агента, «не лише насильницькі дії, а й, наприклад, пікетування, в результаті якого блокується доступ до робочих місць урядовців (чи будь-які не санкціоновані владою протести)».

За словами Євгена Захарова, голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини, за перші 100 днів правління Януковича «регіональні та національні ЗМІ опублікували понад 350 статей з критикою дій міліції під час таких мирних зібрань, як протести. Це більше, ніж у 2007–2009 роках разом узятих».

Новий закон про місцеві вибори обмежив участь у них окремих кандидатів та новіших політичних партій, зокрема, й партій зі вже сформованим електоратом. Закон був прийнятий поспіхом і практично без публічних дебатів, на додачу до цього він забороняє обирати на місцевому рівні виборчі блоки партій. Закон, схоже, має на меті забезпечити Партії регіонів Януковича вплив на загальнодержавних виборах до місцевих законодавчих органів, які відбудуться в жовтні.

Закон та обставини його прийняття є настільки сумнівними, що американські Міжнародний республіканський інститут і Національний демократичний інститут, які відстоювали в Україні демократію ще з 1992 року, вперше об’єднали в Україні зусилля, аби привернути увагу до закону. За їхніми словами, він «суперечить принципам, закладеним в українській Конституції, та міжнародним зобов’язанням, які взяла на себе Україна».

На тлі тиску з боку міжнародної спільноти наприкінці серпня Янукович визнав, що «деякі з положень [закону] викликали чимало нарікань і протиріч». Минулого понеділка парламент проголосував за зміну деяких норм закону. Та, незважаючи на це, все ще діють певні положення, що, як дехто стверджує, можуть ослабити підтримку Юлії Тимошенко, головного опонента Януковича.

Янукович намагається зміцнити свою владу й іншими способами. Навесні цього року його парламентська більшість була сформована у спосіб, який, на думку багатьох, порушує конституційні права політичних блоків, хоча Конституційний Суд згодом і схвалив [спосіб формування більшості].

Недавно Янукович заявив про плани провести конституційну реформу, яка зміцнить його владу. Він відкрито прагне бути «сильним президентом, що має реальну владу, аби координувати й контролювати впровадження ключових реформ і стратегічний курс країни». Слід пильно стежити за тим, як Янукович це робитиме.

-- Без перебільшень

Поки Україна великими кроками віддаляється від демократії, важливо не перебільшувати їхньої масштабності. Наприклад, за інформацією Міжнародного інституту преси, найнебезпечнішою європейською країною для журналістів є Росія. За останні два роки в країні було вбито п’ятьох журналістів. Російська влада постійно урізує свободу зібрань, часто надмір застосовуючи силу. У березні, під час протесту «Стратегії-31», 83-річна провідна активістка-правозахисниця Людміла Алєксєєва отримала серйозний удар по голові. Буквально на тому тижні прем’єр-міністр Росії Владімір Путін заявив виданню «КоммерсантЪ», що демонстранти, яким не вдалося отримати від місцевої влади дозвіл на публічну демонстрацію, «отримають кийком по голові». Дедалі сильніше контролює Кремль і регіональні вибори. Не лише губернаторів більше не обирають, Кремль тепер ще й збирається скасувати вибори мерів.

Чи опирається громадянське суспільство України цим новим порушенням демократичних стандартів? Перші сигнали є неоднозначними. Один мій український друг на запитання про те, чому подають голос так мало людей, відповів мені: «Навіщо? Ми так уже робили (під час Помаранчевої революції), і куди нас це привело?»

Політична апатія в Україні тривожить, однак більшість експертів упевнені, що громадянське суспільство – досить міцне і зможе протистояти різким змінам у сфері демократичних свобод. Навіть у Росії, де громадянське суспільство слабше, зростає стурбованість щодо авторитарності влади. Останні опитування свідчать, що росіяни чимраз більше розчаровуються. За інформацією «Левада-Центру», 59% росіян прагнуть повернення прямих виборів губернаторів, 85% переконані, що влада мусить дослухатися до протестів громадян. А опитування, яке було проведене напередодні надзвичайного стану в країні у зв’язку з пожежами, продемонструвало: лише 47% вважають, що «на сьогодні ситуація в країні загалом розвивається в правильному напрямку».

В Україні декого з тих, хто подає голос, схоже, дратує байдужість Заходу до політичних перипетій в країні. Коментуючи липневий візит до України держсекретаря США Гілларі Клінтон, журналіст Дмитро Губенко поскаржився, «що уряд веде країну явно у зворотному напрямку» від демократизації, а держсекретар США «нібито [цього] не помітила й загалом демонструвала, м’яко кажучи, не дуже обґрунтований оптимізм».

Чи хоче Янукович отримати більше впливу, щоб зміцнити владу, яка ослабла за його попередника, як дехто стверджує, чи щоб у репресивній манері цю владу захопити? Рано ще казати напевне, але наразі ознаки є не надто втішними.

Безперечно, одним з істотних випробувань для Януковича стане ще не закрите розслідування смерті журналіста Георгія Ґонґадзе. Десять років тому його обезглавлений труп було знайдено в лісі неподалік від Києва. За два місяці до того журналіст зник. Вважається, що вбито його було за наказом з адміністрації тодішнього президента Кучми. Поки що убивство не розкрито, але Янукович повинен гарантувати справедливий і відкритий для журналістів суд.

Заходові слід уважніше стежити за подіями в Україні, які можуть поставити під загрозу здобуті дорогою ціною демократичні свободи, й надалі активно підтримувати розвиток громадянського суспільства, яке є критично важливим довгостроковим чинником демократичного прогресу. Політичні зміни, особливо у поєднанні зі ще більшим поклонінням Росії, можуть підірвати реформи й довіру до інших пострадянських країн. Крім того, вони можуть стати в нагоді Москві. Та наполегливо намагається схилити Україну приєднатися до погано спланованого митного союзу з Білоруссю і Казахстаном, а також Організації Договору про колективну безпеку, яка є інструментом сприяння проголошених у Москві «привілейованих інтересів» у сусідніх країнах. Поки що, до честі Януковича, він не подавав заявок на вступ.

З другого боку, можливо, демократія й демократичні права просто означають для різних людей різні речі. У травні, під час небагатослівної розмови з російською рок-зіркою Юрієм Шевчуком (відео можна подивитися на YouTube), Путін сказав, що демонстранти повинні поважати права інших, яким, можливо, заважає їхнє зібрання.

Сподіватимемося, що нові правителі України краще розуміють цінність мирного вираження позиції в умовах демократії.

openDemocracy (Велика Британія), Алекса Чопівська раніше працювала на NBC News, зараз вона позаштатна кореспондентка у Києві.

Фото з офіційного сайту президента України www.president.gov.ua

Оригiнал матерiалу:

http://www.opendemocracy.net/od-russia/alexa-chopivsky/prognosis-…