Чи можливе зниження цін на м`ясо та молоко?

Ціни на молоко і м'ясо досягли максимуму купівельної спроможності українців, які стали значно менше купувати. Зниження споживання змусило переробників за останній тиждень в збиток собі опустити ціни на молочну продукцію на 10-20%, твердий сир вже зараз можна купити мінімум на 10 гривень дешевше. Що є причинами цінових коливань? Чого очікувати далі від ринку молока і м’яса? До чого може призвести адміністративне регулювання цін та яким є становище галузі?

На ці та інші питання в прес-центра «Главкому» говорили голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, голова Ради директорів Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський та генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа.

Леонід Козаченко: «Для радикальних підвищень цін на молоко і м'ясо сьогодні підстав немає»

Чи буде підвищуватися ціна на молоко і на м’ясо, якщо інфляція в країні становить понад 8%? Так, тому що для цього є абсолютно об’єктивні причини. В глобальному просторі ціни також зростають. Якщо дивитися на світові тенденції і на внутрішні чинники, які напряму впливають на підвищення цін, то можна говорити про те, що є закономірна тенденція зростання цін.

Якщо говорити про молоко і м'ясо, то сировина також зростає в ціні. Собівартість виробництва цієї продукції складається з цін на зерно, енергоносіїв, заробітної плати і ін., що теж мають тенденцію зростання. Але якою має бути ця ціна і наскільки вона має зростати? На наш погляд, для радикальних підвищень цін на молоко і м'ясо сьогодні підстав немає. Невеличке зростання було і продовжує мати місце і воно обумовлене об’єктивними причинами, але робити якісь драматичні висновки з того, що відбувається на ринку України, говорити про якісь змови, приймати такі радикальні рішення Антимонопольного комітету, когось карати за те, що відбувається на ринку молока і м’яса, підстав немає.

Вадим Чагаровський: «До кінця року можливе збільшення ціни тільки на продукцію з незбираного молока до 5%, на решту молочної продукції підняття ціни не буде»

Ситуація на молочному ринку складна, сьогодні відбувається стагнація молочного ринку. В 2009 році вироблено продукції на 5% менше порівняно з 2008, за 9 місяців 2010 року порівняно з 2009 роком – менше на 3%. Разом з тим, ситуація по ціноутворенню абсолютно протилежна - за останні 2 місяці ціни на молочну продукцію суттєво піднялися. Що спонукало до підняття цін? В серпні була велика спека, тому деякі великі переробники побоюючись за те, що не буде достатньо молочної сировини, почали піднімати ціни і таким чином намагаючись до себе потягнути додатково молочної сировини. Почалася цінова війна, молоко сьогодні знаходиться на колесах, ніхто його не віддавав, і відбулося підняття цін. Ціни підвищилися достатньо швидко, до кінця вересня ціни на сировину піднялися у порівнянні з минулим роком в залежності від регіону на 40-55%. Відповідно, щоб компенсувати підняття цін на сировину почалося підвищення цін на молочні продукти. При виробництві твердих сирів питома вага молочної сировини в собівартості продукції складає 80%, продукції з незбираного молока - 55-60%. Відповідно можна враховувати, наскільки було можливе підняття цін на молочну продукцію.

Ціна молочної продукції на полицях супермаркетів на сьогодні така ж, як в Європі, але купівельна спроможність українця зовсім інша. Цими цінами ми вперлися в стелю купівельної спроможності українців, тому збільшення обсягів виробництва і споживання за останні два місяці не відбулося. Більше того, по окремим видам продукції відбулося суттєве зниження споживання. Це стосується ринку твердих сирів, продукції з незбираного молока. Тому зараз деякі переробники останні десять днів знижують ціни на молочну продукцію в збиток собі, тому що сьогодні дуже багато запасів молочної продукції у переробників. За останній тиждень відбулося зниження ціни у основних виробників твердого сиру мінімум на 10 гривень. Що стосується продукції з незбираного молока, то тут я не прогнозую зменшення цін, тому що навіть те підвищення, яке відбулося, не компенсує різниці по вартості молока.

Зараз у нас нормальна погода, але через два тижні буде похолодання і поголів’я з випасу перейде на закрите утримання. Для корови це стрес, тому відбудеться зниження виробництва молока якраз в зимовий період, що завжди супроводжується знову підняттям ціни на молочну сировину і її дефіцитом. Я прогнозую до кінця року можливе збільшення ціни тільки на продукцію з незбираного молока до 5%, на решту молочної продукції підняття ціни не буде.

Володимир Лапа: «По більшості продукції ми вже або пройшли максимум цін, подальшого підвищення не очікуємо»

Ситуація на ринках молока і м’яса вже значною мірою стабілізувался. Якщо говорити про закупівельні ціни на сировину, то за останні пару тижнів вони вже навіть не зростають, а певною мірою знизилися. Якщо в багатьох випадках в жовтні молоко вищого ґатунку купувалося по ціні 4,3-4,5 гривень за літр, то зараз в багатьох випадках ціни знижуються до 4-4,2. Відповідно це заспокоєння ситуації на сировинних ринках буде сприяти і заспокоєнню цінової ситуації на споживчому ринку. По більшості продукції ми вже або пройшли максимум цін, або вже наблизились до нього і подальшого підвищення цін ми не очікуємо.

Така ж ситуація спостерігається на ринках м’ясної продукції. Якщо говорити про сировину, то у вересні-жовтні цього року ціни на свиней досягали максимум 16 гривень за кілограм, зараз вони знаходяться в межах 14,5-16 гривень за кілограм живої ваги в залежності від виду свиней. Ціни на птицю практично стабільні, але теж знижуються – 15,5 гривень за кілограм в опті. Ціни на яловичину дещо підвищилися протягом року, і утримуються на порівняно високому рівні – 13 гривень за кілограм живої ваги. Відповідно досить стабільна ситуація на сировинних ринках молока і м’яса буде сприяти поступовій стабілізації ситуації на споживчому ринку.

Пане Вадиме, ви говорите, що зараз виробники почали знижувати ціну на молочну продукцію на збиток собі. На скільки і на що нам можна очікувати зниження в найближчий час?

Вадим Чагаровський: Більше зниження не буде. Зниження відбулося на 10-20% в залежності від виробника.

Роздрібні ціни вже відреагували на зниження оптових цін?

Вадим Чагаровський: В мережах реакція на зниження цін іде 2 тижні. До мереж ще деякі речі по твердим сирам і вершковому маслу не дійшли, а на опті, базарах, магазинах, лінійних роздрібних мережах ціни вже знижені.

Зараз відбувається період копання цукрового буряку, традиційно він має дешевшати, оскільки починається виробництво продукту уже з нового урожаю. Чому він дорожчає і що нам очікувати далі?

Леонід Козаченко: На це знову ж такі є глобальні і внутрішні причини, пов’язані з інфляцією – це, по-перше. По-друге, ми не зберемо врожаю, який планували навесні, тому що мали дуже велику посуху в літній період. Збільшення посівів цукрових буряків, яке давало нам підставу робити попередні висновки про збирання більшої кількості цукрових коренів і збільшення кількості цукру, не виправдалося. Зараз ми будемо мати кількість цукру, яку потребує внутрішній ринок, у нас не буде перехідних залишків, і будемо імпортувати те, що передбачено квотою. Тобто ми не виходимо на перевиробництво, і в такому разі ми дуже швидко адаптуємо свою внутрішню ціну до світової, а вона має тенденцію до невеликого зростання. Якщо подивитися перспективу світового ринку найближчих трьох місяців, що передбачають ф’ючерси, зростання може бути 8-10%.

Вадим Чагаровський: За останні тижні на Нью-Йоркській біржі ціна на цукор піднялася на 8 доларів.

Леонід Козаченко: Очевидно буде більше зростання через три місяці.

Володимир Лапа: Зараз офіційний прогноз виробництва цукру 2 мільйона тон, але більшість експертів схиляються до того, що цей показник не буде досягнутий, і Україна виробить близько 1,7-1,8 мільйонів тон. В принципі з урахуванням квоти, яка у нас є у зобов’язаннях перед Світовою організацією торгівлі, 260 тисяч тон імпорту цукру-сирцю за зниженою ставкою імпортного мита є достатнім для задоволення внутрішній потреб.

Інша справа, що світові ціни зараз дійсно повернулися на рекордні позначки, на яких вони були в лютому цього року, в останній раз такі цінові показники були 30 років тому. Відповідно цукор-сирець на світовому ринку коштує близько 650 доларів. Якщо перерахувати механічно в гривню, додати до цього додаток на додану вартість при імпорті, додати вартість переробки, то, зрозуміло, що цукор-сирець не буде дешевший ніж цукор, який зараз продається на території України.

Ще один фактор, який впливає, це підвищення собівартості виробництва цукру. Посушливі погодні умови спричинили зниження врожайності, тому інвестиції, які вкладалися в бурякосіюче господарство, не окупилися б при цінах на цукор нижче 6-6,5 гривень за кілограм. Відповідно, від цієї позначки відштовхуються виробники цукру і цукрових буряків, при цьому закладаючи певну маржу для забезпечення ще й мінімального прибутку для того, щоб планувати інвестиції в посіви цукрового буряка. В мінімумі ціни на цукор на українському ринку становили 6,8 гривень за кілограм, зараз вони десь 7,3 гривень за кілограм в оптовій торгівлі. Тут якихось ажіотажних настроїв не спостерігається. Динаміка цінова не різка, вона відповідає тим економічним процесам, які відбуваються і у нас, і на світовому ринку в цілому.

Сьогодні розглядається питання встановлення граничних торгових надбавок 15-20% на певні види продукції харчування, зокрема, на молоко, м'ясо, цукор, яловичину. Яка ваша позиція з цього приводу?

Леонід Козаченко: Для того, щоб боротися з ціновими стрибками і всім іншим, треба інвестувати більше коштів у сільське господарство, посилювати конкуренцію в цій галузі. Тоді за рахунок потенціалу, який ми маємо, ми зможемо вийти на показники, яких не можуть досягти інші країни світу. Наприклад, якщо основні виробники м’яса птиці мали б власну сировину, соті тисяч гектарів землі і вирощували б власне зерно, то ціна на зерно, яка підскочила на 60%, не так би била по їхній конкурентоспроможності. Для того, щоб вистояти на ринку, вони могли б тримати ціни стабільними і не підвищувати їх. Якби в Україні у цьому сегменті ринку було ще більше конкурентів, то ми б дивувалися: світова ціна б росла, а на українському ринку дуже повільно або взагалі заморожувалася б. Якщо збільшується конкуренція і виробництво, а і його ефективність зростає за рахунок інвестицій, залучення сучасних технологій, то для галузі і суспільства це дуже великий плюс.

Що є мінусом? Для зростання цін на молоко є абсолютно об’єктивні підстави. Але як ми боремося з цими цінами? Палицею по голові, переробників треба ґвалтувати штрафами, ставити фіксовану націнку, заганяти в нульову рентабельність, щоб навести порядок на ринку. Цей порядок закінчується тим, що ніхто не хоче вкладати кошти. У нас щороку зменшується поголів’я великої рогатої худоби, а через 5-10 років ми повністю можемо перейти на закупівлю молока у Польщі, Білорусі тощо.

Так само і на ринку зерна: тим, хто вклав кошти в це зерно, зараз забороняють експортувати. Нібито, добрий намір, щоб збити внутрішні ціни, щоб людям було краще. Але від цього людям стає краще тільки дуже короткий проміжок часу, а надалі це буде великою проблемою для суспільства, якщо не інвестувати в галузь, яка потенційно має дуже високу конкурентоспроможність.

Отже, що робити для боротьби з цінами. Перше – потрібно підвищувати конкурентоспроможність. Друге – ми говорили про державний резерв, який повинен акумулювати цінові коливання. У нас цих резервів немає, але це вже окреме питання. Третє –адресні цінові субсидії населенню. І останнє – поступове підвищення рівня життя і заробітної плати населення. Це головні напрямки, по яким треба стратегічно рухатися.

Вадим Чагаровський: Я проти адміністративного регулювання цін. У нас ринкова економіка. Попередні приклади адміністративного втручання не були позитивними. Згадаймо, як встановлювали мінімальні ціни на молочну сировину. Треба пам’ятати, що кінцева ціна на полицях на молочну продукцію в країнах з розвиненою економікою приблизно в три рази більша того, що отримує виробник молока. Тобто, якщо ціна на молочну сировину 3 гривні, то на Заході ціна на поличці на молочну продукцію 9-10 гривень, і ніхто не займається регулюванням цін. Інше питання, що у нас купівельна спроможність низька. Тільки поштовх економіки дасть можливість статку українським громадянам.

Ручне управління і адміністративне регулювання цін не принесе тих позитивних результатів, які бачить уряд чи Міністерство аграрної політики. Ми працюємо в ринкових умовах, якщо будуть ці адміністративні 15-20%, то, повірте, будуть пошуки механізмів, яким чином їх обійти.

Володимир Лапа: Навіть якщо регулювати, то треба це робити розумно. Якщо дуже сильно закрутити гайки, то певні види продукції будуть просто вимиватися з цивілізованої торгівлі і переходити в нецивілізовану. Користі ні споживачам, ні виробникам від цього не буде.

Уточнення до пана Лапи. Зерно не дешевшає, чому ж тоді дешевшає сировина, як ви сказали, тим більше що попереду зима і кількість надоїв зменшується?

Володимир Лапа: Дійсно ціни починають відкочуватися від максимуму, зокрема, ціни реалізації для сільгоспвиробників, при тому, що собівартість не знижується, скоріше, поступово підвищується. Очевидно тут питання пошуку компромісу між інтересами споживача і виробника, тому що небагато споживачів готові купувати сир по 80-90 гривень. Відповідно, переробні підприємства почали працювати на склад, почали знижувати закупівельну ціну на сировину. Не можна казати, що сьогоднішні ціни є збитковими для виробників, але прибутковість поступово знижується.

Існують також ризики які приносяться ззовні. Зокрема, мова йде і про намагання змінити механізми нарахування дотацій для виробників молока і м’яса, які діяли через переробні підприємства, і діяли протягом попередніх десяти років досить ефективно. Тому що за цей період товарність виробництва молока зросла більше, ніж вдвічі. Тобто ми переходимо в цивілізоване русло роботи галузі. Якщо зараз змінити механізм нарахування, якщо віддати дотацію на голову худоби… Воно не допоможе збільшити поголів’я худоби, бо на селі присутні демографічні тенденції. А от в мінус це спрацювати може, тому що тільки за рахунок того, що виробники молока і м’яса будуть отримувати дотації не кожного місяця, як вони зараз, а двічі на рік чи в кінці року, вони змушені будуть витрачати 10% від суми підтримки на обслуговування кредитних ресурсів, які вони змушені будуть залучати. Якщо вже ринок змушує виробників певною мірою знижувати ціни реалізації, то хотілося б, щоб держава підставила плече.

Каковы перспективы ввиду последних событий сотрудничества Украины в контексте Таможенного союза? Из 15 мясоперерабатывающих предприятий Украины, которые имели право на поставку продукции в РФ, сегодня осталось только 3, из 14 молочных – 10. Сейчас Украина готовит новые списки предприятий, которые могли бы сотрудничать с Россией. В этих отношениях, которые произошли, больше объективного фактора или же все-таки события следует воспринимать в политическом контексте?

Леонид Козаченко: Напомню историю, когда Россия впервые предприняла попытку ограничить реализацию украинских сыров на российском рынке. Буквально в 2004 году мы имели еще 52-53% доли на российском рынке сыров. Когда в первый раз возник вопрос о Таможенном союзе, Украина категорически ответила, и был период серьезных политических трений. Тогда мы полгода не могли поставить на российский рынок ни одной тонны сыров.

В том, что сейчас происходит, тоже больше политики. Сейчас идет борьба геополитических стратегий пророссийских и проевропейских. Есть зона свободной торговли с Европейским Союзом, есть глобальная политика, которая поддерживает эту идею, она генерируется определенным количеством стран. Есть другая политика, которую генерирует Россия и ее союзники. Украина попала между этими двумя политиками. Еще есть СОТ, где тоже есть определенные правила игры, которых мы должны придерживаться. Учитывая все это, трудно принять оптимальное решение, то его нужно находить. Главное, чтобы Украина в нем получила больше преимуществ, которые отображаются на благосостоянии наших людей.

Вадим Чагаровский: Я о политике вообще говорить не хочу. Реальность такова, что за девять месяцев экспорт твердых сыров в Россию даже увеличился по сравнению с аналогичным периодом предыдущего года. Несмотря на определенные ограничения, которые ввела Россия, оставшиеся предприятия реально обеспечивают объемы экспорта. Поэтому ничего критического не произошло ни для России, ни для Украины. Если в прошлом году экспортировалось порядка 67 тысяч тон твердых сыров, то в этом году будет – до 70 тысяч.

Действительно Россия вместе с Белоруссией и Казахстаном имеет Таможенный союз, для которого разрабатывались отдельные стандарты. Сегодня она требует, чтобы продукция в Россию и даже в Казахстан, транзитом через ее территорию, поставлялась теми предприятиями, которые имеют разрешение России. В этом минус, ведь усложнился экспорт продукции с Казахстаном связанный с тем, что Россия через свою территорию не пропускает продукцию предприятий, которые не соответствуют требованиям Таможенного союза.

Это вопрос времени, в любом случае будет новая инспекция, и рынок тоже будет требовать. Заметьте, Россия сегодня самый крупный импортер твердых сыров в мире, она импортирует больше 400 тысяч тон в год. Украина всего производит порядка 200 тысяч сыров, а потребляет - 120-130 тысячи, а у России только импорт 400 тысяч. Потребление в России, как показал последний год даже в кризис, не снизилось, а увеличилось. Поэтому рынок будет требовать продукцию, хотелось бы, чтобы мы отвоевали позиции, которые были раньше. К сожалению, сейчас по твердым сырам нас опередила Беларусь, мы вторые на российском рынке, третья Германия. Эти три страны поставляют больше 50% твердых сыров в импорте на Россию.

Поэтому давайте смотреть с точки зрения не политики, а реалий. Да, действительно во многих требованиях нужно следовать нормативам, которые вводит Россия, но страны СНГ – это наш рынок. Если в России мы четко понимаем наш рынок и наши преимущества, то в Европе даже при глобальной европейской стратегии нас никто там не ждет. Условно нас туда пустят, как свое время пускали Польшу на квоты, а квоты будут смешные 0,02. Поэтому мы должны ориентироваться на рынок СНГ, тогда будут перспективы будущего молочной отрасли.

Володимир Лапа: Россия ничего нового не придумала, она просто использует стратегии, которые давно применяются развитыми странами. Весь мир постепенно переходит от тарифных методов защиты внутреннего рынка к нетарифным. Ужесточая требования по импорту, вы всегда можете способствовать ограничению объемов импорта. Это хорошо показывает Европейский союз, Соединенные Штаты Америки, точно так же сейчас начинает действовать Российская Федерация.

Я бы разделил этот вопрос на две составляющих: тактическую и стратегическую. Что касается тактики, в текущем году, учитывая наличие кормовой базы в Российской Федерации, у России объективно будет необходимость в импорте достаточно больших объемов мясной и молочной продукции. Поэтому можно было бы рассчитывать на то, что каким-то образом условия импорта будут либерализированы и часть предприятий получат доступ на российский рынок.

Стратегически Россия заинтересована в том, чтобы импорта вообще не было. Понятно, что в среднесрочной перспективе она будет максимально к этому стремиться.

Другое дело, если говорить о предприятиях, которые получили или не получили доступ к российскому рынку, то часть из них работает по передовым стандартам. Там речь не идет о том, что они производят некачественную продукцию, а, скорее, это какое-то техническое недоразумение. Надеюсь, ближайшая проверка покажет, что эти предприятия отвечают высочайшим стандартам, и они получат доступ к российскому рынку. Есть предприятия, которые может действительно не выполняют соответственным требованиям, безусловно, их надо исключать.

Сколько в процентном отношении составляет импорт Украины в Россию?

Вадим Чагаровский: По сырам Украина имеет больше 20% в российском импорте, заместить какой-то страной такое количество очень сложно. Были попытки в 2005-2006 годах подключить Аргентину. Туда даже выезжали определенные коммерческие структуры, организовывали там производство российского сыра. К счастью для Украины, больших потоков не произошло.

Леонид Козаченко: Почему не прошли аргентинские сыры? В Аргентине стабильно на 6-7% падает валовая продукция сельского хозяйства. Три года назад поменялась политическая доктрина аргентинская, президентом стала женщина. Она ввела те же методы регулирования рынка, которые у нас - налог на экспорт зерновых, фиксация цен на продукты питания внутри страны, регулирование рентабельности и т.д. Страна стабильно летит вниз со своим производством, а была образцом для всего мира по развитию сельского хозяйства. Каждый год туда падали инвестиции 3-4 миллиарда долларов, сегодня их поток сократился в 10 раз. Вот как влияет на развитие отрасли контролирование рентабельности производства квотами, регулирование экспорта зерна экспортными аукционами и т.д.