В.Хомутиннік: якби не масові зловживання, спрощенців взагалі б ніхто не турбував

Розгляд проекту нового Податкового кодексу нарешті підійшов до завершення. І, схоже, коаліція на чолі з ПР зробить усе, щоб його прийняти вже на цьому пленарному тижні. Але оптимістичні прогнози змінилися певним скепсисом. Так, за першу половину пленарного дня розглянули тільки 500 поправок до 20 статей першого розділу кодексу. А їх 19, причому перші чотири за сукупним обсягом приблизно дорівнюють іншим 15-м. Під час перерви голова Комітету ВР з питань митної та податкової політики Віталій Хомутиннік у кулуарах ВР дав ексклюзивне інтерв’ю ІМК, в якому прокоментував причини низької динаміки розгляду кодексу, мітинги підприємців біля ВР, а також поділився своєю особистою думкою щодо змін у спрощеній системі оподаткування.

– Віталію Юрійовичу, хотілося б почати нашу розмову з найболючішого питання нового Податкового кодексу – спрощеної системи оподаткування. Чи згодні Ви пристати на пропозиції тих підприємців, які зараз стоять під стінами ВР, хоча б частково? Чи є в них дійсно конструктивні пропозиції?

– Розумієте, позиція людей – залишити все як є. І нічого не чіпати. Позиція Кабміну – внести в діючу податкову систему кардинальні зміни. У свою чергу, ми вже знайшли компроміс між тим, чого хочуть люди, які стоять на вулиці, та позицією Банкової. Але я б не скидав з рахунку, що поряд з тими людьми, які самостійно приїжджають для участі в мітингу, є й ті, хто стимулюється певними політичними силами. І нам треба цей етап пройти. Але для того, щоб не було особливих обурень щодо того, що ми закон прийняли, а через місяць уже по ньому треба жити, то я запропонував перенести введення норми на 3 місяці.

– Ви маєте на увазі норми, які стосуються спрощеної системи оподаткування, тобто спрощенців?

– Так. Я вважаю, що введення цих норм у дію треба зсунути хоча б на квартал. Щоб люди розібралися і зрозуміли, наскільки ґрунтовними є їхні претензії. Але те, що сьогодні спрощеною системою зловживають, – це факт, визнаний і самими спрощенцями.

– Ви не перший, хто говорить про зловживання в цій галузі. А можна хоча б один конкретний приклад?

– За прикладами далеко ходити не треба. Візьмімо ті ж торговельні центри. Вони сьогодні закуповують усі продукти у спрощенців з мінімальною націнкою. І цю націнку можна не обкладати податком, а платити лише 100 гривень на місяць. Плюс ті ж торговельні центри, щоб не платити повну вартість за оренду приміщень, дробляться також через спрощенців... Загалом, дуже багато зловживань. Якщо б їх не було взагалі, ніхто б не торкався цієї теми. Звичайно, у мене є побоювання, що з огляду на зловживання, це може зачепити й легальних підприємців, саме тому ми під час роботи в комітеті «відіграли» більшість норм. Ну, а остаточне рішення – за парламентом.

– Хотілося б дізнатися Вашу власну думку щодо цієї ситуації. Якщо я не помиляюсь, свої перші істотні гроші Ви заробили у так званому човниковому бізнесі, коли торгували шкіряними куртками, привезеними з Польщі.

– Так. Саме тому мені абсолютно зрозуміла суть претензій спрощенців. Тож я наполіг на зміні багатьох питань. Бо в першій редакції кодексу закладалося право спрощенця наймати тільки дві людини. Але така кількість – це явно мало для спрощенця. Оскільки навіть для найменшої майстерні, перукарні чи кафе потрібно щонайменше вдвічі більше людей. Саме тому я запропонував збільшити кількість до 4 осіб, а для харчової галузі – до 8-ми. Щодо ставки єдиного податку, то ми також знизили ставку відносно першої редакції та зробили градацію по містах. Щодо обігу – ми його збільшили відносно тієї ж першої редакції з 300 до 600 тисяч гривень. Крім того, ми скасували заборону деяких видів діяльності, що було передбачено в першій редакції кодексу. Це в тому числі стосується транспортних послуг, товарів, що були у вжитку, тобто секонд-хенду. Але залишається ще цілий ряд питань, з яких я не зміг переконати авторів кодексу. Для цього є ВР. Комітет – це тільки консультаційний відділ. Свою роботу, я вважаю, ми виконали нормально. Але остаточне рішення – за ВР.

– Щодо парламенту. Якщо розглядати питання Податкового кодексу в загальному розрізі, Ви задоволені динамікою його розгляду?

– Якщо відверто, то динаміка досить слабка. І я думаю, що можна було б більш продуктивно працювати. У чому проблема?! А в тому, що одразу кілька народних депутатів, із яких я жодного не бачив під час півторамісячного розгляду законопроекту в комітеті, зараз ставлять відверто сирі запитання, які максимум зможуть знайти підтримку менш ніж 20 депутатів.

– Ви когось конкретно маєте на увазі?

– Так. Тих же Власенка, Чорноволенка, Терьохіна я жодного разу не бачив під час розгляду Податкового кодексу в комітеті. Тобто простежується певна, можливо, навіть спеціальна процедура затягування цього процесу через «а давайте поговоримо», «а давайте...» І в мене є підозри в умисності їхніх дій, бо, як я вже казав, вони чудово знають, що їхні пропозиції настільки сирі, що за підтримку їх проголосує максимум до 15 депутатів, але водночас з упертістю ставлять їх і з упертістю доводять їх, розуміючи, що вони не будуть прийняті. До речі, Кармазіна я також не бачив, але він – справжня брила. Він справді компетентна людина. І одразу декілька його пропозицій було підтримано, і я особисто рекомендував проголосувати саме за його редакцію.

– Чи не змінились початкові прогнози стосовно остаточного ухвалення кодексу?

– Ні. Жодних коригувань немає. Річ у тому, що в перших 6 розділах міститься близько 70% усіх поправок. Тому я сподіваюсь, що на четвер нам залишиться розгляд 12 розділів, але за кількістю поправок це становить лише 30% від усього обсягу поправок.

– Якщо можна, на завершення нашої розмови хотілося б докладніше розкрити питання щодо доцільності плаваючої норми єдиного податку, що коливається у межах від 20 до 600 гривень, встановлення якої віддано місцевим радам.

– По-перше, я хотів би уточнити, як відбуватиметься розподіл. Якщо населення міста не перевищує 150 тис., то градація від 20 до 200 гривень, якщо до 500 тис. населення – то 200-400, і понад 500 тисяч населення – знову ж таки від 20 до 600. Тобто ми хотіли створити умови, за яких не Мінфін визначав би розмір ставки, а місцеві ради. Ми передали єдиний податок до місцевих рад. Я особисто не думаю, що може бути перекіс. У будь-якому разі перекіс був би набагато більшим, якби Мінфін встановлював єдині для всієї країни матриці. Адже звідки Мінфін може знати, яку ставку податку ставити у Жмеринці, а яку – в Дніпропетровську?

– Тобто Ви хотіли уникнути принципу зрівнялівки?

– Звичайно. Тому що в такому разі була б спільна матриця і, як то кажуть, всіх би під одну гребінку…