Володимир Огризко: Не розумію, якою є кінцева мета влади щодо Європи

Екс-міністр закордонних справ й один із керівників партії «Наша Україна» Володимир Огризко розповів «Коментарям» про ситуацію в партії і перспективи саміту «Україна-ЄС».

- Володимире Станіславовичу, коли Віктор Янукович прийшов до влади, Європа начебто була налаштована дуже позитивно. Мовляв, при Ющенку були тільки розмови, а тут прийшли конкретні хлопці…

- Я не вважаю, що при Ющенку були тільки розмови. Саме він зробив перше реальне просування до Європейського Союзу, і саме при ньому було започатковано процес підготовки до підписання угоди про асоціацію. До його президентства усього цього не було навіть у проекції. Щодо Януковича... Добре, що теперішня влада, хоча б декларативно, говорить, що продовжує курс на європейську інтеграцію. Щоправда, слова «трохи» розходяться з ділом. Те, що відбувалося на останніх виборах, аж ніяк не вписується в європейські цінності. Адже що таке угода про асоціацію? Це відповідність певним критеріям. А вступ до Європейського союзу – це повна відповідність цим критеріям. Не треба думати, що можна оминути виконання цих вимог і підписати угоду.

- Ви думаєте, влада цього не розуміє? Чи вони просто роблять вигляд, що їм потрібна Європа, а насправді, нічого не робитимуть, аби йти назустріч ЄС?

- Мені важко зрозуміти цю логіку. Адже альтернативи євроінтеграції в України немає. Або ми справді хочемо змінити ситуацію, стати європейцями, або постійно ходитимемо по колу радянських стереотипів та принижень. Я не розумію, якою насправді є кінцева мета нинішньої влади. Якщо вона справді хоче, аби Україна стала частиною об’єднаної Європи, то це означає реальні реформи, прозорість, викорінення корупції, свободу слова тощо. Тобто, це зовсім інший спосіб та рівень життя. Якщо влада хоче цього – добре. Якщо це просто гасла, то такою політикою нічого не досягнеш.

- А що заважає проросійському Януковичу взагалі перестати декларувати його прагнення до Європи, і чесно сказати: я схильний до злиття з Росією, ЄЕП, Митного союзу тощо?

- Жодних митних союзів або ЄЕП у нас бути не може. Україна є членом Світової організації торгівлі, і, дай Боже, в найближчий час ми все-таки підпишемо угоду про асоціацію, складовою якої буде також угода про зону вільної торгівлі. Ці реалії просто не дають можливості рухатися у двох напрямках одночасно. Треба або туди – або сюди. Йти до ЄЕП – це значить, йти під повний диктат Росії. Враховуючи економічні зобов’язання і в рамках СОТ, і наступних перед Європою, нормальна влада на таке не піде, бо це не йде на користь країні. Думаю, економічні інтереси в даному випадку стануть пріоритетними для нашого керівництва.

- Наскільки ефективно йде підготовка до саміту «Україна-ЄС?». Чого нам очікувати 22 листопада?

- Саміт відбудеться за будь-якої погоди. Сподіваюся, на цьому саміті Україна отримає підписання плану дій щодо безвізового режиму з європейськими країнами. Я був тією людиною, яка в жовтні 2008 року, тоді ще на посаді керівника МЗС, започаткувала ці процеси. Я чітко озвучив позицію України: до 2012 року безвізовий режим має стати реальністю. Були проведені відповідні консультації, і от зараз вони, сподіваюся, закінчаться підписанням плану дій. Це означає, що нам сформулюють список пунктів, які нам потрібно виконати, аби отримати безвізовий режим. Це своєрідна гарантія для ЄС, що з України в разі відміни віз не буде потоку нелегальних мігрантів, зброї або наркотиків. Нічого фантастичного в цих вимогах немає. Почати треба з порядку оформлення документів. Ми – мало не єдина країна, де в деякі паспорти ще наклеюються фотографії. Для сучасних злочинців це подарунок долі, адже сфальшувати такий документ – 15 хвилин роботи. Якщо ми наведемо порядок у цій сфері, а також виконаємо всі вимоги, то у Європи не буде приводу відмовити нам у безвізовому режимі. Щодо угоди про асоціацію, то на цьому саміті, зрозуміло, її не підпишуть. По-перше, тому, що ще не готовий договір про зону вільної торгівлі, по-друге, в країні відбувся відкат в плані демократії. І на саміті про це обов’язково будуть говорити.

- Чому кілька разів відкладалася резолюція Європарламенту щодо України? Нас «жаліли?». Чи буде документ оприлюднений на саміті?

- Дійсно, двічі дата оприлюднення документа переносилася. Мені важко коментувати, чому. Але ж питання не в резолюціях. Питання в позиції європейських структур, а вона вже давно сформульована. Європа не могла не відреагувати на ті події, які відбуваються в Україні останніми місяцями. Отже, від самої резолюції мало що залежить. Думаю, що документ оприлюднять в перший день саміту. Але навіть якщо такої резолюції зовсім не буде, принципового значення це не матиме. Бо про це просто скажуть під час переговорів.

- Ви маєте на увазі, що до цих резолюцій можна не прислухатися?

- Ні, навпаки, на ці сигнали не можна не звертати уваги. Адже йдеться про імідж нашої держави, і про наслідки, в тому числі, в економічному плані. Я зараз говорю не про формальні речі. Така позиція може дорого коштувати країні. В самому прямому сенсі. Що я маю на увазі? Якщо країна перестає діяти за правилами, прийнятими у цивілізованих державах, з неї поступово починається відтік грошей. Зараз з’явилася інформація, що з України йде один з найбільших англійських банків. Навряд чи вони зробили це без вагомих причин: зарубіжні інвестори все прораховують. І, мабуть, вирішили, що з нашою країною ризиковано мати справу. Що означатиме відтік інвесторів? Погіршення економічної ситуації, і, як наслідок, міжнародні фінансові організації перестануть давати нам кошти. Тому я сподіваюся, що наша влада дуже уважно вислухає, що говорять нам наші партнери і друзі з Європи, і зробить відповідні висновки.

- У нинішньої влади в Європі з’явилися захисники – європейські соціалісти. Поясність, будь-ласка, яке відношення вони мають до «буржуазної» Партії регіонів.

- Знаєте, для мене це теж величезне запитання. Мабуть, я на нього відповіді не дам. Я теж, коли дізнався цю новину, подумав, що помилився.

- Що могли пообіцяти регіонали взамін? Чим їм допоможе таке співробітництво?

- Чесно вам кажу, не знаю. Який може бути зв’язок між Партією регіонів і соціалістами? Наші «білосердечні» набагато ближчі до цих цінностей, хоча й зі своїм шаленим популізмом. А ПР – це явно не та партія, яка захищає інтереси трудящих мас. Що стосується сенсу цього співробітництва, то я бачу єдиний: тепер в Європарламенті буде група депутатів, яка в тій чи іншій мірі віддзеркалюватиме позицію Партії регіонів і доноситиме її до європейського загалу. Мабуть, регіонали, обираючи союзників, вирішили так: неважливо, хто, а важливо – що. А, можливо, були ще якісь факти, які дозволили домовитися саме з соціалістами.

- Є думка, що зараз на те, що діється в Україні, досить спокійно дивиться і Європа, і Америка. Але все може змінитися після президентських виборів в США. Якщо до влади прийдуть республіканці, Віктору Януковичу буде непереливки…

- Загальні тренди такі, що зараз Центральна Європа і Україна випали із сфери інтересів США. Цей фокус перемістився на інші речі. Це не тільки ми відзначаємо, але й інші країни Східної Європи. Але я тут не бачу ніякого трагізму. Бо ви праві: ситуація не є статичною, вона змінюється. Вже формуються команди республіканців, які збираються «атакувати» нинішню адміністрацію на наступних президентських виборах. Україні треба просто пережити цей період і спокійно йти далі. Ми були і залишаємося з США стратегічними партнерами.

- Дозвольте торкнутися питань «Нашої України». Чому ви погодилися брати участь у відродженні партії, на якій навіть найпалкіші прихильники поставили хрест? А на місцевих виборах «НУ» ще раз підтвердила, що є аутсайдером. Наскільки у вас «все запущено?».

- Дійсно, процес був дуже запущений, і я на з’їзді про це відверто говорив. Я вважаю, що це неправильно, коли майже рік після президентських виборів партії не було чутно. Зараз в «Нашій Україні» йдуть хороші правильні процеси. А місцеві вибори не є індикатором, бо у нас було дуже мало часу. Але головне, що ми все-таки взяли участь у виборах, нас почули і побачили. Ми намагалися відновити діалог з виборцями, який був перерваний. Повернутися на те місце, де була «Наша Україна» 5 років тому, дуже непросто. Але ми спробуємо. Адже затребуваність національно-патріотичної сили є дуже великою. Це мінімум 25-30% наших громадян…

- … Їх і забирає зараз Олег Тягнибок.

- Правильно. А чому? Тому що «Наша Україна» весь цей час просто мовчала. Коли я зустрічався з виборцями в Полтаві, одна з жінок мені сказала, що була членом «НУ», але коли побачила пасивну позицію партії, вирішила піти до іншої політсили. Але головне, що тепер вона вирішила повернутися. І таких позитивних прикладів чимало. Ми налаштовані на серйозні зміни – починаючи з кадрових і закінчуючи програмою та статутом. Наша мета – стати європейською правоцентристською партією. Причому побудованою під ідеологію, а не лише під лідера. І так уже в країні останні роки суцільний «парад імен». Тобто, немає лідера – немає партії.

- Як показує практика, демократи не дуже-то готові об’єднуватися…

- Тут у багатьох спрацює інстинкт самозбереження… (Посміхається). Якщо рейтинг аж ніяк не дотягує до 3%, з цим треба щось робити.

- Хто фінансуватиме цей проект? Адже спонсори не стоять у черзі до вас, як у 2002 році…

- Це якраз та тема, яка буде нас серйозно відрізняти від інших. Ми відновимо інститут членських внесків. Будемо розраховувати на громадські організації, працювати з широким колом активістів. Більш детально розповісти не можу, бо все це ще має бути затверджено на з’їзді.

- Чим ви збираєтеся брати виборців? Зрозуміло, що відновити довіру буде дуже важко.

- Це правда. Але змагатися з конкурентами у популізмі та кількості обіцянок не будемо точно. Наша нинішня команда прийшла, коли партії було дуже важко. На ній поставили хрест і сказали: знімайтеся з пробігу. Але ж нам не потрібні регалії, зірки чи погони. Просто нам болить, що ми втрачаємо цю партію. Хочеться її не просто відновити, але й посилити. Тому ми виходимо до людей і чесно зізнаємося, що наробили помилок, вибачаємося за недолугості, які мали місце. Пропонуємо спільні дії. В цій чесній розмові і правді – наш шанс.

- Чим зараз живе Віктор Ющенко?

- Він веде активне політичне життя. Бере участь у засіданнях політради та президії партії. Останні у нас проходять чи не щоденно. Крім того, він зареєстрував Інститут стратегічних ініціатив. Збирає інтелектуальну еліту, яка поділяє демократичні та національні цінності. Він хоче, щоб цей інститут став майданчиком дискусій щодо майбутнього країни.

- Він врахував свої помилки, зробив висновки?

- Ющенко – це людина, яка має перспективне бачення того, якою має бути Україна. На жаль, це бачення не було повною мірою реалізоване за його президентства. Частково через кадрові проблеми: команда виявилися не готова до реалізації президентського бачення. В цьому і полягає драма і самого Ющенко, і кожного з нас. Але те, що він змінив націю, не заперечиш. Крім того, що ми отримали свободу слову, ми стали вільнішими, розкутішими, почали мислити по-іншому. От, 27 листопада ми згадаємо жертв Голодомору. Якою б не була позиція влади, а кожен українець може сам запалити у себе на вікні свічку і сказати собі: так, це моя, хоч і страшна, історія. І ніхто йому не завадить це зробити. Суспільство прокинулось. Значить усі ми, українці, маємо перспективу. Я переконаний, що ця перспектива є європейською.

Фото PHL