А Дональд Трамп проти. Підсумки саміту G7 на Сицилії

Саміт Великої сімки в Італії
Фото: Jonathan Ernst / Reuters

Три яблука розбрату Великої сімки: кліматична угода, міжнародна торгівля і українське питання

Зустріч лідерів провідних демократичних держав у Таорміні (Сицилія) мала стати заключним акордом великого дев’ятиденного світового турне Дональда Трампа.

Саміту Великої сімки 26-27 травня 2017 року, як і зазвичай, передувала значна підготовча робота, що проводиться на рівні зовнішньополітичних відомств країн-членів. Однак цього разу відсутність у Державному департаменті США значної кількості ключових заступників істотно ускладнювала процес узгодження позицій з ключових питань. Засідання міністрів закордонних справ цього об’єднання, що відбулося 10-11 квітня 2017 року у місті Лукка, ухвалило комюніке, яке хоча і закріплювало спільність позиції країн Сімки щодо порядку денного, однак стосувалося виключно політичних і безпекових питань. А от у питаннях зміни клімату і міжнародної торгівлі, зважаючи на особливу позицію Дональда Трампа, продовжувала зберігатися невизначеність аж до самої зустрічі на найвищому рівні.

По суті ж візит президента США до Брюсселя 25 травня 2017 року для участі в міні-саміті НАТО можна вважати значною мірою підготовкою для подальших переговорів на Сицилії. Так, під час робочого обіду в посольстві США в Бельгії Дональд Трамп і новообраний президент Франції Еммануель Макрон обговорили не лише двосторонні відносини, а й проблематику зміни клімату. Так само того ж дня під час переговорів із очільниками ЄС Жан-Клодом Юнкером і Дональдом Туском президент США порушував питання торгівлі, в тому числі дефіциту американсько-німецького торговельного балансу. Все це гарно демонструвало, що у лідерів держав G7 і напередодні саміту не було спільного бачення щодо низки ключових питань. Це створювало відповідну інтригу.

Зміни клімату

Основні протиріччя між США і рештою країн G7 стосувалися Паризької угоди щодо протидії змінам клімату. США остаточно приєдналися до договору 3 вересня 2016 року. При цьому участь цієї країни у реалізації цілей угоди є критично важливою, зважаючи на те, що США є другою державою після КНР за кількістю викидів парникових газів (17,89%). Вихід же США з угоди поставив би під сумнів реалізацію цілі із запобігання зростання температури на +1,5°C.

Однак незабаром після обрання Дональда Трампа стало відомо про його плани якомого швидше вийти з Паризької угоди. Республіканська партія історично скептично ставилася до будь-яких домовленостей щодо протидії змінам клімату. Ця політична сила вважає цю проблематику вигаданою і шкідливою для США, оскільки будь-які зобов’язувальні угоди заважатимуть нормальній бізнесовій діяльності. У нинішніх умовах радник президента США з економічних питань Гарі Кон заявив: якщо необхідність економічного зростання в США входить у конфлікт із проблематикою боротьби зі змінами клімату, то перемагатимуть економічні розрахунки. Окрім цього, 23 травня 2017 року представники 10 американських штатів звернулися до Дональда Трампа з листом, у якому закликали вийти із Паризької угоди. Цікаво, що у 2016 році у всіх цих штатах переміг Дональд Трамп, а отже, цей лист можна сприймати як спробу переконати президента вести політику відповідно до прагнень його виборців.

Під час переговорів для напрацювання спільної декларації американська сторона вимагала поступок у рамках Паризької угоди у обмін на її підтримку. Перш за все для США мали б бути зменшені зобов’язання у рамках цієї угоди щодо скорочення викидів парникових газів. А також у заключній декларації, на думку американської сторони, мали б бути надані гарантії для вугільної галузі США, відродження якої Дональд Трамп вважає одним зі своїх пріоритетів. Паралельно із цим лідери G7 у розмовах із президентом США намагалися безпосередньо переконати його у необхідності залишитися у рамках Паризької угоди 2015 року. Так, за словами Ангели Меркель, переговори з питань клімату були важкими, якщо не незадовільними взагалі. При цьому США виявилися в повній ізоляції відносно позиції решти країн.

Врешті-решт заключне комюніке саміту лідерів G7 закріпило відсутність консенсусу у питаннях протидії змінам клімату. З одного боку, було визнано, що в США триває процес переоцінки власної політики щодо змін клімату, в тому числі і щодо Паризької угоди (пункт 32). В той час як решта країн G7 підтвердила свою повну відданість зобов’язанням у рамках договору. Про жодні поступки, на яких наполягала американська сторона, у заключному комюніке не йшлося.

Дональд Трамп, повертаючись додому після саміту в Таорміні, пообіцяв, що остаточно прийме рішення щодо Паризької угоди уже цього тижня. Однак навіть якщо Трамп формально погодиться залишитися в угоді 2015 року, то зменшення фінансування Міністерства енергетики у 2018-му фінансовому році не означає виконання зобов'язання скоротити викиди парникових газів.

Протекціонізм і торгівля

Іншим пунктом порядку денного, де не було консенсусу між США і рештою країн G7, стали питання торгівлі. Суперечності стосувалися зобов’язань країн Сімки боротися із протекціонізмом. Також були побоювання, чи погодяться США в заключному комюніке підтвердити свої зобов’язання у рамках СОТ, так само як і загалом важливість цієї міжнародної організації для регулювання торгівлі.  

Фоном для цих протиріч стали словами Трампа під час переговорів із очільниками ЄС про те, що ФРН є «дуже поганою» у плані торгівлі. За словами американського президента, щороку ФРН продає мільйони машин у США, що є дуже погано. Окрім того, господар Білого дому пообіцяв припинити такий стан речей, по суті, погрожуючи обмежувальними заходами. Це змусило Ангелу Меркель під час переговорів на Сицилії знову повернутися до питання двосторонньої торгівлі, в тому числі пояснювати, чому за 2016 рік профіцит у торгівлі становив майже $65 млрд на користь ФРН. Німецький канцлер, зокрема, нагадала Дональду Трампу, що на німецьких заводах у США працюють американські робітники, а самі заводи розташовані в таких штатах, як Південна Кароліна, Алабама чи Теннессі, які у 2016 році проголосували за нинішнього президента. Окрім того, очільниками ФРН і США у рамках саміту G7 було погоджено створення робочої групи, яка буде обмінюватися інформацією щодо двосторонньої торгівлі.

Загалом же під час переговорів президент США заявив лідерам ФРН, Франції, Канади, Японії та Італії, що у питаннях торгівлі американці ставитимуться до інших країн так, як ставляться до них. Ця теза гарно показує нерозуміння Трампом того, що ситуація в торгівлі між країнами є перш за все наслідком існування конкурентних переваг виробництва, а не такого ефемерного поняття, як ставлення в питаннях торгівлі.

Зрештою заключне комюніке саміту G7 в Таорміні демонструє, що США пристали на позицію своїх союзників у питаннях торгівлі. У цьому документі містяться як зобов’язання боротися із протекціонізмом (пункт 19), так і опосередковане визнання ролі СОТ і зобов’язань у рамках цієї організації (пункт 21). Однак формальна декларація не гарантує, що у майбутньому адміністрація Дональда Трампа не почне ставити руба питання ліквідації дисбалансів у двосторонній торгівлі із низкою країн G7. Як показав приклад із німецькими автомобілями, для Трампа проблематика дефіциту торговельного балансу в США зовсім не закрита.

Українське питання

Показовим моментом зустрічі лідерів G7 стали і протиріччя навколо того, чи додавати у заключне комюніке тезу про можливість запровадження додаткових заходів щодо РФ у відповідь на можливі подальші нерозважливі кроки стосовно України.

Напередодні саміту G7 Дональд Туск закликав лідерів усіх країн і далі проводити санкційну політику щодо РФ. Оскільки, за його словами, за рік із часу попередньої зустрічі жодних змін, які б обґрунтовували скасування санкцій, не відбулося. Водночас радник президента США із економічних питань минулого тижня «порадував» світ суперечливими заявами відносно позиції Трампа у цьому питанні. Спочатку він заявив про те, що президент і досі розглядає питання санкцій, запроваджених щодо РФ, і як наслідок немає позиції у цій проблемі. Однак у п’ятницю, 26 травня, Гарі Кон був більш войовничим щодо Кремля. За його словами, ніхто не послабляє санкційний тиск. Понад те, Білий дім готовий провадити більш силову політику щодо Кремля. Радник із економічних питань президента США додав, що Трамп дав чітко зрозуміти, яким чином РФ може досягнути скасування санкцій. Така непослідовність у заявах контрастує із чіткою позицією одного із очільників ЄС. Складається враження, що за рік США і ЄС фактично помінялися місцями у питаннях санкцій – на зміну чіткій готовності Вашингтона запроваджувати додаткові санкції у разі ескалації і обережності щодо цього ЄС прийшла непослідовність Білого дому у своїх заявах і чітка позиція ЄС щодо санкційної політики.

Врешті-решт заключне комюніке у питанні українсько-російського конфлікту не лише включає можливість запровадження подальших обмежувальних заходів (пункт 13). В документі також ідеться про відповідальність РФ у питанні врегулювання конфлікту і продовження санкцій до повного виконання Мінських угод. Тим самим офіційна позиція країн G7 повністю збігається із позицією Києва.

У цьому контексті слід згадати, що Італія на початку свого головування у Сімці виступала з ідеєю повернення РФ до цього об’єднання. Однак позиція інших країн завадила реалізації цієї ініціативи. В тому числі минулого тижня державний секретар США Рекс Тіллерсон заявив, що повернення РФ до G7 неможливе до повного виконання Мінських угод і відновлення українського суверенітету на сході. Однак тут слід пам’ятати, РФ позбавили місця в G8 іще у березні 2014 року  ̶  у відповідь на окупацію та анексію Криму, коли ще Донбас не стояв на порядку денному. Тому це означає, що повернення РФ до цього престижного об’єднання може відбутися не лише після виконання Мінських угод і відновлення територіальної цілісності на сході, а й за умов деокупації Криму. Саме таку позицію, яка є логічною, хотілося б почути наступного разу з боку представників США.

Результати

Закордонне турне Дональда Трампа і особливо переговори в рамках G7 мали сприяти перезапуску відносин із ключовими партнерами, а також зміні іміджу нового господаря Білого дому. Трамп мав би перетворитись із короткозорого політикана на лідера вільного світу. Однак турне показало, що президенту США дедалі важче справлятися із цим завданням. Особливо чітко наявні протиріччя проявилися на саміті Великої сімки. Катастрофи, як показало заключне комюніке, вдалося уникнути. Але не означає, що вдалося ліквідувати усі існуючі протиріччя. А відсутність консенсусу у відносинах між США і союзниками продовжується із усіма відповідними наслідками для світу, в тому числі і для України. 

Микола Бєлєсков, Інститут світової політики,

для «Главкома»